16 березня 2026 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/1456/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Стрижеуса А. М., Саліхова В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ»
на рішення Баришівського районного суду Київської області
у складі судді Цирулевської М. В.
від 26 травня 2025 року
у цивільній справі № 355/272/25 Баришівського районного суду Київської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У лютому 2025 року ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.01.2024 між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 3481, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн строком на 365 днів (до 15.01.2025) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних). Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Кредитні кошти були надані відповідачу шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».
У межах строку кредитування відповідач зобов'язався сплачувати позивачу проценти періодичними платежами кожні 10 днів. Однак, у порушення умов кредитного договору та ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, зокрема, своєчасно суму кредиту не повернув, не сплатив нараховані відсотки, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 48 090,13 грн, з яких: 4 945,00 грн - заборгованість за кредитом; 43 145,13 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 16.01.2024 по 15.01.2024.
З огляду на викладене, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача означену заборгованість в загальній сумі 48 090,13 грн, понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн та 10 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Відповідач скористався процесуальним правом на подання відзиву на позов. 13.03.2025 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що позивач не довів укладення кредитного договору між відповідачем та позивачем, не довів перерахування відповідачу тіла кредиту та розміру фактично наданих у кредит коштів, а тому у задоволенні позову слід відмовити; зазначив про неправомірне нарахування відсотків, адже з огляду не принципи розумності та добросовісності заборгованість зі сплати відсотків є неспівмірною із сумою тіла кредиту, просив їх зменшити.
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 26 травня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» 9 890,00 грн заборгованості за кредитним договором № 3481 від 16.01.2024, з яких: сума заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 4 945,00 грн, сума заборгованості за нарахованими відсотками - 4 945,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 38 200,13 грн, - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» 461,26 грн сплаченого судового збору та 2 057,00 грн витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції ТОВ «КЛТ Кредит» через свого представника Руденка К. В. звернулось з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позову є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Просить рішення Баришівського районного суду Київської області від 26 травня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» заборгованість за процентами за період з 16.01.2024 по 15.01.2025 у розмірі 43 145,13 грн, що нараховані за ставкою 2,5% на день згідно з п. 1.2. Кредитного договору, судовий збір за подання позову в сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 10 000,00 грн; також просить здійснити розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи, та стягнути з відповідача на користь апелянта 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та 3 633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Зазначає, що заборгованість за відсотками нарахована відповідно до умов Кредитного договору за ставкою 2,5 % на день, що на момент укладення договору (16.01.2024) відповідало вимогам пункту 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону № 3498-ІХ. Звертає увагу на те, що зазначена відсоткова ставка є фіксованою та не змінювалася протягом строку дії договору, а правових підстав для її перерахунку судом не існувало, оскільки зміни до договору не вносилися. Наголошує на тому, що відповідач був вільним у своєму виборі та належним чином ознайомлений з умовами кредитування через інформаційно-телекомунікаційну систему. Апелянт вважає безпідставним зменшення судом розміру нарахованих відсотків з 43 145,13 грн до 4 945,00грн, посилаючись на принцип свободи договору та обов'язковість його виконання. Окремо вказує на неправомірність зменшення витрат на професійну правничу допомогу та судового збору. Стверджує, що суд не має права за власною ініціативою зменшувати розмір витрат на правничу допомогу за відсутності відповідного клопотання та обґрунтування неспівмірності від іншої сторони. Посилається на правову позицію Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22, згідно з якою обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається виключно на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.
Відповідач правом відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже розгляд даної справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітом про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» позивачу ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та відповідачу ОСОБА_1 .
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Встановлено, що 16.01.2024 між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3481 з додатками (а. с. 22-33) шляхом його підписання сторонами електронними підписами. Відповідачем означений договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором - 614954. Також означеним одноразовим ідентифікатором відповідачем підписано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки за кредитним договором, інформаційне повідомлення, відомості про номери телефону відповідача, що є додатками до кредитного договору.
Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надається кредит у сумі 5 000,00 грн строком на 365 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних) (п. 1.1, 1.3 1.4 договору).
Відповідно до п. 1.8 кредитного договору товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 , що належить позичальникові. Переказ суми кредиту здійснюється товариством через платіжний сервіс FONDY (ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС», що здійснює діяльність переказу коштів без відкриття рахунків) або іншим способом.
На підтвердження виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» надало квитанцію від 16.01.2024 (а.с. 34), із якої вбачається перерахування через платіжний сервіс FONDY 5 000,00 грн на платіжну карту № НОМЕР_2 із призначенням платежу: «перерахування коштів за договором 3481 від 16.01.2024 на умовах фінансового кредиту».
На виконання ухвали Баришівського районного суду Київської області від 24.03.2025 листом № БТ/Е-1365 від 12.03.2025 АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» повідомило суд, що на ім'я ОСОБА_1 була емітована картка № НОМЕР_3 . До означеного листа додано також рух коштів (виписку) по картці № НОМЕР_3 а період з 16.01.2024 по 21.01.2024, з якої вбачається надходження 16.01.2024 на означену картку через платіжний сервіс FONDY суми в розмірі 5 000,00 грн (а.с. 114-116).
Згідно із детальним розрахунком заборгованості (щоденні нарахування та погашення) за кредитним договором № 3481 від 16.01.2024 (а.с. 35-44) відповідач ОСОБА_1 01.02.2024 здійснив погашення заборгованості з тіла кредиту в сумі 55,00 грн та процентів за користування ним у сумі 2 000,00 грн. Заборгованість відповідача перед ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» станом на 04.02.2025 становить 48 090,13 грн, що включає заборгованість за кредитом в сумі 4 945,00 грн та заборгованість за відсотками в сумі 43 145,13 грн.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що факт укладення кредитного договору в електронній формі та отримання відповідачем коштів у розмірі 5 000,00 грн є доведеним. Встановивши, що нарахована сума відсотків у розмірі 43 145,13 грн майже у дев'ять разів перевищує тіло кредиту, суд дійшов висновку про несправедливість таких умов договору. Суд керувався принципами розумності, добросовісності та справедливості, визначеними статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та рішеннями Конституційного Суду України щодо захисту слабкої сторони у договорі. Виходячи з компенсаційного характеру заходів цивільної відповідальності, суд зменшив розмір відсотків до рівня тіла кредиту - 4 945,00 грн. Розподіл судових витрат, включаючи судовий збір та витрати на правничу допомогу, здійснено судом пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
У справі, що переглядається, відповідач не реалізував своє право на подання апеляційної скарги, приєднання до апеляційної скарги. Така процесуальна поведінка відповідача свідчить про повну згоду з оскарженими судовими рішеннями, у тому числі повнотою встановлених обставин, висновками та застосованими нормами матеріального права.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, предметом апеляційного перегляду є лише частина рішення щодо розміру стягнутих відсотків.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти. Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики у розмірі та порядку, встановлених договором.
Аналізуючи умови кредитного договору № 3481 від 16.01.2024, колегія суддів встановила, що сторони за спільною згодою погодили денну ставку у розмірі 2,5 %.
На момент укладення вказаного правочину діяла редакція Закону України «Про споживче кредитування» із змінами, внесеними Законом № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023). Пунктом 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень цього Закону законодавець прямо встановив, що тимчасово, протягом перших 120 днів з дня набрання чинності законом, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %.
Колегія суддів вважає, що встановлення у законі конкретного граничного розміру відсоткової ставки для певного періоду є актом державного регулювання, спрямованим на балансування інтересів кредитора та споживача. Оскільки погоджена сторонами ставка 2,5 % відповідала імперативній нормі спеціального закону, вона не може бути визнана несправедливою у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». За наявності спеціальної норми права, яка прямо санкціонує такий розмір відсотків, суд не має підстав для застосування загальних оціночних принципів «справедливості» для її зменшення нижче встановленого законом ліміту.
