вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
"16" березня 2026 р. Cправа № 902/110/26
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, розглянувши матеріали заяви Малого підприємства виробничо-комерційна приватна фірма "Вікторія" № б/н від 13.03.2026 (вх. № 01-30/2564/26 від 13.03.2026) про забезпечення позову у справі
за позовом Малого підприємства виробничо-комерційна приватна фірма "Вікторія", 23000, Вінницька обл., Жмеринський р-н, місто Бар, вулиця Туніка Миколи, будинок 14, ідентифікаційний код юридичної особи 13324856
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ресурси інвестиції України", 21029, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Ващука Миколи, будинок 20Б, приміщення 53, ідентифікаційний код юридичної особи 40502175
про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення у розмірі 1 101 173,79 гривень
До Господарського суду Вінницької області 29.01.2026 надійшла позовна заява № б/н від 29.01.2026 (вх. № 124/26 від 29.01.2026) Малого підприємства виробничо-комерційної приватної фірми "Вікторія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ресурси інвестиції України" про стягнення за договором оренди нежитлового приміщення № 7 від 01.10.2024 року 986 775,71 гривень збитків, завданих внаслідок пошкодження об'єкту оренди, 16 660,00 гривень заборгованості з орендної плати за період повернення майна з 30.09.2025 по 30.10.2025 та 99 960,00 гривень неустойки згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 31.10.2025 по 26.02.2026.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2026 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою від 03.02.2026 суд постановив позовну заяву № б/н від 29.01.2026 (вх. № 124/26 від 29.01.2026) Малого підприємства виробничо-комерційна приватна фірма "Вікторія" залишити без руху із встановленням позивачу строку та способу усунення недоліків позовної заяви.
04.02.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків № б/н від 04.02.2026 (вх. № 01-34/1187/26 від 04.02.2026) з додатками.
У додатку до заяви про виправлення недоліків позовної заяви позивачем долучено позовну заяву у новій редакції, за змістом прохальної частини якої позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ресурси інвестиції України" на користь Малого підприємства виробничо-комерційної приватної фірми "Вікторія" заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 7 від 01.10.2024 року у розмірі 1 101 173,79 гривень, яка складається із 986 775,71 гривень збитків, завданих внаслідок пошкодження об'єкту оренди, 16 660,00 гривень орендної плати за період повернення майна з 30.09.2025 по 30.10.2025 та 97 738,08 гривень неустойки згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 31.10.2025 по 23.01.2026.
Ухвалою від 09.02.2026 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/110/26, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 10 березня 2026 року о 12:00 год.
24.02.2026 до суду до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 23.02.2026 (вх.№ 01-30/1855/26 від 24.02.2026).
02.03.2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 02.03.2026 (вх.№ 01-30/2054/26 від 02.03.2026).
10.03.2026 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від 10.03.2026 (вх.№ 01-30/2427/26 від 10.03.2026).
У судовому засіданні 10.03.2026 суд постановив ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача щодо відкладення розгляду справи та про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/110/26 на 12:30 год. 25.03.2026, яку занесено до протоколу судового засідання.
13.03.2026 до суду від Малого підприємства виробничо-комерційна приватна фірма "Вікторія" надійшла заява № б/н від 13.03.2026 (вх. № 01-30/2564/26 від 13.03.2026) про забезпечення позову.
Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з огляду на таке.
На обгрунтування підстав вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначив, що спірні правовідносини щодо оренди 238,0 кв.м. нежитлового приміщення, яке розташоване в м. Бар по вул. М. Туніки 14 між МП ВКПФ "Вікторія" та ТОВ "Технології ресурси інвестиції України" тривали з 01.10.2019 року по 30.09.2025 року (строк дії договору) з метою розташування закладу охорони здоров'я, зокрема клініки Med Ok.
З 01.11.2019 року розпочалась фактична оренда, орендарем в приміщеннях було облаштовано кабінети лікарів, шляхом монтажу гіпсових плит - перегородок та дверей, кондиціонерів.
