Справа № 183/12078/25
№ 1-кс/183/337/26
17 березня 2026 року м. Самар
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР розташованого у м. Краматорську, ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих ТУ ДБР Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні у кримінальному провадженні, внесеному до внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022050020000162 від 09.04.2022, за підозрою:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Троїцьке Троїцького району Луганської області, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
У провадження слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло вказане клопотання.
Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 111 КК України санкції статті передбачає конфіскацію майна, тому на даний час у слідства виникла необхідність щодо накладення арешту на майно вказаного підозрюваного з метою унеможливлення його відчуження, оскільки в разі доведення вини останнього таке майно підпаде під конфіскацію майна відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Прокурор в судове засіданні не з'явився, був належним чином повідомлений про час призначеного судового засідання.
Захисник в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час призначеного судового засідання.
Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Під час розгляду клопотання встановлено таке.
Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження № 62022050020000162 від 09.04.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - ГУНП в Луганській області) № 70 о/с від 02.02.2021 ОСОБА_5 призначено на посаду начальника дізнання відділення поліції № 2 Сватівського районного відділу поліції ГУНП в Луганській області (далі - ВП № 2 Сватівського РВП ГУНП в Луганській області).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - це органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про Національну поліцію»
ОСОБА_5 присягнув на вірність Українському народові та зобов'язався, усвідомлюючи свою високу відповідальність, вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
Водночас, ОСОБА_5 складеної ним присяги не дотримався та в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, на порушення вимог ст. ст. 1, 2, 17 Конституції України, ст. ст. 2, 63 Закону України «Про Національну поліцію» зрадив українській державі та всьому Українському народові, вчинивши злочин проти основ національної безпеки України за таких обставин.
24.02.2022 на виконання наказів вищого військового керівництва військовослужбовці збройних сил ворога України - російської федерації (далі - зс рф), шляхом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авійційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторглась на територію Україну через державні кордони України в Київській, Луганській, Донецькій, Харківській, Житомирській, Чернігівській, Сумській, Херсонській, Запорізькій, Миколаївській, інших областях і здійснили широкомасштабний збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти військової та цивільної адміністрації, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, після чого внаслідок широкомасштабного збройного нападу здійснили військову окупацію частин вказаних територій України, в тому числі території м. Старобільська Старобільського району Луганської області, яка фактично захоплена та тимчасово окупована з березня 2022 року.
24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, дію якого у подальшому продовжено відповідно до вимог чинного законодавства.
З березня 2022 року військовослужбовці зс країни-агресора рф, шляхом збройної агресії, спільно з представниками так званої «лнр», які є частиною окупаційної адміністрації країни-агресора рф, здійснили тимчасову окупацію території смт Троїцьке Сватівського району Луганської області, де розташовані державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та інші об'єкти та інфраструктури України.
Так, приблизно з середини березня 2022 року, але не пізніше 30.06.2022 (більш точні дата та час під час досудового розслідування не встановлені) ОСОБА_5 , будучи громадянином України та працівником правоохоронного органу - начальником дізнання відділення поліції № 2 Сватівського РВП ГУНП в Луганській області, перебуваючи на території смт Троїцьке Сватівського району Луганської області, яке з кінця лютого 2022 року тимчасово окупована зс країни-агресора рф, діючи умисно та добровільно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, під час зустрічі з невстановленими особами із числа представників окупаційної влади «лнр», що є частиною окупаційної адміністрації країни-агресора рф, прийняв пропозицію та добровільно і безперешкодно вступив та розпочав «службу» у незаконно створеному структурному підрозділі так званої «генеральної прокуратри лнр», а саме так званій «прокуратурі троїцького району лнр» (мовою оригіналу, російською - «прокуратуры троицкого района лнр»), роботу якого організовано в незаконно захоплених адміністративних будівлях Троїцького відділу Сватівської окружної прокуратури, розташованих за адресою: просп. Перемоги, 14, смт Троїцьке Луганської області.
12.05.2022 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт Троїцьке Троїцького району Луганської області, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину України, РНОКПП НОМЕР_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
На теперішній час місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_5 органу досудового розслідування не відомо через те, що він ухиляється від притягнення до кримінальної відповідальності та переховується від органів досудового розслідування.
У зв'язку з неявкою за викликом слідчого та ухиленням від слідства, підозрюваного ОСОБА_5 оголошено у розшук, здійснення якого доручено оперативному підрозділу Луганського управління ДВБ НП України.
Під час досудового розслідування встановлено, що згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС за повним співпадінням у ОСОБА_5 у власності перебувають: об'єкт нерухомості - земельна ділянка (кадастровий номер 4425455100:07:001:0233) площею 1,99 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: Луганська область, Троїцький район, Троїцька селищна територіальна громада, рухоме майно - транспортний засіб мотоцикл марки «FORTE FT200-23», 2018 року випуску, VIN-номер кузова НОМЕР_2 , об'ємом двигуна 197 см.куб., червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 .
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 111 КК України санкції статті передбачає конфіскацію майна, тому на даний час у слідства виникла необхідність щодо накладення арешту на вищезазначене майно.
Дослідивши надані матеріали, якими обґрунтовано доводи клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до пп.1,2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно частини 2 вказаної статті, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно до ч.4 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, щодо якого здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Суд дійшов висновку, що перелік майна, зазначений у клопотанні підпадає під критерії, передбачені ст.170 КПК України та на даний час є достатні підстави вважати, що воно в подальшому може бути відчужене.
Окрім того, окремо слід зазначити, що у ст.1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
При цьому, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч.1 ст.1 Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Також, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що вимога законності, яка випливає з «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права.
Необхідно зазначити, що у Рішенні «Серявін проти України», ЄСПЛ розглянув справу у якій йшлося про втручання органів державної влади у володіння майном особи, тому слідчий суддя вважає, що вказане рішення певним чином відображає природу правовідносин, які склалися у цій справі.
Щодо дотримання принципу верховенства права, то відповідно до ч.1 ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Також, відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку втручання у мирне володіння майном особи державними органами є законним та таким, що відповідає принципу верховенства права.
Щодо забезпечення "справедливого балансу" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, то в даному випадку інтереси суспільства щодо здійснення досудового розслідування, де майно є речовим доказом, перевагає вимозі захисту основоположних прав конкретної особи в частині мирного володіння майном фізичної або юридичної особи.
З викладеного вбачається, що, в даному випадку, втручання органів влади у захищене право не суперечить загальній нормі, зазначеній у ст.1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод».
Таким чином, слідчий суддя вважає, що подане клопотання підлягає задоволенню, оскільки потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права власника майна, оскільки без застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження не можливо виконати завдання кримінального провадження в частині захисту суспільства та держави від кримінальних правопорушень.
Керуючись ст. ст. 297-1 - 297-5, 309, 371, 372, 376, 532 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно, що належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:
-земельну ділянку (кадастровий номер 4425455100:07:001:0233) площею 1,99 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: Луганська область, Троїцький район, Троїцька селищна територіальна громада;
-транспортний засіб - мотоцикл марки «FORTE FT200-23», 2018 року випуску, VIN-номер кузова НОМЕР_2 , об'ємом двигуна 197 см.куб., червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 ., шляхом позбавлення ОСОБА_5 права на відчуження та розпорядження вказаним майном.
На ухвалу може бути подано апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1