Крім того, проценти за користування коштами є ціною договору (платою за послугу), а не заходом відповідальності за порушення зобов'язання. Таким чином, до них не можуть бути застосовані положення про можливість зменшення розміру неустойки чи компенсації за аналогією. Суд першої інстанції помилково кваліфікував проценти як санкцію, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
Наданий позивачем розрахунок процентів є арифметично вірним, відповідає умовам договору та встановленій у ньому процентній ставці, що не викликає сумнівів у колегії суддів. Колегія також враховує, що відповідачем власного контррозрахунку суду не надано, а правильність проведених позивачем обчислень не спростована.
З огляду на наведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції у частині відмовлених вимог - скасуванню з підстав визначених ст. 376 ЦПК України, із ухваленням нового рішення про стягнення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 38 200,13 грн, та, відповідно викладенням першого абзацу резолютивної частини рішення у редакції про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України апеляційним судом здійснюється новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на підготовку справи до розгляду та надання правничої допомоги має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.
Щодо судових витрат, понесених у суді першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Враховуючи повне задоволення позовних вимог, витрати позивача по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі на підставі частини першої статті 141 ЦПК України.
Стосовно витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції у розмірі 10 000,00 грн, колегія зазначає, що згідно зі статтею 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається виключно на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення. Суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи за відсутності відповідного обґрунтованого заперечення іншої сторони.
У матеріалах справи відсутнє клопотання відповідача про неспівмірність витрат адвоката із складністю справи чи обсягом виконаних робіт, як і заперечення щодо розміру таких витрат у цілому. Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. З огляду на наведене та враховуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що витрати на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн були фактичними, підтверджені належними доказами та підлягають стягненню з відповідача повністю.
Щодо розподілу судових витрат, понесених апелянтом у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Враховуючи повне задоволення апеляційної скарги, витрати позивача по сплаті судового збору за її подання у розмірі 3 633,60 грн підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі на підставі частини першої статті 141 ЦПК України.
Стосовно витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить із того, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, апелянтом ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» надано: договір про надання юридичних послуг від 16.09.2024; акт приймання-передачі наданих послуг № 31 від 05.06.2025, згідно з яким адвокатом виконано роботи зі складання та подання апеляційної скарги у даній справі, вартість яких погоджена сторонами у розмірі 15 000,00 грн; платіжне доручення № 499 від 05.06.2025, що підтверджує фактичну оплату послуг за вищевказаним актом у повному обсязі; довіреність від 17.09.2024 на представництво інтересів товариства та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 18 від 23.10.2018.
Отже, наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності є належними та достатніми для висновку про те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн за стадію апеляційного перегляду є реальними, фактично понесеними та безпосередньо пов'язаними з розглядом цієї справи.
Принцип змагальності цивільного процесу передбачає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення. Відповідач ОСОБА_1 не надав суду заперечень проти розміру витрат на правничу допомогу за стадію апеляційного оскарження та не подав клопотання про їх зменшення з мотивів неспівмірності. За таких обставин, враховуючи, що апеляційна скарга позивача задоволена повністю, витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 15 000,00 грн підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381, 383 ЦПК України суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» задовольнити.
Рішення Баришівського районного суду Київської області від 26 травня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 38 200,13 грн, а також у частині розподілу судових витрат - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 40076206) заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 38 200,13 грн (тридцять вісім тисяч двісті гривень 13 копійок).
Перший абзац резолютивної частини рішення Баришівського районного суду Київської області від 26 травня 2025 року викласти у наступній редакції: «Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю».
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 40076206) судові витрати, понесені у суді першої інстанції, а саме:
2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) сплаченого судового збору;
10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 40076206) судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а саме:
3 633,60 грн (три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 копійок) сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги;
15 000,00 грн (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді Є. П. Євграфова
А. М. Стрижеус
В. В. Саліхов