номер провадження справи 7/166/25
02.03.2026 Справа № 908/2714/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, за участі секретаря судового засідання Даниленко Віти Сергіївни, розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2714/25
За позовом: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04053915)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Толмачова Анатолія Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 114106,58 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Процесуальні дії у справі. Процесуальні питання, вирішені судом.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (сформована в системі “Електронний суд» 29.08.2025, зареєстрована в канцелярії суду вх. № 2961/08-07/25 від 29.08.2025) Запорізької міської ради (надалі - ЗМР) до Фізичної особи - підприємця Толмачова Анатолія Васильовича (надалі - ФОП Толмачов А.В.) про стягнення 114106,58грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за використання земельної ділянки у період з 03.04.2017 по 31.04.2024.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2025 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Лєскіній І.Є. та присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 908/2714/25.
Ухвалою суду від 01.09.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2714/25, яке суд ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Установлено відповідачеві строк для надання суду відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Через систему “Електронний суд» 23.09.2025 (сформована в системі “Електронний суд» 23.09.2025, зареєстрована в канцелярії суду вх. № 19263/08-07/25 від 23.09.2025) надійшла заява від представника відповідача Галіченка Богдана Віталійовича про вступ у справу як представника, яка судом задоволена.
У системі “Електронний суд» 29.09.2025 відповідачем сформовано відзив на позовну заяву (зареєстровано в канцелярії суду вх. № 19650/08-07/25 від 29.09.2025), в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову.
У системі “Електронний суд» 06.10.2025 позивачем сформовано відповідь на відзив (зареєстровано в канцелярії суду вх. № 20238/08-07/25 від 07.10.2025).
Також позивачем через систему “Електронний суд» 08.10.2025 (зареєстровано в канцелярії суду вх. № 20516/08-07/25 від 09.10.2025) подано клопотання про долучення доказів - підтвердження направлення відповіді на відзив засобами поштового зв'язку на адресу відповідача.
Ураховуючи характер спору, предмет доказування у справі та обсяг доказів, а також подані відповідачем заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву, суд дійшов висновку про необхідність розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 20.10.2025 суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/2714/25 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 12.11.2025 о/об 09 год. 30 хв.
Запорізькою міською радою у системі “Електронний суд» 10.11.2025 сформовано клопотання про долучення доказів у справі № 908/2714/25. Позивач просить суд долучити до справи сканкопії:
- листа начальника архівного управління Запорізької міської ради від 27.10.2025 № 03-60/251/1;
- листа заступника начальника управління організаційного та документального забезпечення діяльності Запорізької міської ради № 1359/01.1-14/02 від 29.10.2025;
- запиту до Державного архіву запорізької області;
- запиту до голови ліквідаційної комісії Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради;
- запиту до ГУДПС у Запорізькій області.
Відповідачем у системі “Електронний суд» 11.11.2025 сформовано заяву про розгляд справи без участі представника відповідача. У задоволенні позову просить суд відмовити повністю.
Судове засідання, що призначено судом на 12.11.2025 о 09 год. 30 хв., не відбулось, оскільки у призначений час приміщення суду було відключено від електропостачання з огляду на застосування погодинних графіків відключення електроенергії, про що складено відповідний акт, долучений до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 12.11.2025 судове засідання перенесено на 11.12.2025 о 10год. 30хв.
У системі “Електронний суд» позивачем 03.12.2025 сформовано клопотання про долучення доказів, а саме позивач просить долучити до матеріалів справи сканкопію листа директора Державного архіву Запорізької області № 05-072875 від 25.11. 2025 з додатками на 16 аркушах та докази направлення вказаних документів Толмачову А.В. за адресою його реєстрації.
Ухвалою суду від 11.12.2025 суд відклав підготовче засідання на 12.01.2026 об 11 год. 00 хв.
У судовому засіданні 12.01.2026 приймав участь представник позивача.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
У підготовчому засіданні судом розглянуті питання, передбачені частиною 2 ст. 182 ГПК України.
Судом у підготовчому засіданні 12.01.2026 з'ясовано у представника позивача, чи про всі обставини повідомлено суд, чи всі докази подані, чи можливо закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.
Представник позивача повідомив суд, що ним повідомлено про всі обставини, всі докази надані, не заперечив проти призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 12.01.2026 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів. Закрив підготовче провадження. Розгляд справи по суті призначив на 21.01.2026 об 11год. 45хв.
У зв'язку з перебуванням судді Лєскіної І.Є. на лікарняному сторони повідомлені, що наступне судове засідання з розгляду справи відбудеться 29.01.2026 об 11год. 45хв.
У системі «Електронний суд» 27.01.2026 позивачем сформовано клопотання про долучення доказів, а саме: сканкопії листа начальника Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 18-8-0.37.1/241/2-26 від 19.01.2026.
У системі «Електронний суд» 28.01.2026 позивачем сформовано заяву про направлення на адресу відповідача копії клопотання про долучення доказів.
