ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.03.2026Справа № 910/16209/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», м. Київ
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по пров. Делегатському, 3/5 в м. Києві «Медик», м. Київ
про стягнення 123 660,96 грн,
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по пров. Делегатському, 3/5 в м. Києві «Медик» про стягненя заборгованості в сумі 105 000 грн, інфляційних втрат в сумі 1000 грн, 3% річних в розмірі 1006,85 грн, пені в сумі 10 404,11 грн та штрафу в сумі 6250 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов'язків за договором №1110096 від 20.11.2019 в частині своєчасної оплати теплової енергії.
Ухвалою суду від 26.12.2025 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням наступного.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Як встановлено судом, станом на дату відкриття провадження у справі відповідачем здійснено реєстрацію електронного кабінету в підсистемі електронний суд. Ухвала про відкриття провадження була доставлена в електронний кабінет відповідача 26.12.2025 о 18:34 год, а вважається врученою 29.12.2025 з урахуванням пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1693 від 27.12.2017 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго".
Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №591 від 10.04.2018 Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
З 1 травня 2018 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" здійснює постачання теплової енергії.
20.11.2019 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку по пров. Делегатському, 3/5 в м. Києві «Медик» (споживач) укладено договір № 1110096 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до якого постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі.
Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.04.2020. Умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документа. (п.п. 4.1,4.4 договору №730059 від 29.10.2018).
При виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установ і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п. 2.1. договору № 1110096 від 20.11.2019).
Відповідно до п. 2.2.1 договору постачальник зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (Додатки 3, 4 Договору) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року за адресою зазначеною в договорі.
Згідно п. 2.3.1. договору № 1110096 від 20.11.2019 споживач зобов'язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.
Додатковими угодами та листами позивача «Про продовження терміну дії договору на постачання теплової енергії» до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1110096 від 20.11.2019 його строк дії неодноразово пролонговувався.
08.07.2025 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку по пров. Делегатському, 3/5 в м. Києві «Медик» було укладено угоду № Р-1110096/2025/07 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 20.11.2019 № 1110096, відповідно до якої споживач визнає та підтверджує перед Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» за договором станом на 01.07.2025 загальною сумою 250 000 грн, з врахуванням ПДВ. Споживач зобов'язується сплатити заборгованість протягом листопада 2025 - жовтня 2025 щомісячними сплатами згідно з додатком № 1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця.
Відповідно до п.8 угоди про реструктуризацію, угода втрачає чинність у разі порушення відповідачем умов оплати заборгованості, а Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які споживач зобов'язується оплатити. Також Споживач зобов'язаний оплатити Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» штраф за невиконання Угоди про реструктуризацію у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за цією угодою.
У додатку №1 до угоди № Р-1110096/2025/07 від 08.07.2025 про реструктуризацію сторони визначити графік погашення заборгованості.
Проте, відповідачем умови угоди дотримано не було, заборгованість у визначений за домовленістю сторін графік не погашено, внаслідок чого у Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по пров. Делегатському, 3/5 в м. Києві «Медик» залишилась заборгованість за спожиту теплову енергію за угодою № Р-1110096/2025/07 про реструктуризацію заборгованості в розмірі 250 000 грн.
Одночасно, у період з 20.08.2025 по 05.12.2025 відповідач здійснював часткові платежі, однак своєчасно не вносив плату за поставлену теплову енергію у повному обсязі, в результаті чого станом на 08.12.2025 у останнього утворилась заборгованість у розмірі 105 000 грн. Порушення угоди про реструктуризацію також стало підставою для нарахування 3% річних, пені, штрафу та інфляційних втрат за весь період прострочення.
Означені обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Судом враховано, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Однак, відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів належного виконання своїх обов'язків за угодою про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 20.11.2019 № 1110096.
За таких обставин, виходячи з наведеного вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо належної доказової обґрунтованості та наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по пров. Делегатському, 3/5 в м. Києві «Медик» в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за угодою № Р-1110096/2025/07 про реструктуризацію заборгованості в розмірі 105 000 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно п.3.3 № 1110096 від 20.11.2019 споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Відповідно до п.8 угоди про реструктуризацію, угода втрачає чинність у разі порушення відповідачем умов оплати заборгованості, а Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» набуває право вимоги всієї несплачсної частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які споживач зобов'язується оплатити. Також Споживач зобов'язаний оплатити Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» штраф за невиконання Угоди про реструктуризацію у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за цією угодою.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Нарахування на суму боргу 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку,що останній містить помилку у нарахуванні інфляційних втрат у зв'язку із невиконанням угоди про реструктуризацію.
Зокрема, позивачем відповідний розрахунок здійснено за період з 26.07.2025 по 31.10.2025 і визначенням сукупного індексу інфляції 1,008 проте, правомірним є нарахування за серпень 2025 - жовтень 2025 (обмежуючись періодом та сумою заборгованості, визначеними позивачем), в який сукупний індекс інфляції дорівнював 1,010. За власним розрахунком суду інфляційні втрати за наведений період складають 1250,37 грн.
Відтак, вказана помилка позивача в розрахунку індексу інфляції не виходить за визначений судом розмір інфляційних втрат, а тому вимоги про стягнення з відповідача у зв'язку із невиконанням угоди № Р-1110096/2025/07 про реструктуризацію заборгованості інфляційних втрат на суму 1000 грн підлягають задоволенню.
Одночасно, розрахунки (в межах періодів та суми заборгованості, визначеними позивачем) пені, штрафу, 3% річних які наведено позивачем, є арифметично вірними.
За таких обставин, враховуючи викладене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та наявності підстав для стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по пров. Делегатському, 3/5 в м. Києві «Медик» заборгованості за спожиту теплову енергію за угодою № Р-1110096/2025/07 про реструктуризацію заборгованості в розмірі 105 000 грн, інфляційних втрат в сумі 1000 грн, 3% річних в сумі 1006,85 грн, пені в розмірі 10404,11 грн та штрафу в сумі 6250 грн.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по пров. Делегатському, 3/5 в м. Києві «Медик» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за угодою № Р-1110096/2025/07 від 08.07.2025 про реструктуризацію заборгованості в розмірі 105 000 грн, інфляційних втрат в сумі 1000 грн, 3% річних в сумі 1006,85 грн, пені в розмірі 10404,11 грн та штрафу в сумі 6250 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по пров. Делегатському, 3/5 в м. Києві «Медик» (04107, м.Київ, провулок Делегатський, буд.3/5, ЄДРПОУ 23699043) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м.Київ, площа Івана Франка, буд.5, ЄДРПОУ 40538421) заборгованості за спожиту теплову енергію за угодою № Р-1110096/2025/07 від 08.07.2025 про реструктуризацію заборгованості в розмірі 105 000 грн, інфляційних втрат в сумі 1000 грн, 3% річних в сумі 1006,85 грн, пеню в розмірі 10404,11 грн, штрафу в сумі 6250 грн, та судовий збір в сумі 3028 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 16.03.2026.
Суддя В.В. Князьков