вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
17.03.2026м. ДніпроСправа № 904/7380/25
За позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ в особі філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія", м. Павлоград Дніпропетровської області
про стягнення 303 707,31грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" заборгованості у розмірі 303 707,31грн, з яких:
- основний борг у розмірі 285 934,49грн;
- пеня у розмірі 14 737,52грн;
- 3 % річних у розмірі 1 471,25грн;
- інфляційні втрати у розмірі 1 564,05грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору інтернет- еквайрингу №4181/10-23/0001 від 16 жовтня 2023 року.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2025 справу №904/7380/25 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою суду від 05.01.2026 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.
12 січня 2026 року від позивача на виконання вимог ухвали суду до господарського суду надійшла заява та долучено відповідні докази.
Ухвалою суду від 14.01.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.
Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Ухвалу суду від 14.01.2026 в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету відповідача 14.01.2026 (о 18:20год), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 180).
Пунктом 2 частини шостої ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, відповідач мав право подати відзив на позовну заяву не пізніше 30.01.2026. У встановлений законом та ухвалою суду строк відповідач відзиву на позов не надав.
Згідно з частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до п. 10 частини третьої ст. 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Відповідно до ст. 6 Конвенції, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.
З огляду на зазначені вище обставини, враховуючи повітряні тривоги у місті Дніпрі та відключення електроенергії у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, розгляд справи здійснено в розумні строки.
Враховуючи приписи частини четвертої статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, -
16 жовтня 2023 року між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (організація, відповідач) укладено договір інтернет-еквайрингу №4181/10-23/0001 (грос-метод) (а.с. 8-13).
Цей договір регулює порядок взаємодії між організацією і банком під час технологічного обслуговування банком організації та з проведення розрахунків за операціям, здійсненими держателями ЕПЗ (електронний платіжний засіб) під час оплати вартості товарів в мережі Інтернет через сайт(и) організації (п. 1.1 договору).
01 серпня 2024 року між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (організація, відповідач) укладено додатковий договір №1 до договору інтернет-еквайрингу №4181/10-23/0001 від 16.10.2023 (а.с. 19-20).
Договір укладається на умовах сплати організацією комісійної винагороди, що автоматично стягується банком від суми кожної операції, здійсненої з використанням ЕПЗ в мережі Інтернет через сайт(и) організації (п. 1.2 договору в редакції додаткового договору).
За умовами пунктів 2.1.1, 2.1.2 договору (а редакції додаткового договору) банк зобов'язаний здійснювати перерахування коштів на поточний рахунок організації, вказаний в додатку 1 до договору, на суму всіх операцій, що здійснюються з використанням ЕПЗ їх держателями через сайт(и) організації, на наступний банківський день з моменту проведення операції. Банк зобов'язаний перерахувати організації кошти у повному обсязі, за винятком комісійної винагороди банку, що утримується банком, як належна плата за надані послуги згідно з додатком №2 до договору, а також за винятком випадків, коли операція визнається недійсною операцією та в інших випадків, визначених умовами договору. Забезпечити цілодобове проведення авторизації операцій, здійснюваних з використанням ЕПЗ, зазначених у додатку 2 до цього договору через сайт(и) організації.
Банк має право: проводити перевірки сайту(ів) організації з метою здійснення контролю та дотриманням організацією положень цього договору (п. 3.1.1); отримувати комісійну винагороду від організації в порядку та на умовах визначених цим договором (п. 3.1.4); вимагати від організації повного та належного виконання зобов'язань за цим д (п. 3.1.7); вимагати сплати організацією грошових коштів на суму кредитових операцій або зворотних платежів, здійснених з використанням ЕПЗ (п. 3.1.8).
