ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.03.2026Справа № 910/15992/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м.Київ
до відповідача: Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області, м.Київ
про стягнення 6805,27 грн,
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про стягнення основного боргу в сумі 5497,57 грн, пені в сумі 1119,74 грн, 3% річних в розмірі 108,75 грн та інфляційних втрат в сумі 79,21 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов'язків за договором №25-7123/24-БО-Т від 03.10.2024 на постачання природного газу в частині оплати поставленого у листопаді 2024 - квітні 2025 природного газу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
16.01.2026 через систему «Електронний суд» відповідачем подано заяву про закриття провадження у справі. Вказана заява обґрунтовується повним виконанням умов договору зі сторони відповідача, а відтак, відсутністю предмета спору. До вказаної заяви додано відповідні докази сплати заборгованості за договором.
19.01.2026 через систему «Електронний суд» позивачем подано пояснення, у яких викладено обставини безпідставності заяви відповідача від 16.01.2026 про закриття провадження у справі та можливості закриття провадження лише в частині позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості в розмірі 751,12 грн.
З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
03.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (споживач) було укладено договір № 25-7123/24-БО-Т на постачання природного газу, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити споживачу природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо», а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу з 15 жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року (включно), в кількості 2,30000 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди) (тис. куб. м.) (п. 2.1. договору).
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі (п. 3.1. договору).
Відповідно до п. 3.5.1. договору споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акта надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий розрахунковий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС та Кодексу ГРМ.
Пунктом 3.5.3. договору визначено, що споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акта зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акта до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними споживача та даними остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору. (п. 3.5.4. договору).
Всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужностей на добу наперед, становить 16 553,89 грн. (п. 4.1. Договору).
Пунктом 4.3. договору встановлено, що загальна вартість цього договору на дату укладення становить 31 728,29 грн, крім того ПДВ - 6 345,66 грн, разом з ПДВ - 38 073,95 грн.
Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. (п. 5.1. Договору).
Даний договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє в частині поставки газу до 30 квітня 2025 року (включно), а в частині розрахунків - до їх повного виконання. (п. 13.1. Договору).
На виконання умов договору № 25-7123/24-БО-Т від 03.10.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» протягом листопада 2024 - квітня 2025 року було поставлено, а Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області було прийнято природний газ на загальну суму 37 503,11 грн.
Як вказує позивач, відповідачем не в повному обсязі виконано обов'язок із оплати вартості поставленого природного газу, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 5 497,57 грн, що і стало підставою для нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат та звернення до суду з розглядуваним позовом.
Як вказувалось вище, відповідачем у заяві від 16.01.2026 наголошено на наявності підстав для закриття провадження у справі, з огляду на сплату 15.12.2025 вартості поставленого товару згідно платіжних інструкцій № 1917 на суму 1 544,45 грн та № 1918 на суму 20 623,93 грн.
В свою чергу, у поясненнях від 19.01.2026 позивачем зазначено про безпідставність вимог відповідача в частині закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору, оскільки платіжні інструкції про сплату заборгованості містять посилання на інший, ніж договір № 25-7123/24-БО-Т від 03.10.2025, правочин, а також вказано, що відповідачем залишено поза увагою позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат. У поясненнях позивача також зазначено про можливість закриття провадження у справі лише в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості у зв'язку із частковою оплатою 28.11.2025 боргу відповідачем у розмірі 751,12 грн.
Оцінюючи доводи учасників судового процесу, а також наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає таке.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі №5023/3905/12.
Слід зауважити, що на теперішній час договір № 25-7123/24-БО-Т від 03.10.2024 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 25-7123/24-БО-Т від 03.10.2024 на постачання природного газу як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки товару.
Судом врахований той факт, що 28.08.2025 Господарський кодекс України втратив чинність, водночас, відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на вказане, беручи до уваги, що спірні правовідносини між сторонами виникли до 28.08.2025, суд дійшов висновку про регламентування спірних правовідносин приписами Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписи вказаної статті кореспондуються із нормами статті 712 Цивільного кодексу України, частиною 2 якої передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Приписами частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У межах даного позову між сторонами відсутній спір щодо факту поставки товару (природного газу) та/або його обсягу.
Частино 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Судом встановлено, що на виконання умов договору, протягом листопада 2024 року - квітня 2025 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 37 503,11 грн, що підтверджується: актом приймання-передачі природного газу за листопад 2024 року від 12.12.2024 на суму 1 304,28 грн; коригуючим актом приймання-передачі природного газу за грудень 2024 року від 13.01.2025 на суму 9 347,81 грн; актом приймання-передачі природного газу за січень 2025 року від 12.02.2025 на суму 8 594,17 грн; актом приймання-передачі природного газу за лютий 2025 року від 11.03.2025 на суму 11 421,66 грн; актом приймання-передачі природного газу за березень 2025 року від 11.04.2025 на суму 5 719,27 грн; актом приймання-передачі природного газу за квітень 2025 року від 12.05.2025 на суму 1 115,92 грн.
Дослідивши наведені вище акти приймання-передачі природного газу, судом встановлено, що такі акти за січень - березень 2025 року містять підписи та печатки споживача, а відтак приймаються судом, як належний доказ виникнення у Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області обов'язку із оплати вартості поставленого позивачем природного газу.
Наразі судом також встановлено, що акти приймання-передачі природного газу за листопад - грудень 2024 року та квітень 2025 року не містять підписів уповноваженого представника та печаток в графі від споживача. В контексті наведених обставин суд вважає за доцільне звернути увагу сторін на таке.
