Провадження № 11-кп/824/2235/2026 Категорія: ч. 2 ст. 308 КК України
ЄУН: 755/6604/25 Суддя у суді І інстанції: ОСОБА_1
4 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріалиоб'єднаного кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 5 лютого 2025 року за № 12025100040000386, № 12025100040001451, №120255100040001452, №12025100040001453, № 12025100040001451, за обвинуваченням
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 308 КК України,
за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 , прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2025 року,
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2025 року ОСОБА_7 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.ч. 1, 2 ст. 308 КК України, та йому призначено покарання:
- за ч. 1 ст. 308 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;
- за ч. 2 ст. 308 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з доступом до наркотичних засобів та психотропних речовин на строк 3 (три) роки та з конфіскацією майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з доступом до наркотичних засобів та психотропних речовин на строк 3 (три) роки та з конфіскацією майна.
Цим же вироком вирішено питання процесуальних витрат та доля речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_7 , 1 листопада 2023 року, страждаючи на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, звернувся до ТОВ «Київський міський центр лікування залежності» (код ЄДРПОУ: 41623926, яке зареєстровано та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гетьмана Івана Полуботка (Попудренка), 46/2), 2/35), де йому згідно з висновком ЛКК було встановлено діагноз: «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності в даний час під клінічним спостереженням на підтримуючій або замісній терапії (F.11.22)», у зв'язку з чим він був прийнятий на програму замісної підтримувальної терапії, уклавши із вказаним медичним закладом заяву щодо початку програми замісної підтримуючої терапії та заяву щодо початку програми лікування, засвідчивши тим самим, що не перебуває в інших програмах замісної підтримуючої терапії в закладах будь-якої форми власності, у тому числі в інших областях України, не вживає та отримує за рецептом інших наркотичних або психотропних засобів, зобов'язується повідомляти про призначення наркотичних або психотропних засобів, навіть якщо вони будуть призначатися з інших медичних підстав, ніж лікування залежності, підписавши інформаційний лист для хворого про правила поводження з препаратами наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, недопущення їх використання не за медичним призначенням, розпочав лікування в даному закладі на програмі ЗПТ та отримувати за призначенням лікаря лікарський препарат «Methadoni», що містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон, для його прийому в домашніх умовах.
22 січня 2025 року ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні ТОВ Медичний центр ТОВ «Київський міський центр лікування залежності» за адресою: м. Київ, вул. Гетьмана Івана Полуботка (Попудренка), 46/2, отримав лікарський препарат, що містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон, для його прийому в домашніх умовах згідно з рекомендаціями лікаря на 10 днів по 5 пігулок на добу (за схемою з 22 січня 2025 до 31 січня 2025 року), а саме у виді пігулок в загальній кількості 50 шт.
У подальшому, дізнавшись про спрощений порядок функціонування програми замісної підтримуючої терапії та відсутність єдиної бази даних пацієнтів, які на ній перебувають, не маючи реального наміру лікування від наркотичної залежності внаслідок вживання опіоїдів, а також всупереч підписаним зобов'язанням щодо не перебування на програмах ЗПТ в інших медичних закладах, у ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням день, час та місці виник злочинний умисел на незаконне заволодіння наркотичного засобу - метадону (фенадон) шляхом шахрайства з метою його подальшого неконтрольованого використання.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , продовжуючи отримувати в ТОВ «Київський міський центр лікування залежності», лікарський препарат «Methadoni», діючи умисно всупереч вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15 лютого 1995 року № 60/95-ВР, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15 лютого 1995 року № 62/95-ВР, достовірно знаючи про відсутність єдиної бази даних пацієнтів, які перебувають на програмі замісної підтримувальної терапії, маючи умисел на незаконне заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства, не подавши заяви до ТОВ «Київський міський центр лікування залежності» щодо забезпечення безперервності ЗПТ в іншому закладі охорони здоров'я, 25 січня 2025 року прибув до іншого суб'єкта господарської діяльності - ТОВ «Медичний центр «ГАРМОНІЯ» (ЄДРПОУ 43881461, яке знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Леоніда Каденюка, буд. 2/35), де ввів в оману та приховав від медпрацівників даного закладу інформацію про отримання ним замісної підтримувальної терапії в іншому закладі охорони здоров'я, уклав Договір про надання медичних послуг № 667, де засвідчив своїм підписом те, що на момент підписання цього Договору не перебуває на програмі ЗПТ в іншій клініці такого ж профілю, та зобов'язується під час проходження лікування в ТОВ не вступати на програму ЗПТ до інших закладів охорони здоров'я такого ж профілю, повідомлений про відповідальність за порушення (п.1.4 Договору), а також підписавши Звернення про участь у ЗПТ про те, що не перебуває на обліку та лікуванні в інших закладах охорони здоров'я такого ж профілю, а також підписавши Розписку про те, що попереджений що не має отримувати препарати ЗПТ на інших програмах та підтвердження що не отримує препарати на інших програмах, не купляє у приватних осіб та не продає, підписавши інформаційний лист для хворого про правила поводження з препаратами наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, недопущення їх використання не за медичним призначенням, розпочав лікування в даному закладі на програмі ЗПТ та отримувати за призначенням лікаря лікарський препарат «Methadoni», що містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон, відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 200 від 27 березня 2012 року.