Організація зобов'язана: дотримуватись положень цього договору та виконувати вимоги, що містяться в інструктивних матеріалах, наданих організації банком, щодо предмета цього договору (4.1.1); не підвищувати ціну на товари у зв'язку зі здійсненням розрахунків за допомогою ЕПЗ, у тому числі на величину комісійної винагороди, що стягується банком з організації (п. 4.1.2); оформлювати оплату товару виключно однією організацією, без розбивки її на дві чи більше частин (п. 4.1.3); заповнити та надати банку заяву на реєстрацію організації відповідно до додатку 1 до цього договору (п. 4.1.9); до моменту здійснення прийому платежів та розрахунків через сайт, організація зобов'язується забезпечити на сайті(ах) організації наявність інформації, наведеної в додатку 4 до цього договору (п. 4.1.11); у випадку, якщо виникають ситуації, передбачені п. 6.7 - 6.9 цього договору, а поточні надходження на користь організації протягом 5 (п'яти) банківських днів відсутні, то організація зобов'язується відшкодувати суми операцій, зазначені у п. 6.7 - 6.9 цього договору протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання письмового повідомлення банку (п. 4.1.12); при поверненні товарів, придбаних держателем ЕПЗ, здійснювати операцію розрахунку з держателем ЕПЗ у зв'язку з поверненням товару (кредитову операцію) в безготівковому вигляді за допомогою технології проведення платежів (п. 4.1.19); своєчасно та в повному обсязі сплачувати комісійну винагороду в розмірі та порядку, передбаченому розділом 6 цього договору (п. 4.1.21); приймати до оплати всі типи ЕПЗ (МПС Visa та Mastercard, а також НПС "Простір"), перелік яких наведений в додатку №2 до цього договору (п. 4.1.23); за результатами успішної оплати забезпечувати інформування держателя ЕПЗ за операцією. Зберігати в системі організації дані щодо сплаченого товару та операцією із зазначенням коду авторизації, коду (Merchant) та назви організації, суми валюти, дати і часу авторизації (п. 4.1.24).
Організація має право: забезпечити держателям ЕПЗ можливість оплати вартості товарів в мережі Інтернет через власний сайт(ти) (п. 5.1.1); отримувати бід банку не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем надання послуг за цим договором, акт наданих послуг (додаток №8), з зазначенням суми всіх проведених операцій (за мінусом суми повернутих операцій держателям ЕПЗ), кількості операцій та суми комісійної винагороди банка (п. 5.1.3); здійснювати моніторинг операцій з використанням ЕПЗ на сайті(ах) організації з метою виявлення шахрайських операцій, здійснювати заходи щодо припинення шахрайських операцій та повідомляти про них банк (п. 5.1.4);
Згідно пункту 6.1 договору (в редакції додаткового договору) оплата послуг банку, що є предметом даного договору, здійснюється згідно з тарифами, що вказані в додатку 2 до цього договору.
Відповідно до пункту 6.5 (в редакції додаткового договору) банк має право не сплачувати будь-яку недійсну операцію. Організація доручає банку утримувати кошти за недійсною операцією з наступних надходжень за рахунок організації.
Операція визнається недійсною, якщо: операція відбувається з порушенням положень договору, чинного законодавства України та/або правил ПС (платіжна система) (п. 6.5.1); держатель ЕПЗ оскаржує операції, що оплачені за допомогою ЕПЗ, а організація не в змозі надати документи, що підтверджують протилежне (наприклад, документ, підписаний держателем ЕПЗ, що засвідчує факт отримання товару) (п. 6.5.2); організацією був прийнятий до оплати ЕПЗ, по якому на авторизаційний запит, був отриманий будь-який з кодів відмови, наведених в додатку 3 до договору (п. 6.5.3); реквізити організації не збігаються з реквізитами, зазначеними в заяві на реєстрацію організації, що складена відповідно до додатку 1 до договору (п. 6.5.4); організацією не дотримано п. 4.1.13 договору та прийнято до оплати ЕПЗ, в якості платіжного засобу, при сплаті заборонених товарів згідно з додатком 4 (п. 6.5.5); виявлено використання або спроба використання ЕПЗ на чуже ім'я або використання підробленої ЕПЗ (наявна інформація, що законний держатель ЕПЗ не брав участь в здійсненні операції), крім випадку проведення операції у відповідності з технологією проведення платежів 3-D Secure (п. 6.5.6); термін дії ЕПЗ вже минув або не настав на день здійснення операції (п. 6.5.7).
