Справа № 235/921/22
Провадження № 2-п/204/9/26
12 березня 2026 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,
представника заявника - адвоката Лишенка С.С., представника ПАТ АБ «Укргазбанк» - Невечерова Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лишенка Сергія Сергійовича, про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
25 грудня 2025 року до Чечелівського районного суду міста Дніпра надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лишенка С.С., про перегляд заочного рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2024 року по цивільній справі № 235/921/22 (а. с. 92-96).
В обґрунтування заяви зазначає, що в провадженні суду перебувала цивільна справа за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, у якій 07 травня 2024 року ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Вказує, що про дане рішення відповідач дізнався вже після його винесення, оскільки судові повістки жодного разу йому не були вручені, а поштові повідомлення йому не надходили у зв'язку з його перебуванням за кордоном. Стверджує, що оскільки відповідач не брав участі у справі, то відповідно був позбавлений можливості заявити про застосування строків позовної давності під час заочного розгляду справи, що в свою чергу, на його думку, призвело до ухвалення незаконного рішення. Тому прохає суд про перегляд заочного рішення та скасувати його.
29 січня 2026 року на адресу суду надійшов відзив представника позивача ПАТ АБ «Укргазбанк» Невечерова Д.В. на заяву про перегляд заочного рішення (а. с. 153-160), в якій він прохає у перегляді заочного рішення відмовити, а саме рішення залишити без змін.
В обґрунтування відзиву зазначає, що рішення суду, яким задоволено позовні вимоги АБ «УКРГАЗБАНК» до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат ухвалено судом 07 травня 2024 року, а 28 листопада 2024 року - державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76674041 з примусового виконання вказаного рішення суду, яка була направлена та доведена належним чином сторонам виконавчого провадження. Вказує, що виконання рішення про стягнення заборгованості відбувалось шляхом списання грошових коштів з поточного рахунку боржника, а тому останній достеменно знав про наявність заочного рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2024 року по справі № 235/921/22. Більш того, вказує на те, що 11 грудня 2025 року виконавче провадження було закрите, зокрема з тих підстав, що боржник виконав рішення суду у повному обсязі, а дану заяву представником відповідача до суду подано 24 грудня 2025 року з метою його скасування за для повернення суми грошових коштів, які були ним сплачені протягом 2025 року, що свідчить про його недобросовісність. Також, вказує на те, що не відповідають дійсності твердження відповідача стосовно того, що він не був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, оскільки вказане спростовується матеріалами справи, зокрема оголошеннями про його виклик у судові засідання, які були розміщені на офіційному веб-сайті судової влади України. Крім того, зазначає, що відповідачем в порушення вимог ч. 2 ст. 285 ЦПК України не зазначено в заяві обставин, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача. Вказує, що лише у своїй сукупності наявні обставини спричиняють скасування заочного рішення. Наявність лише однієї з підстав не надає правових підстав для скасування заочного рішення. Поважність причин неявки повинна бути підтверджена відповідними доказами. У числі обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи можуть бути нові докази або посилання на нові обставини, які спростовують факти, викладені у заочному рішенні. Разом з цим, вказує про те, що заявником не заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення і таке не додане ним до заяви в якості додатку. Тому прохав у поновленні строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення відмовити, а саму заяву залишити без розгляду.
10 лютого 2026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив представника відповідача - адвоката Лишенка С.С. (а. с. 168-173), в якій він вказує на те, що у відзиві на заяву про перегляд заочного рішення від 07 травня 2024 року в справі № 235/921/22 представником позивача повністю проігноровано факт, що в період подання позову, розгляду справи, винесення рішення та його виконання ОСОБА_1 перебував за кордоном. При цьому, зазначає, що виконання рішення здійснювалося в примусовому порядку головним державним виконавцем Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на підставі виконавчого листа № 235/921/22, виданого 09 серпня 2024 року виданого Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська шляхом відрахувань коштів з поточного рахунку. Вказує, що ОСОБА_1 виконав рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2024 року в справі № 235/921/22 та повернув ПАТ АБ «Укргазбанк» суму заборгованості за кредитним договором № 2203/608 від 11 вересня 2007 року та судовий збір в повному обсязі. При цьому, зазначає, що перегляд заочного рішення за заявою відповідача є процесуальним механізмом скасування рішення, винесеного за його відсутності, та призначення нового розгляду справи. Ця процедура не передбачає автоматичного задоволення вимог про стягнення з банку коштів, вона лише скасовує первинне рішення та повертає справу до розгляду. Вважає, що ПАТ АБ «Укргазбанк» не впевнений у своїй позиції та вірності розрахунку стягнутої суми заборгованості з ОСОБА_1 . Вважає, що той факт, що ПАТ АБ «Укргазбанк» заперечує проти перегляду даного заочного рішення суду в справі № 235/921/22 із посиланням на пропущення строку звернення із заявою про перегляд заочного рішення, виконання рішення, обізнаність про наявність заочного рішення, свідчить про те, що права ОСОБА_1 були порушено, а альтернативний розрахунок заборгованості за відсотками, викладений в заяві про перегляд заочного рішення - вірний і справа має бути переглянута.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лишенко С.С., заяву про перегляд заочного рішення підтримав у повному обсязі, прохав її задовольнити, обґрунтування надав аналогічні тексту заяви про перегляд заочного рішення та відповіді на відзив.
