Справа № 191/5708/24
Провадження № 2-а/191/26/24
03 березня 2026 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Костеленко Я.Ю.
за участю секретаря - Омельченко К.В.
представника позивача-Наконечної Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення, який обґрунтовує тим, що 10.12.2024 ТВО начальника (керівник) ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 прийнято постанову №636, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено штраф в розмірі 17000,00 грн. Вищевказана постанова прийнята на підставі протоколу №636 про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП від 07.12.2024, складеного начальником групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_3 , в якому зазначено, що ОСОБА_1 не з'явився по повістці 19.11.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не повідомив про наявність поважних причин не прибуття, чим порушив частину 1,3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зазначає, що у липні 2024 року він самостійно звертався до ІНФОРМАЦІЯ_2 та ним отримана повістка про проходження ВЛК. В подальшому ВЛК було пройдено, але до ІНФОРМАЦІЯ_2 він після цього не викликався. Тобто, станом на листопад місяць 2024 року відповідачу були відомо всі його контакти для належного виклику та повідомлення особисто. 10.12.2024 він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 вчасно, але чекав ще півтори години в холі приміщення. Після очікування до нього вийшла жінка, яка представилась юристом і вручила йому постанову. Тобто, по факту розгляду адміністративної справи взагалі не відбувалось, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості надати якісь пояснення або спростувати викладене у постанові. Коли він отримав постанову, то повідомив представнику ІНФОРМАЦІЯ_2 , що він не від кого не переховувався і повістку не отримував, на що йому пояснили, що він не отримав якусь повістку. Наступного дня він почав з'ясовувати всі обставини, в ході чого йому стало відомо, що на його адресу начебто направляли рекомендований лист і в довідці про причини повернення/досилання «адресат відсутній за вказаною адресою» із штампом від 15.11.2024, а під час перевірки статусу відстеження листа за номером відправлення зазначено, що лист повернено відправнику по закінченню строку зберігання 18.11.2024. Ним не отримувались будь-які повідомлення про отримання листа з Укрпошти Разом із ним за вказаною адресою проживає його мати, яка весь час перебуває вдома і якби хтось приносив листи, то їх би отримали. До того ж, як зазначено у протоколі, він був доставлений органами Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Представники поліції прибувши за його місцем проживання запропонували проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_2 , на що він погодився і пояснював, що самостійно відвідував ІНФОРМАЦІЯ_3 для оновлення даних, але жодних повісток у подальшому йому не вручали. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що повістка про необхідність його прибуття за вимогою ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці йому вручалась, тобто, що в нього виник відповідний обов'язок. Просить скасувати постанову № 636 від 10.12.2024, прийняту ТВО начальника (керівника) ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено штраф у сумі 17000,00 грн., та провадження в справі закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Також просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 на його користь судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Представник відповідача Вакуліч О.В. надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що 06.11.2024 за місцем проживання ОСОБА_1 була направлена повістка про виклик на 19.11.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 засобами Укрпошти, рекомендованим поштовим відправленням, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , але адресат був відсутній за вказаною адресою відповідно до відмітки Укрпошти та не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином заявник був належним чином повідомлений. ІНФОРМАЦІЯ_4 було прийнято рішення на підставі наданих доказів з Укрпошти та були всі підстави для винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та відповідно до ст.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_4 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення в межах ч.3 ст.210-1 КУпАП накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а отже сума штрафу у розмірі 17000 грн. накладена вірно. Громадянин своєчасно сповіщений про місце і час розгляду справи, про що є підпис в протоколі. При винесенні постанови про адміністративне правопорушення питань щодо стягнення штрафу та заперечень не виникало у позивача. Наступного дня після винесення постанови про накладення адміністративного стягнення з'ясовувати обставини щодо штрафу приходила мати ОСОБА_1 . На запитання чому не прийшов військовозобов'язаний, вона відповіла, що він зайнятий. Вона заперечувала, що він отримував повістку і тому не прийшов. Матері ОСОБА_1 було роз'яснено, що в зв'язку з тим, що військовозобов'язані переховуються від отримання повісток, то законодавцем було визначено поняття відповідно до п.41 постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024р. щодо належного підтвердження оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки -проставлення відмітки працівником Укрпошти про відсутність адресата за вказаною адресою. 07.12.2024 о 17:00 год. при доставленні органами Національної поліції громадянина ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено факт порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановлені правила військового обліку, а саме ОСОБА_1 у встановлені строки на 19.11.2024 не з'явився за викликом по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 без поважних причин. Отже порушення провадження в справах про адміністративні правопорушення відбулось внаслідок неявки по повістці. Повістка є засобом оповіщення військовозобов'язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування, виконання військового обов'язку відповідно до Закону №2232-XII. 16.07.2024 ОСОБА_1 був направлений для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я (направлення №4948 від 16.07.2024р.), але відповідно до довідки ВЛК №3763 проведено медичний огляд ВЛК тільки 28.10.2024р. Тобто, в його діях є порушення строків проходження медичного огляду, а отже порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановлених правил військового обліку, з огляду на вище вказане можна розглядати як спробу ухилення від військового обов'язку та мобілізації. А отже, не доведено позивачем те, що виконувався належним чином військовий обов'язок щодо встановлених правил військового обліку та мобілізаційної підготовки. Крім того, позивачем не уточнено персональні дані вчасно, до 16.07.2024, відповідно до Закону України від 11.04.2024р. №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», перелік яких визначений ст.7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів». До персональних даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів належать, зокрема, відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку. Тобто, з боку позивача є ряд порушень з питань військового обліку та мобілізаційної підготовки, що передували накладенню адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Таким чином, позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності без порушення норм чинного законодавства, а постанова № 636 від 10.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАп, є законною та такою, що прийнята без порушення норм чинного законодавства. Тому позивач звернувся до суду з безпідставним позовом. Просить у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити у повному обсязі, судові витрати залишити за позивачем.