Організація доручає банку утримувати з наступних надходжень на рахунок організації повторно та помилково зараховані на рахунок організації (п. 6.6 договору в редакції додаткового договору).
У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та умов цього договору (п. 7.1 договору).
Банк не несе відповідальності за суперечки та розбіжності, що виникають між організацією та держателями ЕПЗ у всіх випадках, коли такі суперечки та розбіжності не відносяться до предмета даного договору (п. 7.2 договору).
За умовами пункту 7.7 договору організація несе повну відповідальність за зміст всіх повідомлень, які стосуються операцій з використанням ЕПЗ, підписаних організацією криптографічним ключем, наданим банком організації відповідно до п. 2.1.3 цього договору.
Організація зобов'язана відшкодувати банку витрати, підтверджені документально, спричинені невиконанням / неналежним виконанням організацією своїх зобов'язань за договором, відповідно до чинного законодавства (п. 7.9 договору).
Організація зобов'язана відшкодувати банку в безумовному порядку в повному обсязі протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання відповідного повідомлення від банку підтверджені документально штрафні санкції від ПС, які виникли через неправомірні дії організації та були застосовані по відношенню до банку (п. 7.10 договору).
Згідно пункту 9.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін (за наявності) і діє протягом одного року, а в частині обов'язків, передбачених п. 6.8, 4.1.5, 7.10, 7.11, 9.3 та 11.2 договору до повного виконання сторонами обов'язків, що передбачені цими пунктами цього договору.
Якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його припинення, строк його дії продовжується на кожний наступний рік на умовах, викладених в цьому договорі (п. 9.2 договору).
За умовами пункту 9.3 договору сторони зобов'язані в строк 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати здійснення операцій з використанням ЕПЗ, повністю здійснити всі взаєморозрахунки і платежі. При цьому в окремих випадках, передбачених правилами ПС, коли операція може бути оскаржена протягом 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати здійснення операцій з використанням ЕПЗ та була оскаржена правомірно, організація зобов'язується в безумовному порядку, у строк 3 (трьох) банківських днів з дати отримання листа банку, виплатити банку всі суми, що будуть списані з банку за претензіями відповідних ПС, і банків-емітентів по проведених через сайт(и) організації операціях з ЕПЗ.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Матеріали справи не містять доказів того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.
Додатками до договору є: заява на реєстрацію організації; тарифи; коди відмов авторизації, за якими операція визнається недійсною операцією або відхиляється з інших підстав; вимоги до сайту організації; акт приймання - передачі криптографічного ключа; перелік відповідальних осіб організації за отримання криптографічних ключів; повідомлення про запит платіжних документів та операції; акт наданих послуг (а.с. 14-18).
В заяві на реєстрацію Організації (ТОВ "Тенегія") зазначено, зокрема поточний рахунок в банку UA193054820000026006300714977, види діяльності організації: торгівля твердими, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (а.с. 14).
Згідно довідки №ЕЛ-409860/103.40/240-17/2025 від 16.12.2025 АТ "Ощадбанк" у ТОВ "Тенегія" відкриті наступні рахунки: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 (а.с. 21).
Позивач зазначає, що Організація здійснювала реалізацію/продаж твердого, рідкого, газоподібного палива та подібних продуктів через веб-сайт Avias.ua, мобільний додаток "Jet!" та віртуальні платіжні термінали, а банк у повному обсязі (за винятком комісійної винагороди) перераховував кошти на рахунок організації на суму всіх операцій, що здійснювались з використанням ЕПЗ їх держателями через сайт(и) організації, що підтверджується випискою з транзитного рахунку НОМЕР_15 (а.с. 29-30).
В подальшому, з урахуванням того, що поставка пального на АЗС організації припинилась та клієнти організації не змогли отримати оплачені з використанням ЕПЗ товари та послуги, банк призупинив надання послуг інтернет-еквайрингу за договором та віртуальні термінали заблокував. Веб-сайт Avias.ua та мобільний додаток "Jet!" на сьогодні не працюють.
