Провадження № 11-кп/824/3754/2026
ЄУН: 376/650/21 Суддя у суді І інстанції: ОСОБА_1
5 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого (в режимі ВКЗ) ОСОБА_8
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2026 року у кримінальному провадженні № 12021110000000258 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, п.п. 3,6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 209 КК України,
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2026 року, задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - кожному - запобіжний захід у виді тримання під вартою до 29 березня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги захисник посилається на те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки є необґрунтованою, невмотивованою, прийнята з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, зокрема ст. 177, 178, 194, 331 КПК України.
Як вважає захисник, всупереч вимогам ст. 196 КПК України, в ухвалі про продовження строку дії запобіжного заходу судом не зазначені обґрунтовані обставини, що свідчать про продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також не зазначені обставини, що свідчать про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, та відсутні посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини.
Зокрема, ризик переховування від суду обґрунтовано тяжкістю покарання, яке може загрожувати ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. Проте захисник не погоджується з даним висновком суду та зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання сама по собі не може бути виправдана тривалим періодом тримання під вартою. Більш того, ОСОБА_8 безпідставно тримається під вартою вже досить тривалий час - 3 роки і 5 місяців.
Щодо ризику впливу на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, захисник зазначає, що даний ризик є надуманим, оскільки судом досліджені докази, особи, які були безпосередніми очевидцями або свідками вбивства ОСОБА_10 , відсутні.
Як вважає апелянт,судом не взято до уваги, що обраний на стадії досудового розслідування запобіжний захід ОСОБА_8 у виді тримання під вартою, вочевидь не може бути вкотре бути продовжено на стадії судового розгляду з тих самих мотивів, бо є очевидним, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на стадії досудового розслідування у 2020 році, не є достатніми для утримання людини під вартою понад 3,5 роки.
Ухвала суду щодо обвинуваченої ОСОБА_9 не оскаржується.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого на підтримку доводів апеляційної скарги, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою, дослідивши наявні у розпорядженні колегії суддів матеріали, обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.
У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження № 12021110000000258 за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, п.п. 3,6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 209 КК України.
Під час судового розгляду прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке обґрунтовано викладенням обставин інкримінованого ОСОБА_8 злочину; доказами, які, на переконання прокурора, підтверджують обґрунтованість висунутого ОСОБА_8 обвинуваченняза ч. 3 ст. 28, п.п. 3,6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 209 КК України, а також наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Як наголошує прокурор, про наявність ризиків свідчать такі обставини. Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, що дає підстави вважати, що обвинувачений, з метою уникнення максимального покарання може переховуватись від суду, що унеможливить виконання завдань, передбачених ст. 2 КПК України, і заявлений ризик не зменшився.
Також прокурор вважає наявним і доведеним ризик знищення, схову та спотворення речових доказів та документів, що можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні, оскільки на даний час відносно однієї з учасниць групи, яка оголошена у розшук, кримінальне провадження виділено в окреме провадження, у зв'язку з чим не встановлені всі місця зберігання речей та документів, що можуть бути доказами у кримінальному провадженні, а тому, перебуваючи на волі, ОСОБА_8 буде намагатися знищити, сховати або спотворити вказані докази та документи, а також будь-яким іншим чином сприяти переховуванню учасниці злочину від органу досудового розслідування та суду.
Прокурор у клопотанні також наголошує на наявності ризику незаконного впливу на потерпілу, свідків та очевидців вчиненого злочину, оскільки кримінальні правопорушення ОСОБА_8 вчинені у співучасті, зокрема, з особою, яка оголошена в розшук, якій ОСОБА_8 може повідомити форми і методи роботи правоохоронних органів, що стали відомі у зв'язку з набуттям статусу підозрюваного та у подальшому обвинуваченого у даному кримінальному провадженні. З метою ухилення від кримінальної відповідальності вона зможе як сама, так і на вимогу інших осіб, шляхом вмовлянь, погроз, чи підкупу впливати або вимагати впливу на потерпілу, свідків та очевидців
На думку прокурора, ОСОБА_8 може перешкоджати кримінальному провадженню й іншим шляхом, оскільки на даний час не встановлено місцеперебування учасниці організованої групи, якій ОСОБА_8 може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення всіх винуватих осіб до кримінальної відповідальності.