25 січня 2025 року, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на придбання наркотичного засобу шахрайським шляхом, ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні ТОВ «Медичний центр «ГАРМОНІЯ», що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Леоніда Каденюка (Юрія Гагаріна), буд. 2/35, шляхом обману лікаря, який не володіє повною та достовірною інформацією про пацієнта, який при зверненні за медичними послугами повідомив письмово в своїй заяві, під особистий підпис, шляхом підписання відповідних документів, що він не перебуває на лікуванні в інших медичних закладах, де йому вже призначені наркотичні засоби, не з корисливих мотивів для власного вживання, не маючи реального наміру лікування від наркотичної залежності, отримав лікарський препарат, що містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон, для його прийому в домашніх умовах згідно з рекомендаціями лікаря на 10 днів по 5 пігулок на добу (за схемою з 25 січня 2025 року до 3 лютого 2025 року), а саме у виді пігулок в загальній кількості 50 шт., тим самим заволодів вказаним наркотичним засобом шляхом шахрайства.
Метадон (фенадон) згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (зі змінами), «Список № 1 наркотичні засоби, обіг яких обмежено в «Таблиці II » є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.
Надалі, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на придбання наркотичного засобу шахрайським шляхом, 4 лютого 2025 року ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні ТОВ «Київський міський центр лікування залежності» за адресою: м. Київ, вул. Гетьмана Івана Полуботка (Попудренка), 46/2, діючи повторно, шляхом обману лікаря, який не володіє повною та достовірною інформацією про пацієнта, а також довіряв ОСОБА_7 , який при зверненні за медичними послугами повідомив письмово в своїй заяві, під особистий підпис, шляхом підписання відповідних документів, що він не перебуває на лікуванні в інших медичних закладах, де йому вже призначені наркотичні засоби, не з корисливих мотивів для власного вживання, не маючи реального наміру лікування від наркотичної залежності, отримав лікарський препарат, що містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон, для його прийому в домашніх умовах згідно з рекомендаціями лікаря на 10 днів по 5 пігулок на добу (за схемою з 4 лютого 2025 року до 13 лютого 2025 року), а саме у виді пігулок в загальній кількості 50 шт.
Того ж дня 4 лютого 2025 року ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні ТОВ «Медичний центр «ГАРМОНІЯ», що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Леоніда Каденюка (Юрія Гагаріна), буд. 2/35, діючи повторно, шляхом обману лікаря, який не володів повною та достовірною інформацією про пацієнта, який при зверненні за медичними послугами повідомив письмово в своїй заяві, під особистий підпис, шляхом підписання відповідних документів, що він не перебуває на лікуванні в інших медичних закладах, де йому вже призначені наркотичні засоби, не з корисливих мотивів для власного вживання, не маючи реального наміру лікування від наркотичної залежності, отримав лікарський препарат, що містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон, для його прийому в домашніх умовах згідно з рекомендаціями лікаря на 10 днів по 5 пігулок на добу (за схемою з 4 лютого 2025 року до 13 лютого 2025 року), а саме у виді пігулок в загальній кількості 50 шт., тим самим повторно заволодів вказаним наркотичним засобом шляхом шахрайства.