Станом на 14.05.2025 банк отримав 17 претензій (chargebacks) на загальну суму 285 934,49грн, які надійшли до Банку у період з 19.02.2025 по 29.10.2025 з кодами оскарження VISA 131 та MasterCard 4853 (неотримані товари/послуги) (а.с. 28).
Заборгованість виникла в результаті виконання АТ "Ощадбанк" запитів (диспутів) від міжнародних платіжних систем/банків емітентів на повернення коштів, за якими АТ "Ощадбанк" здійснив ряд Chargeback - операцій. Підтвердженням отримання банком сум chargebacks від МПС/банків-емітентів є надходження інформації про списання згідно отриманих вхідних фінансових оскаржень у щоденних клірингових файлах, які обробляються в процесинговій системі банку Omnitracker. В автоматизованій банківській системі банку кошти на загальну суму 285 934,49грн у період з 19.02.2025 по 29.10.2025 були списані з рахунку за договором НОМЕР_15 на рахунок НОМЕР_16 для повернення коштів держателям ЕПЗ шляхом проведення відповідного взаємозаліку між учасниками платіжних систем, що підтверджується випискою з рахунку банку НОМЕР_15 .
Починаючи з лютого 2025 року банк неодноразово направляв Організації повідомлення в письмовій та електронній формі про необхідність погасити дебіторську заборгованість, в яких також просив надати підтверджуючі документи та пояснення стосовно оскаржуваних операцій (додаються), однак останні залишились без відповіді та реагування (а.с. 32-57).
Через не надання організацією доказів надання клієнтам послуги/товару (пальне), що підтверджують правомірність транзакції, дані претензії не могли бути оскаржені банком в процесі диспутної роботи. Результат проведеної в банку по отриманих Chargebacks роботи в розрізі кожної трансакції міститься в деталізованій інформації щодо отриманих Chargebacks із системи Omnitracker.
Держателями ЕПЗ оскаржено через платіжні системи/банки-емітенти операції з купівлі товару, який вони фактично не отримали, а саме:
19.02.2025 позивач отримав фінансову претензію №SC-12513744 (chargeback) про оскарження транзакції через неотримання послуги (код оскарження 131): термінал_ID: 20303497; номер електронного платіжного засобу - 414962******0328; дата та час оригінальної транзакції - 01.12.2024 20:37:09; сума транзакції - 6602,73UAH; сума chargeback - 6 602,73 UAH;
06.03.2025 позивач отримав фінансову претензію №SC-12583667 (chargeback) про оскарження транзакції через неотримання послуги (код оскарження 131): термінал_ID: 20303498; номер карти - 432334******3649; дата та час оригінальної транзакції - 08.12.2024 18:15:43; сума транзакції - 5079,00 UAH; сума chargeback - 5079,00 UAH;
11.03.2025 позивач отримав фінансову претензію №SC-12600748 (chargeback) про оскарження транзакції через неотримання послуги (код оскарження 131): термінал_ID: 20303497; номер карти - 414960******0327; дата та час оригінальної транзакції - 20.06.2024 11:33:15; сума транзакції - 8025,00 UAH; сума chargeback - 8025,00 UAH;
12.03.2025 позивач отримав фінансову претензію №SC-12606745 (chargeback) про оскарження транзакції через неотримання послуги (код оскарження 131): термінал_ID: 20303498; номер карти - 444111******1309; дата та час оригінальної транзакції - 02.09.2024 11:55:57; сума транзакції - 2992,00 UAH; сума chargeback -2992,00 UAH;
12.03.2025 позивач отримав фінансову претензію №SC-12606760 (chargeback) про оскарження транзакції через неотримання послуги (код оскарження 4853): термінал_ID: 20303497; Номер карти - 516874******7037; дата та час оригінальної транзакції - 20.06.2024 12:02:18; сума транзакції - 12840,00 UAH; сума chargeback - 12840,00 UAH.
20.03.2025 позивач отримав фінансову претензію №SC-12642744 (chargeback) про оскарження транзакцію через неотримання послуги (код оскарження 4853): термінал_ID: 20303500; номер карти - 545708******9196; дата та час оригінальної транзакції - 30.08.2024 15:06:07; сума транзакції - 15597,00 UAH; сума chargeback -15597,00 UAH;
27.03.2025 позивач отримав фінансову претензію №SC-12671555 (chargeback) про оскарження транзакції через неотримання послуги (код оскарження 4853): термінал_ID: 20303500; номер карти - 545708******9196; дата та час оригінальної транзакції - 19.12.2024 17:14:09; сума транзакції - 4899,00 UAH; сума chargeback - 4899,00 UAH;
04.04.2025 позивач отримав фінансову претензію №SC-12706040 (chargeback) про оскарження транзакції через неотримання послуги (код оскарження 131): термінал_ID: 20303497; Номер карти - 454788******8458; дата та час оригінальної транзакції - 30.08.2024 21:16:36; сума транзакції - 7798,50 UAH; сума chargeback - 7798,50 UAH;
11.04.2025 позивач отримав фінансову претензію №SC-12736304 (chargeback) про оскарження транзакції через неотримання послуги (код оскарження 4853): термінал_ID: 20303500; номер карти - 516797******5582; дата та час оригінальної транзакції - 09.08.2024 16:21:49; сума транзакції - 2869,00 UAH; сума chargeback - 2869,00 UAH;
12.04.2025 позивач отримав фінансову претензію №SC-12736430 (chargeback) про оскарження транзакції через неотримання послуги (код оскарження 131): термінал_ID: 20303500; номер карти - 482915******9093; дата та час оригінальної транзакції - 11.12.2024 9:47:15; сума транзакції - 519,90 UAH; сума chargeback - 519,90 UAH;
14.04.2025 позивач отримав фінансову претензію №SC-12742657 (chargeback) про оскарження транзакції через неотримання послуги (код оскарження 4853): термінал_ID: 20303500; номер карти - 535561******0830; дата та час оригінальної транзакції - 28.08.2024 8:34:14; сума транзакції - 2599,50 UAH; сума chargeback - 2599,50 UAH;
07.05.2025 позивач отримав фінансову претензію №SC-12839587 (chargeback) про оскарження транзакції через неотримання послуги (код оскарження 4853): термінал_ID: 20303497; номер карти - 536354******5221; дата та час оригінальної транзакції - 01.08.2024 19:16:34; сума транзакції - 5350,00 UAH; сума chargeback - 5350,00 UAH;
14.05.2025 позивач отримав фінансову претензію №SC-12870464 (chargeback) про оскарження транзакції через неотримання послуги (код оскарження 131): термінал_ID: 20303497; номер карти - 440297******5964; дата та час оригінальної транзакції - 07.12.2024 15:27:28; сума транзакції - 2599,50 UAH; сума chargeback - 2599,50 UAH;
04.10.2025 позивач отримав фінансову претензію SC-13469394 (chargeback) про оскарження транзакції через неотримання послуги (код оскарження 131): термінал_ID: 20303497; номер карти - 449135******4496; дата та час оригінальної транзакції - 14.12.2024 15:46:42; сума транзакції - 3 455,36 UAH; сума chargeback 3 455,36 UAH;
10.10.2025 позивач отримав фінансову претензію SC-13501076 (chargeback) про оскарження транзакції через неотримання послуги (код оскарження 131): термінал_ID: 20303498; номер карти 464237******6996; дата та час оригінальної транзакції - 02.09.2024 12:15:08; сума транзакції - 75 735,00 UAH; сума chargeback 75 735,00 UAH;
14.10.2025 позивач отримав фінансову претензію SC-13514332 (chargeback) про оскарження транзакції через неотримання послуги (код оскарження 4853): термінал_ID: 20303498; номер карти 516933******5786; дата та час оригінальної транзакції - 20.11.2024 9:50:43; сума транзакції - 71 985,00 UAH; сума chargeback 71 985,00 UAH;
29.10.2025 позивач отримав фінансову претензію SC-13582859 (chargeback) про оскарження транзакції через неотримання послуги (код оскарження 131): термінал_ID: 20303498; номер карти НОМЕР_17 ; дата та час оригінальної транзакції - 21.10.2024 11:32:39; сума транзакції - 56 988,00 UAH; сума chargeback 56 988,00 UAH.
Внаслідок проведення операцій з повернення коштів держателям платіжних карток, неможливості списання коштів з організації через відсутність наступних надходжень за договором та коштів на поточному рахунку організації в банку, невиконання Організацією повідомлень банку щодо погашення заборгованості у 3-денний термін, що є порушенням п. 4.1.12, 6.4 - 6.8, 7.9, 9.3 договору, утворилась дебіторська заборгованість за договором, яка обліковується на балансі філії - Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк" та розмір якої станом на 18.12.2025 становить 285 934,49грн, що була перенесена банком на рахунок обліку простроченої дебіторської заборгованості за договором UA973054820000028093300714977 (а.с. 30).
Позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 285 934,49грн, які виникли внаслідок оскарження операцій, пеню у розмірі 14 737,52грн, 3 % річних у розмірі 1 471,25грн, інфляційні втрати у розмірі 1 564,05грн, що і є причиною виникнення спору.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору інтернет-еквайрингу, строк дії договору, умови надання послуг, факт надання послуг, загальна ціна, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, що діяв на час виникнення спірних відносин).
Нормами абзацу 3 частини першої статті 174 Господарського кодексу України (що діяв на час виникнення спірних відносин) визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України (що діяв на час виникнення спірних відносин) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається, укладений між сторонами договір інтернет-еквайрингу №4181/10-23/0001 від 16.10.2023 за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У статті 902 ЦК України встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Тобто, під обов'язком "надати послугу особисто" слід розуміти виконання відповідного договору без жодних посередників, а саме, що будь-яка фізична чи юридична особа зобов'язана виконати договір особисто відповідно до його умов та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - звичаям ділового обороту або іншим умовам, що звичайно ставляться.
Закон України "Про платіжні послуги" визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов'язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.
Еквайринг здійснюється еквайром на підставі договору, укладеного з отримувачем, з урахуванням вимог законодавства. У здійсненні еквайрингу щодо однієї платіжної операції може брати участь один або більше еквайрів. Порядок здійснення еквайрингу у платіжних системах визначається правилами відповідних платіжних систем з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України (ч. 1, 2, 5 ст. 37 ЗУ "Про платіжні послуги").
Chargeback (поворотний платіж) - це встановлена в банківських правовідносинах процедура опротестування транзакції банком-емітентом з метою захисту прав платника, при якій сума платежу безакцептно списується з одержувача (банка-еквайра) і повертається платнику, після чого обов'язок доведення істинності транзакції покладається на одержувача. Технологія повернення платежу використовується в системах взаєморозрахунків з пластикових карт. Поворотний платіж може бути оскаржений шляхом виставлення повторної фінансової вимоги (secondpresentment, representment), в даній процедурі з одного боку виступає одержувач і банк-еквайєр, з іншого банк-емітент і платник (власник картки).
Процедура регламентована платіжними системами Visa і MasterCard, в тому числі має тимчасове обмеження, а також мінімальну суму транзакції для подачі заяви. Для того, щоб оскаржити платіж платник (власник картки) звертається в банк-емітент з письмовою заявою із зазначенням номеру картки, дати, суми транзакції, відомостей про одержувача коштів з обов'язковим наданням доказів для опротестування транзакції як несанкціонованої, авторизованої із порушенням вимог платіжних систем, такої, за якою не було отримано послугу тощо.
Порядок проведення процедури Chargeback, що передбачена договором, відповідає правилам міжнародних платіжних систем Visa і MasterCard, вимогам Закону України "Про платіжні послуги" та Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №164.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За умовами пункту 7.9 договору Організація зобов'язана відшкодувати банку витрати, підтверджені документально, спричинені невиконанням / неналежним виконанням організацією своїх зобов'язань за договором, відповідно до чинного законодавства.
Організація зобов'язана відшкодувати банку в безумовному порядку в повному обсязі протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання відповідного повідомлення від банку підтверджені документально штрафні санкції від ПС, які виникли через неправомірні дії організації та були застосовані по відношенню до банку (п. 7.10 договору).
За умовами пункту 9.3 договору сторони зобов'язані в строк 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати здійснення операцій з використанням ЕПЗ, повністю здійснити всі взаєморозрахунки і платежі. При цьому в окремих випадках, передбачених правилами ПС, коли операція може бути оскаржена протягом 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати здійснення операцій з використанням ЕПЗ та була оскаржена правомірно, організація зобов'язується в безумовному порядку, у строк 3 (трьох) банківських днів з дати отримання листа банку, виплатити банку всі суми, що будуть списані з банку за претензіями відповідних ПС, і банків-емітентів по проведених через сайт(и) організації операціях з ЕПЗ.
Як зазначено вище, держателями ЕПЗ оскаржено через платіжні системи/банки-емітенти операції з купівлі товару, який вони фактично не отримали на загальну суму 285 943,49грн.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження повернення відповідачем позивачу коштів у сумі 285 943,49грн, у відповідності до пунктів 7.9, 9.3 договору.
Згідно зі статтями 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 285943,49грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).
Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частинами першою другою ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.
Відповідно до частини першої ст. 230 Господарського кодексу України (що діяв на час виникнення спірних відносин) штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 230 ГК України)
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією (ч. 7 ст. 230 ГК України).
Господарський суд зазначає, що чинне законодавство поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого неустойка стягується і конкретний її розмір.
Проте, укладений сторонами договір, який є підставою для застосування договірної неустойки, таких умов не містить.
В пункті 7.1. договору сторони визначили, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та умов цього договору.
Позивач, нараховуючи пеню, керувався положеннями частини третьої ст. 549 Цивільного кодексу, згідно з якою пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
За приписами статей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Аналогічний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.
Докази укладення між сторонами письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором інтернет - еквайрингу від 16.10.2023 у вигляді неустойки (пені) у матеріалах справи відсутні, при цьому розмір пені у спірних правовідносинах також не встановлений й актами законодавства, що виключає правові підстави для стягнення пені в розмірі 14737,52грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1 471,25грн за період з 04.06.2025 до 18.12.2025 та інфляційні втрати за період червень - грудень 2025 року у розмірі 1 564,05грн (а.с. 26 на звороті - 27).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд зазначає, що розрахунок виконано позивачем арифметично вірно, та у відповідності до обставин справи та вимог закону.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг у розмірі 285 934,49грн, 3% річних у розмірі 1 471,25грн та втрати від інфляції у розмірі 1 564,05грн, а всього 288 969,79грн.
При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 644,48грн, що підтверджується платіжними інструкціями №3007 від 25.11.2025 на суму 3 028,00грн та №25114 від 24.12.2025 на суму 616,48грн. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 121, 122, 125, 126).
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 3 467,63грн (288 969,79грн * 3 644,48грн / 303 707,31грн).
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" про стягнення 303 707,31грн - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (ідентифікаційний код 44604267; вул. Соборна, буд. 99, м. Павлоград, Дніпропетровська обл., 51400) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (ідентифікаційний код 00032129; вул. Госпітальна, буд. 12-Г, м. Київ, 01001) в особі філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (ідентифікаційний код 09305480; просп. Науки, буд. 115, м. Дніпро, 49107) основний борг у розмірі 285 934,49грн (двісті вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот тридцять чотири гривні 49коп.), 3% річних у розмірі 1 471,25грн (одна тисяча чотириста сімдесят одна гривня 25коп.), втрати від інфляції у розмірі 1 564,05грн (одна тисяча п'ятсот шістдесят чотири гривні 05коп.) та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 3 467,63грн (три тисячі чотириста шістдесят сім гривень 63коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляд.
Рішення підписано - 17.03.2026
Суддя Н.М. Євстигнеєва