У судовому засіданні 29.01.2026 приймав участь представник позивача.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Зважаючи на обсяг доказів, що підлягають дослідженню, суд оголосив протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 18.02.2026 о 12год 30хв. Суд у судовому засіданні повідомив позивача про дату, час та місце проведення наступного судового засідання під звукозапис та розписку.
У судовому засіданні 18.02.2026 приймав участь представник позивача.
Після закінчення судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та повідомив про відкладення його проголошення до 02.03.2026 о 10год.45хв.
У судове засідання 02.03.2026 представники сторін не прибули.
Фіксація судового процесу не здійснювалась за допомогою технічного засобу, відповідно до положення ст. 222 ГПК України.
У судовому засіданні 02.03.2026 суд ухвалив рішення.
Стислий виклад позицій позивача, відповідача.
Запорізька міська рада 29.08.2025 звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Толмачова Анатолія Васильовича доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:03:012:0209 за період з 03.04.2017 по 31.07.2024 включно в розмірі 114 106,58 грн (сто чотирнадцять тисяч сто шість) гривень 58 копійок.
Позов заявлено на підставі ст. ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст. ст. 120, 125, 126, 152, 206 Земельного кодексу України, норм Податкового кодексу України.
Як фактичні підстави позову позивач зазначає, що відповідач, набувши право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної власності, не оформив в установленому порядку право користування зазначеною земельну ділянку, використовував її без правовстановлюючих документів, не сплачуючи належні платежі до бюджету, отже, зберіг ці кошти без достатньої правової підстави.
Відповідач у відзиві заперечив проти позовних вимог. У спростування позовних вимог указав на те, що позивачем не доведено факт використання спірної земельної ділянки, оскільки вона перебувала на праві постійного користування у Товариства з обмеженою відповідальністю «ПУМА» до прийняття міськрадою рішення про припинення права постійного користування 05.10.2023.
Окрім цього відповідач зазначив, що до 28.09.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:03:012:0209 площею 0,0197 га, що є предметом спору, не існувала як об'єкт цивільних прав, оскільки лише 28.09.2021 земельна ділянка зареєстрована та утворилась як частина від іншої, більшої земельної ділянки площею 0,1215 га, що була раніше надана на праві постійного користування Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.02.1999 №97/28 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки загальною площею 0,1215 га по вул. Юності, 59а товариству з обмеженою відповідальністю «Пума» для функціонування офісу підприємства, магазину та кафе-бару».
Щодо періоду з 05.10.2023 (прийняття рішення позивачем про передачу спірної земельної ділянки в оренду відповідачеві) по 31.07.2024, тобто з моменту прийняття Позивачем Рішення ЗМР № 129 та до моменту укладання Договору оренди землі №202403000100149 від 10.10.2024, відповідач зазначає, що в указаний період сторони вчиняли дії, спрямовані на оформлення відповідного договору. Зі своєї сторони Відповідач своєчасно та в повному обсязі вчиняв усі залежні від нього дії для оформлення договору. Зазначив також, , що саме Позивач тривалий час вчиняв певних дій, до завершення вчинення яких Відповідач не міг виконати свій обов'язок, а тому укладення договору відтерміновувалось на час прострочення позивача.
На підставі викладених у відзиві заперечень відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якому зазначено наступне.
Із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна відповідач як власник такого майна став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташоване майно, тому саме із дати набуття права власності на нерухоме майно у відповідача виник як обов'язок належним чином оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), так і обов'язок оплачувати користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Несплата Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, який може бути використаний для задоволення нагальних потреб. Не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, відповідач збільшив вартість власного майна, а Запорізькою міською радою втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких позивач цілком правомірно очікував.
Щодо стягнення з відповідача коштів до моменту формування земельної ділянки зазначив, що Запорізька міська рада є власником земельної ділянки загальною площею 0,0197га, кадастровий номер: 2310100000:03:012:0209, за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №439628243 від 15.08.2025. На вказаній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, що належить Толмачову А.В. на праві власності, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №439622720 від 15.08.2025.
Земельна ділянка, кадастровий номер: 2310100000:03:012:0209, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, що належить відповідачу, сформована з 28.09.2021 (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №439622720 від 15.08.2025, відповідач є власником об'єктів нерухомого майна (кафе з літнім майданчиком) за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу №600, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу - Нечепій Ю.А. Загальна площа об'єктів нерухомості становить 68,7 кв.м, а площа земельної ділянки - 2295 кв.м (0,2295га).
Право власності зареєстровано в реєстрі речових прав 10 за номером 2643. Тобто у спірний період 2017-2021 років (до моменту формування земельної ділянки) відповідач був власником нерухомого майна і користувався земельною ділянкою, на якій воно було розміщено.
Вказана обставина не була спростована представником відповідача. Так, відповідачем не було надано доказів того, що земельна ділянка, яка розташована під належними Толмачову А.В. на праві власності об'єктами нерухомості, становила площу меншу, ніж та, яка зазначена в Державному земельному кадастрі та в Договорі оренди землі, який 10.10.2024 було укладено між ОСОБА_1 та Запорізькою міською радою.
Навпаки, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №439622720 від 15.08.2025, площа земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомості, що належить ОСОБА_1 , становить 0,2295га, тобто є більшою, ніж та, у відношенні якої між сторонами було укладено Договір оренди від 10.10.2024.
Крім того, уклавши відповідний Договір оренди землі №202403000100129 від 10.10.2024, ОСОБА_1 погодився, що розмір земельної ділянки, на якій розташовано належне йому нерухоме майно, за адресою: АДРЕСА_2 , становить саме 0,0197га.
Таким чином, вважає, що до моменту формування земельної ділянки за період 2017-2021 років позивач правомірно використав для розрахунку розміру недоотриманих доходів за фактичне користування такою земельною ділянкою площу фактичного користування земельною ділянкою у розмірі 0,0197 га.
При цьому звертає увагу, що ані відповідачем, ані його представником не було надано доказів, які б спростовували той факт, що Толмачов А.В., придбавши 12.03.2010 нерухоме майно (кафе з літнім майданчиком Літ.В) по АДРЕСА_2 не користувався земельною ділянкою, яка розташована під цим об'єктом нерухомості, і що розмір цієї ділянки різнився від того, що зазначений у відомостях про земельну ділянку, які містяться у Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Також позивач вважає безпідставним посилання відповідача на рішення Запорізької міської ради №129 від 05.10.2023, яким ТОВ «ПУМА» припинено право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 2310100000:03:012:0209, площею 0,0197га, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Юності,59а та передано до земель до земель Запорізької міської ради.
Заперечив проти вини позивача у неукладенні договору оренди земельної ділянки.
На підставі викладеного просив суд позов задовольнити повністю.
Обставини справи, встановлені судом, та докази, що їх підтверджують.
ОСОБА_1 (дала - відповідач, ФОП Толмачов А.В.) на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 12.03.2010 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Непечій Ю.А. (зареєстровано в реєстрі за №600) є власником нерухомого майна: кафе з літнім майданчиком (літ. В), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки щодо суб'єкта №439622720 від 15.08.2025.
За адресою АДРЕСА_2 розташована земельна ділянка, кадастровий номер 2310100000:03:012:0209, площею 0,0197 га (далі - земельна ділянка), власником якої є Запорізька міська рада, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки щодо суб'єкта №439628243 від 15.08.2025 та Договором оренди землі №2024000100129 від 10.10.2024.
Запорізькою міською радою 05.10.2023 прийнято рішення №129, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Пума» (і.к. 13610711) припинено право користування земельною ділянкою кадастровий номер 2310100000:03:012:0209, площею 0,0197 га (землі житлової та громадської забудови; для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку) по АДРЕСА_2 , раніше наданої рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.02.1999 №97/28 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки загальною площею 0,1215 га по АДРЕСА_2 , товариству з обмеженою відповідальністю «Пума» для функціонування офіса підприємства, магазину та кафе-бару» та рішенням міської ради від 03.12.2002 №385/42 «Про відведення ТОВ «Пума» земельної ділянки по вул. Юності, 59а та внесення змін до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.02.1999 №97/28». Передано зазначену земельну ділянку до земель Запорізької міської ради.
Також указаним рішенням надано у користування на умовах оренди гр. Толмачову Анатолію Васильовичу (і.к. НОМЕР_1 ) зі зміною виду використання земельну ділянку кадастровий номер 2310100000:03:012:0209, площею 0,0197 га (землі житлової та громадської забудови; для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності та іншої діяльності, пов'язаною з отриманням прибутку) по вул. Юності, 59а для розташування адміністративної будівлі по наданню ритуальних послуг населенню, в межах раніше затверджених рішенням міської ради від 26.02.1999 №97/28 згідно з планом, що додається до землевпорядної документації та за рахунок земель Запорізької міської ради.
У подальшому, на підставі наведеного рішення Запорізької міської ради, між позивачем та ФОП Толмачовим А.В. 10.10.2024 укладено Договір оренди землі №202403000100129 вказаної земельної ділянки, додатками до якого, зокрема, є: витяг №НВ-2300114162023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок в цінах 2023 року від 15.12.2023 по земельній ділянці з кадастровим номером: 2310100000:03:012:0209, рішення Запорізької міської ради від 05.10.2023 № 129 та від 20.05.2024 № 203/155.
За інформацією Головного управління ДПС у Запорізькій області (копії листів наявні у матеріалах справи) вбачається, що ФОП Толмачов А.В. за період, пред'явлений до стягнення, не декларував та не сплачував податкові зобов'язання за користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 2310100000:03:012:0209, за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказана обставина визнавалася самим Толмачовим А.В. у його зверненні, поданому 03.04.2025 до департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради з питання реструктуризації боргу (копія наявна у матеріалах справи).
Відповідач проти цієї обставини під час розгляду справи судом не заперечив, доказів протилежного не надав.