11 лютого 2025 року ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні ТОВ Медичний центр ТОВ «Київський міський центр лікування залежності» за адресою: м. Київ, вул. Гетьмана Івана Полуботка (Попудренка), 46/2, діючи повторно, шляхом обману лікаря, який не володіє повною та достовірною інформацією про пацієнта, який при зверненні за медичними послугами повідомив письмово в своїй заяві, під особистий підпис, шляхом підписання відповідних документів, що він не перебуває на лікуванні в інших медичних закладах, де йому вже призначені наркотичні засоби, не з корисливих мотивів для власного вживання, не маючи реального наміру лікування від наркотичної залежності, отримав лікарський препарат, що містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон, для його прийому в домашніх умовах згідно з рекомендаціями лікаря на 8 днів по 5 пігулок на добу (за схемою з 14 лютого 2025 року до 21 лютого 2025 року), а саме у виді пігулок в загальній кількості 40 шт., тим самим повторно заволодів вказаним наркотичним засобом шляхом шахрайства.
3 березня 2025 року ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні ТОВ «Медичний центр «ГАРМОНІЯ», що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Леоніда Каденюка (Юрія Гагаріна), буд. 2/35, діючи повторно, шляхом обману лікаря, який не володів повною та достовірною інформацією про пацієнта, який при зверненні за медичними послугами повідомив письмово в своїй заяві, під особистий підпис, шляхом підписання відповідних документів, що він не перебуває на лікуванні в інших медичних закладах, де йому вже призначені наркотичні засоби, не з корисливих мотивів для власного вживання, не маючи реального наміру лікування від наркотичної залежності, отримав лікарський препарат, що містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон, для його прийому в домашніх умовах згідно з рекомендаціями лікаря на 10 днів по 5 пігулок на добу (за схемою з 3 березня 2025 року до 12 березня 2025 року), а саме у виді пігулок в загальній кількості 50 шт., тим самим повторно заволодів вказаним наркотичним засобом шляхом шахрайства.
3 березня 2025 року ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні ТОВ Медичний центр ТОВ «Київський міський центр лікування залежності» за адресою: м. Київ, вул. Гетьмана Івана Полуботка (Попудренка), 46/2, діючи повторно, шляхом обману лікаря, який не володіє повною та достовірною інформацією про пацієнта, який при зверненні за медичними послугами повідомив письмово в своїй заяві, під особистий підпис, шляхом підписання відповідних документів, що він не перебуває на лікуванні в інших медичних закладах, де йому вже призначені наркотичні засоби, не з корисливих мотивів для власного вживання, не маючи реального наміру лікування від наркотичної залежності, отримав лікарський препарат, що містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон, для його прийому в домашніх умовах згідно з рекомендаціями лікаря на 8 днів по 5 пігулок на добу (за схемою з 6 березня 2025 року до 13 березня 2025 року), а саме у виді пігулок в загальній кількості 40 шт., тим самим повторно заволодів вказаним наркотичним засобом шляхом шахрайства.
10 березня 2025 року ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні ТОВ Медичний центр ТОВ «Київський міський центр лікування залежності» за адресою: м. Київ, вул. Гетьмана Івана Полуботка (Попудренка), 46/2, діючи повторно, шляхом обману лікаря, який не володіє повною та достовірною інформацією про пацієнта, який при зверненні за медичними послугами повідомив письмово в своїй заяві, під особистий підпис, шляхом підписання відповідних документів, що він не перебуває на лікуванні в інших медичних закладах, де йому вже призначені наркотичні засоби, не з корисливих мотивів для власного вживання, не маючи реального наміру лікування від наркотичної залежності, отримав лікарський препарат, що містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон, для його прийому в домашніх умовах згідно з рекомендаціями лікаря на 6 днів по 5 пігулок на добу (за схемою з 14 березня 2025 року до 19 березня 2025 року), а саме у виді пігулок в загальній кількості 30 шт., тим самим повторно заволодів вказаним наркотичним засобом шляхом шахрайства.
4 лютого 2025 року приблизно о 17:30 год. за адресою: м. Київ, пр. Леоніда Каденюка, буд. 2/35, працівниками поліції було виявлено ОСОБА_7 , який повідомив, що зберігає при собі 5 (п'ять) блістерів, в яких 48 (сорок вісім) пігулок «Метафин-ІС», пластикову колбу, шприц з наркотичним засобом та медичну документацію. У подальшому того ж дня за наведеною адресою в період часу з 17:39 год. по 17:50 год. співробітниками поліції проведено огляд місця події, в ході якого ОСОБА_7 добровільно видав працівникам поліції 5 (п'ять) блістерів, в яких 48 (сорок вісім) пігулок «Метафин-ІС», пластикову колбу, шприц з наркотичним засобом. Також в ході зазначеного огляду місця події ОСОБА_7 добровільно надав працівникам поліції окремі листки призначень препаратів наркотичних засобів з різних медичних закладів: ТОВ «Медичний центр «ГАРМОНІЯ» та ТОВ «Київський міський центр лікування залежності», згідно з якими він отримував замісну терапію метадоном одночасно в різних медичних закладах.
Згідно з висновків експерта, за результатами проведених у кримінальному провадженні судових експертиз матеріалів, речовин і виробів, які вилучено 4 лютого 2025 року працівниками поліції у ОСОБА_7 під час проведення огляду місця події, а саме:
- в 48 (сорока восьми) таблетках білого кольору виявлено наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон (фенадон). Загальна масса метадону (фенадону) складає 1,056 г.;
- в нашаруваннях порошкоподібної речовини білого кольору, яка знаходиться на внутрішній поверхні ємності з прозорого безбарвного полімерного матеріалу міститься наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон (фенадон) та сильнодіючий лікарський засіб - дифенгідрамін (димедрол). Загальна масса метадону (фенадону) в нашаруваннях складає 0,0008 г, дифенгідраміну (димедролу) в нашаруваннях речовини - 0,0011г.;
- в нашаруваннях порошкоподібної речовини білого кольору, на волокнистому матеріалі в медичному шприці міститься наркотичний засіб, , обіг якого обмежено, - метадон (фенадон) та сильнодіючий лікарський засіб - дифенгідрамін (димедрол). Загальна масса метадону (фенадону) в нашаруваннях складає 0,003 г, дифенгідраміну (димедролу) в нашаруваннях речовини - 0,004г.
Згідно наказу МОЗ України № 188 від 1 серпня 2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу», кримінальна відповідальність за придбання та зберігання наркотичного засобу метадону (фенадону), у великих розмірах настає у тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини, а саме - 1,6 г та не перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини для особливо великого розміру, а саме - 20,0 г.
Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якійпросить змінити вирок суду в частині призначеного покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим через суворість; пом'якшити покарання, застосувати ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, без конфіскації майна.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, обвинувачений зазначає, що не погоджується з вироком суду, оскільки вирок є занадто суворим, не відповідає принципам індивідуалізації, пропорційності та гуманізації покарання. Обвинувачений вказує, що при призначенні покарання судом не були враховані обставини, які пом'якшують покарання, а саме: повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння слідству у розкритті злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання. Крім того, вважає, що не було враховано його позитивну характеристику за місцем проживання, міцність соціальних зав'язків, наявність постійного місця роботи, те, що він на обліку у лікаря психіатра не перебуває, а також те, що він раніше не судимий, до будь-якого виду відповідальності не притягувався.
Серед іншого, обвинувачений просить врахувати його перебування на замісній підтримуючій терапії, що свідчить про намагання позбутись наркотичної залежності, а також звернути увагу на характер правопорушення, яке вчинено не з корисливої метою, а виключно внаслідок хворобливої залежності, з якою він працює з психологом.
ОСОБА_7 в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що метою покарання є виправлення засуджених та попередження вчинення нових злочинів, однак реальне позбавлення волі у даному випадку не сприятиме його реабілітації та не відповідатиме принципу достатності покарання.
Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій обвинуваченого, призначене основне покарання ОСОБА_7 як за кожне кримінальне правопорушення окремо, так і на підставі ст. 70 КК України, прокурор у кримінального провадженні просить вирок скасувати в частині призначеного додаткового покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність; ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 308 КК України у виді 3 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 308 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади та займатись діяльністю, пов'язаною з доступом до наркотичних засобів та психотропні речовини, на строк 3 роки та без конфіскації майна; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 до відбуття покарання у виді 5 років з позбавленням права обіймати посади та займатись діяльністю, пов'язаною з доступом до наркотичних засобів та психотропні речовини, на строк 3 роки, без конфіскації майна. В решті вирок залишити без змін.
