04 березня 2026 року м. Київ
Справа №381/2014/25
Апеляційне провадження №22-ц/824/4412/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Липченко О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Мартинцової І.О. 15 жовтня 2025 року у м. Васильків,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Глевахівської селищної ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:01:007:0965, площею 0, 0543 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , з яким на момент смерті вона перебувала в зареєстрованому шлюбі.
Після його смерті залишилося спадкове майно, до складу якого входить земельна ділянка, кадастровий номер 3221455300:01:007:0965, площею 0,0543 га з цільовим призначенням: для ведення садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачка своєчасно звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті померлого, однак отримала відмову, мотивовану тим, що позивачем не надано оригінал правовстановлюючого документу на спадкову земельну ділянку та має місце розбіжність в офіційних документах щодо зазначення цільового призначення спірної земельної ділянки.
Враховуючи вищевказані обставини, які перешкоджають їй належним чином оформити спадкове майно, позивачка просила суд визнати за нею право власності на земельну ділянку.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Глевахівської селищної ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що із матеріалів спадкової справи вбачається, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в межах встановленого законом шестимісячного строку звернулась, крім позивача, також сестра померлого ОСОБА_3 , яка є спадкоємицею другої черги (стаття 1262 ЦК України). Отже саме спадкоємець, який прийняв спадщину у встановлений законом строк, а саме рідна сестра померлого ОСОБА_3 є належним відповідачем у дані справі. За таких обставин Глевахівська селищна рада, до якої пред'явлені вимоги у даній справі є неналежним відповідачем, що є підставою для відмови у позові.
Не погодилася із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вона вказує, що оскаржуване рішення є незаконним.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що своєчасно звернулася до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті померлого і не отримала відмову, а до суду звернулась для підтвердження права власності лише на земельну ділянку.
Посилається на те, що суд першої інстанції помилково вирішив що звернення до нотаріуса спадкоємця другої черги із заявою про прийняття спадщини у встановлений законодавством термін достатньо щоб визнати його спадкоємцем, «який прийняв спадщину у встановлений законом строк», після того як ця спадщина вже була прийнята за законом спадкоємцем першої черги. Саме ця обставина послугувала причиною для помилкового визнання судом належним відповідачем у даній справі спадкоємця другої черги, а не орган місцевого самоврядування.
Зазначає, що у разі втрати державного акту на земельну ділянку, позов подається не проти конкретної особи, а для встановлення юридичного факту - визнання права власності на земельну ділянку, тобто для підтвердження, що спадкоємець є законним власником землі. У такій ситуації відповідачем виступає держава, це означає, що позовна заява подається проти органу місцевого самоврядування на території якого знаходиться земельна ділянка, а саме проти Глевахівської селищної ради.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу, з підстав викладених у ній та просила про її задоволення.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Тому керуючись положеннями ч.2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважала, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть (а.с.7).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої входить спірна земельна ділянка.
За час свого життя ОСОБА_2 заповіт не склав, тому після його смерті спадкування здійснюється за законом.
ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про її шлюб зі спадкодавцем (а.с.8).
ОСОБА_1 у шестимісячний термін звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка, внаслідок чого Восьмою київською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу №72840843 ( а.с.9).
З копії спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 також вбачається, що 10 грудня 2024 року до Восьмої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_3 , яка вказала, що є рідною сестрою померлого ОСОБА_2 (а.с.79).
В порядку визначеному ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями ч.ч.1,2 ст 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
В порядку визначеному ч.ч.1-4 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В силу положень ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц вказала на те, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 цієї постанови).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.
У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі, як співвідповідачів, та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Верховний Суд у Постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18 роз'яснив, що найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
З наведених обставин справи вбачається, що позивачем був пред'явлений позов про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, оскільки нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва на право на спадщину.
Відповідачем у справі був визначений лише орган місцевого самоврядування, обґрунтування пред'явлення позову саме до цього відповідача у позові відсутнє, проте здійснено посилання на положення ст. 1277 ЦК України, на підставі яких територіальна громада може набути прав на спадкове майно у разі відсутності спадкоємців за законом чи заповітом.
В ході розгляду справи судом встановлено, що із заявою про прийняття спадщини зверталась не лише позивач, а і інша особа, а саме ОСОБА_3 , яка вказала, що є рідною сестрою померлого ОСОБА_2 .
А отже, як вірно вказав суд першої інстанції, при зверненні до суду з позовом позивачем не вказано і залучено особу, яка також заяви про свої права на спадкове майно. Доводи апеляційної скарги про те, що дана особа не має прав на спадкування не може бути вирішено на даний час, оскільки відсутність залучення такої особи унеможливлює вирішення питання про наявність чи відсутність у неї прав.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. А отже виходячи з підстав визначених позивачем при зверненні до суду з позовом, слід погодитись з висновком суду першої інстанції, про необхідність залучення до участі у справі особи, яка також заявила про наявність у неї прав на спадкове майно.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку. Рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.
В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, відсутні і підстави для компенсації позивачеві понесених нею витрат на стадії апеляційного перегляду справи.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 17 березня 2026 року.