Справа № 206/891/26
1-кп/206/275/26
Іменем України
11 березня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро матеріали кримінального провадження №12026042230000018 по обвинуваченню ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, -
за участю: прокурора ОСОБА_4 ,
захисника-адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 , -
В провадженні Самарського районного суду міста Дніпра знаходиться кримінальне провадження №12026042230000018 по обвинуваченню ОСОБА_3 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186 КК України.
В судовому засіданні 11 березня 2026 року прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 .
Клопотання обґрунтовано тим, що відповідно до витягу з наказу №261 командира військової частини НОМЕР_1 від 13.08.2024 солдата ОСОБА_3 призначеного наказом командира вч НОМЕР_1 від 13.08.2024 №239-РС на посаду гранатометника 2 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) ВОС-103061А прийнято на посаду.
Відповідно до витягу з наказу №296 командира військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 з 12.09.2024 тимчасового прикомандировано до 2 штурмового батальйону до окремого розпорядження.
Згідно ст.1 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі.
З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
У зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на 30 діб - до 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року введений воєнний стан, який неодноразово продовжений, а востаннє - Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 20.10.2025 р. № 793/2025, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21.10.2025 № 4643-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року до 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року.
Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому, бути взірцем виконання службових обов'язків, доручених йому за посадою.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Згідно з положеннями ст.ст. 3, 28, 29, 41, 68 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Проте, ОСОБА_3 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, будучи раніше судимим за скоєння корисливих злочинів проти власності, маючи не зняті та непогашені у встановленому законом порядку судимості, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та свідомо допустив їх порушення в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за вироком Довгинцівського районного суду міста Кривого рогу Дніпропетровської області від 20.12.2023, невідбута частина за яким становить 6 років 10 днів, порушивши таким чином вимоги умовно-дострокового звільнення та знову, повторно, діючи в умовах воєнного стану вчинив корисливий злочин проти власності за наступних обставин.
Так, ОСОБА_3 20 грудня 2025 року, у невставлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 18 год. 00 хв., перебуваючи на вулиці за адресою: м. Дніпро, вул. Кондукторська, неподалік буд. 12, де він зустрів раніше йому знайомого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наблизившись до якого почав вимагати в нього грошові кошти в розмірі 1000 грн., на що ОСОБА_6 повідомив, що не має при собі грошових коштів, в результаті чого ОСОБА_3 почав погрожувати потерпілому ОСОБА_6 фізичної розправою, та в цей же час виявивши, що останній тримає в руках належний йому мобільний телефон марки «Xiaomy Redmi Note 7» з встановленою сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» з абонентським номером « НОМЕР_2 », у ОСОБА_3 раптово виник прямий злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення вказаного мобільного телефону, визначивши його предметом свого злочинного посягання, реалізуючи який ОСОБА_3 , діючи повторно, в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом, впритул наблизився до ОСОБА_6 та одразу схопив його вищевказаний мобільний телефон та не реагуючи на крики потерпілого «Отдай телефон!», втік з місця вчинення кримінального правопорушення, отримав таким чином можливість розпоряджатися відкрито викраденим чужим майном на власний розсуд, спричинив таким чином потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 3433,33 грн.
27 січня 2026 року про вчинення вказаного кримінального правопорушення повідомлено про підозру ОСОБА_3 .
Крім того, 28.01.2026 відносно ОСОБА_3 Самарським районним судом міста Дніпра обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, а саме до 28.03.2026.
25.02.2026 року відносно ОСОБА_3 направлено обвинувальний акт за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, який перебуває на розгляді в Самарському районному суді міста Дніпра.
Необхідність продовження ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор просить суд продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, в умовах його тримання в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник в судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Вислухавши доводи прокурора, думку захисника-адвоката та пояснення підозрюваного, дослідивши подані матеріали, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора з огляду на наступні підстави.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Ухвалюючи рішення про необхідність продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу, суд приймає до уваги що обставини, які сталі підставою для обрання зазначеного запобіжного заходу продовжують існувати, а ризики передбачені ст.177 КПК України не зникли, у зв'язку з чим у суду є підстави вважати, що ОСОБА_3 усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від суду, також обвинувачений може незаконно впливати на потерпілу та свідків, з метою схилення їх до зміни показань, чим перешкоджатиме забезпеченню швидкого, повного та неупередженого розслідування у даному кримінальному провадженні. Також ОСОБА_3 окрім вищевказаного після винесення вироку 20.12.2023 Довгинцівського районного суду міста Кривого рогу Дніпропетровської області, за яким останнього засуджено до 7 років позбавлення волі, ОСОБА_3 ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області звільнений умовно-достроково від відбування основного покарання на підставі ст.81-1 КК України для проходження військової служби за контрактом. Наразі ним не виконуються обов'язки пов'язані з військовою службою, що свідчить про можливість продовження його злочинної діяльності, окрім того підозрюваний не має стійких соціальних зв'язків у суспільстві, не працевлаштований. У зв'язку з чим застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-184, 193-194, 196, 197, 199, 369-372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 09 травня 2026 року включно.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1