Представник позивача Наконечна Т.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явилася.
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що вона працює листоношею в Укрпошті вже 3 роки. В грудні 2024 року вона працювала та отримала від ІНФОРМАЦІЯ_2 на доставку повістку на ОСОБА_1 , який проживає по АДРЕСА_2 . Вона пішла за адресою, але двері в під'їзд були зачинені та був наявний домофон. Так як вона не змогла зайти до під'їду, то залишила форму 22, яку наклеїла на двері під'їзду. Потім повернулась на пошту, віддала повістку начальнику та повідомила, як зробила - що нікого не було і вона залишила сповіщення на дверях під'їзду. Потім лист ІНФОРМАЦІЯ_3 відправили назад адресату. Також повідомила, що коли розносила такі листи, у них на пошті були скороченя та вона була одна на весь мікрорайон. Якщо були якісь знайомі, то вона намагалася повідомляти адресатів через сусідів про листи. В цьому під'їзді, де живе ОСОБА_1 , в неї знайомих не було, повістку вона йому особисто не вручала, так як не могла потрапити до його квартири. Чи отримав він сповіщення, вона не знає. Телефон адресата не був зазначений на повістці, тому іншим способом його не повідомляли про наявність повістки від ІНФОРМАЦІЯ_3 ..
Заслухавши думку представника позивача, пояснення свідка, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в адміністративному позові обставини, суд дійшов наступного висновку.
07.12.2024 начальником групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення №636 відносно ОСОБА_1 про те, що 07.12.2024 о 17:00 год. при доставленні органами Національної поліції громадянина ОСОБА_1 , 1984 р.н., до ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено що ОСОБА_1 19.11.2024 не з'явився за викликом по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 без поважних причин. Причини неприбуття не повідомив, чим порушив вимоги ч.1, 3 ст. 22 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч.1-3 ст.17 Закону України «Про оборону України. Копію постанови ОСОБА_1 отримав 10.12.2024, Інформація про отримання ОСОБА_1 протоколу відсутня.
10.12.2024 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 винесено постанову №636, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000 грн. Відповідно до змісту даної постанови 07.12.2024 о 17:00 год. при доставленні органами Національної поліції громадянина ОСОБА_1 , 1984 р.н., до ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено факт порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановлені правила військового обліку, а саме: громадянин ОСОБА_1 у встановлені строки на 19.11.2024 не з'явився за викликом по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 без поважних причин. Про причину неприбуття не повідомив. У зв'язку з чим порушив вимоги ч.1, 3 ст. 22 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч.1-3 ст.17 Закону України «Про оборону України. Копію постанови ОСОБА_1 отримав 10.12.2024, про що мається відповідний підпис.
Згідно з повісткою №1020980 від 06.11.2024 ОСОБА_1 викликається до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 19.11.2024 на 09.00 год. для уточнення даних.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 06.11.2024 була направлена повістка, яка 15.11.2024 повернута у зв'язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою.
16.07.2024 ОСОБА_1 направлений для проходження військово-лікарської комісії для встановлення придатності до проходження військової служби, що підтверджується направленням ІНФОРМАЦІЯ_2 за №4948.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №3763 від 28.10.2024 ОСОБА_1 придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони. З даною постановою ОСОБА_1 ознайомився 28.10.2024.
Згідно з інформацією, наданою 21.11.2025 АТ «УКРПОШТА» за №1.30.002.-40413-25, рекомендований лист з позначкою «Повістка ТЦК» № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 надійшов до відділення №1 м.Синельникове 12.11.2024 та, оскільки номер мобільного телефона на листі зазначено не було, смс-повідомлення про його надходження не направлялось. Даний лист 18.11.2024 доставлявся листоношею ОСОБА_4 , але не був вручений, оскільки двері квартири ніхто не відчинив. Повідомлення про надходження листа залишено в щілині дверей квартири. Оскільки за одержанням листа ніхто не звернувся, його повернуто на адресу відправника 18.11.2024 з причиною «адресат відсутній за вказаною адресою».
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Стаття 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Так, приписами ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
За змістом ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05.30 год. 24.02.2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з Указом Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває по цей час.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, згідно абз. 1 ч. 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, складає неявка військовозобов'язаного за викликом без поважних причин до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стало те, що він не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 19.11.2024, чим порушив вимоги вимоги ч.1, 3 ст. 22 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч.1-3 ст.17 Закону України «Про оборону України.
Вказана постанова винесена у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З матеріалів справи, зокрема з оскаржуваної постанови, вбачається, що виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 був здійснений засобами поштового зв'язку через АТ «Укрпошта», однак відсутні дані про отримання рекомендованого листа ОСОБА_1 , що підтверджується, в тому числі показаннями свідка ОСОБА_4 .
Відповідно до положень пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до пункту 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять передбачені у п.41 Порядку №560 докази належного оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність доказів, які б дали можливість поза розумним сумнівом встановити вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зазначений обов'язок відповідач не виконав, оскільки ним не доведено правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно із приписами ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно з ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає серед іншого рішення про скасування постанови і закриття справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не встановлено належними, допустимими та достатніми доказами наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадженні у справі - закриттю.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 72-77, 79, 139, 205, 217, 219-220, 242, 255, 286 КАС України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 №636 від 10.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч.3 ст.210-1 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати посплаті судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Я. Ю. Костеленко