справа №359/495/25 Головуючий у суді І інстанції: Чирка С.С.
провадження №22-ц/824/3936/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
11 березня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,
секретар судового засідання: Янчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Короля Дмитра Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, про поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та про поділ майна,
В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебувала справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, про поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та про поділ майна.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2025 року первісний позов задоволено частково.
Визнано об'єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальна площа (кв.м): 128,4, житлова площа (кв.м): 54,4, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею (кв.м): 128,4, житловою площею (кв.м): 54,4, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:04:005:0032, площею 0,08 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки: В.02.01., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні позовних вимог первісного позову в іншій частині відмовлено.
Вимоги за зустрічним позовом задоволено частково.
Визнано транспортний засіб марки: КІА, модель: SORENTO, категорія: легковий, колір: червоний, рік виробництва: 2012, номер кузова: НОМЕР_1 , д.н.з.: НОМЕР_2 , спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину транспортного засобу марки: КІА, модель: SORENTO, категорія: легковий, колір: червоний, рік виробництва: 2012, номер кузова: НОМЕР_3 , д.н.з.: НОМЕР_4 .
В задоволенні позовних вимог зустрічного позову в іншій частині відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 247 грн 60 коп..
У вересні 2025 року представник позивача за зустрічним позовом - адвокат Король Д.В. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, у який зазначав, що під час розгляду справи була подана заява від 10.05.2025 року №214-25-К про розподіл судових витрат, згідно до якої просив суд першої інстанції судові витрати ОСОБА_1 на професійну правову допомогу, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 29 400 грн покласти на позивача, шляхом їх стягнення на користь відповідача. Крім того, ОСОБА_1 були також понесені судові витрати, які складаються з суми сплати судового збору за подачу зустрічної позовної заяви - 3836,40 грн та за подачу заяви про забезпечення зустрічного позову - 605,60 грн. У даній справі є рішення. Водночас, із його змісту не вбачається, що судом вирішувалось питання про розподіл судових витрат ОСОБА_1 ..
01 жовтня 2025 року на адресу Бориспільського міськрайонного суду через систему «Електронний суд» від Ковальчук Н.О. надійшло заперечення, у якому остання просила у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити у повному обсязі.
Додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2025 року заяву відповідачки ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 грн 60 коп..
В задоволенні вимог заяви в іншій частині відмовлено.
Не погодившись з вказаним додатковим рішення суду першої інстанції, адвокат Король Д.В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2025 року в частині розміру витрат на правничу допомогу та прийняти нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у повному розмірі 29 000 грн, залишити без змін стягнення судового збору у розмірі 605,60 грн.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що договір містить чітку умову - гонорар 29 400 грн (п. 4.1), обсяг робіт підтверджений у заяві № 214-25-К детально викладено перелік наданих послуг, вартість повністю сплачена, що підтверджено платіжними інструкціями на загальну суму 29 400 грн.
Вважає, що суд першої інстанції не мав права довільно зменшувати розмір витрат, якщо сторона довела їх фактичну сплату та зв'язок з розглядом справи. Вважає, що розмір гонорару у сумі 29 400 грн є цілком розумним та обгрунтованим.
Щодо відсутності підпису на акті № 07, представник апелянта зазначав, що акт був належним чином підписаний обома сторонам як адвокатом, так і ОСОБА_1 .. Акт подавався до суду першої інстанції черз систему «Електронний суд» у вигляді скан-копії, через недоліки якості принтера підпис ОСОБА_1 на роздрукованої скан-копії не відобразився. Оригінал акта містить чіткий підпис ОСОБА_1 , що може бути підтверджено поданням оригіналу до апеляційного суду. А тому технічні недоліки роздруківки акту не можуть бути підставою для відмови у відшкодуванні витрат, якщо сам факт підписння акта не заперечується.
Тому вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підпису, є результатом технічних недоліків друкування у суді першої інстанції, а не реальної відсутності підписання документа, і не може бути підставою для відмови у відшкодуванні витрат.
22 грудня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 - адвоката Ковальчук Надії Олександрівни, в якому просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги адвоката Короля Д.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 на додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2025 року в повному обсязі. Додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2025 року залишити без змін.
Також просила вирішити питання щодо розподілу судових витрат, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 11 000 грн (а.с. 123-140 том 3).
12 січня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшли заперечення на клопотання про стягнення судових витрат від представника ОСОБА_1 - адвоката Король Д.В..
Свої заперечення обгрунтовував тим, що адвокат Ковальчук Н.О. представляла інтереси ОСОБА_2 в суді першої інстанції, готувала заперечення проти заяви відповідача про розподіл судових витрат. Протягом розгляду справи, в тому числі при підготовці апеляційної скарги її правова позиція не змінилась. Тому підготовка апеляційної скарги не потребувала додаткових часових та інших витрат адвоката. Тому вважає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 грн не є співмірною із складністю справи, не підтверджується належними та допустимими доказами. Зважаючи на викладене, просив відмовити у задоволенні клопотання про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 11 000 грн (а.с. 177-180 том 3).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково заяву представника позивача за зустрічним позовом про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що приймаючи до уваги розумність витрат, їх відповідність складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн, як передбачено ст.4 ЗУ «Про судовий збір». Оскільки, така заява була задоволена, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн.
Відмовляючи у задоволенні стягнення суми сплаченого сдуового збору за подання зустрічної позовної заяви у розмірі 3836,40 грн, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що під час ухвалення судом рішення від 22.09.2025 року було вирішено питання щодо витрат на оплату судового збору за подання позовних заяв сторонами, тому підстав для задоволення суд першої інстанції в цій частині не вбачав.
Додаткове рішення в цій частині сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом в цій частині рішення не переглядається.
Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2, 3, 5 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витратна адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 3, ч. 5 та ч. 9 ст. 141 ЦПК України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна позиція відображена в п. 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердження таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Встановлено, що звертаючись з зустрічною позовною заявою представник ОСОБА_1 - адвокат Король Дмитро Володимирович повідомив суд, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи на професійну правничу допомогу при розгляді справи у суді першої інстанції буде складати 29 400 грн.
10 травня 2025 року через систему Електронний суд представник ОСОБА_1 - адвокат Король Дмитро Володимирович звернувся з заявою про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, в якій просив судові витрати відповідача на професійну правову допомогу, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 29 400 грн покласти на позивача, шляхом їх стягнення на користь відповідача (а.с. 1-15 том 3).
На підтвердження факту отримання послуг адвоката надані наступні письмові докази: договір про надання правничої (правової) допомоги № 01/25-К від 30.01.2025 року (а.с. 6-7 том 3), ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АА № 1537378 від 30.01.2025 року (а.с. 5 том 3), копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю № 630 (а.с. 137 том 1), рахунок на оплату № 07 від 30.01.2025 року, платіжна інструкція № 701584804, платіжна інструкція № 707082742, платіжна інструкція № 731908911 (а.с. 8, 10-12 том 3), копію акту № 07 про приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 06.05.2025 року (а.с. 9 том 3).
Як вбачається з матеріалів справи 22.09.2025 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області ухвалено рішення, однак судом не було вирішено питання судових витрат щодо витрат на правничу (правову) допомогу.
У зв'язку з цим, представник ОСОБА_1 - адвокат Король Дмитро Володимирович 23.09.2025 року звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення, у які зазначав, що під час розгляду справи була подана заява від 10.05.2025 року №214-25-К про розподіл судових витрат, згідно до якої просив суд судові витрати ОСОБА_1 на професійну правову допомогу, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 29 400 грн покласти на позивача, шляхом їх стягнення на користь відповідача. Крім того, ОСОБА_1 були також понесені судові витрати, які складаються з суми сплати судового збору за подачу зустрічної позовної заяви - 3836,40 грн та за подачу заяви про забезпечення зустрічного позову - 605,60 грн. У даній справі є рішення. Водночас, із його змісту не вбачається, що судом вирішувалось питання про розподіл судових витрат ОСОБА_1 .. Просив ухвалити додаткове судове рішення, яким вирішити питання про судові витрати ОСОБА_1 (а.с. 36-38 том 3).
01 жовтня 2025 року на адресу Бориспільського міськрайонного суду через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_2 - адвоката Ковальчук Н.О. надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому остання просила у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити у повному обсязі (а.с. 41-45 том 3).
Свої запереченння обгрунтовувала тим, що представник відповідачки Рожкової Н.Г. не надаючи до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які клєнтка понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи позбавила первісного позивача права змагатися з приводу розміру витрат на правничу допомогу.
Суд апеляційної інстанції беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом Король Д.В. послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що визначений судом у додатковому рішенні від 13.10.2025 року розмір витрат які ОСОБА_1 понесла в суді першої інстанції на правову допомогу у розмірі 15 000 грн відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції керуючись наведеними нормами дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення у даній справі задовольняючи частково заяву представника ОСОБА_1 - адвокат Король Дмитро Володимирович.
Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції щодо акту № 07 про приймання-передачу наданої правової допомоги від 06.05.2025 року та відсутності підпису ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки через недоліки якості принтера підпис ОСОБА_1 на роздрукованої скан-копії не відобразився, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки ці обставини не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення заяви щодо витрат на правову допомогу, з огляду на те, що заявлений розмір у сумі 29400 грн є дещо завищеним, а визначений судом розмір витрат на правову допомогу у розмірі 15 000 грн є реальним та розумним, з огляду на характер спірних правовідносин і обсягу справи, строків її розгляду.
Підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Короля Дмитра Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено «16» березня 2026 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Є.В. Болотов
С.Г. Музичко