Справа № 11-cc/824/2076/2026 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 757/37625/25-к
10 березня 2026 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 серпня 2025 року, -
за участю:
представника - ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.08.2025 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та накладено арешт на автомобіль марки TOYOTAмодель VENZA д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору 2011 року випуску VIN НОМЕР_2.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу з доповненнями у яких просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.08.2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що з оскаржуваним рішенням ознайомився 14.01.2026 року, а подана апеляційна скарга 19.01.2026 року.
Автор апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала винесена без належних на те правових підстав, суперечить вимогам кримінально процесуального закону.
Транспортний засіб використовується в інтересах ОСОБА_6 з метою відвідування свого місця роботи, а також в інтересах дітей та батьків похилого віку. Разом з тим, м. Дніпро знаходиться недалеко від лінії фронту, що зумовлює використання транспортного засобу з метою можливого забезпечення евакуації членів сім'ї ОСОБА_6 .
Крім того, ОСОБА_6 не має жодного відношення до кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється її чоловік, як і не має жодного відношення транспортний засіб, який належить їй на праві приватної власності.
Власник майна ОСОБА_6 більше десяти років безперервно працює у структурних підрозділах АТ «Українська залізниця», а також ТОВ «НАФТАГАЗСТРАХ», а отриманні нею доходи дозволяли придбати транспортний засіб.
В судове засідання прокурор не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час призначеного судового розгляду.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що представником ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.08.2025 року, виходячи з положень абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000000006 від 06.01.2025 року за підозрою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 369 КК України, та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
З матеріалів клопотання вбачається, що слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора розслідується низка кримінальних проваджень за фактами вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, у яких громадянин ОСОБА_12 , 1957 р. н., а також інші пов'язані із ним особи мають процесуальний статус підозрюваного.
Захист інтересів ОСОБА_12 у вказаних провадженнях здійснює адвокат ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3155, видане Радою адвокатів Дніпропетровської області 19.09.2016).
У зв'язку із цим приблизно у квітні 2025 року (більш точний час органом досудового розслідування не встановлено) у невстановленому місці у ОСОБА_11 спільно із невстановленою особою (далі - інший співучасник), яка діяла в інтересах ОСОБА_12 та пов'язаних із ним осіб, виник злочинний умисел, спрямований на надання неправомірної вигоди уповноваженим особам, які займають відповідальне становище, з метою досягнення сприятливих для ОСОБА_12 процесуальних наслідків у розслідуваних щодо нього та пов'язаних осіб кримінальних провадженнях, зокрема шляхом уникнення кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, зміни процесуального статусу ОСОБА_12 та пов'язаних із ним осіб, скасування заходів забезпечення кримінального провадження, зміни кримінально-правової кваліфікації інкримінованих діянь на більш м'які, закриття кримінальних проваджень, застосування до підозрюваних меншої міри покарання тощо (далі - вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень на користь ОСОБА_12 та пов'язаних із ним осіб).
При цьому, згідно із спільним злочинним задумом, завданням іншого співучасника було забезпечити наявність у ОСОБА_11 грошових коштів для надання неправомірної вигоди за вчинення дій на користь ОСОБА_12 та пов'язаних із ним осіб.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 02.06.2025 року, за невстановлених на теперішній час обставин ОСОБА_11 стало відомо, що із вказаним питанням він може звернутись до ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зателефонувавши за відповідним номером засобу мобільного зв'язку.
Після цього у незазначений досудовим розслідуванням точний час та місці, але не пізніше 14.06.2025 року, ОСОБА_11 узгодив із іншим співучасником загальну суму неправомірної вигоди у розмірі 1 (один) мільйон доларів США, яку вони мали намір передати через ОСОБА_14 уповноваженим службовим особам Головного слідчого управління Національної поліції України чи іншим уповноваженим службовим особам за вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень на користь ОСОБА_12 та пов'язаних із ним осіб.
14.06.2025 року ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою з іншим співучасником, зателефонував у месенджері «WhatsApp» ОСОБА_14 та повідомив, що за вирішення питань, пов'язаних із вчиненням процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень на користь ОСОБА_12 та пов'язаних із ним осіб, уповноваженим службовим особам, пропонується передати 1 (один) мільйон доларів США. При цьому вони домовились про наступну зустріч 18.06.2025 року у місті Києві.
У подальшому, в період часу з 14.06.2025 року по 18.06.2025 рік, у незазначеному досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_11 отримав від іншого співучасника, який діяв у інтересах ОСОБА_12 та пов'язаних із ним осіб, грошові кошти в сумі 100 (сто) тисяч доларів США, як першу частину попередньо запропонованої суми неправомірної вигоди в розмірі 1 (один) мільйон доларів США, яку через ОСОБА_13 . ОСОБА_11 у змові із іншим співучасником планував передати уповноваженим службовим особам за вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень на користь ОСОБА_12 та пов'язаних із ним осіб.
