Справа № 204/2211/26
Провадження № 1-кп/204/752/26
13 березня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22026040000000444, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 03 березня 2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ст. 366, ч. 1 ст. 369, ч. 2 ст. 369 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 вважав за можливим призначити обвинувальний акт до судового розгляду, оскільки він відповідає вимогам КПК України, а також є підсудним Чечелівському районному суду міста Дніпра. Крім цього, заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого. В обґрунтування свого клопотання зазначив, що враховуючи матеріальне становище ОСОБА_3 , існує ризик того, що перебуваючи на волі ОСОБА_3 може виїхати за межі країни або іншим чином переховуватись від суду, що у подальшому, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, унеможливить притягнення останнього до встановленої законом кримінальної відповідальності. Також, хоча й слідство на даний час є завершеним, однак судом досліджуються докази безпосередньо. Тобто, обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, може здійснити вплив на свідків у зазначеному кримінальному провадженні, з метою зміни ними показів, що в свою чергу негативно вплине на виконання завдань кримінального провадження та встановлення істини у кримінальному провадженні. Окрім цього, у кримінальному провадженні № 42025041110000484 від 19 серпня 2025 року, з якого були виділені відомості щодо вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, триває досудове розслідування. Наведені обставини свідчать про можливість незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, та на підозрюваних у іншому. На стадії досудового розслідування, шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій задокументовано систематичний характер правопорушень, вчинюваних ОСОБА_3 , спрямованих фактично на ухилення військовозобов'язаних осіб від призову на військову службу за мобілізацією. При цьому, строк проведення негласних слідчих (розшукових) дій є обмеженим у часі, дозвіл на проведення таких заходів санкціонується слідчим суддею апеляційної інстанції. У зв'язку із зазначеним, об'єктивно повідомити про кількість епізодів та військовозобов'язаних осіб, які у такий спосіб уникнули мобілізації, поза межами проведення НСРД - неможливо. У разі застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, обвинувачений фактично отримає змогу продовжити протиправну діяльність, пов'язану із сприянням військовозобов'язаним в ухиленні від призову на військову службу за мобілізацією.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу відносно його підзахисного, а також вважав за можливим призначити обвинувальний акт до судового розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши клопотання прокурора, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали, які були додані до обвинувального акту, суд дійшов до наступного висновку.
Розглядаючи клопотання прокурора щодо продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 16 січня 2026 року, до обвинуваченого ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 15 березня 2026 року, без визначення розміру застави.
Відповідно до ч. 3 статті 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно зі змістом ст. ст. 131-132 КПК України - запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду.
Так, надаючи оцінку доводам прокурора, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
У відповідності до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснювати дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що обвинувачений може переховуватися від суду, окрім цього існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, може вдатися до відповідних дій.
На користь реального існування вказаного ризику слід віднести те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, за вчинення яких останній, в разі визнання його винуватим, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, а тому з великою ймовірністю обвинувачений може вчинити дії щодо уникнення покарання за вчинені кримінальні правопорушення, враховує, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Судом також береться до уваги й той факт, що на території України, починаючи, з 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан, а тому у ОСОБА_3 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об'єктивних причин відсутні можливості в повному обсязі виконувати органами влади свої повноваження на певних територіях, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого.
Судом також береться й до уваги той факт, що ОСОБА_3 маючи достатні матеріальні ресурси, із метою уникнення покарання за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, може вдатися до дій, які будуть спрямовані на перетин кордону розмежування та здійснення переховування на територіях які є тимчасово непідконтрольні Україні.
Вказане набуває особливої актуальності в умовах наявної збройної агресії Російської Федерації та фактичної недоступності частини територій для правоохоронних органів України.
Так, окупація окремих територій Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей та АР Крим військовими формуваннями Російської Федерації унеможливлює ефективне проведення слідчих (розшукових) дій, забезпечення явки особи до суду.
Також, на вказаних територіях не застосовується й правова процедура екстрадиції.
У своєму рішенні Letellier v. France №?12369/86, рішення від 26 червня 1991 року Європейський суд з прав людини зазначив, що ризик ухилення від суду може бути обґрунтованим, якщо особа має реальний доступ до територій, де влада держави не має фактичного контролю.
Таким чином, з урахуванням можливого розуміння обвинуваченим наслідків можливого визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та тяжкість можливого покарання, ОСОБА_3 може вдатися до дій в разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, які будуть направлені на виїзд за межі України шляхом виїзду до непідконтрольних територій України, що у свою чергу унеможливить належне здійснення кримінального провадження.
Крім того, перевіряючи наявність ризику впливу ОСОБА_3 на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Ризик впливу на свідків існує не лише під час зібрання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.
Оскільки, судовий розгляд по кримінальному провадженню ще не розпочато, а свідки, залишаються не допитаними, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченого ОСОБА_3 на свідків, вони можуть надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання, а тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Що стосується наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України суд зазначає наступне.
Так, відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_3 здійснювалася незаконна діяльність, яка була спрямована на ухилення військовозобов'язаних осіб від призову на військову службу за мобілізацією. Така протиправна діяльність останнього тривала з 03 вересня 2025 року по 13 жовтня 2025 року, та фактично була припинена правоохоронцями.
В разі ж зміни відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу на більш м'який, останній може вдатися до дій, які будуть спрямовані на продовження вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень або ж до вчинення нового кримінального правопорушення.
Суд вважає, що обраний та продовжений відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованих діянь, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м'який.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.
Тому ризики передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого, не змінилися та мають місце й в теперішній час, що вказує на недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу і продовження існування ризиків, а тому обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
За таких обставин суд приходить до висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою не відпали, а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів, без визначення розміру застави.
Під час підготовчого судового засідання, суд у відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України має право направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.
У відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо порушено правила підсудності, тому питання щодо дотримання правил підсудності підлягає першочерговому з'ясуванню.
Під час підготовчого судового засідання суд вирішує питання, передбачені ч. 3 ст. 314 КПК України. Одним із рішень, яке суд має право прийняти у підготовчому судовому засіданні є рішення про направлення обвинувального акту до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд до іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності.
Як убачається з обвинувального акту, інкриміновані кримінальні правопорушення ОСОБА_3 були вчиненні у приміщенні Комунального некомерційного підприємства Кам'янської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3», який розташований за адресою Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Кам'янське, вул. Сергія Слісаренко, буд. 3 «е», що у свою чергу відноситься до Заводського району м. Кам'янське Дніпропетровської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо: 1) до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду; 3) обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження; 4) ліквідовано суд або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який здійснював судове провадження.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 412 КПК України передбачено, що порушення правил підсудності є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому безумовною підставою для скасування судового рішення.
Згідно з приписами статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 2 ст. 34 КПК України встановлено, що питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
З метою забезпечення дотримання загальних засад кримінального провадження, визначених ст. 7 КПК України та не порушення вимог кримінального процесуального закону, суд вважає за необхідне направити обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 22026040000000444, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 03 березня 2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ст. 366, ч. 1 ст. 369, ч. 2 ст. 369 КК України,до Дніпровського апеляційного суду для вирішення питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції
На підставі викладеного, керуючись ст. 34, 315 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 11 травня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22026040000000444, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 03 березня 2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ст. 366, ч. 1 ст. 369, ч. 2 ст. 369 КК України, направити до Дніпровського апеляційного суду для вирішення питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного апеляційного суду.
Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1