Справа № 204/1480/26
Провадження № 1-в/204/173/26
13 березня 2026 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
представника установи: ОСОБА_4 ,
засудженого: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі, справу за поданням начальника державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання, на підставі ст. 81 КК України,-
До Чечелівського районного суду міста Дніпра надійшло подання начальника державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання, на підставі ст. 81 КК України. В обґрунтування подання зазначено, що засуджений ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі знаходиться з 09.09.2022 року. До ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4) прибув 09.09.2025 року. З 15.09.2025 року відбуває покарання у складі господарчої обслуги ДУВП (№4). За період відбування покарання характеризується позитивно. Дотримується встановлених правил поведінки та розпорядку дня, правил внутрішнього розпорядку установи, за сумлінне ставлення до праці має 8 заохочень, стягнень не має. 05.02.2026 року проведено оцінку ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, за результатами якої підсистемою «Касандра» Єдиного реєстру засуджених та осіб взятих під варту, визначила ступінь ймовірної небезпеки для суспільства «Низький». Адміністрація установи вважає, що засуджений ОСОБА_5 довів своє виправлення.
Представник ДУ «Дніпровської установи виконання покарань (№4)» в судовому засіданні підтримав подання і просив задовольнити.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 підтримав поданння і просив задовольнити, звільнивши його умовно-достроково від подальшого відбуття покарання.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення подання начальника ДУ «Дніпровської установи виконання покарань (№4)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання.
Вивчивши матеріали подання, заслухавши представника установи, прокурора, засудженого, ознайомившись із характеристикою засудженого, його особовою справою, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 537 КПК України визначено, що під час виконання вироків, суд, визначений ч.2 ст. 539 КПК України, має право, зокрема, вирішити питання про умовно-достракове звільнення від відбування покарання.
Згідно ч.1 ст.81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.
В пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» зазначено, що оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
В судовому засіданні встановлено, що згідно матеріалів особової справи засудженого, вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.07.2022 року, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289, ст. 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 29.08.2022 року. Початок строку: 09.09.2022 року; Кінець строку: 09.10.2027 року.
Станом на 16.03.2026 відбув більше ніж 2/3 строку покарання. Згідно характеристики, наданої адміністрацією ДУ «Дніпропетровської установи виконання покарань (№4)» від 06.02.2026 року, ОСОБА_5 з 15.09.2025 року відбуває покарання у складі господарчої обслуги ДУ «ДУВП (№4)», за період відбування покарання характеризується позитивно, завжди дотримується встановлених правил поведінки та розпорядку дня, має 8 заохочень та не має стягнень.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України, умовне-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до ч.1 ст.102 КВК України режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків тощо.
Згідно з ч.3 ст.107 КВК України засуджені зобов'язані: дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами; утримувати в чистоті і порядку приміщення, дбайливо ставитися до майна колонії і предметів, якими вони користуються при виконанні дорученої роботи, здійснювати за ними належний догляд і використовувати їх тільки за призначенням; виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії; виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню, благоустрою колонії; дотримуватися санітарно-гігієнічних норм; дотримуватися вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
Відповідно до характеристики ДУ «ДУВП (№4)» на засудженого ОСОБА_5 від 06.02.2026 року, працює в установі виконання покарань, має повну середнью освіту або базову середню освіту і продовжує навчання, не має кваліфікації, але почала навчання, демонструє бажання отримати такі навички, особа частково матеріально залежна від своєї сім'ї, друзів, соціального забезпечення дітей або родичів, не має друзів та кола спілкування, соціальні зв'язки підтримується.
Відповідно до висновку ДУ «ДУВП (№4)» щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_5 засуджений став на шлях виправлення та має бути представлений до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Слід зазначити, що застосування заходів заохочення полягає в тому, що основною підставою для прийняття рішення про їх застосування повинна бути об'єктивна оцінка всієї правомірної поведінки засудженого під час відбування покарання.
Суд звертає увагу на те, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є його обов'язком відповідно до ст. 9 КВК України.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
При цьому, окремо слід звернути увагу, що, відповідно до ч. 3 ст. 6 КВК України суспільно корисна праця засудженого є лише одним з основних засобів виправлення особи, встановлених державою, та направлених на процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості.
