25 лютого 2026 року м. Київ
Справа №760/28105/23
Апеляційне провадження №22-ц/824/743/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Липченко О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Усатової І.А 14 листопада 2024 року у м. Київ, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадро.ЮА» про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних,
У листопаді 2023 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з ТОВ «Квадро.ЮА» на свою користь суму у розмірі 377950,27 грн, з яких інфляційне збільшення: 326948,81 грн, 3% річних: 51001,40 грн, 3 779,50 грн судового збору та 37790,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між ТОВ «Квадро.ЮД» (постачальник) та позивачем (покупець) 20.12.2021 укладено договір поставки №04-201227, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, в обсягах і кількості, зазначених в узгоджених і належним чином підписаних сторонами специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Пункт 2.4 договору містить положення, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити товар протягом 60 календарних днів з моменту оплати товару і надати разом з товаром видаткову накладну та інші документи, передбачені діючим законодавством України.
Позивач зазначав, що згідно із специфікацією №1 від 20.12.2021 до договору сторони узгодили поставку 4 позицій товару на загальну суму 1194 999,00 грн., в т.ч. ПДВ 199166,50 грн. Покупець здійснив оплату товару на всю суму, що підтверджується квитанціями про оплату №719986503 від 20.12.2021 на суму 1173000,00 грн та №719948072 від 20.12.2021 на суму 21999,00 грн відповідно до виставлених йому рахунків.
Вказував, що поставка товару відбулась частково, зокрема постачальник надав покупцю товар на суму 21999,00 грн, товар на решту суми не було поставлено, в силу чого покупець направив постачальнику листа вих.№1/14-22 від 14.06.2022, отриманий того ж дня відповідальною особою постачальника. Постачальник ТОВ «Квадро.ЮА» надало листа від 23.06.2022, в якому зазначило про можливість передачі решти товару до кінця липня 2022 року, однак після спливу цієї дати зобов'язання залишилось невиконаним. Наступним листом від 02.11.2022, на аналогічне звернення, постачальник повідомив покупця про можливість передачі товару до кінця грудня 2022 року, однак навіть після завершення вказаного місяця ніяких активних дій по поверненню коштів не здійснив. Покупець направив постачальнику листа-вимогу від 24.04.2023, в якому вказав про необхідність поставки решти товару у строк 7 календарних днів, однак той залишився без задоволення. Покупець 06.07.2023 повторно направив постачальнику листа-вимогу, у якому вимагав оплатити: - основну суму заборгованості у розмірі 1173000,00 грн, - інфляційні втрати у розмірі 324026,62 грн, - 3% річних у сумі 48494,71 грн. Постачальником вказану вимогу задоволено частково, зокрема 01.08.2023 повернуто на рахунок покупця основну заборгованість у розмірі 1173000,00 грн.
Позивач зазначав, що період, за яких проводилось нарахування це період після завершення 60 днів від моменту оплати товару покупцем, тобто з 19.02.2022 до моменту її фактичного повернення постачальником на рахунок покупця, тобто до 01.08.2023, сума, на яку здійснюється нарахування - 1173000,00 грн.
Додатково позивач зазначав, що у своїх листах постачальник вказував, зокрема, що поставка товару відтерміновувалась, в тому числі, внаслідок дії форс-мажорних обставин, але строк поставки товару, як вже зазначалось, завершився 18.02.2022, тобто до початку військових дій з боку РФ. Акт російської військової агресії розпочався 24.02.2022, однак у 5-денний строк, передбачений п.8.2 договору, жодних повідомлень про форс-мажорні обставини із підтвердженнями з Торгово-промислової палати від постачальника не надходило. Таким чином, у постачальника відсутні правові підстави на звільнення від відповідальності за порушення грошових зобов'язань внаслідок дії форс-мажорних обставин.
У зв'язку з вищевикладеним, просив позов задовольнити.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 14 листопада 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Квадро.ЮА» про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних - відмовлено.
Рішення суду мотивовано відсутність порушеного права позивача, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.
Не погодився із зазначеним судовим рішенням позивач, його представником подана апеляційна скарга, в якій він вказує на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, в рішенні наведені висновки, які не відповідають обставинам справи, а також судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи.
