Справа № 11-cc/824/1667/2026 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 303 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 757/60611/25-к
11 березня 2026 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року, -
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.12.2025 року відмовлено у задоволенні скарги підозрюваного ОСОБА_7 на повідомлення останньому про підозру від 07.03.2025 року у кримінальному проваджені № 42023102070000067 від 30.03.2023 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.
Не погоджуючись із таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.12.2025 року та постановити нову ухвалу, якою скасувати повідомлення про підозру від 07.03.2025 року відносно ОСОБА_7 у кримінальному проваджені № 42023102070000067 від 30.03.2023 року.
Мотивуючи апеляційні вимоги захисник зазначає, що вручення підозри відбулося поза межами досудового розслідування. Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні після вручення підозр 31.03.2023 року продовжується і надалі, у тому числі після спливу майже двох років була вручена оскаржувана ОСОБА_7 підозра.
Вказує, що у повідомленні про підозру від 07.03.2025 року ОСОБА_7 інкримінується вчинення злочину шляхом заволодіння чужим майном, проте не визначено яким способом вчинено кримінальне правопорушення, чи шляхом обману чи зловживання довірою, що є обов'язковою умовою для класифікації діяння як шахрайства. З повідомлення про підозру та матеріалів кримінального провадження не вбачається, у чому полягає обман чи зловживання довірою з боку ОСОБА_7 , та навіть незрозуміло по відношенню до кого ОСОБА_7 застосував обман.
Зауважує апелянт, що шахрайство пов'язано із обманом або зловживання довірою потерпілого, який у даному кримінальному провадженні є Департамент охорони культурної спадщини ВО КМР (КМДА), проте у повідомленні про підозру не йдеться, як, де, коли і яким чином ОСОБА_7 , заволодів майном Департаменту охорони культурної спадщини ВО КМР (КМДА), та у який спосіб.
Наголошує сторона захисту, що ОСОБА_7 інкримінується вчинення злочину шляхом організації підроблення офіційних документів, які видаються нотаріусом, проте у ОСОБА_7 не було знайдено жодного документу, який ОСОБА_7 самостійно або за допомогою нотаріуса підробив.
Посилається апелянт і на те, що у змісті повідомлення про підозру відсутні чітко зафіксовані фактичні обставини події, як це передбачає п. 6 ч. 1 ст. 277 КПК України. Матеріали кримінального провадження не містять безсумнівної системи належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, які б вказували на можливу наявність складу злочину в діянні підозрюваної особи, та яка б виключала сумніви щодо того, що кримінальне правопорушення вчинене саме підозрюваною особою.
В судове засідання у справі захисник, підозрюваний та прокурор не з'явилися, причини своєї неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, за можливе розглянути дане провадження за відсутністю захисника, підозрюваного та прокурора, оскільки це не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023102070000067 від 30.03.2023 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 та за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 110-2, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 205-1, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 та ч. 1 ст. 263 КК України.
07.03.2025 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 та ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України.
28.11.2025 року підозрюваний ОСОБА_7 подав скаргу до Печерського районного суду міста Києва на повідомлення останньому про підозру від 07.03.2025 року у кримінальному проваджені № 42023102070000067 від 30.03.2023 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.12.2025 року відмовлено у задоволенні скарги підозрюваного ОСОБА_7 на повідомлення останньому про підозру від 07.03.2025 року у кримінальному проваджені № 42023102070000067 від 30.03.2023 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування, крім іншого, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Норми щодо повідомлення про підозру регулюються Главою 22 КПК України.
Згідно п. 13 ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру.
Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:
1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;
2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;
3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Зміст письмового повідомлення про підозру має відповідати вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 277 КПК України, а саме містити наступні відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
КПК України не містить визначення терміну "обгрунтована підозра" і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яке йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах "Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88", "Erdagoz v. Turkey п. 51", "Cebotari v. Moldova п. 48" "обґрунтована підозра" передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Отже, на стадії досудового розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у повідомленні про підозру ОСОБА_7 від 07.03.2025 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 та ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, викладено зміст підозри та правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється останній із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Здійснюючи судовий контроль під час оскарження повідомлення про підозру, колегія суддів не наділена повноваженням здійснювати перевірку обґрунтованості підозри і встановлювати в діях підозрюваного склад того чи іншого злочину.
Положення ч. 3 ст. 17, ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 94, п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України дають підстави для висновку, що при оскарженні повідомлення про підозру слідчий суддя уповноважений перевіряти достатність доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Таку перевірку слідчий суддя здійснює виключно з метою судового контролю за дотриманням саме прав, свобод та інтересів особи у кримінальному провадженні.
Враховуючи, що стандарт достатніх підстав (доказів) є нижчим ніж стандарт обґрунтованої підозри, для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування до висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, доказів, які пов'язують підозрювану з кримінальним правопорушенням, достатньо аби виправдати подальше розслідування до висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
При цьому на даному етапі провадження колегія суддів не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, наявність чи відсутність в діях підозрюваної складу того чи іншого кримінального правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов'язані з питанням винуватості особи у вчиненні злочину. Крім того, обставини здійснення підозрюваною конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність її вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час досудового розслідування. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі "Murray v. the United Kingdom" № 14310/88 від 23.10.1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Що стосується доводів автора апеляційної скарги щодо пред'явлення підозри поза межами строків досудового розслідування, як на підставу скасування підозри, колегія суддів вважає за необхідне зазначати наступне.
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278 КПК України, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276 КПК України, зміст повідомлення про підозру ст. 277 КПК України вказаного закону.
Разом з тим, доводи захисника щодо порушення строків досудового розслідування спростовуються нормами Закону України «Про внесення змін до КПК України та інших законодавчих актів України» від 08.12.2023 року № 3509-ХІ. Так, вказаним законом встановлено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру, а не з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, як передбачено попередньою редакцією кодексу, а також виключено встановлені попередньою редакцією обмеження строків досудового розслідування.
Також, вказаним законом виключено підставу для закриття кримінального провадження у вигляді закінчення граничних строків проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, в якому особу не повідомлено про підозру.
Наслідком таких змін стало усунення будь-яких обмежень у часі для проведення досудового розслідування слідчими органами.
Усі інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваної судової ухвали.
За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні скарги підозрюваного ОСОБА_7 на повідомлення останньому про підозру від 07.03.2025 року у кримінальному проваджені № 42023102070000067 від 30.03.2023 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
______________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4