Справа №761/4367/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2544/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
10 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргамизахисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2026 року, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Шостка, Сумської області, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 114-1 КК України
за участю:
прокурора ОСОБА_9 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого суддіШевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2026 року задоволено частково клопотання старшого слідчого 1 відділення 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 , про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52024000000000083 від 22.02.2024 та продовжено підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, терміном до 29 березня 2026 року.
Визначено ОСОБА_8 заставу у 30 000 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99 840 000 (дев'яносто дев'ять мільйонів вісімсот сорок тисяч) гривень.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_8 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У випадку внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_8 наступні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання, роботи та засобів зв'язку;
- не відлучатись із населеного пункту де він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- утримуватися від спілкування із свідками та іншими підозрюваними з приводу обставин вчинення інкримінованого з приводу обставин даного кримінального провадження;
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, до відповідного територіального органу/підрозділу ДМС України за місцем проживання;
- носити електронний засіб контролю.
Визначено строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного в межах строку досудового розслідування, однак не більше 2 (двох) місяців з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави в розмірі, визначеному судом.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Зобов'язано начальника Відділу забезпечення досудового слідства Служби безпеки України забезпечити додержання прав підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на отримання належної медичної допомоги та забезпечення можливості відповідного лікування, згідно встановленого діагнозу, з можливістю забезпечення транспортування до відповідного медичного закладу.
Зобов'язано начальника Відділу забезпечення досудового слідства Служби безпеки України забезпечити належні умови утримання ОСОБА_8 під час тримання в умовах Відділу забезпечення досудового слідства Служби безпеки України.
Копію ухвали невідкладно скерувати для виконання до Відділу забезпечення досудового слідства Служби безпеки України.
Зобов'язано начальника відділу забезпечення досудового слідства СБ України невідкладно повідомити суд про виконання даної ухвали суду.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подали апеляційні скарги.
Захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , у поданій апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді в частині продовження підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, терміном до 29 березня 2026 року з визначенням ОСОБА_8 застави у 30 000 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99 840 000 (дев'яносто дев'ять мільйонів вісімсот сорок тисяч) гривень. В частині зобов'язання начальника Відділу забезпечення досудового слідства Служби безпеки України забезпечити проведення медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою отримання об'єктивних висновків про стан його здоров'я та надання необхідної медичної допомоги, в разі необхідності з можливістю отримання відповідного лікування із залученням фахівців профільних медичних закладів за межами Відділу забезпечення досудового слідства Служби безпеки України, та забезпечення належних умови утримання ОСОБА_8 під час тримання в умовах Відділу забезпечення досудового слідства Служби безпеки України - залишити в силі.
Додатково зобов'язати слідчого не чинити перешкод у проведенні медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_8 та надати згоду Відділу забезпечення досудового слідства Служби безпеки України на конвоювання ОСОБА_8 до медичного закладу. Контроль за виконанням покласти на прокурора.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави у помірному розмірі, із покладенням на підозрюваного процесуальних обов'язків, визначених ст.194 КПК України.
У разі застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не обмежувати можливість ОСОБА_8 проживання/перебування у окремому населеному пункті чи регіоні, оскільки медичні обстеження та лікування необхідно проводити у м. Києві, Київській області, м. Дніпро та Дніпропетровській області.
Захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 ,в поданій апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_12 , із визначенням розміру застави в розмірі 30 000 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99 840 000 (дев'яносто дев'ять мільйонів вісімсот сорок тисяч) гривень.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник ОСОБА_6 , зазначає, що при розгляді клопотання органу досудового розслідування слідчим суддею повністю не були враховані аргументи захисту та істотні обставини, які безпосередньо спростовують та/ або послаблюють позицію обвинувачення, а тому сторона захисту не погоджується із ухвалою слідчого судді, вважає її необґрунтованою, а застосований запобіжний захід занадто суворим, а тому ухвала слідчого судді в частині продовження запобіжного заходу та визначення непомірного розміру застави підлягає скасуванню.
Апелянт вказує на те, що клопотання слідчого не відповідає вимогам ч. 1 ст. 184, ч. ч. 3-5 ст.199 КПК України, а прокурор не довів обставини, які свідчать про наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а також те, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Також апелянт зазначає, що переважна більшість доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, є неналежними та недопустимими та не доводять винуватість ОСОБА_8 .
Змінена підозра від 03.12.2025 на 99% ідентична повідомленню про підозру від 29.04.2025. Орган досудового розслідування доповнив її твердженням про здійснення підозрюваним перешкоджання законній діяльності ЗСУ шляхом виробництва та поставки непридатних до використання шести партій 82 мм мін у загальній кількості 100 000 одиниць.
Проте таке повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри не може бути підставою для перегляду запобіжного заходу відносно підозрюваного, оскільки воно здійснене в тому ж кримінальному провадженні, в якому судами першої та апеляційної інстанцій були розглянуті доводи як сторони захисту так і органу досудового розслідування щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків. І з урахуванням всіх цих обставин Київський апеляційний суд визначив альтернативний запобіжний захід для підозрюваного у вигляді застави, яка була внесена у повному обсязі.
