Справа № 210/1056/26
Провадження № 3/210/404/26
іменем України
16 березня 2026 року
Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Чайкіна О.В., розглянувши матеріал, який надійшов з Управління Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 ,
за ст. 188-57 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Металургійного районного суду міста Кривого Рогу надійшов протокол про адміністративне правопорушення №000267 від 11 лютого 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 188-57 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №000267 від 11 лютого 2026 року ОСОБА_1 ставиться в провину те, що він 11.02.2026 року о 12 год. 50 хв. на в/д Р74 м. Кривий Ріг, не виконав законні вимоги посадової особи Укртрансбезпеки, а саме: відмовився від проходження габаритно-вагового контролю передбаченого ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт».
На думку державного інспектора, який склав протокол ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-57 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_2 , пояснив, що вийшли зі строю акумуляторні батареї, автомобіль зупинився та він не зміг доїхати до пункту зваження.
Суд, проаналізувавши наявні докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова судді згідно зі ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Стаття 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає систему органів державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту, які, зокрема, забезпечують реалізації державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, до якої, окрім іншого, відноситься габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідальність за ст. 188-57 КУпАП настає за невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, щодо перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, усунення порушень законодавства з безпеки на автомобільному транспорті або створення перешкод для виконання покладених на них обов'язків, завдань.
Згідно з пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 (зі змінами), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до підпункту 46 пункту 5 цього Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за забезпеченням безпеки руху трамвайних вагонів і тролейбусів, здійснює державний контроль за технічним станом об'єктів міського електричного транспорту та забезпечення безпеки його руху.
В протоколі зазначено, що 11.02.2026 року о 12 год. 50 хв. в м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області не виконав законні вимоги посадової особи Укртрансбезпеки, а саме відмовився від проходження габаритно-вагового контролю, передбаченого ст. 6 ЗУ «Про автомобільний транспорт» та скоїв правопорушення, передбачене ст. 188-57 КУпАП, проте вказані обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
Так, беззаперечним доказом факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також інших обставин фіксації цього правопорушення міг стати відеозапис, проте такого доказу матеріали справи не містять. Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не зафіксовано, не зафіксовано подій зазначених в протоколі, як і не зафіксовано факту складання протоколу, ознайомлення ОСОБА_1 з ним. Свідки правопорушення також відсутні.
Протокол про адміністративне правопорушення та фото картки транспортного засобу, свідоцтва про реєстрацію, посвідчення водія та паспорта громадянина України, не є доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-57 КУпАП.
Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення №000267 від 11 лютого 2026 року зазначено, що ОСОБА_1 зупинили в місті Кривий Ріг, при цьому не зазначено вулицю, де саме була здійснена зупинка.
Відповідно до абзацу 12 ч. 7 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» на території України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту.
Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сфері безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.
Відповідно до п.3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 №1007/1207 (далі - Порядок №1007/1207) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.
Згідно з Порядком зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422, посадові особи Укртрансбезпеки вправі зупиняти транспортні засоби для перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, що може включати габаритно-ваговий контроль.
Пунктом 2.4.-1 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій вантажного автомобіля (в тому числі механічного транспортного засобу) повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил у місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або поліцейського.
Згідно з пунктом 1.10.Правил дорожнього руху України габаритно-ваговий контроль проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.
Ці пункти позначаються знаком 5.96.1 «Зона габаритно-вагового контролю», який позначає початок обладнаних вздовж автомобільних доріг загального користування майданчиків, призначених для проходження габаритно-вагового контролю вантажних автомобілів на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.
Відповідно до пп. пп.3-9 п.4 Порядку №1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю:
- здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху;
- видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю;
- складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю;
-у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС;
-у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю;
- тощо.
Згідно з п.6. Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Відповідно до пп.пп.7-9 п.2 Порядку №879 місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.
Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Габаритно-ваговий контроль може здійснюватися на стаціонарному або пересувному пункті.
Пересувний пункт габаритно-вагового контролю - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.
Місце та режим роботи пересувного пункту встановлюється Укртрансбезпекою за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції.
Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення).
За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
У разі пред'явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється.
Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.
З представлених суду фотографій вбачається лише припаркований вздовж узбіччя транспортний засіб, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Матеріали справи не містять таких доказів, які б беззаперечно засвідчували причетність ОСОБА_1 до події адміністративного правопорушення, зокрема:
- актів про відмову від проходження габаритно-вагового контролю;
- рішення про супроводження автомобільного транспортного засобу ;
- товарно-транспортних накладних на перевезення вантажу;
- відео з нагрудних камер наданий працівниками щодо обставин події на якому було б зафіксовано, що ОСОБА_1 , керував транспортним засобом з реєстраційним номером НОМЕР_2 ;
- показань свідків чи понятих, які засвідчували б відмову від проходження габаритно-вагового контролю, передбаченого ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі неможливості проведення відеофіксації події адміністративного правопорушення .
Кваліфікація порушення/обвинувачення як кримінального дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції).
Протокол про адміністративне правопорушення є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення. Виходячи із положень статті 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є документом, який є підставою для висунутого обвинувачення.
Між тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається серед іншого: будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він охоплює: а) об'єкт; б) об'єктивну сторону; в) суб'єкт; г) суб'єктивну сторону. За відсутності хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Суд, будучи органом що здійснює правосуддя, не може брати на себе функцію збирання доказів та документальну законну фіксацію правопорушення, котра в даному випадку не була виконана належним чином. Також, суд не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так само, чинним КУпАП не передбачено повноважень суду для зміни кваліфікації дій особи, адже це суперечитиме наведеним засадам здійснення правосуддя.
За практикою ЄСПЛ порушення частини третьої статті 6 Конвенції визнається не те, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення, але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення, відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення.
За умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Висновки викладені Європейським судом справедливості у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є одним з джерел національного права, а отже є обов'язковими до виконання державною Україна.
Обставини, які викладені в протоколі не містять всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ст. 188-57 КУпАП, а матеріали справи не містять належних доказів вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Вважаю, що за встановлених судом обставин, уповноваженою на складання протоколу особою не доведено достатніх підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що обставини, які викладені в протоколі не містять всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ст. 188-57 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення необхідно закрити відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 7, 9, ст. 188-57, 245, 247, 280, 283-285 КУпАП, суддя -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-57 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення, до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання скарги через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу.
Суддя: О. В. Чайкіна