Представник позивача вказує на те, що сплачена позивачем сума не була спрямована на забезпечення виконання зобов'язання, отже не була завдатком, натомість була 100% передоплатою за товар, тобто авансом, відтак судом першої інстанції допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Відповідач поставку товару в обумовлений договором строк від проведення оплати не провів, відтак у нього виник обов'язок повернення сплачених коштів - саме на підставі закону, ч.2 ст. 693 ЦК України, згідно з якою якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Представник позивача також вказує, що їх позиція відповідає практиці Верховного Суду наведеній у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19.
Представник також зазначає, що орієнтовні витрати на правову допомогу становлять 20000 грн.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Квадро.ЮА» вказує на те, що відповідно до положень ч.2 ст. 693 ЦК України, у кредитора у разі прострочення боржником поставки товару, наявне право альтернативної вимоги, а саме або вимагати передання оплаченого товару, тобто завершення простроченої поставки, навіть після того, як строк поставки сплив, або відмовитись від товару на майбутнє та вимагати повернення суми попередньої оплати.
Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з 19.02.2022, тобто з наступного дня після закінчення строку поставки, та відсутні посилання на докази пред'явлення ним вимоги відповідачу повернути попередню оплату, спираючись саме на автоматичне виникнення у відповідача обов'язку повернути суму попередньої оплати з наступного дня після закінчення строку поставки товару.
Після закінчення строку поставки спірного товару відповідач пропонував позивачу повернути суму попередньої оплати, але позивач категорично заперечував проти повернення йому суми попередньої оплати та наполягав саме на передачі йому оплаченого товару, що підтверджується листом позивача, вимогою позивача від 14.06.2022 та 24.04.2023. І лише у вимозі від 06.07.2023 було сформовано вимогу про повернення відповідної суми попередньої оплати, яка була задоволена відповідачем.
Таким чином, оскільки вимоги відповідачу щодо відмови в подальшому від отримання спірного товару та про повернення суми попередньої оплати після закінчення строку поставки спірного товару пред'явлено не було, за відповідачем зберігся первісний обов'язок - щодо поставки спірного товару та грошове зобов'язання з повернення суми попередньої оплати, як це передбачено ч.2 ст. 693 ЦК України у відповідача автоматично не виникло, а тому в період протягом якого позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних у відповідача грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати не існувало, а тому підстави для здійснення нарахування інфляційних втрат та 3% річних за правилами ст. 625 ЦК України у позивача були відсутні.
За таких обставин, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а вимоги апеляційної скарги безпідставними, у зв'язку з чим просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Мужик Л.І. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив про її задоволення.
Представник відповідача - адвокат Кулачко Т.М. заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з такого.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги по суті спору, апеляційним судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
20 грудня 2021 року між ТОВ «Квадро.ЮА» та ОСОБА_1 укладено договір поставки №04-201221 (а.с.8-2)
Пунктом 1.1 договору визначено, що постачальник (ТОВ «Квадро.ЮА») зобов'язується поставити, а покупець ( ОСОБА_1 ) - прийняти та оплатити товар на умовах, в обсягах і кількості, зазначених в узгоджених і належним чином підписаних сторонами специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Сторони застосовують до даного договору умову поставки EXW - франко-завод: м. Київ, вул. Нижньоключова, 14, відповідно до «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року, які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору.
Відповідно до п.1.2 право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує факт передачі товару.
Відповідно до п.2.1. постачальник зобов'язується прийняти від покупця замовлення на поставку товару та погодити його і здійснити поставку, згідно базису визначеного сторонами відповідно до п.1.1
Пунктами 2.2.та 2.3 даного договору передбачено, що замовлення покупця повинне містити асортимент та кількість товару та надсилатися попередньо для обговорення з постачальником у формі, що дозволяє зафіксувати замовлення, будь-яким можливим способом: по електронній пошті або за допомогою месенджерів, на адреси та / або номера постачальника, зазначені в договорі, ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, визначаються у специфікації та видатковій накладній, які мають відповідати замовленню.
Як вбачається з п.п.2.4.та 2.5 постачальник зобов'язується поставити товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту оплати товару і надати разом з товаром видаткову накладну та інші документи, передбачені діючим законодавством України. Товар постачається згідно з установленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування та вантажно-розвантажувальних робіт, або в упаковці, що передбачена виробником.
У п.5.4. договору вказано, що розрахунки між сторонами здійснюються на умовах передоплати, шляхом перерахування 100 % вартості відповідного товару на поточний рахунок постачальника, вказаний у розділі 12 цього договору, у строк до 31 грудня 2021 року.
Відповідно до п.7 за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за цим договором та додатками до нього сторони несуть відповідальність згідно з положеннями цього договору, додатків до нього, а у частині, що ними не врегульована - згідно з чинним законодавством України. Сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов'язань за цим договором, якщо воно сталося не з їх вини або з підстав, передбачених п. 8.1 цього договору. Сторони несуть повну майнову відповідальність за збитки, що сталися внаслідок невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань за даним договором. Якщо покупець відмовився від отриманого товару або його частини, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару і протягом 1-го календарного дня повідомити про це постачальника. У цьому разі повернення отриманого товару або його частини проводиться за рахунок покупця. Постачальник, ні за яких умов, не несе відповідальності за будь-які збитки, пов'язані з використанням або неможливістю використання придбаного обладнання
Пунктом 8 передбачено, що при настанні стихійних явищ природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі та ін.), обставин соціального, політичного та/або міжнародного походження (військові дії, оголошена чи неоголошена війна, повна або часткова військова мобілізація, громадянські заворушення, епідемії, збройні зіткнення/конфлікти або їх загроза, страйки, діяльність незаконних збройних формувань, антитерористичні операції, обмеження комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємства, бойкоти, блокади, ембарго, інші санкції, зокрема міжнародні, або дії державних органів / протиправні дії третіх осіб), які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань за договором, дію яких неможливо було передбачити та/або робить неможливим виконання зобов'язань за цим договором повністю або частково, сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань пропорційно часу дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Сторона, для якої наступили форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зобов'язана протягом не більш ніж п'яти календарних днів з моменту їх настання або припинення повідомити у письмовій формі іншу сторону. Факт настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) повинен бути підтверджений відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим органом. Якщо форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) тривають понад тридцять календарних днів, сторони можуть виступити з ініціативою про розірвання Договору. Неповідомлення та/або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини. та/або ненадання підтверджуючого документа звільняє сторону права посилатися на форс-мажорні обставини як на підставі звільнення від відповідальності.
У відповідності до п. 9 цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2022 року, а в частині виконання взаємних зобов'язань - до їх повного та належного виконання сторонами. Якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону у письмовій формі за 30 (тридцять) календарних днів до завершення строку дії цього договору про припинення його дії, то він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік. Кількість таких автопролонгацій є необмеженою у часі. Дія цього договору може бути припинена за письмовою вимогою однієї із сторін, заявленою не менш як за 30 календарних днів до запланованої дати припинення дії договору за умови виконання сторонами усіх своїх зобов'язань за цим договором, що виникли до дати направлення письмової вимоги. Невиконані станом на дату припинення дії договору зобов'язання сторін залишаються чинними до їх повного виконання.
Сторони погоджуються, що при виконанні умов цього Договору документообіг між сторонами може здійснюватися у електронному вигляді з використанням електронного підпису у відповідності до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Згідно специфікації №1 від 20 грудня 2021 року до договору № 04-201221 від 20 грудня 2021 року всього повинно бути поставлено найменувань товару 4 одиниці, а саме: сількогосподарський мультикоптер моделі AGRAS T30 (CE), акумулятор Agras T30 Intelliget Battery, зарядний пристрій для заряджання акумуляторів ТЗО Intelliget battery charger, квадрокоптер DJI Mini 2 Fly More Combo (EU) на суму 1194999 грн (а.с.13).
Згідно квитанцій від 20 грудня 2021 року про оплату № 119986503 та №119948072 ОСОБА_1 перераховано на рахунок ТОВ «Квадро.ЮА» 1173000 грн та 21999 грн з призначенням платежу: оплата згідно рахунку №383 від 20 грудня 2021 року (а.с.14,15,58).
Судом встановлено та підтверджено сторонами, що поставка товару відбулася частково, постачальник надав покупцю товар на суму 21999 грн.
Листом №1/14-22 від 14 червня 2022 року позивач просив повідомити дату повного виконання договору, з направленням відповіді електронним та поштовим зв'язком, яка отримана відповідачем 14 червня 2022 року (а.с.16-17).
В листі від 23 червня 2022 року ТОВ «Квадро.ЮА» зазначило про можливість передачі залишку товару до кінця липня 2022 року, з посиланням на введення в Україні воєнного стану, у зв'язку з чим будь-які логістичні ланцюги постачання на територію України імпортних товарів зазнали суттєвих порушень і постачальник позбавлений можливості передати покупцю залишок непоставленого товару (а.с.18) .
В листі від 02 листопада 2022 року ТОВ «Квадро.ЮА» вказало про можливість передачі залишку товару до кінця грудня 2022 року, з посиланням на ті ж обставини (а.с.19).
В листі від 24 квітня 2023 року ОСОБА_1 зазначив, що вимагає від постачальника виконати зобов'язання за договором, а саме поставити вищеперерахований товар протягом 7 днів (а.с.20-22).
06 липня 2023 року позивач засобами поштового зв'язку направив вимогу у якій зазначив, що з огляду на відсутність поставки товару, просить повернути основну суму заборгованості у розмірі 1173000,00 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 324026,62 грн та 3% річних у сумі 48494,71 грн (а.с.23-26).
За даними поштового відділення ТОВ «Квадро.ЮА» отримало відправлення 25 липня 2023 року (а.с.59).
01 серпня 2023 року ТОВ «Квадро.ЮА» здійснило ОСОБА_1 повернення попередньої оплати у розмірі 1173000,00 грн на підставі вимоги від 06.07.2023, що підтверджується банківськими документами (а.с.28,60).
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).
Згідно з частиною першою статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).
В порядку визначеному ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За положеннями статті 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною першою статті 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу ч.ч.1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст. 12, ст. 81 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц звернув увагу на те, що справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин. Доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
У постанові від 27 листопада 2025 року у справі № 179/1919/24 Верховним Судом вказано на те, що тлумачення пункту 3 статті 3, статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових. Зокрема, свобода укладання договору; у виборі контрагента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору. При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. Причому останні є одночасно й межами саморегулювання.
Також Верховний Суд неодноразово звертався до категорії «добра совість» , як певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17, від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
З наведених обставин справи вбачається, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки, відповідно, правовідносини між сторонами у справі регулюються, зокрема, положеннями статей 655, 662, 663, 693, 712 ЦК України.
Договір був укладений між сторонами 20 грудня 2021 року та передбачав поставку товару протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту оплати товару. Позивач здійснив оплату товару в день укладення договору, відповідно у відповідача виник обов'язок з поставки товару до 18 лютого 2022 року.
Враховуючи обставини відсутності поставки у визначений договором строк, виходячи з положень ч.2 ст.693 ЦК України, позивач як покупець, мав право вимагати від відповідача передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
У листах від 14 червня 2022 року та 23 квітня 2023 року позивач вимагав від відповідача передання оплаченого товару, а вимога про повернення грошових коштів була здійснена у листі від 06 липня 2023 року, яка була отримана відповідачем 25 липня 2023 року.
А отже слід погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що порушення грошового зобов'язання могло виникнути у відповідача лише після отримання вимоги від 06 липня 2023 року, тобто з 25 липня 2023 року. Вказана вимога була задоволена відповідачем 01 серпня 2023 року, тобто на сьомий день з моменту отримання вимоги.
Таким чином у вимогах позовної заяви позивач безпідставно визначив строк порушення грошового зобов'язання відповідачем з березня 2022 року по липень 2023 року, оскільки до 06 липня 2023 року ним не висувалась вимога про повернення грошових коштів, а його дії вказували на погодження наступних строків поставки товару. Натомість відповідач, отримавши вимогу про повернення грошових коштів в розумний строк задовольнив вимогу позивача.
Наведена вище судова практика, яка вже є усталеною, вказує на те, що принципи розумності, добросовісності та справедливості, які є загальними засадами цивільного законодавства, мають враховуватись судами при оцінці характеру правовідносин, що виникли між сторонами у справі.
Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції діючи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами у справі доказів, зробив вірний висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми інфляційний витрат та трьох відсотків річних, які є мірою відповідальності за порушення грошового зобов'язання, оскільки останнє не встановлено з обставин цієї справи. Висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги позивача не спростовуються. Суд першої інстанції дав належну правову оцінку наданим сторонами доказам та вірно вирішив справу в межах заявлених позовних вимог та визначених позивачем підстав позову. Тому рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.
Судові витрати визначені судом першої інстанції пропорційно до задоволених позовних вимог, апеляційна скарга не містить доводів на їх спростування.
В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, підстави для компенсації відповідачеві понесених на стадії апеляційного перегляду справи судових витрат - відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 14 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 17 березня 2026 року.