Справа № 214/9802/24
2/214/424/26
Іменем України
16 березня 2026 року м Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Чернової Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 214/9802/24 за позовною заявою Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», інтереси якого представляє Шевченко Юлія Сергіївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії,
15.11.2024 року представник АТ «Криворізька теплоцентраль», Шевченко Ю.В., звернулась до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», суму заборгованості за адресою: м. Кривий Ріг, м-н. Ювілейний, буд. 9, кв. 42 за період 01.10.2013 року по 31.07.2024 року за спожиту послугу з постачання теплової енергії у розмірі 44 921, 51 грн., абонентське обслуговування в розмірі 263, 94 грн., інфляційні втрати в розмірі 14 651, 29 грн., 3% річних у розмірі 3 998, 33 грн., пеню у розмірі 327, 61 грн., а всього 64 162, 69 грн.; стягнути судовий збір в розмірі 3028, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що Акціонерне Товариство «Криворізька теплоцентраль» (далі за текстом - позивач) за специфікою своєї виробничої діяльності надає послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії населенню (споживачам) відповідно до встановлених тарифів. На виконання своїх зобов'язань позивач надав відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 . Хоча й договір про надання послуг з централізованого опалення за вказаною адресою між позивачем та відповідачем укладено не було, однак послуги фактично надавались, останні цими послугами користувались, а тому зобов'язані їх оплатити. Крім того, позивачем, як виконавцем послуг 01.11.2021 року на своєму офіційному веб-сайті: https://tec.dp.ua розміщено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (типовий індивідуальний договір), який є публічним договором приєднання. Протягом 30 днів з дня опублікування типового індивідуального договору, на адресу позивача від відповідача не надходило жодних документів, які б підтверджували наявність рішення власників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин. Таким чином, з 01.11.2021 року між позивачем та відповідачем, як споживачами послуги з постачання теплової енергії, фактично укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Свої зобов'язання з надання послуг з централізованого опалення позивач сумлінно виконував, однак у зв'язку з неналежним виконанням відповідачаем своїх зобов'язань, за період з 01.10.2013 по 31.07.2024 року утворилась заборгованість за надані послуги в розмірі 44 921, 51 грн., на яку позивачем нараховано збитки в порядку ст. 625 ЦК України, а саме інфляційні втрати в розмірі 14 651, 29 грн., 3% річних в розмірі 3 998, 33 грн., пеню в розмірі 327, 61 грн. Крім того, заборгованість по платі за абонентське обслуговування в межах заявленого періоду складає 263, 94 грн. Оскільки відповідач в добровільному порядку заборгованість не сплачує у зв'язку з чим представник позивача, діючи від імені та в інтересах АТ «Криворізька теплоцентраль», вимушена звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 09.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Заочним рішення суду від 23.01.2025 року позов задоволено повністю.
Ухвалою суду від 19.12.2025 року за заявою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 скасовано заочне рішення суду від 23.01.2025, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача Шевченко Ю.С. звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, на вимогах наполягає.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, позовні вимоги просить задовольнити частково.
У письмових поясненнях представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначено про незгоду із заявленими вимогами, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, заборгованість може бути стягнена у період з 01.11.2021 року по 01.11.2024 року на загальну суму 13 681,88 грн., пеня 327,61 грн., плати за абонентське обслуговування 263,94 грн. Просить застосувати позовну давність
В додаткових поясненнях правник позивача зазначає наступне. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 12.09.2024 року слідує, що ОСОБА_3 , належить на праві приватної власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору довічного утримання від 23.10.2003 року, посвідченого Сьомою криворізькою державною нотаріальною конторю, зареєстровано в реєстрі за №2-3537. ОСОБА_1 , згідно вимог чинного законодавства, зобов'язана здійснювати оплату за надані в період з 01.10.2013 по 31.07.2024 АТ «Криворізька теплоцентраль» послуги з постачання теплової енергії. Акціонерне Товариство «Криворізька теплоцентраль» за специфікою своєї виробничої діяльності надає послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії населенню (споживачам) відповідно до встановлених тарифів. На виконання своїх зобов'язань позивач надав відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 . Хоча й договір про надання послуг з централізованого опалення за вказаною адресою між позивачем та відповідачем укладено не було, однак послуги фактично надавались, останні цими послугами користувались, а тому зобов'язані їх оплатити. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року по справі №6-2951цс15. Крім того, позивачем, як виконавцем послуг 01.11.2021 року на своєму офіційному веб-сайті: https://tec.dp.ua розміщено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (типовий індивідуальний договір), який є публічним договором приєднання. Таким чином, з 01.11.2021 року між позивачем та відповідачем, як споживачами послуги з постачання теплової енергії, фактично укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. У свою чергу, Відповідач у розуміння ст. 1 ЗУ «Про житлово- комунальні послуги» № 2189-VIII є індивідуальним споживачем, тому обтяжений обов'язком сплачувати за комунальні послуги. Щодо строків позовної давності. 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (КОВІД-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (КОВІД-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Законом України від 15 березня 2022 № 2120-розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії". Отже, строк позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за комунальні послуги в силу приписів пункту 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії воєнного стану. Отже, враховуючи факт часткової сплати заборгованості відповідачем, продовження строків позовної давності на підставі Закону України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19) та продовженням строків позовної давності на підставі Закону України від 15 березня 2022 № 2120, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до такого висновку.
Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 12.09.2024 року слідує, що ОСОБА_3 , належить на праві приватної власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору довічного утримання від 23.10.2003 року, посвідченого Сьомою криворізькою державною нотаріальною конторю, зареєстровано в реєстрі за №2-3537, що не спростовано в судовому засіданні, а отже ОСОБА_3 є споживачем послуг з постачання теплової енергії, що надаються АТ «Криворізька теплоцентраль» за вказаною адресою.
Правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг з постачання теплової енергії, врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII), Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р. № 2633-IV (далі - Закон № 2633-IV) та Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (далі - Правила).
Договір про надання послуг з постачання теплової енергії та обслуговування внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення між АТ «Криворізька теплоцентраль» та відповідачем не укладався, але житлово-комунальні послуги відповідачу надавались, тобто між сторонами наявні фактичні договірні відносини. Відтак, відсутність укладеного договору про надання послуг з централізованого опалення не виключає обов'язок відповідача оплачувати житлово-комунальні послуги, а у випадку ухилення від виконання такого обов'язку - нести відповідальність в порядку, встановленому законом. Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, провадження № 61-11107св18, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, провадження № 61-26204св18, від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18, тощо).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII).
Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (частина третя статті 9 Закону № 2189-VIII).
Відповідно до частини шостої статті 19 Закону № 2633-IV, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктами 31, 32 Правил установлено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії. Плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.
Згідно пунктів 35-37 Правил, розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль» відповідно до тарифів постачається теплова енергія до житла відповідача, однак ним зобов'язання по оплаті за надані послуги здійснюється неналежним чином.
Так, згідно з наданим до суду розрахунком, заборгованість по оплаті за постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_2 за період з 01.10.2013 року по 31.07.2024 року становить у сумі 44 921,52 грн., плата за абонентське обслуговування за період з листопада 2021 року по червень 2024 року становить у сумі 263,94 грн, пеня в розмірі 327,61 грн.
Правильність нарахування суми боргу підтверджується детальним розрахунком заборгованості, наданим в якості доказів позивачем, яким підтверджено розмір боргу, який не спростований відповідачем, контрозрахунку не надано.
Частиною 2 статті 7 Закону України визначено обов'язки індивідуального споживача, серед яких обов'язок у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг (п. 10).
Згідно частини першої статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
Загальновідомим є той факт, що встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (530-ІХ від 17.03.2020), згідно якого, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги;
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», яка набрала чинності з 24.02.2022, визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
Кабінет Міністрів України постановою № 1405 від 29 грудня 2023 р., яка набрала чинності 30.12.2023, вніс зміни в пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», виклавши його в новій редакції та таким чином скасувавши (з дати набрання чинності постановою № 1405) заборону (а не саму постанову № 206) у тому числі на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням. Такий мораторій зберігається лише на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Таким чином постанова № 206 від 05.03.2022 є чинною, але в редакції з урахуванням змін, внесених в тому числі постановою № 1405 від 29.12.2023, які набрали чинності 30.12.2023.
Виходячи з викладеного заявлені вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги за період з 30.12.2023.
Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Правовідносини, які склалися між сторонами щодо надання та отримання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов'язаннями, у яких, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК), - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Беручи до уваги зазначене, правовідносини і зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання (постанови Верховного Суду України від 14 листопада 2011 р. у справі № 6-40цс11, від 20 червня 2012 р. у справі № 6-68цс12, від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13; постанова Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 369/88/17, провадження № 61-4924св18).
Оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов'язанням, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини другої статті 625 ЦК України та частково погоджується з наданим позивачем розрахунком інфляційних втрат і 3% річних з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», яка набрала чинності з 24.02.2022 та постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 р., яка набрала чинності 30.12.2023.
Контррозрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідачем не надано.
Разом з тим, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Волєва О.В. звернулась до суду з заявою про застосування строків позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.
Як вбачається з розрахунку, який наявний в матеріалах справи, з 01.10.2013 року по 31.07.2024 рік відповідачем ОСОБА_1 заборгованість не сплачувалась, та не визнається нею. Позивач звернувся до суду з позовною заявою 15.11.2024 року.
Таким чином, суд вважає необхідним застосувати строк позовної давності за період з листопада 2021 року по листопад 2024 рік., що складає 13582,18 грн.
Щодо заборгованості, яка виникла за період з листопада 2021 року по листопад 2024 та складає 13582,18 грн. інфляційні втрати 610,39 грн., 3% річних 274,09 грн., що підлягають стягненню з відповідача.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Положеннями частини першої статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, згідно зі ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок часткового відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору 710 грн. 36 коп. (а.с.1) пропорційно частині задоволених вимог (23,46%).
Керуючись статями 64, 67, 68 ЖК України, статями 509, 525 ЦК України, статями 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд
Задовольнити позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії - частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.11.2021 року по 01.11.2024 року в сумі по 13 582,18 грн., інфляційні втрати 610,39 грн., 3% річних 274,09 грн., плату за абонентське обслуговування в розмірі 263,94 грн., пеню в розмірі 327,61 грн., а всього 15 058,21 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 710 грн. 36 коп.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. . Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відомості про сторін:
Позивач Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, м. Кривий Ріг, вул. Електрична 1.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя Н.В. Чернова