Під час зустрічі між ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , яка відбулась за попередньою домовленістю 18.06.2025 року о 14 год. 15 хв. в ресторані «LUCKY Restaurant», що розташований за адресою: м. Київ, вулиця Мечнікова, 9, ОСОБА_11 , діючи умисно, за попередньою змовою з іншим співучасником, який діяв у інтересах ОСОБА_12 та пов'язаних із ним осіб, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, прагнучи досягнути сприятливого процесуального результату, а саме вчинення уповноваженими особами процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень на користь ОСОБА_12 та пов'язаних із ним осіб, передав ОСОБА_14 частину раніше запропонованої неправомірної вигоди в розмірі 1 (один) мільйон доларів США, що складає 10 відсотків від загальної суми, а саме 100 (сто) тисяч доларів США (відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 18.06.2025 року - 4 152 000 (чотири мільйони сто п'ятдесят дві тисячі гривень), яка була призначена для службових осіб Головного слідчого управління Національної поліції України чи інших уповноважених осіб як неправомірна вигода за вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень на користь ОСОБА_12 та пов'язаних із ним осіб.
Так, ОСОБА_11 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, а саме у наданні неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах третіх осіб, дій з використанням службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Санкція ч. 3 ст. 369 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років з конфіскацією майна або без такої.
Згідно з актовим записом про шлюб № 874, шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 було укладено 20 грудня 2003 року.
10.07.2025 року на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/31799/25-к, проведено обшук автомобіля марки TOYOTA модель VENZA, д.н.з. НОМЕР_1 , в ході якого вилучено автомобіль марки TOYOTA модель VENZA, д.н.з. НОМЕР_1 .
09.07.2025 року у вказаному кримінальному провадженні відповідно до ст. 276, 277, 278, 481 КПК України складено та повідомлено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, а саме у наданні неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах третіх осіб, дій з використанням службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
11.08.2025 року (клопотання датоване 08.08.2025 року) прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12025000000000006 від 06.01.2025 року на автомобіль марки TOYOTAмодель VENZA д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору 2011 року випуску VIN НОМЕР_2, із забороною відчуження, користування та розпорядження вказаним транспортним засобом.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.08.2025 року зазначене клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на автомобіль марки TOYOTA модель VENZA д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору 2011 року випуску VIN НОМЕР_2 .
Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою можливої конфіскації майна, як виду покарання.
Колегія суддів частково погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представника, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вказаний автомобіль, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Як вбачається з матеріалів провадження, 09.07.2025 року ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
З матеріалів провадження, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_11 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та певними доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, санкція якої, передбачає, зокрема, і конфіскацію майна.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_11 до скоєння кримінального правопорушення, підозра яка йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно зі ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Такий же підхід до питання належності особам, які є подружжям, на праві власності майна, набутого ними за час шлюбу, передбачають ч. ч. 3, 4 ст. 368 ЦК.
Як вбачається з ч. ч. 1, 3 ст. 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 12 ст. 100 КПК спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства. Підставою для виділення частки майна в праві спільної сумісної власності має бути вимога співвласника такого майна або державного чи приватного виконавця.
У межах кримінального провадження є неприпустимим вирішення спору про право власності на майно шляхом поділу його з виділенням часток (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.10.2022 у справі №752/7440/18).
З огляду на те, що автомобіль TOYOTA VENZA був набутий ОСОБА_6 21.02.2022, тобто під час шлюбу, на вказане майно поширюється правовий режим спільної сумісної власності подружжя.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки транспортний засіб на який накладено арешт, також належить і підозрюваному ОСОБА_11 на праві спільної сумісної власності, а в межах кримінального провадження поділ майна з виділенням часток є неприпустимим, а тому арешту підлягає все майно, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_11 та ОСОБА_6 .
Таким чином, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Разом з тим, вивчивши матеріали провадження, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали слідчого судді в частині встановлення заборони користування автомобілем марки TOYOTA модель VENZA д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору 2011 року випуску VIN НОМЕР_2 , оскільки така заборона або обмеження може бути застосована, у відповідності до вимог ч. 11 ст. 170 КПК України, лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.
Таких даних ні клопотання прокурора, ні оскаржуване судове рішення не містять, як і не обґрунтовано можливість настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, у разі незастосування такого заходу.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неврахуванням слідчим суддею всіх вимог кримінального процесуального законодавства щодо арешту майна, та з урахуванням положень ч. 2 ст. 404 КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про накладення арешту із забороною розпорядження та відчуження будь-яким особам будь-яким способом та без заборони користування вказаним майном, з мотивів викладених апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 серпня 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та накладено арешт на автомобіль марки TOYOTAмодель VENZAд.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору 2011 року випуску VIN НОМЕР_2, -скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про накладення арешту на автомобіль марки TOYOTAмодель VENZAд.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору 2011 року випуску VIN НОМЕР_2 , - задовольнити частково.
Накласти арешт на автомобіль марки TOYOTA модель VENZA д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору 2011 року випуску VIN НОМЕР_2 , шляхом заборони відчуження та розпорядження вказаним автомобілем, без заборони користування.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3