У судовому засіданні представник позивача Невечеров Д.В. проти задоволення заяви про перегляд заочного рішення заперечував, обґрунтування надав аналогічні тексту письмових заперечень (відзиву). Прохав суд заяву про перегляд заочного рішення залишити без розгляду.
Розглянувши заяву про перегляд заочного рішення, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
При цьому, приписами ч. ч. 2-4 ст. 284 ЦПК України визначено, що заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Разом з цим, суд зазначає, що приписами ч. 1 ст. 288 ЦПК України визначено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об'єктивно перешкоджали явці в судове засідання. Дані обставини повинні бути підтверджені відповідними доказами.
Відповідач повинен також вказати докази, що можуть вплинути на зміст прийнятого заочного рішення. До них варто віднести такі докази, які мають значення для справи, і можуть привести до ухвалення іншого рішення, протилежного винесеному цілком або частково, або зміні рішення.
Наявність підстав для перегляду рішення необхідна в їх сукупності. При відсутності хоча б однієї з них заочне рішення не підлягає перегляду.
Як вбачається з матеріалів справи, 07 травня 2024 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська у справі № 235/921/22 винесено рішення, яким позовні вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, задоволено в повному обсязі. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 2203/608 від 11 вересня 2007 року станом на 15 серпня 2021 року у розмірі 606 706 гривень 18 копійок, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту (поточним) - 0 гривень, заборгованості за тілом кредиту (простроченим) - 188 479 гривень 21 копійка, заборгованості за відсотками (поточними) - 0 гривень та заборгованості за відсотками (простроченими) - 414 226 гривень 18 копійок. Вирішено питання розподілу судових витрат.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідачі, станом на дату надходження справи до суду, були зареєстровані у АДРЕСА_1 .
Згідно з наказом Міністерства з питань Реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22 грудня 2022 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися бойові дії або тимчасово окупованих рф» (чинний на дату відкриття провадження у справі), вся територія Донецького району з 07 квітня 2014 року віднесена до тимчасово окупованої території рф.
З цих підстав, судом, з метою усунення сумнів щодо вірного зазначення адреси місця проживання відповідачів та недопущення порушення їх прав, ухвалою суду від 06 листопада 2023 року зобов'язано Міністерство соціальної політики України надати суду інформацію щодо відповідачів з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Натомість, з відповіді Мінсоцполітики № 21535/0/2-23/3 від 29 грудня 2023 року, що надійшла на адресу суду 04 січня 2024 року та передана працівниками апарату суду судді 08 січня 2024 року (а. с. 57) вбачається, що станом на 25 грудня 2023 року в ЄІБД ВПО інформація щодо відповідачів відсутня.
Ухвалою суду від 11 січня 2024 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання (а. с. 60), про що відповідачів, відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (64, 65).
Про інші судові засідання у справі відповідачі також відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (72, 73, 77, 78).
З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (ч. 11 ст. 128 ЦПК України). Таким чином, відповідачі належним чином були повідомлені про дату, місце та час розгляду справи та достеменно знали про наявність оскаржуваного судового рішення.
Більш того, судом встановлено, що 28 листопада 2024 року головним держаним виконавцем Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Полянською Ю.А. відкрито виконавче провадження № 76674041 з примусового виконання виконавчого листа № 235/921/22 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 2203/608 від 11 вересня 2007 року станом на 15 серпня 2021 року у розмірі 606 706 гривень 18 копійок, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту (поточним) - 0 гривень, заборгованості за тілом кредиту (простроченим) - 188 479 гривень 21 копійка, заборгованості за відсотками (поточними) - 0 гривень та заборгованості за відсотками (простроченими) - 414226 гривень 18 копійок.
В свою чергу, постановою головного держаного виконавця Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Полянської Ю.А. від 11 грудня 2025 року, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», закінчено дане виконавче провадження ВП № 76674040, зокрема у зв'язку з його повним виконанням боржником.
Отже, відповідач достеменно знав про наявність оскаржуваного судового рішення, та сумлінно його виконував в межах ВП № 76674041 до повного його виконання.
При цьому, суд зазначає, що не заслуговують на увагу суду доводи представника заявника - адвоката Лишенка С.С., про необізнаність відповідача ОСОБА_1 про наявність судового рішення через його перебування за кордоном (виїзд з м. Донецька через окуповану територію у зв'язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України), оскільки, по-перше, м. Донецьк окуповане з 07 квітня 2014 року, а інформація в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб з квітня 2014 року по лютий 2022 року, відносно відповідача відсутня, тому достеменно невідомо, де відповідач мешкав з моменту окупації м. Донецька, та звідкіля й де саме перетинав державний кордон України через окуповану територію. По-друге, повномасштабне вторгнення рф на територію України розпочалося 24 лютого 2022 року, а з даним позовом позивач звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області 10 лютого 2022 року (а. с. 1), тобто тоді, коли відповідач ще перебував на території України.