Як вже зазначалось судом, пунктом 3.5.1. договору визначено, що споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акта надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий розрахунковий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС та Кодексу ГРМ.
За умовами пункту 3.5.2. договору сторонами погоджено, що на підставі отриманих від споживача даних та даних остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані повноважним представником постачальника.
В свою чергу пунктом 3.5.3. договору визначено, що споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акт зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Пунктом 3.5.4. договору встановлено, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акта до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними споживача та даними остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Із відповіді оператора ГТС від 30.09.2025, яка міститься у матеріалах справи, вбачається, що обсяг природного газу, використаний відповідачем за період з 01.11.2024 по 30.04.2025 внесено в алокацію позивача та становить: з 01.11.2024 по 30.11.2024 - 78,79 м3; з 01.12.2024 по 31.12.2024 - 564,69 м3; з 01.04.2025 по 30.04.2025 - 65,44 м3.
Ураховуючи відповідність обсягу використаного відповідачем природного газу, згідно відповіді оператора ГТС, обсягам споживання зазначеним у актах приймання-передачі природного газу за листопад - грудень 2024 року та квітень 2025 року, а також відсутність у матеріалах справи доказів вмотивованої відмови відповідача від підписання таких актів, суд дійшов висновку про виникнення у Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області обов'язку із оплати вартості поставленого позивачем природного газу за вказаними актами.
Відтак, у відповідності до представлених суду доказів, суд вважає доведеними обставини постачання Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» протягом листопада 2024 - квітня 2025 року Центральному міжрегіональному управлінню Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області природного газу на загальну суму 37 503,11 грн.
Відповідачем, у порушення умов укладеного договору, не була здійснена повна оплата замовленого природного газу у визначені п. 5.1. договору строки.
Згідно наявних у матеріалах справи платіжних інструкцій від 24.12.2024 на суму 4966,16 грн, від 25.12.2024 на суму 1304,28 грн, від 21.03.2025 на суму 8594,17 грн, від 18.04.2025 на суму 11421,66 грн, від 16.05.2025 на суму 5719,27 грн та від 28.11.2025 на суму 751,12 грн - відповідачем на виконання умов договору № 25-7123/24-БО-Т від 03.10.2025 сплачено 32756,66 грн.
Наразі суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Всупереч наведеного, обставини, які було повідомлено позивачем, відповідачем доказово не спростовано, доказів належного виконання своїх обов'язків за договором № 25-7123/24-БО-Т від 03.10.2025 не надано, а отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в частині стягнення основного боргу в сумі 4746,45 грн (37503,11 грн - 32 756,66 грн) підлягають задоволенню.
Водночас, суд вважає хибними посилання відповідача про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки надані на підтвердження такої позиції платіжні інструкції № 1917 від 15.12.2025 на суму 1544,45 грн та № 1918 від 15.12.2025 на суму 20623,93 у призначені платежу містять посилання на інший ніж договір № 25-7123/24-БО-Т від 03.10.2025 правочин, а відтак і не можуть свідчити про належне виконання відповідачем обов'язків з оплати вартості природного газу за спірним договором.
Наразі суд також звертає увагу позивача на безпідставність його правової позиції щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 751,12 грн, виходячи із такого.
Статтею 231 ГПК України визначено підстави для закриття провадження у справі.
Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 95).
З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Отже, суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом судового рішення.
Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Таким чином, оскільки спір між сторонами був відсутній і до відкриття провадження у справі (оплата відбулася 28.11.2025, а провадження у справі відкрито 23.12.2025), зазначена обставина зумовлює відмову у позові у відповідній частині, а не закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
За наведених обставин заява позивача про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню та позовні вимоги у наведеній частині (стягнення основного боргу у розмірі 751,12 грн) підлягають відмові.
Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про стягнення інфляційних втрат в сумі 79,21 грн, 3% річних в розмірі 108,75 грн та пені в сумі 1119,74 грн суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
За умовами п.7.2 договору № 25-7123/24-БО-Т від 03.10.2024 у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1. та/або стоків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
З огляду на порушення відповідачем строків оплати природного газу за договором № 25-7123/24-БО-Т від 03.10.2024 позивачем було нараховано в межах п. 5.1. договору та заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 79,21 грн, 3% річних в розмірі 108,75 грн та пеню в сумі 1119,74 грн.
Перевіривши розрахунок нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає, що він є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.
Одночасно, здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені в межах визначеного періоду прострочення, суд дійшов висновку, що останній не є арифметично вірним в частині нарахованої до стягнення пені в сумі 1119,74 грн.
За власним розрахунком суду обґрунтованим є стягнення з відповідача пені в розмірі 931,44 грн, а вимога про стягнення пені у розмірі 188,30 грн не підлягає задоволенню.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про стягнення основного боргу в сумі 5497,57 грн, пені в сумі 1119,74 грн, 3% річних в розмірі 108,75 грн та інфляційних втрат в сумі 79,21 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м.Київ, вул.Березняківська, буд. 4-А, ЄДРПОУ 42552598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд. 1, ЄДРПОУ 42399676) основний борг в сумі 4746,45 грн, пеню в розмірі 931,44 грн, 3% річних в розмірі 108,75 грн, інфляційні втрати в сумі 79,21 грн та судовий збір в розмірі 2088,00 грн.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.
Повний текст складено та підписано 16.03.2026.
Суддя В.В. Князьков