Прокурор вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, зменшити наявні ризики, оскільки ОСОБА_8 не має міцних соціальних зв'язків, не має постійного місця роботи або навчання.
За змістом оскаржуваної ухвали обвинувачений та його захисник заперечили проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зокрема, захисник зазначила про те, що обвинувачений вже більше 3,5 років перебуває під вартою, ризики є недоведеними, у зв'язку з чим просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Згідно з положеннями ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до вимог цих норм у сукупності з положеннями ст.199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції погодився з доводами сторони обвинувачення про те, що існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно зі ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.176 цього Кодексу.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримано, викладені в ухвалі висновки є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, зокрема, й у вчиненні особливо тяжкого злочину. Врахувавши в сукупності конкретні обставини цієї справи, характер дій, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , ступінь тяжкості інкримінованих останньому кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, не працює, не має міцних соціальних зв'язків, дійшов висновку, що на цій стадії розгляду справи (триває стадія з'ясування обставин справи) прокурор довів, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на момент розгляду даного клопотання, у справі не зменшилися, зокрема, продовжують існувати ризик переховування від суду з метою уникнення покарання у разі визнання винуватим в інкримінованих обвинуваченому злочинах, а також ризик впливу на потерпілу та свідків з метою схиляння останніх до відмови від дачі показань у суді або зміни їх показань.
Суд дійшов висновку, що на даній стадії розгляду справи підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченому не встановлені, і лише такий запобіжний захід, який хоча і є винятковим, проте спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції та враховує, що з наявних матеріалів встановлено, що питання продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою вирішено на стадії судового розгляду кримінального провадження, тобто, обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом першої інстанції шляхом дослідження наданих сторонами доказів, що свідчить про те, що, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції, врахувавши обставини інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, стадію судового розгляду, встановлені на час розгляду клопотання прокурора обставини, дані про особу обвинуваченого, дійшов висновку, що стороною обвинувачення на час розгляду клопотання доведена наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам.
Щодо доводів захисника, то колегія суддів приймає до уваги, що згідно з висунутим обвинуваченням ОСОБА_8 інкримінується вчинення ряду кримінальних правопорушень, у т.ч. які відносяться до особливо тяжкого злочину (ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 209 КК України), за які передбачено покарання у виді позбавлення волі відповідно на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, та від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.На переконання колегії суддів, суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі доведення винуватості у вчиненні інкримінованих йому дій, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування та саме по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду, а, відтак, колегія суддів вважає, що тяжкість можливого покарання може спонукати обвинуваченого переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Окрім того, колегія суддів враховує характер інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який не працює, не має міцних соціальних зв'язків, що у сукупності дає підстави вважати про можливість ухилення обвинуваченого від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, та свідчить про наявність ризику переховування обвинуваченого від суду.
Також колегія суддів враховує, що суд першої інстанції відповідно до вимог КПК України може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від потерпілих, свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто, допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
З урахуванням обставин інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, а також даних, наведених прокурором та не спростованих стороною захисту, колегія суддів вважає небезпідставним ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків з метою зміни ними показань на користь обвинуваченого.
Зважаючи на встановлені обставини в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, про об'єктивну неможливість застосування до обвинуваченого на даному етапі судового розгляду іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки на час постановлення оскаржуваної ухвали відсутні підстави для застосування до обвинуваченого такого запобіжного заходу, як передача обвинуваченого на поруки - за відсутності заяв відповідних осіб; як особисте зобов'язання або домашній арешт - відсутності стримуючих факторів для настання встановлених ризиків.
На думку колегії суддів, наведені в оскаржуваній ухвалі обставини переконливо свідчать про наявність на даному етапі таких ризиків, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не запобігатиме спробам вчинити вказані дії.
За встановлених обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду, як про це просить апелянт, а тому апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2026 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави до 29 березня 2026 року, включно, - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4