За твердженням заявника ТОВ "Технології ресурси інвестиції України" за строк оренди приміщень з дозволу орендодавця здійснили монтаж/встановлення 4-х кондиціонерів, що підтверджується листами за вхідним №5 від 02.07.2021, вихідним №9 від 30.06.2021. Щодо здійснення будь-яких інших перепланувань, або виконання будівельних робіт пов'язаних із монтажем гіпсових перегородок орендар до орендодавця не звертався та дозволів відповідно до п.6.3.6 та 6.3.7 договору не отримував.
Позивач зауважив, що відповідач порушив умови договору в частині належного повернення об'єкта оренди та після закінчення дії договору оренди орендар не відновив об'єкт оренди до стану який існував на момент його отримання в оренду, що призвело до завдання позивачу збитків у розмірі вартості ремонту, який необхідно виконати для відновлення об'єкта оренди.
Позивач зазначив, що відповідно до висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження №ОС-557 від 07.01.2026 року на підставі проведеного дослідження, наданих матеріалів, враховуючи результати проведеного натурного обстеження об'єкту дослідження, встановлено, що вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідно виконати у приміщеннях будівлі першого пускового комплексу багатофункціонального виробничого корпусу, розташованого за адресою: м. Бар, вул. Миколи Туніка 14, що належить на правах приватної власності МП ВКПФ “Вікторія» згідно переліку, наведеного у заяві на проведення будівельно-технічного дослідження станом на 05.01.2026 року становить 986 775,71 гривень. За твердженням позивача визначена експертом вартість відновлювального ремонту є збитками позивача, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Також позивач зазначив, що за умовами пункту 5.6. договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення об'єкту оренди за актом приймання-передачі включно. Оскільки орендар не повернув об'єкт оренди орендарю протягом 30 днів з моменту припинення договору, позивачем заявлено вимогу про стягнення з орендаря орендної плати в сумі 16 660,00 гривень за період з 30.09.2025 по 30.10.2025 року включно та неустойки згідно з пунктом 7.2. договору у розмірі 97 738,08 гривень.
Позивач зауважив, що вжиття заходів забезпечення позову є процесуальною гарантією захисту прав сторін у справі в зв'язку із чим не може порушувати їх прав та інтересів і не є вирішенням судового спору по суті, а не забезпечення позову може утруднити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду.
Позивач просив вжити заходи забезпечення шляхом накладення арешту на кошти відповідача в межах ціни позову, оскільки арешт коштів в межах ціни позову на його переконання зможе забезпечити ефективне виконання рішення суду у цій справі.
Надавши оцінку доводам позивача щодо наявності або відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову судом враховано таке.
Положеннями частини 2, частини 3 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 статті 140 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Згідно приписів пунктів 3, 4 частини 1 статті 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна, зокрема, містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
За змістом статті 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
Відповідно до частини 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах №914/2157/19 від 20.07.2020, №910/19256/16 від 10.04.2018, №910/20479/17 від 14.05.2018, №922/1605/18 від 11.09.2018, №909/526/19 від 14.01.2019, №925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019.
Судом враховано, що предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 1 101 173,79 гривень, отже виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, тому застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов'язане із предметом позову.
З огляду на майновий характер вимоги у цій справі, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено правову позицію, відповідно до якої необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі N 910/11678/22).
Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Крім того, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23 викладено висновок, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 також зазначено:
"Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним".
Крім того, суд враховує, що у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 зазначено, що у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Судом враховано, що подана заявником заява про забезпечення позову спрямована на ефективний захист (відновлення) порушених прав заявника та незастосування заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів.
У заяві про забезпечення позову позивачем зауважено, що такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми позовних вимог 1 101 173,79 гривень забезпечить реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову, а тому є адекватним щодо заявлених позовних вимог та жодним чином не призведе до порушення прав та законних інтересів відповідача.
У прохальній частині заяви про забезпечення позову позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ресурси інвестиції України" у межах ціни позову 1 101 173 (один мільйон сто одна тисяча сто сімдесят три) гривні 79 копійок.
Суд зауважує, що конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі № 753/22860/17, у постановах Верховного Суду від 19.07.2024 у справі № 917/1862/21, від 01.08.2024 у справі № 904/3000/23.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав/інтересів, про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, від 01.07.2024 у справі № 916/795/24, від 23.09.2025 у справі 904/1105/25.
Згідно правової позиції викладеній Верховним Судом у постанові від 23.09.2025 у справі 904/1105/25 під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми позову є адекватним та обґрунтованим заходом забезпечення позову, що відповідає меті його застосування та перебуває у безпосередньому зв'язку з предметом позову, а також є співмірним із заявленими позивачем вимогами, оскільки тимчасово унеможливить розпорядження грошовими коштами, на які буде накладено арешт та спрямований на запобігання ймовірним порушенням прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін до вирішення справи по суті.
Вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову забезпечить реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову, а тому є адекватним позовним вимогам та жодним чином не призведе до порушення прав та законних інтересів відповідача, натомість забезпечить збереження балансу інтересів сторін, що узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Суд зауважує, що застосований захід забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки грошові кошті, на які накладається арешт залишаються у володінні та користуванні відповідача, водночас тимчасово обмежується лише можливість розпоряджатися грошовими коштами у межах суми коштів на які накладено арешт, а не всіх коштів відповідача та спрямований на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.
Положеннями частини 5 статті 140 ГПК України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для вжиття заходів забезпечення позову, у зв'язку з чим заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми позову.
Відповідно до частини 6, частини 8 статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до приписів статті 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Тобто відповідна вимога може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №911/1695/18.
З урахуванням обставин справи, суд не вбачає необхідності в зустрічному забезпеченні, у зв'язку з чим заходи зустрічного забезпечення позову судом не застосовуються.
Водночас, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до Господарського суду Вінницької області з клопотанням як про застосування зустрічного забезпечення, так і про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.
Відповідно до частини 1 статті 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Згідно з положеннями частини 2 статті 144 ГПК України примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Положеннями частини 4 статті 144 ГПК України визначено, що особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до приписів частин 7-10 статті 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 136-140, 144, 234, 235, 240, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Малого підприємства виробничо-комерційна приватна фірма "Вікторія" № б/н від 13.03.2026 (вх. № 01-30/2564/26 від 13.03.2026) про забезпечення позову у справі № 902/110/26 задовольнити.
2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Технології ресурси інвестиції України" (21029, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Ващука Миколи, будинок 20Б, приміщення 53, ідентифікаційний код юридичної особи 40502175), які знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ресурси інвестиції України" у межах суми позову 1 101 173,79 гривень.
3. Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" та може бути пред'явлена до виконання у передбаченому чинним законодавством порядку протягом трьох років.
Стягувач: Мале підприємство виробничо-комерційна приватна фірма "Вікторія" (23000, Вінницька обл., Жмеринський р-н, місто Бар, вулиця Туніка Миколи, будинок 14, ідентифікаційний код юридичної особи 13324856).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології ресурси інвестиції України" (21029, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Ващука Миколи, будинок 20Б, приміщення 53, ідентифікаційний код юридичної особи 40502175).
4. Згідно зі статтею 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
5. За приписами пункту 3 частини 1 статті 255 ГПК України ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено окремо від рішення суду першої інстанції до Північно-західного апеляційного господарського суду.
6. Відповідно до частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник ухвали, засвідчений гербовою печаткою суду, надіслати Першому відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, примірник ухвали надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Ухвалу підписано 16 березня 2026 року.
Ухвала набрала законної сили 16 березня 2026 року.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2, 3 - позивачу, відповідачу, до електронних кабінетів у системі ЄСІТС;
4 - Першому відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, 21050, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Соборна, 15-А.