По-третє, рішення у цій справі ухвалено Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська 07 квітня 2024 року (а. с. 80-82), тоді, як стверджує представник заявника, останній перебував за кордоном, але ані відомостей про місце проживання чи місцезнаходження останнього (за кордоном) в заяві про перегляд заочного рішення ним не зазначено, доказів оформлення ним закордоном статусу тимчасового захисту, тощо, останнім суду не надано.
Більш того, з наданих ним копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 (197-198) вбачається, що ОСОБА_1 перетнув кордон з Румунії до Молдови автомобільним транспортом, в пункті пропуску «Оанча» 15 січня 2023 року, а 17 січня 2023 року перетнув кордон з Молдови, в пункті пропуску «Кишенів» авіаційним транспортом; пізніше, 09 грудня 2025 року перетнув кордон до Молдови, в пункті пропуску «Кишенів» літаком (авіаційним транспортом), а 10 грудня 2025 року перетнув кордон з Молдови в Україну автомобільним транспортом у пункті пропуску «Паланка»; 20 грудня 2025 року через пункт пропуску «Оанча» перетнув кордон до Молдови автомобільним транспортом, а 22 грудня 2025 року перетнув кордон з Молдови, в пункті пропуску «Кишенів» авіаційним транспортом. Натомість, доказів того, що він був за кордоном у 2022 році чи 2024 році, останнім суду не надано.
Водночас, як встановлено судом у судовому засіданні, з 2016 року ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію, з якої у примусовому порядку у виконавчому провадженні № 76674041 з примусового виконання виконавчого листа № 235/921/22, з 28 листопада 2024 року по 11 грудня 20255 року з нього здійснювалося стягнення заборгованості, загалом 109 768 гривень 46 копійок (різниця сум - суми заборгованості 606 706 гривень 18 копійок та сплачених ним по квитанції платежів - 10 грудня 2025 року 300 000 гривень та 11 грудня 2025 року - 196 937 гривень 50 копійок), що в середньому більше 9 000 гривень на місяць, та є більшим ніж встановлена на законодавчому рівні мінімальна заробітна плата (2024 рік - 7100 гривень, з 01 квітня 2024 року та 2025 рік - 8000 гривень), а відтак, при списанні у примусовому порядку значної суми його пенсійних виплат, останній не міг не знати про наявність оскаржуваного заочного рішення суду та його примусове виконання.
Разом з цим, суд зазначає, що на законодавчому рівні передбачено можливість моніторингу стану надходження/етапів розгляду справи, прийнятих судових рішень на сайті «Судова влада України»; перегляд прийнятих процесуальних рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень; можливість подачі документів до суду (позов, відзив, відповідь на відзив, тощо) засобами поштового зв'язку, електронною поштою чи через підсистему «Електронний суд».
Натомість, як вбачається з матеріалів справи відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, місце та час розгляду справи, не скористався вказаними можливостями, а доказів на підтвердження поважності причини неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, останнім суду не надано.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що доводи відповідача щодо його неналежного повідомлення є необґрунтованими та такими, що спростовані матеріалами справи.
Разом з цим, суд зазначає, що для скасування заочного рішення по справі окрім встановлення того, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзиву на позовну заяву з поважних причин, необхідне одночасне надання доказів, на які він посилається, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Натомість, представником відповідача не надано ані жодних обґрунтувань, ані жодних належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження відсутності у нього заборгованості перед позивачем, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим вирішення даної справи могло бути іншим, а лише висловлено своє припущення про те, що відповідач міг би заявити про застосування строків позовної давності, а відтак суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду.
Таким чином, у поданій заяві представник відповідача взагалі не посилається на «нові», невраховані судом докази, які б визначали необхідність перегляду заочного рішення, а вказані ним доводи по своїй суті є суб'єктивними та зводяться до переоцінки висновків суду за результатами вирішення спору, що може бути предметом апеляційного перегляду, але жодним чином не підставою для скасування заочного рішення.
Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» та від 29 жовтня 2015 року «Устименко проти України» вказав на те, що «…право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Повноваження судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру, але не для здійснення нового судового розгляду…».
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення, суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення, скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного провадження.
З огляду на викладене, суд дійшов переконливого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника відповідача - адвоката Лишенка С.С., про перегляд заочного рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2025 року по цивільній справі № 235/921/22, у зв'язку з чим вказану заяву слід залишити без задоволення відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 287 ЦПК України, що не перешкоджає відповідачу оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 260-261, 280-288, 353 ЦПК України -
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лишенка Сергія Сергійовича, про перегляд заочного рішення від 07 травня 2024 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 17 березня 2026 року.
Суддя А.І. Приваліхіна