Справа № 753/5827/25 Суддя в І-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2400/2026 Суддя в 2-й інстанції ОСОБА_2
11 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12024100020005007 від 31 грудня 2024 року за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року,
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, непрацюючого, вдівця, маючого на утриманні неповнолітніх дітей 2010 та 2012 року народження, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Дарницького районного суду м. Києві від 14 жовтня 2022 року за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна,
засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі;
на підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Дарницького районного суду м. Києва від 14 жовтня 2022 року, та остаточно за сукупністю вироків призначено ОСОБА_7 покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі;
цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задоволено та стягнуто на її користь з обвинуваченого ОСОБА_7 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди - 26 822 грн. та в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 5000 грн.;
вирішено питання про речові докази.
Відповідно до вироку, ОСОБА_7 , діючи в умовах воєнного стану, 31 грудня 2024 року близько 03 год. 45 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, проспект П. Григоренка, 16а, де находиться перукарня «Експрес Стрижка», в якій здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_9 , маючи при собі заздалегідь підготовлену металеву викрутку, підійшов до дверей, які відчинив шляхом віджиму та проник у вказане приміщення, звідки таємно викрав джерело безперебійного живлення Volt Polska Sinus PRO 2000 Е, вартістю 8451 грн. 20 коп., акумулятор Volt Polska, вартістю 11174 грн. 40 коп., які належать ОСОБА_10 , а також викрав бритву BaByLissPRO, вартістю 4159 грн. 20 коп., машинку Wahl, вартістю 7450 грн. 40 коп., які належать ОСОБА_11 , та з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_7 , діючи повторно, в умовах воєнного стану, 02 січня 2025 року близько 01 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 2/30, побачив приміщення № 558-А, яке розташоване на першому поверсі вказаного будинку, де знаходились різні будівельні інструменти, та, маючи при собі заздалегідь підготовлену металеву викрутку, підійшов до дверей, які відчинив шляхом віджиму та проник у приміщення, звідки таємно викрав різні будівельні інструменти та ноутбук, які належать ОСОБА_12 , на загальну суму 38455 грн. 60 коп., та з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_7 , діючи повторно, в умовах воєнного стану, 05 січня 2025 року приблизно о 05 год. 20 хв., знаходячись на території магазину «Новус», що в м. Києві на вул. Здолбунівська, 7г, де здійснює свою господарську діяльність ТОВ «Новус Україна», переконавшись та вважаючи, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу взяв кабель АВВГ 4*240мм., довжиною 30 метрів, який коштує 13 633 гр. 80 коп., з яким з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 вказав, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що вирок Дарницького районного суду м. Києва від 14 жовтня 2022 року, яким ОСОБА_7 визнали винуватим за ч. 2 ст. 289 КК України, оскаржується в апеляційному порядку та не набрав законної сили, а тому, враховуючи, що засуджений - це особа, обвинувальний вирок щодо якого набрав законної сили, суд безпідставно вказав у вироку про те, що ОСОБА_7 раніше судима особа, а також безпідставно приєднав невідбуту частину покарання за цим вироком, який не набрав законної сили, та визначив йому остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України. Крім того, вважає, що суд не врахував належним чином того, що ОСОБА_7 є громадянином України, зареєстрований та проживає у м. Києві, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має молодий вік, є вдівцем, має на утриманні двох малолітніх дітей, а також жалкує про вчинене, в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення та визнав цивільний позов, добровільно вжив заходів для частково відшкодування заподіяної шкоди, а потерпілі просили не позбавляти його свободи, а тому таким, що відповідатиме меті покарання, буде покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Просив суд оскаржуваний вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України покарання, яке не пов'язане з позбавленням волі та на підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги захисника; думку прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судовий розгляд вказаного кримінального провадження проводився в суді першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких докази судом не досліджувались, апеляційним судом не перевіряються. Рішення суду в частині доведеності вини ОСОБА_7 та правильності кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 185 КК України учасниками судового провадження також не оспорюється. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги захисника про неможливість визначення ОСОБА_7 остаточного покарання на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків у зв'язку з не набранням вироком законної сили, колегія суддів вважає необґрунтованими.
За змістом ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
При цьому, Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного суду, визначаючи, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю кримінальних правопорушень чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, у постанові від 01.06.2020 року у справі № 766/39/17 сформувала правовий висновок, відповідно до якого суди, призначаючи остаточне покарання, повинні застосовувати правила, передбачені ст. 71 КК України, якщо кримінальне правопорушення вчинено саме після постановлення попереднього обвинувального вироку, а не після набрання ним законної сили.
Відповідно до ч. 6 ст. 36 КПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, діяння, за яке ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України оскаржуваним вироком, вчинене ним 31.12.2024 року, 02.01.2025 року та 05.01.2025 року, тобто після постановлення вироку Дарницького районного суду м. Києві від 14 жовтня 2022 року, а тому колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість застосування судом першої інстанції положень ч. 1 ст. 71 КК України та призначення ОСОБА_7 остаточного покарання за сукупністю вироків.
Щодо доводів захисника ОСОБА_8 про невідповідність призначеного обвинуваченому покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, то вони, на думку колегії суддів, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах закону.
За змістом ч. 1 і ч. 2 ст. 65 КК України покарання призначається судом у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вказаних вимог закону при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України було дотримано у повному обсязі.
Так, при призначенні покарання обвинуваченому суд врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином, його ставлення до вчиненого (щире каяття, визнання вини), особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше судимий, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, вдівець, частково відшкодував збитки, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, та наявність обставини, яка пом'якшує покарання, якою суд визнав щире каяття, позицію потерпілого.
Так, сукупність даних про особу обвинуваченого, наявність однієї пом'якшуючої покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин дали суду першої інстанції обґрунтовані підстави для призначення обвинуваченому покарання за вчинене кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі строком на 5 років, тобто у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.
Таким чином,призначене ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі обвинуваченого та відповідає меті покарання, визначеній ч.2 ст. 50 КК України. З визначеним судом першої інстанції ОСОБА_7 видом та розміром покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення та остаточним покаранням, призначеним обвинуваченому за сукупністю вироків, колегія суддів погоджується.
Колегія суддів звертає увагу, що ті обставини, на які посилається захисник в апеляційній скарзі як на підставу для призначення обвинуваченому покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, не пов'язаного з позбавленням волі та застосування ст. 75 КК України, а саме те, що суд неналежним чином врахував те, що ОСОБА_7 є громадянином України, зареєстрований та проживає у м. Києві, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має молодий вік, є вдівцем, має на утриманні двох малолітніх дітей, а також жалкує про вчинене, в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення та визнав цивільний позов, добровільно вжив заходів для частково відшкодування заподіяної шкоди, а потерпілі просили не позбавляти його свободи, не можуть бути взятими до уваги, адже вони фактично були враховані судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України та не є такими, що безумовно приводять колегію суддів до переконання про можливість застосування до обвинуваченого положень ст. 69, 75 КК України, а посилання захисника на те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, необґрунтоване, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи та даним про особу обвинуваченого.
Наведене у своїй сукупності указує на необґрунтованість апеляційної скарги захисника та відсутність підстав для її задоволення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вирок Дарницького районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року щодо ОСОБА_7 є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому залишає його без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 27 червня 2025 рокущодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4