Прокурор наголошує, що апеляційна скарга внесена у зв'язку із неправильним застосуванням закону України по кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягав застосуванню. Зокрема, як вказує апелянт, кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 308 КК України є тяжким злочином, за який передбачене обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна. Разом з тим, як зазначає апелянт, місцевий суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме помилково застосував до обвинуваченого ст. 59 КК України, яка не підлягала обов'язковому застосуванню.
Прокурор зауважує на те, що, вирішуючи питання щодо доцільності призначення засудженому додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд має виходити з наявності чи відсутності у діях винного корисливого мотиву. Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 12025100040000386 ОСОБА_7 не інкримінувалось вчинення злочину з корисливих мотивів. При цьому судом під час розгляду провадження не встановлено, що обвинувачений вчиняв інкриміновані кримінальні правопорушення, у тому числі і передбачені ч. 2 ст. 308 КК України, з корисливим мотивом. Тому, як вважає апелянт, в даному випадку, застосування судом до обвинуваченого додаткового покарання у виді конфіскації майна є помилковим. Як наголошує прокурор, положення ч. 2 ст. 59 КК України мають пріоритет у застосуванні перед нормами Особливої частини КК України, у т.ч. ч. 2 ст. 308 КК України.
Обвинувачений, належним чином повідомлений про день, час та місце апеляційного розгляду, до суду апеляційної інстанції не з'явився, будь-яких клопотань та заяв не подавав.
Вислухавши думку прокурора, яка вважала можливим проведення апеляційного розгляду за відсутності обвинуваченого, оскільки в жодній апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого, а, навпаки, ставиться питання про поліпшення становища останнього, зважаючи на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про проведення апеляційного розгляду за відсутності обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, яка вважала, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення частково, оскільки вимоги апеляційної скарги прокурора свідчать про можливість зміни вироку, а не ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції, однак, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить такого висновку.
Перевіркою матеріалів судового провадження встановлено, що фактичні обставини кримінального правопорушення під час судового розгляду ніким не оспорювалися і докази відносно них відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України не досліджувалися. Фактичні обставини кримінального правопорушення не оспорюються як в апеляційних скаргах, так і ніким з учасників апеляційного розгляду кримінального провадження, а тому висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин згідно з ч. 2 ст. 394 КПК України перевірці апеляційним судом не підлягають.
Дії обвинуваченого за встановлених обставин правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 308 КК України як заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства, та за ч. 2 ст. 308 КК України як заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства, вчинене повторно.
Висновки суду в частині доведення винуватості, кваліфікації дій обвинуваченого не оспорюється ні в апеляційних скаргах, ні будь-ким з учасників під час апеляційного розгляду.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого про суворість призначеного йому покарання, а також доводи прокурора про безпідставне призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді конфіскації майна, про істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, то колегія суддів вважає їх непереконливими.
За змістом оскаржуваного вироку, вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому, судом першої інстанції враховані обставини, що пом'якшують покарання, щире каяття, те, що обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених дій та осуд своєї поведінки; активне сприяння розкриттю злочину, що виразилось у активному сприянні у встановленні обставин, регламентованих ст. 91 КПК України, та розгляду провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, відсутність обставин, що обтяжують покарання; те, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікарня-нарколога не перебуває, має місце проживання, стан здоров'я (згідно з випискою № 1299), спосіб життя, що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті виражає прийнятні соціальні зв'язки; позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме: класифікацію за ст. 12 КК, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 1, 2 ст. 308 КК у виді позбавлення волі та додатковим покаранням за частиною другою вказаної статті у виді конфіскації майна та позбавлення права займатися діяльністю; із визначенням остаточного покарання у порядку ч. 1 ст. 70 КК.
Вирішуючи питання про призначення додаткового покарання у виді «позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю», судом враховані висновки, викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 4 вересня 2023 року в справі № 404/2081/22, а саме, що згідно з положеннями ст. 55 КК України у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи дані про особу винного та характер обвинувачення за ст. 308 КК України, суд вважав необхідним застосування до обвинуваченого додаткового покарання саме у виді позбавлення права займатися діяльністю, пов'язаною з доступом до наркотичних засобів та психотропних речовин на строк 3 (три) роки.
