апеляційне провадження №22-ц/824/4615/2026
справа №756/3771/25
04 березня 2026 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником Осадчим Павлом Юрійовичем , на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Чекулаєва С.О., дата складення повного рішення не зазначена,
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У березні 2025 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позову вказує, що 30 вересня 2011 року між позивачкою та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб.
За час перебування у шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Останні кілька років стосунки між подружжя стали погіршуватись. Постійні сварки та образи із боку відповідача, нездорова сімейна атмосфера в цілому призвели до втрати довіри та любові і категоричному небажанні позивачки надалі перебувати у шлюбних відносинах із відповідачем.
Мотивуючи наведеним, просить:
розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;
після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище " ОСОБА_1 ";
судові витрати покласти на відповідача.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року позов задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрований 30 вересня 2011 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м.Києві.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1 211,20 гривень.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції вказав, що спільне подружнє життя у сторін не склалося, вони припинили шлюбні стосунки і поновлювати їх не мають наміру, примирення і збереження сім'ї є неможливим. Подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам та інтересам їхнього неповнолітнього сина.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин у справі.
Зазначає, що суд першої інстанції формально розглянув справу, не дослідивши реальне волевиявлення позивачки та не перевіривши законність подання позову її представником. Із матеріалів справи убачається, що позивачка перебувала за межами України, однак суд не з'ясував, яким чином вона уклала договір з адвокатом та висловила намір на розірвання шлюбу, що є обов'язковою умовою відповідно до статті 110 СК України. За відсутності встановленого волевиявлення позивачки існує сумнів у законності самого звернення до суду.
Крім того, суд першої інстанції обмежився лише формальним прийняттям тверджень позивачки, не дослідивши фактичні обставини сімейного життя сторін, причин конфлікту, можливості примирення та реального стану взаємин. Не встановлено, коли саме припинено спільне проживання, чи зберігалися сімейні зв'язки, чи вживалися заходи для збереження сім'ї. Не надано належної оцінки інтересам неповнолітньої дитини, не з'ясовано, як ситуація впливає на її психоемоційний стан, що суперечить принципу пріоритету прав дитини.
Висновок суду про неможливість збереження шлюбу ґрунтується виключно на непідтверджених твердженнях позивача та зроблений без всебічного, повного й об'єктивного дослідження доказів, що свідчить про порушення вимог статті 112 СК України.
Мотивуючи наведеним, просить рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року скасувати, справу повернути до суду першої інстанції на новий розгляд для належного з'ясування всіх обставин справи.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
30 січня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Микитишин О.М., яка діє в інтересах ОСОБА_3 , на апеляційну скаргу.
В обґрунтування відзиву зазначає, що позивачка добровільно, усвідомлюючи правові наслідки та без будь-якого тиску, прийняла рішення про розірвання шлюбу з ОСОБА_1 . Для реалізації цього рішення звернулася за правничою допомогою до адвоката Микитишин О.М., з якою уклала договір та надала повноваження на подання позову. Позовна заява подана законно, з дотриманням вимог ЦПК України.
Зазначає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, мав можливість подати відзив, докази та заявити клопотання про примирення, однак жодним із цих прав не скористався. Суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених вимог, на підставі поданих доказів та з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності волевиявлення позивачки, формального розгляду справи, не дослідження обставин та інтересів дитини є безпідставними і спростовуються матеріалами справи. Фактичне припинення сімейних відносин, окреме проживання та відсутність наміру зберігати шлюб підтверджують неможливість його подальшого існування.
Звертає увагу, що вимога про направлення справи на новий розгляд не відповідає положенням статті 374 ЦПК України та не підлягає задоволенню.
Вказує, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції становить 7 500,00 гривень.
Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.
5. Позиція учасників справи.
В судовому засіданні адвокат Осадчий П.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити.
Позивачка ОСОБА_3 в режимі відеоконференції проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вказавши, що сторони разом не проживають протягом чотирьох років.
Адвокат Микитишин О.М., яка діє в інтересах ОСОБА_3 , просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення просила залишити без змін.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Осадчого П.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та її представниці - адвоката Миитишин О.М., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
Відповідно до даних свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 убачається, що 30 вересня 2011 року відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на " ОСОБА_1 " (а.с. 9).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син - ОСОБА_4 , що підтверджується даними свідоцтва про народження (а.с. 10).
З матеріалів справи убачається, що позовна заява про розірвання шлюбу підписана адвокатом Микитишин О.М.
Матеріали цивільної справи містить примірник договору про надання правничої допомоги №06/2025 від 04 лютого 2025 року, укладеного між адвокатом Микитишин О.М. та ОСОБА_3 .
Відповідно до пункту 1.1. укладеного договору клієнт доручає та оплачує, а адвокат зобов'язується надати клієнту за плату правничу допомогу, а саме: здійснення представництва інтересів та захист і забезпечення прав клієнта із спірних питань, що пов'язані із розірванням шлюбу між клієнтом та ОСОБА_1 , а також з інших питань, що можуть виникнути у ході вирішення спірних питань в інтересах клієнта, у тому числі здійснення представництва інтересів клієнта у судових органах всіх інстанції, органах РАГСУ, органами МВС в інших органах державної влади, установах, підприємствах та організаціях, незалежно від організаційної форми та галузевої приналежності, в тому числі з інших питань, що випливають із суті правничої допомоги, яка надається клієнту згідно з положеннями даного договору.
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Згідно з частиною 1 статті 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Згідно з частинами 3, 4 статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частини 2 статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно із частиною 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України).
За положеннями статті 112 СК України при вирішенні питання про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Одночасно згідно із статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Разом із тим, як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між сторонами фактично припинені шлюбні відносини, спільне проживання та ведення спільного господарства не здійснюються, взаємна підтримка, довіра та подружні стосунки відсутні, що свідчить про реальний і стійкий розлад сімейних відносин.
Колегія суддів звертає увагу, що чинне законодавство не пов'язує можливість розірвання шлюбу з обов'язковим встановленням вини одного з подружжя чи детальним з'ясуванням причин конфлікту. Визначальним є встановлення факту, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечать інтересам хоча б одного з них. Саме таку правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, наголошуючи, що небажання одного з подружжя продовжувати шлюбні відносини саме по собі є достатньою підставою для розірвання шлюбу, оскільки примушування до збереження шлюбу суперечить принципу свободи сімейних відносин.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності реального волевиявлення позивачки є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Так, позовна заява подана представником позивачки на підставі належним чином укладеного договору про надання правничої допомоги та ордера, що підтверджує наявність у представниці відповідних повноважень. Сам факт перебування позивачки за межами України не свідчить про відсутність її волі на звернення до суду та не спростовує законності подання позову, оскільки чинне законодавство не обмежує можливість укладення договору з адвокатом і реалізації процесуальних прав дистанційно.
Посилання скаржника на формальний розгляд справи та не дослідження фактичних обставин сімейного життя також є необґрунтованими. Із матеріалів справи убачається, що суд першої інстанції дослідив подані докази, надав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість подальшого спільного життя сторін. При цьому, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується даними зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 45), однак не скористався правом подати відзив, докази, заявити клопотання про примирення чи відкладення розгляду справи, що свідчить про його пасивну процесуальну поведінку.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення інтересів неповнолітньої дитини колегія суддів відхиляє, оскільки сам по собі факт розірвання шлюбу між батьками не означає порушення прав дитини, оскільки не звільняє жодного з них від виконання батьківських обов'язків щодо її утримання, виховання та розвитку. Матеріали справи не містять доказів того, що розірвання шлюбу негативно вплине на права та інтереси сина сторін або створить загрозу його психоемоційному стану.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для розірвання шлюбу. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та зводяться до незгоди відповідача з прийнятим рішенням, що саме по собі не є підставою для його скасування.
Вимога скаржника про скасування судового рішення та повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для належного з'ясування обставин є необґрунтованою, оскільки відповідно до пункту 5 частини 1 статі 374 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи до суду першої інстанції можливе у випадку розгляду справи із порушенням правил підсудності, чого у цій справі не встановлено.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Осадчим Павлом Юрійовичем , залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 16 березня 2026 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді О.В. Желепа
В.В. Соколова