В тексті підозри не міститься жодної конкретики дій саме підозрюваного, які були б підтверджені належними доказами, а орган досудового розслідування інкримінує йому участь у певних протиправних на думку слідства діях, які були відповідно до тексту підозри вчинені не конкретно ним а іншими особами.
Фактично щодо дій саме ОСОБА_8 в підозрі містяться лише загальні фрази без конкретизації таких дій та доказів на їх підтвердження. Підозрюваним як керівником державного підприємства насправді здійснювалась законна господарська діяльність, та доказів протилежного органом досудового розслідування не надано.
В порушення п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України, в клопотанні було лише посилання на ризики, але відсутнє обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у ч. 1 ст. 177 КПК України, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
У свою чергу, сторона захисту навела докази, які у своїй сукупності підтверджують, що застосувати відносно підозрюваного більш м'який запобіжний захід було і є цілком можливо, що повністю зможе запобігти заявленим ризикам.
Таке твердження захисту, ґрунтується на наявності міцних соціальних зав'язків у підозрюваного, хронічні проблеми зі здоров'ям, вилучення паспорту громадянина України та паспорту для виїзду за кордон, які не дозволять йому порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу.
Сторона захисту переконана, що із врахуванням усіх обставин справи та особи підозрюваного, достатнім для забезпечення виконання останнім покладених на нього КПК України обов'язків буде застосування запобіжного заходу у вигляді нічного чи цілодобового домашнього арешту або застави у помірному розмірі.
У підозрюваного ОСОБА_8 наявний ряд важких хронічних хвороб, які потребують постійного лікування та обстеження стану здоров'я, а відсутність такого лікування призвела до суттєвого погіршенням його здоров'я за період перебування під вартою. Систематичного обстеження та належного лікування в умовах тримання під вартою підозрюваний не отримує.
В умовах утримання в СВМТТ ВЗДС СБУ підозрюваний позбавлений можливості на належне медичне обслуговування, що призводить до погіршення фізичного стану здоров'я внаслідок чого виникають фізичні та моральні страждання.
У разі визначення йому запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, його медичне обстеження має бути проведено у медичних закладах м. Києва та Київської області, до яких звертався захисник ОСОБА_8 та які готові прийняти його для обстеження та лікування. Також ОСОБА_8 звертатиметься до лікарів та медичних закладів у м. Дніпро та м. Новомосковськ, тобто за місцем свого проживання до його затримання та поміщення під варту.
Крім того апелянт зазначає, що у оскарженій ухвалі слідчий суддя визначив ОСОБА_13 заставу 30 000 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99 840 000 (дев'яносто дев'ять мільйонів вісімсот сорок тисяч) гривень.
При цьому, це навіть більший розмір аніж встановлений попередньою ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17.12.2025 у справі №761/51620/25, якою розмір застави визначено у 30 000 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90 840 000 (дев'яносто мільйонів вісімсот сорок тисяч) гривень.
Фактично у зв'язку із збільшенням розміру прожиткового мінімуму у 2026 році розмір застави збільшився на 9 млн. грн., що є неприпустимим. При цьому зазначений розмір застави є непомірним для підозрюваного.
В даному випадку жодних доказів на підтвердження помірності такого розміру застави та його відповідності майновому стану підозрюваного органом досудового розслідування не надано, та в оскарженій ухвалі не обґрунтовано.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник ОСОБА_7 , зазначає, що слідчим суддею грубо порушені вимоги ст.ст. 176-178, 184, 194, 196, 197 КПК України, безпідставно збільшено розмір раніше визначеної застави. Жодних процесуальних підстав для збільшення розміру застави підозрюваному ОСОБА_8 у слідчого судді не було.
З тексту ухвали від 10 лютого 2026 року у справі №761/4367/26 не зрозуміло, чи було враховано судом при встановлені розміру застави в 30 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, - суму застави у розмірі 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становила 30 280 000 гривень, яка була встановлена ухвалою Київського апеляційного суду від 20.11.2025 у справі №761/44188/25 в цьому ж кримінальному провадженні та яка була внесена заставодавцями.
Також апелянт зазначає, що подане клопотання слідчого у кримінальному провадженні не містить обґрунтування тому, що заявлені ризики не зменшились чи з'явились додаткові, нові ризики.
Встановлення слідчим суддею застави у розмірі 99 840 000 грн - не відповідає принципу пропорційності, закріпленому у ст. 183 КПК України та суперечить практиці Європейського суду з прав людини, оскільки такий розмір є непомірним надмірним тягарем для підозрюваного, всі реальні ресурси для внесення застави заблоковані, а підозрюваний має зобов'язання по внесенню застави ще в іншому кримінальному провадженні в розмірі 30 280 000 грн. Тобто разом, 120 млн грн.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та його захисників, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, з наведених в них підстав, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення вказаних апеляційних скарг, вважаючи оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 ,не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими підчас судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Ухвала слідчого судді про продовження строку тримання особи під вартою повинна відповідати вимогам ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Доводи апелянтів про те, що слідчий суддя виніс незаконну та необґрунтовану ухвалу, не ґрунтуються на змісті оскаржуваної ухвали.
Перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 52024000000000083 від 22.02.2024 за підозрою ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ОСОБА_16 та ОСОБА_17 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 114-1 КК України та за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 425, ч.ч. 1, 2 ст. 366 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що не пізніше 11.01.2024, у Генерального директора Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (код ЄДРПОУ 14310112) (далі - ДП «НВО «ПХЗ») ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник злочинний умисел на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань.
В свою чергу, ОСОБА_8 , будучи уповноважений безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, а також усвідомлюючи покладені на нього обов'язки Генерального конструктора із створення боєприпасів і вибухових речовин, достовірно знаючи про існуючу нагальну потребу у виготовленні боєприпасів для потреб ЗС України та нестачі на очолюваному підприємстві достатньої кількості сировини для цього, розробив злочинний план, який полягав у тому, що він введе в оману уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_8, шляхом їх запевнення у наявності достатньої кількості сировини, з метою подальшого укладання Державного контракту на виробництво непридатних до використання за цільовим призначенням 82 мм та 120 мм мінометних пострілів; розробить та затвердить технічну документацію, якою б забезпечив спорядження мінометних пострілів необхідними для цього комплектуючими; створить умови, які б виключали викриття його злочинних намірів та поставить непридатні до використання боєприпаси до військових частин Збройних сил України, що унеможливило б виконання Збройними Силами України поставлених бойових задач на лінії зіткнення в умовах постійної наступальної загрози з боку російської федерації.
При цьому, ОСОБА_8 усвідомлюючи, що реалізувати свої злочинні наміри без залучення певних осіб неможливо, та з метою усунення перешкод, заздалегідь залучив наступних осіб, які повинні були вчинити відповідні дії: - полковника ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , начальника НОМЕР_1 військового представництва Міністерства оборони України, який повинен був скласти необхідні висновки, узгоджувати та впроваджувати завідомо неправдиву Технічну документацію, на що останній надав свою добровільну згоду;
- ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який займаючи посаду Технічного директора - Першого заступника Головного конструктора РДТП ДП «НВО «ПХЗ» повинен був розробити технічну документацію для можливості використання невідповідних порохів, що унеможливило стабільну роботу всього порохового заряду та пострілу в цілому, на що останній надав свою добровільну згоду;
- підполковника ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , начальника групи контролю якості НОМЕР_1 військового представництва Міністерства оборони України, який повинен був складати необхідні недостовірні висновки, виконувати інші дії, направленні на поставку неякісних мінометів пострілів на користь Збройних Сил України, на що останній надав свою добровільну згоду.
Реалізуючи свій злочинний план, 11.01.2024, Генеральний директор ДП «НВО «ПХЗ» ОСОБА_8 скерував до ІНФОРМАЦІЯ_8 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_9) лист з зазначенням переліку комерційних пропозицій, які включали постачання Товару оборонного призначення, у тому числі 900 000 пострілів з міною калібру 82 мм та 670 000 осколково-фугасних пострілів з міною сталистого чавуну М-120.
Задля проходження процедури перевірки спроможності ДП «НВО «ПХЗ» виконати Державні контракти на постачання осколкових мінометних пострілів калібрів 82 та 120 мм, відповідальними за перевірку - підполковником ОСОБА_17 та полковником ОСОБА_16 , умисно оформлено позитивні висновки з відхиленням вимог «Інструкції з перевірки спроможностей вітчизняних підприємств промисловості усіх форм власності виконати роботи (надати послуги, продукцію) за Державними контрактами (договорами за державні кошти) із закупівлі товарів» (далі - Інструкція).
Зокрема, висновки 227 Військового представництва щодо спроможності ДП «НВО «ПХЗ» виконати умови Державних контрактів з виготовлення і постачання мінометних пострілів калібрів 82 мм та 120 мм носили загальний та поверховий характер, не відображали дійсний стан спроможності ДП «НВО «ПХЗ» та не відповідали вимогам профільної Інструкції, а також відрізнялись між собою за змістом у частині ідентифікації та оцінки ризиків, не містили інформації про наявність у виробника служби контролю якості, запровадження необхідних стандартів, наявність сертифіката виробництва тощо, а також не враховували повний спектр ризиків, пов'язаних з недостатністю виробничих потужностей, матеріально-технічного обладнання і кваліфікованого персоналу, що не дозволяло виробнику виконати договірні зобов'язання.
В результаті спільних умисних дій ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які були спрямовані на усунення перешкод задля подальшої реалізації злочинного плану, 14.02.2024 між ІНФОРМАЦІЯ_6 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_9, юридична адреса: АДРЕСА_4), як служби державного замовника щодо закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2023 № 494 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель службою державного замовника», в особі директора ОСОБА_19 , та ДП «НВО «ПХЗ», в особі ОСОБА_20 , укладено два Державних контракти, а саме: №23/2-21-VDK-24/ДСК на поставку 500 000 осколкових мінометних пострілів з міною калібру 120 мм на загальну суму 11 065 545 000,00 гривень та №23/2-20-VDK-24/ДСК на поставку 850 000 мінометних пострілів з міною калібру 82 мм на загальну суму 7 643 157 500,00 гривень.
В подальшому, ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що його злочинний план почав втілюватися, діючи спільно з ОСОБА_15 , розробили Технічні умови на 82 мм мінометний постріл ВО1 ТУ У 25.4-14310112-044:2024 та 120 мм мінометний постріл ВОФ843Б ТУ У 25.4-14310112-056:2024, до складових елементів якого входив додатковий метальний заряд зі складом порохів марок WC 819 та WC 863, один з яких (WC 819) не призначений до використання в зарядах до 120 мм мінометних пострілів, що унеможливило стабільну роботу всього порохового заряду та пострілу в цілому, та які, в свою чергу, створили передумови для того, щоб під час контролю якості виробництва і постачання мінометних пострілів не перевірялася їх стійкість до впливу кліматичних і механічних факторів.
При цьому, ОСОБА_8 та полковник ОСОБА_16 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, надали усні вказівки своїм підлеглим ОСОБА_15 та підполковнику ОСОБА_17 погодити та затвердити вказані Технічні умови, поставивши замість них свої власні підписи, хоча останні не мали на це відповідних повноважень.
Проте, у червні 2024 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_8 , усвідомлюючи той факт, що порохи марок WC 819 та WC 863 забезпечать неякісну роботу пострілів пов'язану з нестабільними показниками початкової швидкості мін та унеможливлять подальше фінансування за контрактами, діючи у попередній змові зі ОСОБА_15 , полковником ОСОБА_16 та підполковником ОСОБА_17 використали в якості давальницької сировини порох марки ВТМ, яким відповідно до національних стандартів та конструкторської документації споряджається основний та додатковий заряд пострілів та здійснили поставку перших партій 82 мм та 120 мм мінометних пострілів, чим запевнили Міністерство оборони України у якості виготовленого товару.
Надалі, для реалізації одного з заключних етапів, ОСОБА_8 , діючи умисно та за попередньою змовою з ОСОБА_15 , виконуючи організаційно-розпорядчі функції, на виконання умов контрактів забезпечили виробництво на ДП «НВО «ПХЗ» 82 мм та 120 мм мінометних пострілів, які згідно висновків експертів № КСЕ-19-24/72802 від 19.06.2025 та №КСЕ-19- 24/72804 від 02.04.2025 непридатні до використання за цільовим призначенням, а саме ведення стрільби із 82 мм та 120 мм мінометів.
В подальшому, підполковник ОСОБА_17 , діючи умисно, за попередньою змовою з громадянами України ОСОБА_8 та ОСОБА_15 , ввели в оману ІНФОРМАЦІЯ_7, шляхом видання посвідчень ДП «НВО «ПХЗ», що пред'явлена 227 військовому представництву Міністерства оборони України продукція виготовлена і укомплектована у повній відповідності з контрактами.
Після чого, у вересні 2024 року, ДП «НВО «ПХЗ» почало здійснювати поставку 82 мм та 120 мм мінометних пострілів у складі метального та додаткового заряду з порохами марок WC 819 та WC 863 на виконання контрактів в адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 із подальшим розподіленням засобів ураження серед військових частин та зведень, що задіяні у збройної агресії російської федерації.
Внаслідок використання вказаних боєприпасів відбулись масові відмови пострілів, які полягали у не вильоті пострілу з міномету, недостатній початкової швидкості, а також неспрацюванні мінометного пострілу в цілому, що призвело до неможливості виконання бойових завдань військовослужбовцями, які перебувають на лінії безпосереднього зіткнення в умовах постійних наступальних дій.
Таким чином, громадянин України ОСОБА_8 , обіймаючи посаду Генерального директора ДП «НВО «ПХЗ» та Генерального конструктора із створення боєприпасів і вибухових речовин, у період часу з січня по листопад 2024 року, перебуваючи за місцем розташування виробничих потужностей ДП «НВО «ПХЗ», за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, буд. 44, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність свого діяння та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, за попередньою змовою групою осіб, здійснив перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, в особливий період, шляхом організації виробництва та поставки в межах виконання умов Контрактів укладених з ДП «Агенція оборонних закупівель» Міністерства оборони України, непридатних до використання шести партій 82 мм в загальній кількості 100 000 одиниць та двадцяти двох партій 120 мм мінометних пострілів в загальній кількості 124 412 одиниць, що спричинило тяжкі насідки для обороноздатності Держави та боєготовності окремих підрозділів Збройних Сил України в частині матеріальних елементів воєнного потенціалу у сфері оборони, а також пов'язаних з втратою бойових позицій, озброєння, військової техніки та особового складу.
Такими чином, ОСОБА_8 , підозрюється у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, що призвело до тяжких наслідків, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 114-1 КК України.
29.04.2025 слідчим, в порядку передбаченому п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, затримано громадянина України ОСОБА_8 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 114-1 КК України.
Того ж дня, громадянину України ОСОБА_8 у встановленому КПК України порядку, повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 114-1 КК України.
В подальшому, в порядку ч. 1 ст. 217 КПК України, процесуальним керівником було прийняте рішення про об'єднання кримінальних проваджень №62024000000001051, №52024000000000083 та №22024000000001091, №22025000000000968, яким було присвоєно номер №52024000000000083, оскільки наявні підстави вважати, що кримінальні правопорушення вчинені одними особами.
03.12.2025 підозрюваному ОСОБА_8 , в порядку ст.ст. 278, 279 КПК України повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 114-1 КК України.
05.12.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва змінено запобіжний захід ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави на 26 днів, в межах строку досудового розслідування.
15.12.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000083 продовжено до одинадцяти місяців, тобто до 29.03.2026.
17.12.2025 ухвалою слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва змінено запобіжний захід ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави у розмірі 30 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, до 14.02.2026 включно.
10.02.2026 старший слідчий 1 відділення 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , за погодженням прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52024000000000083 від 22.02.2024 відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст.114-1 КК України, з визначенням застави у розмірі 30 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в межах строку досудового розслідування, тобто до 29 березня 2026 року включно, з покладенням процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави, які зазначені в даному клопотанні.
На обґрунтування вимог даного клопотання слідчий, з урахуванням вище викладеного, також зазначив, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 особливо тяжкого злочину підтверджується зібраними, з дотриманням вимог КПК України, доказами, а саме:
- державним контрактом від 14.02.2024 №23/2-21-VDK-24/ДСК;
- державним контрактом від 14.02.2024 №23/2-20-VDK-24/ДСК;
- відповідями з ІНФОРМАЦІЯ_9;
- протоколом огляду речей та документів від 06.03.2025;
- технічними умовами на 120 мм мінометний постріл ВОФ843Б ТУ У 25.4-14310112-056:2024;
- технічними умовами на 82 мм мінометний постріл ВО1 ТУ У 25.4- 14310112-044:2024;
- доповідною запискою щодо з'ясування причин постачання до Збройних Сил України неякісних 82 мм та 120 мм мінометних пострілів вітчизняного виробництва;
- матеріалами аудиторського звіту № 50/5/26/аз/дск від 27.12.2024;
- відповіддю з МОУ від 27.11.2024 № 735/2/3/964ДСК;
- висновком експерта № КСЕ-19-24/72804 від 02.04.2025;
- висновком експерта № КСЕ-19-24/72802 від 19.06.2025;
- висновком експерта № 64/1 від 12.02.2025;
- висновком експерта № 135/1 від 26.03.2025;
- висновком експерта № 4663 від 15.07.2025;
- допитами свідків;
- іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Також слідчий зазначив, що в ході досудового розслідування наразі не встановлено всіх осіб, які причетні до вчинення вказаних кримінальних правопорушень.
Водночас слідчий наголосив на тому, що як уже зазначалося, у межах виконання державних контрактів ДП «НВО «ПХЗ» поставило Міністерству оборони України шість партій 82-мм та двадцять дві партії 120-мм мінометних пострілів, загальна вартість яких становить понад 2 млрд грн. Однак отримані під час досудового розслідування результати свідчать, що зазначені боєприпаси не відповідають вимогам безпеки та технічним умовам і є непридатними до використання за цільовим призначенням.
Таким чином, витрачені бюджетні кошти були спрямовані на продукцію, яка не може бути використана підрозділами Збройних Сил України, що фактично прирівнюється до їх безповоротної втрати. З огляду на викладене, шкода, завдана інтересам держави, має очевидний майновий характер, а Міністерство оборони України виступає безпосереднім потерпілим від таких протиправних дій.
При цьому слідчий зазначив, що в рамках вказаного кримінального провадження розслідуються інші факти, щодо вчинення кримінальних правопорушень підозрюваними, зокрема, в ході досудового розслідування досліджуються обставини поставки в рамках Державного контракту №509/4/22/41 від 19.12.2022, 122 мм осколково-фугасних пострілів ВОФ-29 (партії 888-21-24 та 888-22-24) неналежної якості, що призвело до тяжких наслідків у вигляді руйнування та знищення військової техніки, травмування особового складу ЗС України.
Так, на виконання умов Державного контракту №220/56/4/23/59 від 20.12.2023, Головним управлінням з організації виробництва боєприпасів та будівництва споруд спеціального призначення Міністерства оборони України, в якості давальницької сировини, було передано до ДП «НВО «ПХЗ» 34 685 кг вибухової речовини ТГАФ-5, яка призначалася на використання у виробництві 120 мм мінометних пострілів.
Водночас, проведеними заходами встановлено, що за вказівкою службових осіб ДП «НВО «ПХЗ» 34 685 кг вибухової речовини ТГАФ-5 було використано для спорядження 122 мм осколково-фугасних снарядів ОФ-24 в рамках виконання ДП «НВО «ПХЗ» державного контракту № 509/4/22/41 від 19.12.2022 укладеного з Міністерством оборони України.
З метою незаконного використання вказаної вибухової речовини для спорядження 122 мм осколково-фугасних снарядів ОФ-24 службовими особами ДП «НВО «ПХЗ» було внесено та затверджено зміни до Технічних умов на виготовлення вказаного виду боєприпасу.
В подальшому, у червні 2024 року ДП «НВО «ПХЗ» до військової частини НОМЕР_2 було відвантажено 2 партії (888-21-24 та 888-22-24) боєприпасів в кількості 4 тис. од. споряджених вибуховою речовиною ТГАФ-5.
У ході бойового застосування 122 мм осколково-фугасних снарядів ОФ-24 військовими частинами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 в період з 22.06.2024 по 16.07.2024 відбулось п'ять передчасних розривів снарядів в каналі ствола з руйнуванням або знищенням артилерійських систем та травмуванням особового складу.
Крім цього, встановлено, що 18.06.2024 ДП «МОУ «АОЗ» скерувало офіційну претензію на адресу ДП «НВО «ПХЗ», в якій зазначено, що станом на вказану дату останнє не виконало свої договірні зобов'язання щодо поставки першої партії мінометних пострілів у кількості 62 500 одиниць відповідно до умов Державного контракту № 23/2-21-VDК-24/ДСК. Невиконання умов контракту є підставою для нарахування штрафних санкцій, загальна сума яких становить 43 075 506,12 грн.
У подальшому, з метою ухилення відсплати вказаних штрафних санкцій, службові особи ДП «НВО «ПХЗ» надали до Торгово-промислової палати України завідомо підробний офіційний документ, а саме: наказ №1915 від 19.04.2024 «Про створення потужностей з виготовлення БП», яким офіційно призупинили виготовлення артилерійських боєприпасів до 03.08.2024 включно, у зв'язку з руйнуванням та пошкодженням будівель та інженерної інфраструктури внаслідок ракетної атаки на Підприємство.
Водночас наявні матеріали кримінального провадження свідчать, що виробничі потужності з виготовлення боєприпасів ушкоджень не зазнали та виробництво не призупинялося.
06.08.2024 на підставі вказаного наказу ДП «НВО «ПХЗ» отримало сертифікат №3100-24-1487, яким підтверджено настання обставин непереборної сили (форс-мажору). У зв'язку з цим 15.08.2024 було укладено додаткову угоду №4, якою строк виконання зобов'язань за відповідним державним контрактом продовжено до 30 вересня 2025 року включно.
Крім цього, встановлено, що 29.08.2024 року ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» отримав Сертифікат Запорізької торгово-промислової палати №2300-24-1630 «Про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили)» щодо ракетної атаки території виробничої дільниці ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» на території військової частини НОМЕР_8 ( АДРЕСА_3 ).
Далі, ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» надіслало на адресу ТОВ «Дніпровський електро-механічний завод» вищезазначений сертифікат, як засвідчення того, що форс-мажорні обставини є підставою для перегляду та внесення змін до договору №400324ДСК від 07.06.2024 року в частині виконання зобов'язань з надання послуг, тобто фактично зупинення виробництва.
В ході дослідження інвентаризаційної довідки про знищене майно Виробничої дільниці №12 філії «Карпатвибухпром» (складена начальником виробничої дільниці №12 ОСОБА_21 ), встановлено, що внаслідок влучання 27.06.2024 року безпілотним літальним апаратом типу «Шахід» по території Виробничої дільниці №12 філії «Карпатвибухпром» жодне обладнання, яке задіяно у виробництві снарядів не пошкоджено, загальна сума пошкоджень - 647 588 грн, знищено робочий одяг, холодильник, шафу для одягу, чайник, конвектор, тощо. Вказане також підтверджується показами свідків.
Зазначене свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв'язку для отримання вказаного сертифікату, поміж з тим з вилучених матеріалів Запорізької ТПП виявлено довідку видану технічним директором - першим заступником головного конструктора РДТП ОСОБА_15 , в якій зазначено що пошкоджені інженерні мережі та промислові споруди, які безпосередньо залучались до забезпечення виконання зобов'язань та в яких знаходились основні сировинні компоненти критичного імпорту, вибухові речовини, які забезпечували виконання умов контракту та на яких виконувались ключові фази/етапи технологічних процесів з виготовлення та спорядження виробів та елементів складових частин виробів.
Окрім цієї довідки, відсутні будь які інші факти чи документи, що підтверджують інформацію зазначену у довідці ОСОБА_22 .
Крім цього, у межах досудового розслідування досліджуються й інші епізоди злочинної діяльності, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинених кримінальних правопорушень.
Передчасне розголошення відомостей про виявлені факти можуть суттєво ускладнити процес доказування, створити ризики впливу на свідків, учасників провадження чи іншим чином перешкодити належному збиранню доказів.
З огляду на це, забезпечення нерозголошення зазначених даних на даному етапі є необхідною умовою для збереження доказової бази, недопущення її спотворення та досягнення завдань кримінального провадження.
Перелічені епізоди у даному кримінальному провадженні є взаємопов'язаними між собою та відображають єдиний умисел картину подій, підтвердити наявність прямого умислу та довести причетність підозрюваних до вчинення кримінальних правопорушень.
Виділення вказаних епізодів у самостійні кримінальні провадження суперечитиме завданням кримінального провадження та фактично призведе до втрати цілісності доказової бази, штучного розриву логічних зв'язків між діями підозрюваних, що унеможливить належну правову оцінку їхніх дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 217 КПК України, виділення матеріалів досудового розслідування допускається лише за умови, якщо це не може негативно вплинути на повноту та об'єктивність розслідування. З огляду на вищевикладене, розслідування всіх епізодів має здійснюватися виключно у межах одного кримінального провадження, що забезпечить всебічність, повноту та неупередженість дослідження обставин відповідно до вимог ст. 9, 22 КПК України.
Також в клопотанні зазначено, що встановлені раніше ризики, які підтверджують необхідність застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час не зменшились. Із урахуванням ризиків, які виникли внаслідок протиправних дій ОСОБА_14 , жоден інший більш м'який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, окрім як тримання під вартою, не забезпечить належну поведінку підозрюваного щодо виконання ним процесуальних рішень.
10.02.2026 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва задоволено частково вказане клопотання слідчого та продовжено підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, терміном до 29 березня 2026 року.
Також визначено ОСОБА_8 заставу у 30 000 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99 840 000 (дев'яносто дев'ять мільйонів вісімсот сорок тисяч) гривень, з покладенням на підозрюваного ОСОБА_8 обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, які визначені в даній ухвалі.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і спливу строку досудового розслідування.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для продовження ОСОБА_8 , строку тримання під вартою перевірялись судом при розгляді клопотання. При цьому був вислуханий підозрюваний ОСОБА_8 , доводи прокурора в підтримку поданого клопотання та заперечення сторони захисту щодо його задоволення та викладено їх позиції в оскаржуваній ухвалі, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою.
Колегія суддів бере до уваги, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки, сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_8 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Крім того слід зазначити, що згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі "Соловей і Зозуля проти України" зазначено, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах "Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88", "Erdagoz v. Turkey п. 51", "Cebotari v. Moldova п. 48" "обґрунтована підозра" передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".
Колегією суддів встановлено, що доказів, які надані органом досудового розслідування до клопотання про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, на момент розгляду вказаного клопотання, було достатньо для продовження такого запобіжного заходу, оскільки вони, в сукупності, можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_8 , з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_8 , до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 114-1 КК України, є вірогідною, що дає підстави для продовження йому строку тримання під вартою з метою запобіганню ризикам, встановленим та доведеним стороною обвинувачення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Також під час апеляційного розгляду, всупереч твердженням апелянтів, встановлено, що під час судового розгляду слідчим суддею при аналізі питання наявності зазначених слідчим та прокурором ризиків, які не зменшилися слідча суддя дійшла висновку про їх наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та відомості про особу ОСОБА_8 , який підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покаранням, яке може бути призначене, у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років, така тяжкість кримінального правопорушення є вагомим доводом, що збільшує ризик переховування від суду а відтак існує ризик, що останній зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Разом з тим, в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слідчим суддею враховано, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини. При цьому, цей фактор не є визначальним.
Також слідчий суддею враховано, що при оцінці наявності цього ризику також підлягає застосуванню практика ЄСПЛ, згідно з якою суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, міра покарання, яка може бути призначена підозрюваному у випадку визнання його винуватим, хоча і не може бути визначальним фактором, але враховується при оцінці такого ризику. Наведені обставини в сукупності дають підстави дійти до висновку щодо продовження існування ризику можливого вчинення ОСОБА_8 дій, направлених на переховування від органу досудового розслідування та суду.
Враховуючи викладене слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку, що існує ризик переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та/або суду на даному етапі провадження та такий ризик не зменшився, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні триває.
Зі змісту клопотання встановлено, що ОСОБА_8 може чинити тиск на свідків. При встановленні вказаного ризику, слід враховувати, передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження до моменту їх допиту, а й продовжує існувати на подальших стадіях, в тому числі до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків.
Щодо ризику знищення, спотворення будь-якої з речей та документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідча суддя взято до уваги дані про особу ОСОБА_14 , та те що на даний час не встановлено всі фактичні обставини, досудове розслідування триває, проводяться слідчі дії, що свідчить, про те що підозрюваним можуть бути умисно створені та спотворені будь-які документи, які він може в подальшому надавати органу досудового розслідування та суду на підтвердження своєї невинуватості.
З огляду на це, слідча суддя вважала, що ОСОБА_8 ймовірно може сховати, знищити або спотворити важливі для кримінального провадження речі або документи, які на цій стадії кримінального провадження, ще не були одержані та належним чином зафіксовані органом досудового слідства.
Разом з тим, слідчим суддею встановлено, що прокурором не доведено наявність такого ризику, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, на думку слідчого судді, такій ризик є сумнівними та розцінюються, як домисел на даній стадії кримінального провадження, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаного слідчому судді не надано, а тому такі твердження є лише припущеннями з боку сторони обвинувачення.
Наявність у підозрюваного ОСОБА_8 місця проживання, відсутність судимостей, з урахуванням наведених вище фактичних обставин справи та інших даних про особу підозрюваного не переважають існуючих ризиків.
Зазначені ризики є суттєвими, і, як засвідчили обставини, якими обґрунтовується клопотання, їм неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_8 будь-якого іншого запобіжного заходу, крім тримання під вартою.
З огляду на кваліфікацію кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, а саме вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, слідча суддя дійшла висновку, що продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 буде виправданим та таким, що буде відповідати завданням кримінального провадження.
Також оцінюючи наявність обставин, які перешкоджали завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання підозрюваного під вартою, слідча суддя виходила з того, що слідчим в клопотанні доведено та прокурором в суді обґрунтовано існування потреби у подальшому проведенні ряду слідчих (розшукових) та процесуальних дій, обсяг яких є доволі значним і проведення/завершення, яких є дійсно необхідним для забезпечення повного та неупередженого досудового розслідування, виявлення і дослідження усіх обставин, які підлягають доказуванню у відповідності до вимог ч. 2 ст. 91 КПК України.
У зв'язку з існуванням потреби у проведенні відповідних слідчих та процесуальних дій, а також наявністю об'єктивних обставин, що перешкоджали їх проведенню, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15.12.2025 строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні було продовжено до 11 місяців, що учасниками не оспорювалось.
Враховуючи викладене, слідча суддя вважала, що наведені у клопотанні слідчим обставини дійсно об'єктивно перешкоджали завершенню досудового розслідування за період дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Разом з тим, при вирішенні питання про продовження застосованого до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідча суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінила в сукупності також існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 114-1 КК України; пред'явлення йому підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину, у разі визнання винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років, підозрюваний ОСОБА_8 раніше не судимий; вік підозрюваного ОСОБА_8 ; стан здоров'я підозрюваного; відсутність хронічних хвороб у підозрюваного, які несумісні з триманням під вартою; особу підозрюваного та міцність його соціальних зв'язків, який має місце реєстрації та проживання; одружений; на утриманні має трьох неповнолітніх дітей.
Водночас, вказане не є достатнім стримуючим фактором для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з огляду на мотив та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, яке має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Щодо можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, то слідча суддя вважала, що за наведених обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин кримінального правопорушення, зазначених вище, застосування домашнього арешту, в тому числі цілодобовий, унеможливить обмежити доступ підозрюваного до технічних пристроїв та можливість спілкування з іншими особами, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання чи особистої поруки для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов'язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_8 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Слідчою суддею враховано доводи, наведені стороною захисту щодо особи підозрюваного, а також щодо необґрунтованості клопотання та відсутність ризиків, однак вказане спростовується стадією кримінального провадження, та встановленими слідчим суддею обставинами, а також судом враховуються встановлені органом досудового розслідування обставини підозри ОСОБА_8 у вчиненні особливо тяжкого злочину свідчать, що продовжують існувати раніше встановлені ризики, які не зменшилися.
Враховуючи обставини, які перешкоджали закінченню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу до підозрюваного, слідча суддя вважала, що прокурором доведено обставини, які свідчать про те, що ризики не зменшились та є такими, що виправдовують тримання під вартою ОСОБА_14 , оскільки існує нагальна потреба у проведенні слідчих та процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні, які забезпечать повне та неупереджене досудове розслідування усіх обставин, які підлягають доказуванню.
Також слідчим суддею враховано, що метою продовження запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, чого можливо досягнути лише за умови нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання підозрюваного під вартою, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні буде не недієвим. Домашній арешт, у тому числі цілодобовий, пов'язаний з доступом підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому його етапі.
З огляду на повідомлення сторони захисту щодо незадовільного стану здоров'я підозрюваного ОСОБА_8 , слідча суддя зазначила, що діючим законодавством України передбачено охорону прав осіб, які утримуються під вартою, в тому числі право на належну медичну допомогу, обов'язок забезпечення якої покладено на адміністрацію місця попереднього ув'язнення.
Зокрема, відповідно до статті 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правово, норм і стандартів поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
Згідно статті 11 цього Закону медичне обслуговування, а також лікувально-профілактичні протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
За змістом вимог статті 21 вказаного Закону адміністрація місць попереднього ув'язнення зобов'язана, зокрема, забезпечити належну охорону та режим тримання осіб, взятих під варту; створити особам, взятим під варту, необхідні житлово-побутові умови відповідно до встановлених норм, забезпечити їх харчуванням та медичним обслуговуванням.
Таким чином необхідність надання підозрюваному ОСОБА_13 , належної та достатньої медичної допомоги та додаткового медичного обстеження, не унеможливлює утримання останнього під вартою, натомість зобов'язує начальника Відділу забезпечення досудового слідства Служби безпеки України забезпечити підозрюваному ОСОБА_13 належне медичне обслуговування та надання медичної допомоги у обсязі, необхідному для дотримання прав останнього, гарантованих статтею 49 Конституції України та статтею 3 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Враховуючи викладене, зобов'язано начальника Відділу забезпечення досудового слідства Служби безпеки України забезпечити додержання прав підозрюваного ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на отримання належної медичної допомоги та забезпечення можливості відповідного лікування, згідно встановленого діагнозу, з можливістю забезпечення транспортування до відповідного медичного закладу.
Щодо доводів сторони захисту про неналежні умови утримання підозрюваного під вартою то слідчим суддею зобов'язано начальника Відділу забезпечення досудового слідства Служби безпеки України забезпечити належні умови утримання ОСОБА_8 під час тримання в умовах Відділу забезпечення досудового слідства Служби безпеки України.
Продовживши підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя на законних підставах визначила йому заставу у 30 000 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка на день постановлення ухвали, становить 99 840 000 (дев'яносто дев'ять мільйонів вісімсот сорок тисяч) гривень.
Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
А тому, на переконання колегії суддів, визначений слідчим суддею розмір застави, є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Згідно ухвали, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість злочину у вчиненні якого ОСОБА_8 підозрюється, наявність ризиків у даному кримінальному провадженні, а тому правильно визначив саме такий розмір застави, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 182 КПК України.
Слідча суддя прийняла рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Інші доводи апеляційних скарг висновків слідчого судді щодо наявності підстав для продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою також не невілюють та підлягають з'ясуванню під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду.
Таким чином, доводи апелянтів є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно, з урахуванням вимог закону, а також практики Європейського суду з прав людини, продовжив строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави, взявши до уваги тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не знаходить.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скаргизахисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
постановила:
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2026 року, - залишити без змін, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , -залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4