Щодо конфіскації майна, то суд, врахувавши положення ч. 2 ст. 59 КК України, те, що кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 308 КК України є тяжким злочином, за який передбачене обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, призначив додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК, або ж застосування ст. 69-1 КК до обвинуваченого, судом не встановлено, оскільки суд дійшов висновку про відсутність передумов, за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані.
За встановлених обставин суд дійшов висновку, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України така міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень. Це покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Колегія суддів, погоджуючись з рішенням суду в частині призначення обвинуваченому як за кожне кримінальне правопорушення окремо, так і на підставі ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на певний строк та додаткового покарання у виді позбавлення права займатися діяльністю, пов'язаною з доступом до наркотичних засобів та психотропних речовин, враховуючи, що прокурор фактично не заперечує у цій частині вид і розмір призначеного покарання, не погоджується з вироком суду в частині вирішенні питання про порядок його відбування, оскільки, на думку колегії суддів, суд першої інстанції неповно врахував дані про особу обвинуваченого, його сімейний стан, та інші обставини, які впливають на вирішення питання про порядок відбування покарання, а саме: наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, позитивну характеристику за місцем проживання, міцність соціальних зав'язків, наявність постійного місця роботи, те, він раніше не судимий, до будь-якого виду відповідальності не притягувався, відсутність тяжких наслідків. При цьому колегія суддів враховує, що судом першої інстанції не наведено жодних даних, які б характеризували обвинуваченого з негативного боку.
Положеннями ст. 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні злочину. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Враховуючи наведені вище обставини, суб'єктивне ставлення винного до скоєного злочину, колегія суддів вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, і саме таке покарання, на переконання колегії суддів, буде відповідати положенням ст. 65, 50 КК України та є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Щодо додаткової міри покарання у виді «конфіскації майна», то згідно з положеннями ст.77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, відповідно, в силу звільнення від відбування покарання з випробуванням обвинуваченого, таке додаткове покарання, як конфіскація майна, йому не може бути визначене відповідно до положень ст.77 КК України.
Окремо колегія суддів вважає слушними доводи прокурора про те, що суд, встановивши відсутність корисливого мотиву в діях обвинуваченого, що знайшло своє відображення і при викладенні фактичних обставин кримінальних правопорушень, безпідставно застосував до обвинуваченого додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Так, статтями 51 та 52 КК України встановлено, що одним із додаткових покарань, яке може бути застосовано до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, є конфіскація майна.
Відповідно до положень ст. 59 цього Кодексу покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості, і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу.
Корисливим тяжким або особливо тяжким злочином може бути визнаний будь-який із злочинів, визначених у частинах 4 чи 5 ст. 12 КК України, якщо його вчинено з корисливих спонукань. Під корисливими спонуканнями потрібно розуміти бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків або досягти іншої матеріальної вигоди.
Вирішуючи питання щодо доцільності призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд має виходити з наявності чи відсутності у діях винного корисливого мотиву.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
З метою ухвалення справедливого судового рішення, захисту прав людини та її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Зі змісту обвинувальних актів та вироку суду встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачувався та був визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 308 КК України, не з корисливих мотивів.
На переконання колегії суддів, застосування у цьому випадку додаткового покарання за ч. 2 ст. 308КК у виді конфіскації майна, навіть, за умови, що воно передбачено санкцією цієї частини статті як обов'язкове додаткове покарання, є безпідставним, адже суперечить положенням Загальної частини цього Кодексу, зокрема указаним вище положенням ст. 59 КК України, про що обґрунтовано вказав прокурор в апеляційній скарзі.
Викладена позиція узгоджується з практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду, зокрема у постанові від 7 грудня 2022 року (справа № 180/620/20, провадження № 51- 2977км22).
За встановлених під час апеляційного розгляду обставин колегія суддів доходить висновку про зміну в порядку ст. 408 КПК України вироку суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому покарання, часткового задоволення апеляційної скарги прокурора та задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2025 року щодо ОСОБА_7 за ч. ч. 1, 2 ст. 308 КК України - змінити в частині призначеного покарання:
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вважати ОСОБА_7 засудженим:
- за ч. 1 ст. 308 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;
- за ч. 2 ст. 308 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з доступом до наркотичних засобів та психотропних речовин на строк 3 (три) роки, без конфіскації майна, без конфіскації майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з доступом до наркотичних засобів та психотропних речовин на строк 3 (три) роки, без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільненим від призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
____________________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4