Департаментом управління активами Запорізькою міської ради складено розрахунки щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування Толмачовим А.В. земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:03:012:0209, за адресою: м.Запоріжжя вул. Юності, 59а, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 03.04.2017 по 31.07.2024.
За зазначеними розрахунками, розмір недоотриманих доходів склав 114 106,58 гривень, з яких:
- за 2017 рік (з 03.04.2017 по 31.12.2017) - 10 888,28 грн;
- за 2018 рік (з 01.01.2018 по 31.12.2018) - 14 625,92 грн;
- за 2019 рік (з 01.01.2019 по 31.12.2019) - 14 625,92 грн;
- за 2020 рік (з 01.01.2020 по 31.12.2020) - 13 407,09 грн;
- за 2021 рік (з 01.01.2021 по 31.12.2021) - 14 625,92 грн;
- за 2022 рік (з 01.01.2022 по 31.12.2022) - 16 088,51 грн;
- за 2023 рік (з 01.01.2023 по 31.12.2023) - 18 501,79 грн;
- за 2024 рік (з 01.01.2024 по 31.07.2024) - 11 343,15 грн.
Згідно з висновками, наведеними у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 804/937/16, від 23.06.2022 у справі № 160/8668/19, нормами Податкового кодексу України (п. 289.2 ст. 289) прямо передбачено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти розраховує Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин і їх чинність не залежить від того, чи іншого рішення ради. На відповідні коефіцієнти індексується нормативна грошова оцінка, яка є чинною у відповідний період.
Відповідно до інформації, розміщеної у відкритому доступі на офіційному сайті Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, на виконання ст.289 Податкового кодексу України (далі - ПК України), повідомлено, зокрема, про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок: за 2017, 2018, 2019 та 2020 роки - 1,0; за 2021 рік - 1,1 (для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення); за 2022 рік - 1,15 (крім сільськогосподарських угідь), за 2023 рік - 1,051.
Зазначені відомості про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок підтверджуються наявним у матеріалах справи листом Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру №6-28-0.222-600/2-24 від 12.01.2024.
Рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя» з 01.01.2016 введено в дію нормативну грошову оцінку (далі - НГО) земель міста і зазначено, що нормативна грошова оцінка земель м. Запоріжжя підлягає щорічній індексації відповідно до вимог діючого законодавства.
Запорізька міська рада 28.11.2018 прийняла рішення №26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», яким встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).
Відповідно до додатку до вказаного рішення річний розмір орендної плати за інші земельні ділянки становить 3 відсотки від їх нормативної грошової оцінки.
Позивачем розраховано нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:012:0209 за період, заявлений до стягнення, із використанням витягу №НВ-2300114162023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок в цінах 2023 року від 15.12.2023 (який є додатком до договору оренди землі від 10.10.2024) щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:03:012:0209, шляхом ділення НГО в цінах 2023 року на коефіцієнти індексації НГО 2022-2017 років, які зазначені вище.
Визначаючи нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки в цінах 2024 року, позивач на підставі витягу №НВ-2300114162023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок в цінах 2023 року від 15.12.2023 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:012:0209 розрахував таку оцінку шляхом множення НГО в цінах 2023 року на коефіцієнт індексації НГО 2023 року, який зазначено вище.
Відповідно до вказаного витягу щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:03:012:0209, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Юності,59а, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 616 726,23 грн.
Розмір плати за користування земельною ділянкою (орендної плати), яку відповідач повинен був сплачувати, згідно з вказаним вище рішенням позивача від 28.11.2018 №26, становить 3% НГО.
Отже, розмір орендної плати (недоотриманих коштів), які позивач повинен був отримати від відповідача за 2017-2024 роки, за період з 03.04.2017 по 31.07.2024, становить:
2017 рік: НГО в цінах 2023 року / К (2022-2017) * 3% = 616226,23/1,15/1,1/1,0/1,0/1,0/1,0 * 0,03 = 14 625,92 грн.
• оскільки позивачем заявлено до стягнення період у 2017 році з 03 квітня по 31 грудня включно, то відповідач повинен сплатити за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:03:012:0209 по вул.Юності,59а, м.Запоріжжя у 2017 році з 03.04.2017 по 31.12.2017 наступну суму: розмір оренди 2017 рік /12* 8 міс. 28 днів = 10 888,28 грн.
2018 рік: НГО в цінах 2023 року / К (2022-2017) * 3% = 616226,23/1,15/1,1/1,0/1,0/1,0 * 0,03 = 14 625,92 грн.
2019 рік: НГО в цінах 2023 року / К (2022-2019) * 3% = 616726,23 /1,15/1,1/1,0/1,0 * 0,03 = 14 625,92 грн.
2020 рік: НГО в цінах 2023 року / К (2022-2020) * 3% = 616726,23 /1,15/1,1/1,0 * 0,03 = 14 625,92 грн.
оскільки Законом України №540-ІХ від 30.03.2020 (п.52-4) плата за землю за березень 2020 року не нараховується за всі земельні ділянки державної та комунальної форми власності (пільга через ковід-19) , то відповідач повинен був сплачувати орендну плату за 11 місяців 2020 року, а саме 14625,92грн. (розмір оренди 2020 рік) /12*11 = 13 407,09 грн.
2021 рік: НГО в цінах 2023 року / К (2022-2021) * 3% = 616726,23 /1,15/1,1/* 0,03 = 14 625,92 грн.
2022 рік: НГО в цінах 2023 року / К (2022) * 3% = 616726,23 /1,15* 0,03 = 16 088,51 грн.
2023 рік: НГО в цінах 2023 року * 3% = 616726,23 * 0,03 = 18 501,79 грн. грн.
2024 рік: НГО в цінах 2023 року * К (2023) * 3% = 616726,23 * 1,051 * 0,03 = 19 445,38грн.
оскільки позивачем заявлено до стягнення період у 2024 році з січня по липень включно, то відповідач повинен сплатити за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:03:012:0209 по вул.Юності,59а, м.Запоріжжя у 2024 році з 01.01.2024 по 31.07.2024 наступну суму: розмір оренди 2024 рік /12*7 = 11 343,15 грн.
Загальний розмір недоотриманих доходів за період з 03.04.2017 по 31.07.2024 склав - 114 106,58 грн.
Вказані відомості відображені у доданих до позову розрахунках недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 2310100000:03:012:0209 за адресою: м.Запоріжжя, вул. Юності, 59а.
При цьому, розрахунок за період з 03.04.2017 по 31.12.2018 було зроблено на підставі рішення Запорізької міської ради №6 від 30.06.2015 «Про встановлення податку на майно» (в частині плати за землю), рішення Запорізької міської ради №7 від 30.06.2015 «Про затвердження нормативно грошової оцінки земель міста Запоріжжя», витягу НГО НВ-2300114162023 від 15.12.2023, листа ГУ ДПС у Запорізькій області №14179/508-0113-01-04 від 30.12.2024, Листа державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2024 №6-28-0.222-600/2- 24.
У свою чергу, розрахунок за період з 01.01.2019 по 31.07.2024 було зроблено на підставі рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 №26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», витягу НГО НВ-2300114162023 від 15.12.2023 (є додатком до договору оренди землі від 10.10.2024), листа ГУ ДПС у Запорізькій області №10388/5/08-01-04-01-05 від 06.09.2024 року.
Наведені вище рішення Запорізької міської ради із додатками наявні у відкритому доступі в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті міськради. Копії долучені до матеріалів справи.
Департаментом правового забезпечення Запорізької міської ради були вжиті заходи досудового врегулювання спору, а саме: відповідачу направлялась вимога від 10.12.2024 №01/02-11/2595 про сплату заборгованості за користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 2310100000:03:012:0209, за адресою: м. Запоріжжя вул. Юності, 59а.
Відповідач звернувся до позивача з листом від 02.04.2025 (вх. № 01/02-11/2595 від 03.04.2025) щодо реструктуризації заборгованості в сумі 114106,58 грн за період з 03.04.2017 по 31.07.2024, в якому відповідач просив визначити щомісячний платіж, розподіливши сплату наведеної суми з квітня по грудень 2025 року.
У відповідь Департамент правового забезпечення Запорізької міської ради листом від 14.04.2025 №01/02-11/2595 повідомив відповідача про відсутність у нього повноважень на здійснення реструктуризації.
Станом на час розгляду справи, відповідачем заборгованість не сплачена, у зв'язку з чим Запорізька міська рада звернулась до суду з даним позовом.
Доказів протилежного відповідач не надав та матеріали справи не містять.
Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.
Статтями 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та ст. 270 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно зі статтею 265 ПК України плата за землю є складовою податку на майно.
Статтею 10 ПК України встановлено, що податок на майно є місцевим податком. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Відповідно до ст. 288.5.1. ПК України розмір річної орендної плати не може бути меншим розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.
За приписами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляться у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з положеннями ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, який може бути використаний для задоволення нагальних потреб.
Отже, ФОП Толмачов А.В., не сплачуючи в повному обсязі кошти за користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне йому на праві власності нерухоме майно, за відсутності укладеного договору, збільшив вартість власного майна, а Запорізькою міською радою втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких позивач цілком правомірно очікував/ розраховував отримати.
Запорізька міська рада відповідно до вимог пунктів 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника, щодо спірної земельної ділянки.
Крім того, відповідно до вимог ст. ст. 2, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.
Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Основою будь-якої держави є нормативно правові акти, які є обов'язковими до виконання. Без права і законодавства держава не спроможна об'єктивно управляти суспільством, забезпечувати здійснення прийнятих нею рішень, охороняти і захищати права своїх громадян. При цьому, створюючи систему органів державної влади та визнаючи свободу кожного у реалізації права на власність, держава жодним чином не мала на меті, щоб будь-який суб'єкт правовідносин міг обійти встановлений законом порядок набуття певних прав.
Саме тому, врегульовуючи відносини набуття права на власність, законодавець унормував їх шляхом встановлення відповідних процедур, з якою вимогою - недопущення порушення прав інших осіб. При цьому, кожному без винятку не надано право на зловживання чи нівелювання закону.
Використання спірної земельної ділянки Відповідачем без належного правового оформлення позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.
Як визначено у ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
У відповідності до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні її як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.01.2021 у справі № 318/1274/18, при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17.
При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України (в редакції, що була чинною, починаючи з 01 січня 2002 року), слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об'єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об'єкт, розміщений на цій ділянці.
Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Тобто за загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст. 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 і Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від них.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі №922/2060/20 від 05.08.2022.
Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна. Таку правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.
Правовий механізм переходу права на землю у зв'язку з переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначений ст. 120 ЗК кодексу України та ст.377 ЦК України. Виходячи зі змісту зазначених статей закону, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або користуванні колишнього власника будівлі.
Крім того, згідно зі ст.11 ГПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини «Федоренко проти України» від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У спірних правовідносинах неотримані Запорізькою міською радою кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини «виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності територіальної громади м. Запоріжжя.
Як вбачається із положень ст. 120 ЗК кодексу України та ст.377 ЦК кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
У той же час, Главою 19 Розділу IV ЗК України (ст. ст. 116, 120-126) визначена певна процедура набуття та оформлення прав на землі комунальною власності громадянами та юридичними особами, яка передбачає звернення до власника землі (територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування) з метою подальшого оформлення права на землю.
Вказана процедура є обов'язково для всіх суб'єктів земельних відносин.
Отже, з моменту набуття у власність (12.03.2010) Відповідачем об'єкта нерухомості за адресою: м. Запоріжжя, вул. Юності, 59а без подальшого оформлення права на користування земельною ділянкою, на якій розташоване вказане нерухоме майно, діяльність Відповідача на землях комунальної форми власності до 10.10.2024 (дата укладення/оформлення договору оренди землі) мала лише видимість законної, що фактично можна віднести до зловживання правом, а саме особливого виду юридично значущої поведінки, яка полягає в соціально шкідливих вчинках суб'єкта права, у використані недозволених конкретних форм у межах дозволеного законом типу поведінки, що суперечить цільовому призначенню права.
Водночас, за змістом ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав. Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяжень, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно зі ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Предметом позову є стягнення з власника об'єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів (орендної плати) за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені, без належних на те правових підстав. Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.
Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2 ст.120 Земельного кодексу України у відповідній редакції). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу).
За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Відповідачем не було оформлено право користування земельною ділянкою у заявленому періоду, зокрема, укладення відповідного договору оренди та державної реєстрації права оренди. Таким чином, відповідач користувався земельною ділянкою у заявлений до стягнення період без достатніх правових підстав.
Отже, в даному випадку до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди (іншого речового права) щодо земельної ділянки, на якій розташовані ці об'єкти, відносини з фактичного користування ним без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Вказана правова позиція узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, власник такого майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень ст. ст. 1212- 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно, насамперед, з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
З аналізу змісту норм ст. 1212-1214 ЦК випливає, що зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов'язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.
У спірних правовідносинах наявні всі три вказані умови.
По-перше, відповідач зберіг майно (грошові кошти у вигляді несплаченої орендної плати, яка нараховується за володіння/користування земельною ділянкою комунальної власності за адресою: м. Запоріжжя, вул. Юності, 59а).
Збереження такого майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю за адресою: м. Запоріжжя, вул. Юності, 59а. Це є проявом правової природи нерухомого майна. Набута відповідачем будівля, будучи згідно зі ст. 181 ЦК України нерухомим майном, є органічно та нерозривно пов'язаною з земельною ділянкою. Відсутність договору оренди землі має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті чого відбулося збереження відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у розмірі орендної плати.
По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні, так як реалізація речового права на земельну ділянку згідно зі ст. 206 ЗК України, п. 14.1.136 ч. 14.1 ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем права володіння і користування земельною ділянкою безоплатно - відсутні, так само, як і підстави для ненарахування, несплати орендної плати за землю.
По-третє, відповідач зберіг майно за рахунок позивача. Власником земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Юності, 59а, протягом періоду часу з дня набуття відповідачем права власності на об'єкт нерухомості за вищевказаною адресою, була і надалі є територіальна громада міста Запоріжжя в особі позивача.
Відповідно до ст.83 ЗК України всі землі в межах відповідної адміністративно територіальної одиниці є комунальною власністю, за винятком земельних ділянок, які перебувають у державній або приватній власності.
Таким чином, збереження відповідачем коштів у вигляді недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх несплати позивачеві.
Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», що є загальновизнаною, у тому числі у практиці Європейського суду з прав людини.
Кваліфікація спірних правовідносин як зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.
При цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю, як землекористувача, є орендна плата. Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (п.п. 14.1.125, 14.1.136 ст. 14, п. 288.5 ст. 288 Кодексу).
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та п.п. 14.1.136 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
За приписами ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За змістом п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення Глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала б отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначені також ст. 22 ЦК України та ч. 2 ст. 224, ст.225 Господарського кодексу України, за змістом яких упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а інша сторона додержувалась правил здійснення господарської діяльності.
За приписами ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, що завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов'язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе ніяких майнових витрат - він зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).
У той час на відміну зобов'язань, які виникають із завдання шкоди за п.4 ч.3 ст. 1212 ЦК України, вина не має значення, оскільки важливим є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Отже, Толмачов А.В. є набувачем майна (доходу від сплати орендної плати), що належить Запорізькій міській раді без сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору.
Відповідачем збільшено вартість власного майна, а Запорізькою міського радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати Відповідачем за рахунок Запорізької міської ради за заявлений у позові період.
Відповідно до вимог ст. 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Згідно п.п.14.1.54 ст. 14 ПК України будь-який дохід отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, визначається доходом підприємства.
До доходів включається будь яке збільшення активу або зменшення зобов'язання, згідно з положеннями Бухгалтерського обліку № 15 «Дохід», затвердженим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за № 860/4153.
Разом з тим, дохід підприємства зменшується на суми витрат, до яких відноситься суми нарахованих податків.
Як вже зазначалось, відповідно до ст.206 ЗК кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 265 ПК України визначено, що плата за землю є складовою частиною податку на майно.
За п.271.1 ст. 271 ПК кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Згідно зі ст. 288 ПК України об'єктом оподаткування орендною платою за землю є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі не більше трьох відсотків їх нормативної грошової оцінки.
Щодо розрахунку розміру неотриманих Запорізькою міською радою доходів суд зазначає, що відповідно до витягу №НВ-2300114162023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок в цінах 2023 року від 15.12.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:012:0209 становить 616726,23 грн.
Відповідно до рішень Запорізької міської ради, перелік яких наведено вище річний розмір орендної плати за земельні ділянки, до яких відносить земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:03:012:0209 («інші земельні ділянки»), становить 3 відсотки від їх нормативної грошової оцінки.
Відповідач за спірний період не сплачував земельний податок, орендну плату за землю з юридичних осіб за земельну ділянку з кадастровим номером, що підтверджується листами Державної податкової служби України ГУ ДПС у Запорізькій області.
Позивачем надано розрахунки за користування сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:012:0209 площею 0,0197 га з 03.04.2017 по 31.07.2024 на загальну суму 114106,58 грн. Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок розміру неотриманих доходів, суд встановив, що він відповідає вимогам закону, є арифметично правильними та Відповідачем не спростований.
Оцінюючи аргументи відповідача, суд зазначає таке.
Щодо стягнення безпідставно утриманих коштів за період до формування земельної ділянки (з 03.04.2017 по 28.09.2021).
Як вже зазначалося судом вище, Запорізька міська рада є власником земельної ділянки загальною площею 0,0197 га, кадастровий номер: 2310100000:04:012:0209, за адресою: м. Запоріжжя, вул.Юності, 59а, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №433896021 від 03.07.2025.
На вказаній земельній ділянці розташовується нерухоме майно, що належить відповідачу на праві власності, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №433893456 від 03.07.2025, договором оренди землі від 10.10.2024
Земельна ділянка, кадастровий номер 2310100000:04:012:0209, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, що належить відповідачу, сформована з 28.09.2021 (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру.
Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов'язком (зменшення обов'язку).
Саме такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 жовтня 2021 року у справі №910/17324/19, провадження № 12-12гс21, від 9 листопада 2021 року у справі №9051680/20, провадження №12-48гс21, від 21 лютого 2024 року у справі №646/4738/19, провадження № 61-14023св23.
Суд погоджується з позицією позивача, що для застосування положень статті 1212 ЦК України не є обов'язковим встановлення сформованості земельної ділянки.
При цьому суд звертає увагу на те, що, оскільки у даних правовідносинах йдеться у тому числі про стягнення з відповідача коштів, які він мав би сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою за період з 2017 по 2021 роки, тобто за період, коли земельна ділянка не була сформована відповідно до статті 79-1 ЗК України, то площа фактично використовуваної у спірний період земельної ділянки має визначальне значення для здійснення розрахунку таких сум.
Викладене підтверджується і висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 січня 2024 року у справі № 906/1141/22.
Разом з цим, суд зазначає, що для застосування положень ст. 1212 ЦК України не є обов'язковим встановлення сформованості земельної ділянки (постанови Верховного суду від 01.02.2024 у справі №646/4738/19, від 02.07.2024 у справі №644/8837/19, від 24.12.2025 у справі №643/4629/20).
При вирішенні питання, якою площею земельної ділянки фактично користувався відповідач до моменту формування земельної ділянки, суд виходить з оцінки наступних наявних в матеріалах справи доказів:
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №433893456 від 03.07.2025 відповідач є власником об'єкту нерухомого майна (кафе з літнім майданчиком) за адресою: м. Запоріжжя, вул.Юності, 59а, на підставі договору купівлі-продажу. Право власності зареєстровано в реєстрі речових прав 16.03.2010. Тобто у спірний період 2017-2021 р.р (до моменту формування земельної ділянки) відповідач був власником нерухомого майна і користувався земельною ділянкою, на якій вони були розміщені.
У матеріалах справи наявні рішення Запорізької міської ради від 03.12.2002 №385/42 «Про відведення ТОВ «Пума» земельної ділянки по вул. Юності, 59а та внесення змін до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.02.1999 №97/28» із додатками, яким затверджено проект відведення земельної ділянки та надання дозволу на зміну цільового використання частини земельної ділянки площею 0,0197 га по вул. Юності, 59а товариству з обмеженою відповідальністю «Пума». Надано в постійне користування ТОВ «Пума» земельну ділянку загальною площею 0.1215 га по вул. Юності,59а, в межах згідно з планом, який додається, в тому числі, «… площею 0,0197 га для розташування кафе з літнім майданчиком».
Зі схеми розташування землекористування, що є додатком до вказаного рішення міськради, можна встановити межі, конфігурацію та площу земельної ділянки (частини земельної ділянки площею 0.1215 га), для розташування кафе з літнім майданчиком. Площа складає 0,0197 га.
Зазначена площа (0,0197 га), межі та конфігурація земельної ділянки повністю співпадають із відомостями, що містяться у договорі оренди землі №202403000100129 (із додатками), укладеному 10.10.2024 між відповідачем та позивачем.
На думку суду, викладені обставини, підтверджені належними та допустимим доказами, доводять користування відповідачем земельною ділянкою за адресою: м.Запоріжжя, вул. Юності, 59а, до її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі, саме у межах площі, визначеної при формуванні земельної ділянки - 0,0197 га.
Таким чином, суд приходить до висновку, що до моменту формування земельної ділянки за період 2017-2021 років позивач правомірно використав для розрахунку розміру недоотриманих доходів за фактичне користування такою земельною ділянкою площу фактичного користування земельною ділянкою у розмірі 0,0197 га.
Щодо доводів про недоведеність використання відповідачем земельної ділянки комунальної власності суд зазначає, що факт користування відповідачем земельною ділянкою встановлюється безпосередньо з самого факту існування на ній об'єкту нерухомого майна, що належать відповідачу.
Також у відзиві відповідач у відзиві робить два протилежних висновки: про те, що право постійного користування спірною земельною ділянкою зберігалося за ТОВ «Пума» до моменту прийняття Запорізькою міською радою рішення №129 від 05.10.2023 та одночасно про те, що право постійного користування перейшло до «правонаступника» ТОВ «Пума».
Із цього приводу суд зазначає, що відповідно до положень ст. 120 ЗК України (у відповідній редакції) у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває в користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відтак, у силу наведених положень закону, право постійного користування земельною ділянкою ТОВ «Пума» припинилося одночасно із припиненням права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на ній.
Разом із цим, у силу положень ст.. 92 ЗК України (у відповідній редакції) право постійного користування не могло перейти до відповідача, оскільки він не належить до визначеного кола суб'єктів, що можуть використовувати земельні ділянки на праві постійного користування, а також не є правонаступником ТОВ «Пума».
Щодо відсутності вини відповідача у неукладенні договору оренди землі в період з 05.10.2023 по 10.10.2024, суд відхиляє такі доводи, оскільки вина не є обов'язковим елементом кондиційних зобов'язань та її доведення не вимагається.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відтак, інші аргументи сторін, які не висвітлені в цьому рішенні, не мають істотного значення для вирішення справи.
Ураховуючи вище встановлені обставини, предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Судові витрати.
Відповідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.
Ураховуючи задоволення позовних вимог стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Толмачова Анатолія Васильовича, ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Запорізької міської ради (адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ЄДРПОУ 04053915) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:03:012:0209 за період з 03.04.2017 по 31.07.2024 включно в розмірі 114 106 (сто чотирнадцять тисяч сто шість) гривень 58 копійок (Отримувач - ГУК у Зап. обл/ТГ м.Запоріжжя/24060300; Код отримувача (ЄДРПОУ) - 37941997; Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); Код платежу - 24060300 «Інші надходження»; Номер рахунку (IBAN) - НОМЕР_2 ).
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Толмачова Анатолія Васильовича, ( ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ,) на користь Запорізької міської ради (адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ЄДРПОУ 04053915) витрати на сплату судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок (на розрахунковий рахунок UA058201720344270024000034816 в Державній казначейській службі України м. Київ, отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, ЄДРПОУ 02140892
Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 16.03.2026, з огляду на погіршення безпекової ситуації в місті Запоріжжі, яке є безпосередньо наближеним до лінії фронту, постійними обстрілами обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці суддів, працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням перебування судді на лікарняному.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Лєскіна