справа № 759/8464/25
провадження № 22-ц/824/3540/2026
головуючий у суді І інстанції Ул'яновська О.В.
16 березня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2025 року про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою судді від 24 квітня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
Ухвалою судді від 2 травня 2025 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.
15 вересня 2025 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі, оскільки на даний час відповідач ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у складі ДПСУ та виконує бойові (спеціальні) завдання на визначеній ділянці відповідальності, а тому просив зупинити провадження по справі до припинення перебування відповідача - ОСОБА_2 , на військовій службі у складі ДПСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 3 жовтня 2025 року зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Не погоджуючись із указаною ухвалою представник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що детально ознайомившись з повним текстом ухвали можна зробити висновок, що вона ґрунтується виключно на наданих документах представниками відповідача, які повністю гуртуються на загальних декларативних документах наданих Військовою частиною але без реальності доведення того, що Відповідач перебуває саме в бойовому розпорядження та приймає участь в бойових діях з захисту територіальної цілісності та суверенітету держави України тобто реальність та фактичність наявних доказів для зупинення провадження по справі відсутні.
Вважає, що судом першої інстанції не дотримано принципу об'єктивної істини та суддя не надала правової оцінки обставинам справи щодо фактичного права Позивача на захист порушеного права та зупинила розгляд справи чим призводить до того, що відповідач не несе відповідальність за протиправні дії. Та взагалі можливо зробити висновок, що Суддя при винесенні рішення взагалі не враховує наявність у Відповідача представників яких в справі було два з пів року тобто маючи законних та уповноважених представників суддя не надає взагалі цьому оцінку, а також не враховує можливість участі Відповідача через систему ВКЗ перебуваючи на території м. Києва.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
За пунктом 14 частини 1 статті 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що в апеляційному порядку оскаржується ухвала про зупинення провадження у справі (п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України), розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У ч. 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_2 перебуває на військовій службі, у зв'язку з чим не може приймати участь у судових засіданнях, а тому наявні передбачені п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України підстави для зупинення провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_2 в складі Збройних Сил України.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава зупинення провадження у справі застосовується виключно з метою забезпечення можливості дотримання процесуальних прав учасників процесу, закріплених нормами ЦПК України, зокрема на безперешкодну участь сторін у судовому процесі, та з метою виконання обов'язку суду щодо повного та об'єктивного дослідження судом всіх обставин справи.
Процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю лише одного воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших, утворених відповідно до закону, військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Аналогічні за змістом висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 29 липня 2022 року у справі №161/12659/20, від 14 грудня 2022 року №757/52540/16-ц, від 17 січня 2023 року №501/1699/17.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан о 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває (як на день постановлення оскаржуваної ухвали так і на день прийняття цієї постанови).
Згідно з пунктом другим зазначеного Указу, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Відповідно до Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою КМ України №671 від 26 листопада 2014 року, Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об'єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили безпілотних систем, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв'язку та кібербезпеки; органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, та наразі перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 з 01 вересня 2020 року, що підтверджується Довідкою №570 від 27.08.2025 року.
Відповідно до довідки Державної прикордонної служби України НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону військової частини № НОМЕР_3 , ОСОБА_2 проходить службу в НОМЕР_2 мобільному прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.
Відповідно до відповіді НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 25 вересня 2025 року вказано, що НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України в складі Сил оборони України виконує бойові завдання на визначеній ділянці відповідальності.
Таким чином, місцевим судом на підставі належних та допустимих доказів встановлено перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.
Пункт 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України передбачає обов'язок суду зупинити провадження у справі в разі перебування сторони у складі ЗСУ або інших військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення АТО.
Вказана норма є імперативною. Колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки нинішня конструкція норми зобов'язує суди зупиняти провадження у справі за вказаною підставою незалежно від того, чи є в сторони представник у процесі, яке бажання самого військового щодо продовження чи зупинення розглядусправи. Закон зазначає, що не допускається зупинення провадження у певних категоріях справ, що стосуються інтересів дитини, або якщо відсутня сторона веде справу через представника (частини 2, 3 ст. 252 ЦПК України), однак ці положення не стосуються тих випадків, коли суд зобов'язаний зупинити провадження згідно з вимогами ст. 251 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ухвалою суду першої інстанції, довільного тлумачення закону, а тому не можуть бути підставою для її скасування.
При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з правом людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення ЄСПЛ у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги процесуального права при його постановленні, тому ухвалу суду, відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба