09 березня 2026 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 752/20796/25
номер провадження 22-ц/824/2715/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,
представник відповідача ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 04 вересня 2025 року /суддя Мазур Ю.Ю./
за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову
у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант капітал» про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення грошових коштів, -
Позивач звернувся з вимогами про захист прав споживачів, розірвання договору про участь у Фонді фінансування будівництва (ФФБ) від 04.06.2018 № 86007, стягнення внесених коштів у сумі 1 154 552,75 грн, відшкодування збитків та стягнення пені.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на грошові кошти в сумі 1154552,75 грн, що знаходяться на відкритому Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» (юридична адреса: вул. Богдана Хмельницького, 9А, Київ, 01054, ЄДРПОУ: 42093595) рахунку ФФБ виду А «Еврика» в АТ «Сенс Банк» НОМЕР_1 , а також інших рахунках в банківських установах, які відкрито або буде відкрито після винесення ухвали про забезпечення позову.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 вересня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено. /а.с. 158-159/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про часткове забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 1 154 552,75 грн, що знаходяться на рахунку ФФБ виду А «Еврика» в АТ «Сенс Банк» № НОМЕР_2 , а також на інших рахунках відповідача в банківських установах, які відкрито або буде відкрито після винесення ухвали про забезпечення позову.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що сума коштів ФФБ виду А «Еврика» скоротилася в лютому 2024 року на 16,674 млн грн без фінансування будівництва, що свідчить про нецільове використання коштів та недобросовісність відповідача. Відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Аркада-Будівництво» №910/15868/24 з введенням процедури розпорядження майном, через що поповнення ФФБ за рахунок забудовника неможливе протягом цієї процедури. Позивач обґрунтовано побоюється, що відповідач може в будь-який момент розпорядитися коштами на рахунках ФФБ, що істотно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду про повернення внесених позивачем коштів. Суд першої інстанції безпідставно визнав заяву передчасною, хоча забезпечення позову допускається на будь-якій стадії (ч. 2 ст. 149 ЦПК України), а накладення арешту є тимчасовим заходом, співмірним з позовною вимогою (ст. 150 ЦПК України), не призводить до фактичного задоволення позову та не порушує баланс інтересів сторін, оскільки кошти оперативного резерву ФФБ використовуються для виплат довірителям (ст. 17 Закону № 978-IV). Суд порушив принцип змагальності, поклавши на позивача тягар доведення відсутності дисбалансу прав сторін, хоча відповідач не надав доказів протилежного. Апелянт посилається на порушення ст.ст. 2, 12, 76-81, 89, 149, 150, 153, 258, 260, 263 ЦПК України, ст. 129 Конституції України, практику ВС (постанови ВП ВС від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, від 12.02.2025 у справі №642/886/24, від 11.12.2023 у справі №904/1934/23, від 03.03.2023 у справі №905/448/22) про достатність обґрунтованого припущення ризику невиконання рішення, про те, що можливість розпорядження коштами відповідачем є очевидною та беззаперечною, а вимога доказів очевидних речей порушує баланс інтересів.
ТОВ «Фінансова компанія «Гарант капітал» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи апелянта та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Відповідач вважає, що позивач не надав доказів фактичних обставин, які свідчать про вчинення ним дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду або створення ризиків невиконання. Доводи позивача зводяться до припущень. Кошти ФФБ мають цільове призначення (ст. 17 Закону № 978-IV), оперативний резерв створений для виплат довірителям, тому ризик виведення коштів відсутній. Відповідач не є боржником за виконавчими провадженнями, виконав усі рішення, немає кримінальних проваджень щодо шахрайства. Зменшення коштів відбулося у 2024 році, за майже 2 роки жоден орган не встановив порушень. Посилання на висновки Аудиторської палати України №152/6 від 21.11.2024 стосуються порушень аудитора, а не привласнення коштів відповідачем. Накладення арешту на всі рахунки порушить права 3000 довірителів ФФБ «Патріотика», які не є учасниками справи. Посилання позивача на практику ВС вибіркові, не враховують необхідність конкретних доказів дій відповідача. Відповідач посилається на ст.ст. 81, 89 ЦПК України, практику ВС від 11.12.2023 №904/1934/23, від 03.03.2023 №905/448/22, від 06.10.2022 №905/446/22, практику ЄСПЛ щодо пропорційності втручання в право власності.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що у серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Гарант капітал» про захист прав споживачів, розірвання договору участі у ФФБ, стягнення 1 154 552,75 грн внесених коштів, відшкодування збитків та пені. Одночасно подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказану суму на рахунку ФФБ виду А «Еврика» в АТ «Сенс Банк» та на інших рахунках відповідача.
В обґрунтування заяви, позивач посилався на зменшення суми коштів ФФБ на 16,674 млн грн у лютому 2024 року без фінансування будівництва, провадження про банкрутство ТОВ «Аркада-Будівництво» №910/15868/24, неможливість поповнення резерву, ризик невиконання рішення суду.
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції вірно керувався ст. 149 ЦПК України про те, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення; ст. 150 ЦПК України про те, що заходи забезпечення мають бути співмірними з вимогами, з урахуванням балансу інтересів сторін та інших осіб.
Судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що заява не містить доказів існування обставин, які унеможливлять виконання рішення, є передчасною, її задоволення фактично призведе до задоволення позовних вимог, тому в задоволенні відмолено.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ФФБ є необґрунтованими.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається лише за наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
У цій справі позивач не надав переконливих доказів реальної загрози невиконання рішення, обмежившись припущеннями про можливе нецільове використання коштів відповідачем. Водночас, для застосування заходів забезпечення потрібні конкретні докази ризику, а не абстрактні припущення.
Позивач не надав жодного доказу, який би підтверджував, що відповідач є боржником за багатьма виконавчими провадженнями або перед державою, здійснює дії щодо відчуження грошових коштів ФФБ або інших фактичних обставин, які б свідчили про вжиття відповідачем дій, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними з заявленими вимогами та враховувати баланс інтересів сторін та інших осіб, права яких можуть бути порушені (ч. 1 ст. 150 ЦПК України). Накладення арешту на рахунки ФФБ виду А «Еврика» та інші рахунки відповідача в сумі 1 154 552,75 грн могло б призвести до дисбалансу інтересів, оскільки кошти ФФБ мають цільове призначення для фінансування будівництва та виплат довірителям відповідно до ст. 17 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю». Вимоги щодо накладення арешту на кошти не враховують довірителів ФФБ «Патріотика», які не є учасниками справи, що суперечить принципу пропорційності втручання в право власності, викладеному в практиці ЄСПЛ та підтвердженому постановою Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17. У цій постанові наголошено, що суд при вирішенні питання про забезпечення позову зобов'язаний враховувати інтереси не тільки позивача, а й третіх осіб, аби уникнути непропорційного обмеження прав.
Доводи апелянта про порушення принципу змагальності (ст.ст. 12, 76-81 ЦПК України) через покладення на нього тягаря доведення також не ґрунтуються на матеріалах справи. Суд першої інстанції правильно оцінив, що відповідач у відзиві спростував припущення позивача, надавши докази відсутності виконавчих проваджень, кримінальних справ щодо шахрайства.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 04 вересня 2025 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 04 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Повний текст постанови виготовлено 17.03.2026 р.
Головуючий: Судді: