Справа № 215/9872/25
2/215/1567/26
16 березня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Лиходєдов А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ-СЛАВУТИЧ» про стягнення сум належних при звільненні: стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення 3% річних, інфляційних втрат та моральної шкоди,
22.01.2026 відповідно до ст. 185 ч. 1 ЦПК України, в зв'язку з порушенням позивачем вимог п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 177 ЦПК України, винесено ухвалу, якою йому було надано строк, для усунення недоліків.
На виконання ухвали від 22.01.2026 про усунення недоліків до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу, надійшла уточнена позовна заява, в якій недоліки зазначені в ухвалі суду від 22.01.2026 усунуто частково, так як не усунуті порушення вимог п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
16.02.2026 судом винесено ухвалу про залишення без руху позовної заяви, для усунення в новому тексті позову нових порушень п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 175, ч. 1 ст. 177 ЦПК України.
24.02.2026 року на виконання вказаної ухвали суду від 16.02.2026, до суду надійшов текст уточненої позовної заяви.
Дослідивши подану позивачем уточнену позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 16.02.2026 про залишення без руху, позивачем не усунуті.
Зокрема, в порушення п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, наведені позивачем розрахунки заявлених до стягнення сум не містять належного обґрунтування моменту виникнення грошового зобов'язання та періодів його прострочення, є внутрішньо суперечливими та не узгоджуються з датою звільнення позивача і вимогам ст. 116 КЗпП України.
Так позивачем заявлено вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період з 01.01.2023 по 10.12.2025, водночас обґрунтування позовних вимог ґрунтується на твердженні про невиплату відповідачем належних сум у день звільнення позивача - 10.09.2025, що свідчить про відсутність узгодженості між підставами позову та здійсненими розрахунками.
Також на підтвердження обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог щодо виконання надурочних робіт, їх обсягу та розміру належних до виплати сум, не зазначені докази. Поданий позивачем розрахунок ґрунтується виключно на власних припущеннях позивача щодо кількості відпрацьованих годин, норми робочого часу та розміру посадового окладу, однак посилання на відповідні первинні документи, які б підтверджували такі обставини (зокрема табелі обліку робочого часу, графіки змінності, накази роботодавця, документи щодо встановлення розміру заробітної плати), у позовній заяві не вказані.
Разом з тим відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд не може підміняти сторони у виконанні їх процесуального обов'язку щодо доказування.
Також, разом з цим, позивачем не усунуто і недоліки позовної заяви щодо обґрунтування вимоги про стягнення моральної шкоди. Подана уточнена позовна заява фактично повторює наведені раніше теоретичні міркування щодо методики визначення її розміру, однак не містить конкретних фактичних обставин, які б свідчили про заподіяння позивачу моральних страждань, їх характер, інтенсивність, тривалість та індивідуальні наслідки, а також не містить посилання на докази, що підтверджують наявність та обсяг заявленої моральної шкоди.
Крім того, розрахунок моральної шкоди ґрунтується на умовному визначенні її «базового» розміру із подальшим довільним зменшенням заявленої до стягнення суми без зазначення правових критеріїв та фактичних підстав такого зменшення, що свідчить про формальний характер обґрунтування цієї вимоги.
Отже, зазначені судом у попередній ухвалі недоліки позовної заяви в цій частині позивачем не усунуті.
Позовні вимоги в порушення п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, викладені таким чином, що не дають можливості чітко встановити момент виникнення грошового зобов'язання, періоди прострочення та правильність розрахунку заявлених до стягнення сум, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість визначеної позивачем ціни позову.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем у встановлений судом строк недоліки позовної заяви не усунуті, а подана уточнена позовна заява фактично не усуває недоліків, зазначених в ухвалах суду від 22.01.2026 та 16.02.2026 про залишення позовної заяви без руху.
Суд звертає увагу, що дотримання вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України щодо повного викладення обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, є необхідним для забезпечення реалізації відповідачем процесуальних прав, передбачених ст. ст. 43, 49, 191, 193 ЦПК України, зокрема для належної підготовки відзиву або зустрічного позову у разі невизнання первісних вимог.
Також, відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які викладені у п. 7 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», згідно яких позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 175 ЦПК, у зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Як встановлено у ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
За визначенням Європейського суду з прав людини зміст права на змагальні провадження фактично означає можливість сторін у кримінальному або цивільному слуханні бути обізнаними щодо усіх коментарів з приводу представлених доказів та спостережень, навіть якщо вони представлені незалежним представником національних юридичних послуг, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду (параграф 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz-Mateos v. Spain (Руїз Матеос проти Іспанії), від 23.06.1993, серії А № 262; параграф 80 Рішення Європейського суду з прав людини у справі McMichaek v. the United Kingdom (МакМайкл проти Сполученого Королівства) від 24.02.1995, серії А № 307-В; параграф 74 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Kress v. France (Кресс проти Франції), заява № 39594/98, ЄСПЛ 2001-VI). Вимога про дотримання принципу змагальності втілює ідею справедливого судового розгляду, що включає основоположне право на змагальні провадження. Бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (параграф 30 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Нідерьост-Хубер проти Швейцарії (№ 18990/91, ЄСПЛ 1997-1).
Тобто, невід'ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду.
В свою чергу, принцип рівності сторін є складовою більш широкого розуміння поняття справедливого судового розгляду. Умова рівності сторін у розумінні справедливого балансу передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (параграф 33 Рішення ЄСПЛ у справі Dombo Beheer B.V. v. Netherlands (Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів) від 27.10.1993, Серії А № 274).
Відповідно до частини 3 статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Згідно з частиною 4 статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Оскільки позивач фактично не усунув недоліків, викладених в ухвалах суду від 22.01.2026 та 16.02.2026, позовна заява підлягає поверненню.
На підставі викладеного, керуючись ч. 5 ст. 185 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ-СЛАВУТИЧ» про стягнення сум належних при звільненні: стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення 3% річних, інфляційних втрат та моральної шкоди, вважати неподаною та повернути позивачу.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги в 15-ти денний строк з дня її складення.
Ухвалу складено 16.03.2026 р..
Суддя: