Унікальний номер справи № 757/45381/24-ц Головуючий у суді першої інстанції - Остапчук Т.В.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/2523/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
16 березня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Цуран С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року та на додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги,
У жовтні 2024 року позивач ПрАТ АК «Київводоканал» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1 , а отже є споживачами житлово-комунальних послуг.
05 серпня 2014 року в газеті Хрещатик №110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є ПрАТ «АК Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем).
Таким чином, відповідачі отримували послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідачі користуються та отримують в повному обсязі житлово-комунальні послуги, однак, не виконують свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, у зв'язку з чим, станом на 31 червня 2024 року утворилась заборгованість в сумі 68 499,98 грн, починаючи із квітня 2016 року.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути на його користь з відповідачів заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 104 849,78 грн, з яких 69 912, 77 грн - заборгованість, 6 424, 14 грн - три відсотки річних, 28 512,87 - індекс інфляції, а також стягнути з відповідачів судовий збір в сумі 3028 грн.
12 травня 2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява про часткове визнання позову в якій останній просив стягнути з нього на користь позивача заборгованість за період з 13.03.2017 по 30.06.2024 в сумі 41 694,26 грн, в тому числі 32 952,06 грн заборгованості за послуги централізованого холодного водопостачання та централізованого холодного і гарячого водовідведення, 95,76 грн внески за обслуговування вузлів комерційного обліку, 1 317,53 грн плати за абонентське обслуговування, а також за період з 13.03.2017 по 31.01.2024 2966,10 грн 3% річних і 4 458,57 грн втрат від інфляції, у задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто у рівних долях з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПрАТ АК «Київводоканал» заборгованість у розмірі 83 484,28 грн, яка складається з основного боргу 41 694,26 грн, в тому числі за період з 13.03.2017 по 30.06.2024, 32 952,06 грн, заборгованості за послуги централізованого холодного водопостачання та централізованого холодного і гарячого водовідведення, 95,76 грн внески за обслуговування вузлів комерційного обліку, 1 317,53 грн плати за абонентське обслуговування, а також за період з 13.03.2017 по 31.01.2024 2 966,10 грн 3% річних і 4 458,57 грн втрат від інфляції.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПрАТ АК «Акціонерна компанія «Київводоканал» судовий збір в сумі 1514 грн
Повернуто ПрАТ АК «Акціонерна компанія «Київводоканал» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в розмірі 1514,00грн.
Додатковим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року задоволено заяву представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Золотопупа С.В про ухвалення додаткового рішення.
Стягнуто з ПрАТ АК «Київводоканал» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 351,24 грн.
Не погоджуючись із рішенням та додатковим рішенням суду, позивач ПрАТ АК «Київводоканал» подав апеляційні скарги, в яких, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року та додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року скасувати, увалити нове судове рішення, яким стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість у розмірі по: 31 251,53 грн - борг, 2483,43 грн - 3% річних, 11 019,31 грн - інфляційні втрати, 1514 грн - судовий збір, 22,50 грн - витрати на отримання інформації з Реєстру речових прав, - з кожного.
Також просить відмовити у задоволенні заяви відповідачки про стягнення судових витрат.
Апеляційну скаргу на рішення обґрунтовує тим, що застосування строків позовної давності можливе лише в частині заборгованості, що виникла до лютого 2017 року.
Вказує, що у мотивувальній частині суд дійшов висновку, що позовні вимоги за період з лютого 2017 року по 30 червня 2024 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню, однак, у резолютивній частині задовольнив ці вимоги не у повному обсязі.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог поза межами строків позовної давності рішення суду не оскаржується, тому апеляційному перегляду не підлягає.
У апеляційній скарзі на додаткове рішення посилається на те, що заявлений відповідачкою розмір витрат на правову допомогу є завищеним, не відповідає складності справи та обсягу виконаних адвокатами робіт.
Також зазначає, що суд не урахував практику Верховного Суду, відповідно до якої, у випадку, якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
У відзиві на апеляційні скарги представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Кулачко Т.М. проти задоволення апеляційних скарг заперечив. Вказує, що рішення та додаткове рішення суду є законними і обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.
У судовому засіданні в апеляційному суді взяла участь представниця позивача Дементович М.В., яка підтримала апеляційну скаргу, просила задовольнити її з викладених підстав. Представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Кулачко Т.М. у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1 , а отже є споживачами комунальних послуг за вказаною адресою.
05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання Публічним акціонерним товариствам «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору. Вказано, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг.
Відповідно до довідки директора ПрАТ «АК «Київводоканал» від 30.07.2024, у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 станом за період з 01.04.2026 по 30.06.2024 наявна заборгованість перед ПрАТ «АК «Київводоканал» за адресою АДРЕСА_2 , у розмірі 69 912,77 грн.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за період з травня 2016 року по червень 2024 року за адресою: АДРЕСА_2 , рахується заборгованість за надані послуги у розмірі 104 849,78 грн, з яких 69 912, 77 грн - заборгованість, 6424, 14 грн - три відсотки річних, 28 512,87 - інфляційні втрати.
Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України та частини четвертої статті 319 ЦК України при здійсненні права власності визначається, що власність зобов'язує.
Згідно із статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
За правилами статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Положення статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» роз'яснює, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до положень статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений у пункті 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №755/14208/17-ц (провадження № 61-6040св19), постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
З указаного вбачається, що співвласники є солідарними боржниками.
Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до ч.1 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Тобто співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).
Аналогічний за змістом правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 19 серпня 2020 року у справі № 703/2200/15-ц.
З матеріалів справи вбачається, що позивач по справі реалізував своє право на пред'явлення позову до відповідачів про стягнення заборгованості, трьох відсотків річних та інфляційних втрат як до власників квартири.
Частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПрАТ «АК «Київводоканал», суд першої інстанції, посилався на наявність підстав для застосування наслідків спливу строків позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості, нарахованої до лютого 2017 року. В іншій частині суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Разом з цим, суд визначив розмір заборгованості до стягнення на підставі заяви відповідача ОСОБА_1 про визнання частини позовних вимог та доданого до нього розрахунку та стягнув заборгованість у рівних частинах з відповідачів.
Перевіривши наданий стороною відповідача розрахунок заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для покладення цього розрахунку в основу судового рішення, оскільки цей розрахунок є суперечливим, зокрема, розмір заборгованості представник відповідача визначив самостійно (зменшивши на третину) та нарахував три відсотки річних та інфляційні втрати на відповідні суми.
При цьому, відповідно до уточненого позивачем розрахунку заборгованості (з урахуванням строків позовної давності) розмір заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за період з лютого 2017 року по червень 2024 року за адресою: АДРЕСА_2 , становить 89 508,54 грн, з яких 61 089,77 грн - заборгованість, 4966,86 грн - три відсотки річних, 22 038,62 - інфляційні втрати.
Такий розрахунок виконано згідно з вимогами закону та не викликає у суду сумнівів у його правильності.
Крім того, позивачем при здійсненні вказаного розрахунку було також враховано положення постанови Кабінету Міністрів України №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05 березня 2022 року, відповідно до якої з 24 лютого 2022 року та до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням.
Так, із надано розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем не здійснювались нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат починаючи з лютого 2022 року.
Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості у розмірі 89 508,54 грн, з яких 61 089,77 грн - заборгованість, 4966,86 грн - три відсотки річних, 22 038,62 - інфляційні втрати.
При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення боргу в рівних частинах з обох відповідачів, оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
При цьому, у своїй позовній заяві позивач просив саме про солідарне стягнення боргу з відповідачів.
Отже, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, дослідивши всебічно, повно та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог АТ «Київводоканал».
Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно, з урахуванням ч. 13 ст. 141 ЦПК України, рішення суду в частині вирішення питання про розподіл судових витрат та додаткове рішення також підлягають скасуванню.
Згідно з частинами 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат, а тому з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі по 3785 грн з кожного.
Колегія суддів також не вбачає підстав для стягнення з позивача на користь відповідачки витрат на правову допомогу.
Так, частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків падання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та па підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою:,
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про стягнення судових витрат на правову допомогу, представник відповідачки ОСОБА_2 обґрунтовував свої вимоги, зокрема, тим, що позов було задоволено частково, а в частині позовних вимог - відмовлено. Тому існують підстави для відшкодування відповідачці витрат на правову допомогу.
Разом з цим, як видно зі змісту позовних вимог та встановлено судом в ході розгляду справи, спір між сторонами виник внаслідок порушення відповідачами свого обов'язку оплачувати вартість наданих їм комунальних послуг.
Відповідно до ч. 9 ст. 114 ЦПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, то суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Зміст вказаної норми свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб. Отже, якщо за результатами розгляду справи по суті буде з'ясовано, що спір між сторонами у даній справі виник саме внаслідок неправильних дій відповідачів, і лише враховуючи обрання неналежного способу захисту, то відсутні підстави для задоволення позову, але з інших мотивів. За таких обставин з огляду на неправильність дій відповідачів, які фактично призвели до вимушеного звернення ПрАТ АК «Київводоканал» до суду за захистом його порушених прав, суд вважає справедливим і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, застосування ч. 9 ст. 141 ЦПК України та необхідність покладення на відповідачів понесених ними судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 21 вересня 2023 року по справі 922/1832/19.
Отже, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача на користь відповідачки витрат на правову допомогу.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року та додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року скасувати, ухвалити по справі нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість у розмірі 89 508 (вісімдесят девять тисяч пятсот вісім) гривень 54 копійки, з яких 61 089,77 грн - заборгованість, 4966,86 грн - три відсотки річних, 22 038,62 - інфляційні втрати.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» судовий збір у розмірі 3785 (три тисячі сімсот вісімдесят п'ять) гривень.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» судовий збір у розмірі 3785 (три тисячі сімсот вісімдесят п'ять) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено 16 березня 2026 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома