вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
17.03.2026м. ДніпроСправа № 904/267/26
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Автострада» м. Вінниця
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайфу-Метеор» м. Дніпро
про стягнення суми боргу у розмірі 219499грн97коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 42178грн58коп.
Без участі представників сторін.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Автострада» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайфу-Метеор» з позовом про стягнення суми боргу у розмірі 219499грн97коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 42178грн58коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем зобов'язань з поставки товару на підставі договору поставки від 05.12.2022 №05/12-22.
Позивач повідомив, що на виконання договору поставки №05/12-22 від 05.12.2022 та на підставі виставленого відповідачем рахунку №0712.1 від 07.12.2022 на суму 15810001грн, позивач платіжною інструкцією від 20.12.2022 №1647 перерахував відповідачу 750000грн. Згідно з видатковою накладною від 23.12.2022 №2312.1 відповідач поставив позивачу частину оплаченого товару у кількістю 7,75т. на суму 480500грн03коп.
Позивач зазначив, що підписав договір поставки від 05.12.2022 №05/12-22 та направив договір на адресу відповідача. Попри фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (виставлення рахунку на поставку товару, оплата позивачем рахунку, часткова поставка товару) відповідач не повернув позивачу підписаний примірник договору поставки №05/12-22 від 05.12.2022.
Позивач вказав про направлення відповідачу претензії від 19.02.2024 №119/02-169 з вимогою повернути борг (за непоставлений товар) у розмірі 269499грн97коп. у десятиденний строк з моменту її отримання.
Позивач повідомив, що
- 06.03.2024 отримав гарантійний лист відповідача №39 про сплату суми боргу у розмірі 269499грн97коп. протягом 20 календарних днів, тобто до 27.03.2024;
- 08.04.2024 отримав лист відповідача від 08.04.2024 №54 про повернення до кінця квітня 2024 року боргу у розмірі 269499грн97коп.
Позивач зазначив, що 10.05.2024 відповідач перерахував частину боргу у розмірі 50000грн. із призначенням платежу: «повернення передплати за труби згідно рахунку №0712.1 від 07.12.2022р.».
Позивач повідомив, що на адресу відповідача направляв 23.08.2024 претензію №23/08-693 та просив протягом десяти днів з моменту отримання претензії повернути борг (за недопоставлений товар) у розмірі 219499грн97коп. Також позивач 28.08.2024 звернувся до відповідача із листом №28/08-750 про повернення невикористаних коштів у розмірі 219499грн97коп.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення збитки від інфляції у розмірі 42178грн58коп. за період травень 2024 року - грудень 2025 року.
Позивач повідомив, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу адвоката становить 25000грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами справи.
Суд запропонував відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.
Суд попередив відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області ухвала суду від 26.01.2026 доставлена до електронного кабінету відповідача 27.01.26 03:00. Відповідач мав право подати відзив до суду в строк до 11.02.2026 включно.
Станом на момент вирішення спору відзив на адресу суду не надходив.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач відзив на позовну заяву до суду не надавав, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд установив таке.
Звертаючись до суду з позовом, позивач повідомив про підписання та направлення на адресу відповідача договору поставки від 05.12.2022 №05/12-22. Також позивач зазначив, що відповідач не повернув підписаний текст договору поставки від 05.12.2022 №05/12-22.
Стаття 207 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Долучений до позову текст договору поставки від 05.12.2022 №05/12-22 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тайфу-Метеор» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автострада Трейд Груп» (покупець) підписаний лише покупцем.
Відповідач не надав до суду підписаний обома сторонами договір поставки від 05.12.2022 №05/12-22.
Відсутні належні та допустимі докази підписання відповідачем тексту договору поставки від 05.12.2022 №05/12-22, у наданій до суду редакції.
Оскільки суду не наданий підписаний обома сторонами текст договору поставки від 05.12.2022 №05/12-22, відсутні підстави вважати, що спірні відносини між сторонами врегульовані саме договором поставки від 05.12.2022 №05/12-22.
Стаття 655 Цивільного кодексу України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
У виставленому Товариством з обмеженою відповідальністю «Тайфу-Метеор» рахунку-фактури від 07.12.2022 №0712.1 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автострада Трейд Груп» були визначені: найменування товару - труба 1420х16, кількість товару - 255тон, ціна без ПДВ за одиницю товару - 51666грн67коп, загальна вартість товару (з ПДВ) - 15810001грн.
Згідно з поясненнями позивача, в подальшому, відбулась зміна найменування юридичної особи з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автострада Трейд Груп» (Ідентифікаційний код 43079409) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Автострада» (Ідентифікаційний код 43079409).
Пунктом 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №118 від 22.01.1996, визначено, що ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.
З огляду на незмінність ідентифікаційного коду юридичної особи (43079409) та її організаційно-правової форми, юридична особа (боржник) не була реорганізована шляхом злиття, приєднання, поділу або перетворення. Відбулась лише зміна найменування юридичної особи.
Платіжною інструкцією від 20.12.2022 №1647 позивач перерахував відповідачу суму у розмірі 750000грн. У призначенні платежу цієї інструкції було зазначено: «за трубу зг.рах. від 07.12.2022 №0712.1».
Відповідно до підписаної обома сторонами видаткової накладної від 23.12.2022 №2312.1 відповідач поставив позивачу товар «труба 1420х19» у кількості 7,75т на суму 480500грн03коп. У видатковій накладній в якості підстави замовлення зазначений рахунок-фактура від 07.12.2022 №0712.1.
Таким чином між сторонами склались договірні відносини з купівлі-продажу товару на підставі рахунку-фактури від 07.12.2022 №0712.1, платіжної інструкції від 20.12.2022 №1647 та видаткової накладної від 23.12.2022 №2312.1.
В матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем позивачу оплаченого товару на суму 269499грн97коп.
Позивач направляв на адресу відповідача претензію від 19.02.2024 №19/02-169 з вимогою повернути борг (за непоставлений товар) у розмірі 269499грн97коп. у десятиденний строк з моменту її отримання.
У листі-відповіді від 06.03.2024 №39 відповідач вказав про обґрунтованість вимог позивача та повідомив про намір повернути суму у розмірі 269499грн97коп до 27.03.2024.
У листі від 08.04.2024 №54 відповідач гарантував повернення суми боргу у розмірі 269499грн97коп. до кінця квітня 2024 року.
Платіжною інструкцією від 10.05.2024 №4325 відповідач сплатив позивачу 50000грн та вказав у призначенні платежу цієї інструкції: «повернення переплати за труби згідно рахунку №0712.1 від 07.12.2022».
Згідно з доданими до позову претензією від 23.08.2024 №23/08-693, листом від 28.08.2024 №28/08-750 позивач повторно звертався до відповідача та просив повернути борг за недопоставлений товар у розмірі 219499грн97коп.
Згідно зі статтями 663, 693Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зміст листів відповідача від 06.03.2024 №39, від 08.04.2024 №54 та повернення відповідачем платіжною інструкцією від 10.05.2024 №4325 частини сплаченої позивачем суми попередньої оплати у розмірі 50000грн, свідчить про визнання відповідачем наявності невиконаного зобов'язання з поставки товару та відсутність наміру поставити позивачу решту оплаченого товару.
Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Матеріалами справи підтверджено і відповідачем не спростовано наявність у відповідача (постачальника) невиконаного зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати у розмірі 219499грн97коп.
Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення суми боргу у розмірі 219499грн97коп.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими за період травень 2024 року - грудень 2025 року позивач нарахував та заявив до стягнення збитки від інфляції у розмірі 42178грн58коп.
Суд перевірив складений позивачем розрахунок інфляційної складової. Розрахунок виконаний з дотриманням вимог чинного законодавства та є арифметично правильним. Позовні вимоги про стягнення інфляційної складової за період прострочення травень 2024 року - грудень 2025 року у розмірі 42178грн58коп. підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При розгляді питання щодо наявності підстав для застосування коефіцієнту 0,8 суд враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Даний позов був сформований в системі Електронний суд, тому наявні підстави для застосування положень частини 3 статті 4 Закону України Про судовий збір №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) при розрахунку суми судового збору.
Належний розмір судового збору становитиме 3140грн14коп. ((261678грн55коп. х 1,5%)х0,8). Розмір надлишково сплаченого судового збору дорівнює 785грн03коп. (3925грн17коп.- 3140грн14коп.).
Відповідно до пункту частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Клопотання позивача про повернення надлишково сплаченого судового збору на адресу суду не надходило.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи задоволення позовних вимог, суд покладає на відповідача витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 3140грн14коп.
Керуючись нормами Цивільного кодексу України, статтями 3, 4, 13, 14, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 129, 178, 237, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія “Автострада» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тайфу-Метеор» про стягнення суми боргу у розмірі 219499грн97коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 42178грн58коп. - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тайфу-Метеор» (Ідентифікаційний код 32255159; місцезнаходження: 49008, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Макарова, буд. 12б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія “Автострада» (Ідентифікаційний код: 43079409; місцезнаходження: 21036, Вінницька область, Вінницький район, м. Вінниця, вул. Праведників світу, буд. 4-а, кабінет 311) суму боргу у розмірі 219499грн97коп., інфляційну складову у розмірі 42178грн58коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 3140грн14коп.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.Г. Новікова