Згідно з пунктом 3 розділу другого Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань від 28 серпня 2018 року за № 2823/5 засуджені зобов'язані виконувати необхідні роботи із самообслуговування, благоустрою установи виконання покарань.
При цьому, ч. 2 ст. 9 КВК України передбачена відповідальність засуджених за невиконання ними своїх обов'язків, встановлених Законом.
Застосування до засуджених заходів заохочення має на меті виконання покладених на них обов'язків та додержання встановлених правил поведінки, передбачених КВК України та правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Дані заохочення мають оцінюватись поряд з іншими показниками виправлення засудженого.
Відповідно до ч. 8 ст. 131 КВК України, адміністрація колонії зобов'язана щоквартально проводити оцінювання поведінки особи, додержання нею правил поведінки, встановлених цим Кодексом та правилами внутрішнього розпорядку колонії, а також дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці та приймати вмотивоване рішення про доцільність або недоцільність застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів заохочення. Прийняте рішення відображається в індивідуальній програмі соціально-виховної роботи та доводиться до відома особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, під підпис.
Як встановлено з матеріалів особової справи ОСОБА_5 покарання в ДУ «ДУВП (№ 4)» відбуває з 09.09.2022 року, за цей час має 8 заохочення. Однак, сам факт, що засуджений за час відбування покарання в установі має заохочення за виконання покладених обов'язків, додержується правил поведінки, підтримує зв'язки з рідними, має позитивні настанови на майбутнє, не може свідчити про те, що він став на шлях виправлення, оскільки дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є його обов'язком відповідно до ст. 9 КВК України.
Відповідно до ч.2 ст.67 КВК України, встановлено, що засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні засудженим вимог режиму, його участі в самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні законних вимог адміністрації установи, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні засуджених.
Під сумлінним ставленням до праці необхідно розуміти добропорядне, відповідальне та чесне ставлення до покладених на особу трудових обов'язків; працьовитість, додержання правил трудового розпорядку, вимог трудового законодавства, правил охорони праці та техніки безпеки; бережливе використання певного обладнання, інструментів, матеріалів тощо.
Отже, сам лише факт роботи засудженого ОСОБА_5 , який відбуває покарання в ДУ «ДУВП (№ 4)» в складі господарчої обслуги та виконання ним своїх обов'язків, не свідчить про стійке сумлінне і зразкове ставлення засудженого до праці, а також те, що він став на шлях виправлення.
Крім цього, суд враховує, що ОСОБА_5 відбуває покарання за вчинення умисного тяжкого злочину, а саме злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Також слід вказати, що хоча ОСОБА_5 відбув передбачений законом строк покарання, за якого можливе застосування ст.81 КК України, проте, з остаточно призначеного строку покарання 5 років 1 місяць, та до закінчення строку відбування покарання залишилось ще 1 рік 5 місяців 26 днів, що є значним терміном для застосування якого потрібні вагомі докази виправлення засудженого.
Прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком суду.
Згідно з вимогами чинного законодавства, яке регламентує порядок застосування умовно-дострокового звільнення, даному звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу довели своє виправлення та стали на шлях виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Ураховуючи наведені вище вимоги кримінального закону та встановлені обставини в їх сукупності, із урахуванням особи засудженого, суд не вбачає доведеність процесу достатніх позитивних змін, які відбуваються в особистості засудженого та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, без його ізоляції, а тому приходить до висновку, що останній на час розгляду вказаного подання не досяг відповідного ступеню виправлення, за якого можливе його дострокове звільнення.
Суд зазначає, що наявність лише формально-юридичної підстави, тобто відбуття необхідного строку покарання, наявності заохочень та відсутності стягнень за весь період відбування покарання, не свідчить про те, що засуджений став на шлях виправлення та не є безумовною підставою для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання.
Таким чином, суд дійшов висновку, що надані матеріали не свідчать про те, що засуджений ОСОБА_5 на даний час став на шлях виправлення та щодо нього може бути прийнято рішення про звільнення від відбування покарання умовно-достроково відповідно до ст.81 КК України, а тому у задоволенні подання ДУ «ДУВП (№ 4)» необхідно відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.81 КК України, ст.ст. 369-371, ст.ст.537, 539 КПК України, суд, -
В задоволенні подання начальника державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання, на підставі ст. 81 КК України - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляція протягом семи днів до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра.
Суддя ОСОБА_1