Справа № 757/65911/25-к Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2161/2026 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
17 лютого 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 грудня 2025 року в кримінальному провадженні №42025000000000931 від 17.10.2025 про накладення арешту на майно, -
Прокурор четвертого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно.
Просив накласти арешт на тимчасово вилучене майно за результатом проведення обшуку приміщень за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме мобільний телефон iPhone 15 PRO MAX синього кольору з сім карткою мобільного оператора Водафон НОМЕР_1 , ноутбук марки DELL серійний номер 5DWIKS3 із зарядним пристроєм до нього, вказана техніка належить ОСОБА_7 .
В обґрунтування клопотання зазначив, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000931 від 17.10.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
В ході досудового розслідування досліджуються обставини можливої протиправної діяльності службових осіб ПАТ «Центренерго» (код 22927045) вчиненої за попередньою змовою з службовими особами ТОВ «Теплосфера ЮА» (ЄДРПОУ 45269694), ТОВ «ЕНЕРГО РЕСУРС ГРУП» (ЄДРПОУ 45114874), ТОВ «ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ «ОПТЕНЕРГОТОРГ» (ЄДРПОУ 43050814) під час укладення договорів на постачання вугільної продукції на загальну суму понад 380 млн. грн.
Встановлено, що службовими особами ПАТ «Центренерго» у змові з
ТОВ «Теплосфера ЮА», ТОВ «ЕНЕРГО РЕСУРС ГРУП» та ТОВ «ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ «ОПТЕНЕРГОТОРГ», з метою розтрати бюджетних коштів, призначених для закупівлі вугільної продукції, здійснено 100% оплату за вищевказаними договорами. При цьому, більша частина вугільної продукції за договорами до теперішнього часу не поставлена, а вищевказані підприємства не мають можливостей виконати свої договірні зобов'язання, оскільки вони не мають власного видобутку вугілля та потужностей для його збагачення, а на момент виставлення ПАТ «Центренерго» рахунків на оплату вони не мали договорів з вугледобувними підприємствами на закупівлю у них необхідного обсягу вугільної продукції.
Згідно отриманої інформації, в грудні 2024 року ТОВ «Коаленержи» на виконання умов договору №111/12 от 06.12.24 здійснило постачання до Трипільської ТЕС ДП «Центренерго» вугілля кам'яного марки «ДГ 0-200 мм.» у кількості 40 залізничних вагонів. Встановлено, що вказане вугілля відповідно за результатом проведення хімічного аналізу в лабораторії Трипільської ТЕС не відповідає необхідним показникам такого вугілля за зольністю та вологістю. Вартість вугілля що не відповідає заявленим вимогам, відповідно до умов договору №111/12 от 06.12.24 повинно дорівнювати 10 % від ціни партії.
Встановлено, що вантажовідправником за вищевказаним договором на постачання вугільної продукції є ФОП ОСОБА_7 та ТОВ «Райс трейдінг» код ЄДРПОУ 45026956 - директор, засновник та кінцевий бенефіціарний власник - ОСОБА_9 ).
18.12.2025 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва проведено обшук приміщень за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 за результатом якого виявлено та вилучено мобільний телефон iPhone 15 PRO MAX синього кольору з сім карткою мобільного оператора Водафон НОМЕР_1 , ноутбук марки DELL серійний номер 5DWIKS3 із зарядним пристроєм до нього, вказана техніка належить ОСОБА_7 .
Згідно відомостей з інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна право власності на об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності зареєстровано за ОСОБА_7 .
Постановою старшого слідчого вищевказане майно 19.12.2025 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42025000000000931 від 17.10.2025.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 грудня 2025 року клопотання прокурора задоволено.
Накладено арешт на тимчасово вилучене майно за результатом проведення обшуку приміщень за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон iPhone 15 PRO MAX синього кольору з сім карткою мобільного оператора Водафон НОМЕР_1 , ноутбук марки DELL серійний номер 5DWIKS3 із зарядним пристроєм до нього, вказана техніка належить ОСОБА_7 .
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , 23.01.2026 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що слідчим суддею не дотримано вимог закону, ухвала слідчого судді є незаконною, так як вилучене майно не є та не може бути речовим доказом. До клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, за результатами розгляду якого слідчим суддею постановлено оскаржуване рішення, не долучено жодного доказу на підтвердження викладених у ньому обставин, а сам розгляд здійснено без участі ОСОБА_7 та його представників.
05.02.2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли від адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , доповнення до апеляційної скарги, в яких зазначив, що будь-які посилання на докази в ухвалі слідчого судді відсутні.
Слідчим суддею порушено вимоги ч.5 ст.171 КПК України, а саме обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , у ході якого було вилучене майно, питання про арешт якого вирішувалось проведено 18.12.2025 у період з 07:15 о 09:25, у даному випадку клопотання про арешт майна повинно було бути подано не пізніше 09:25 20.12.2025.
У матеріалах справи відсутні повістки слідчого судді про виклик ОСОБА_7 у судове засідання, призначене на 09 год. 20 хв. 26.12.2025 чи будь-які інші матеріали, які підтверджували б виклик власника майна, питання про арешт якого вирішувалось.
ОСОБА_7 як власник майна у судове засідання не викликався.
У клопотанні прокурором взагалі не зазначено, яке відношення до злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України має ОСОБА_7 .
Постанова слідчого про визнання майна, вилученого у ОСОБА_7 речовими доказами не містить будь-яких відомостей про те, яке відношення майно має до розслідуваного злочину.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника власника майна, в підтримку поданої апеляційної скарги, з наведених в ній підстав, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника власника майна не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів судового провадження вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000931 від 17.10.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
18.12.2025 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва проведено обшук приміщень за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 за результатом якого виявлено та вилучено мобільний телефон iPhone 15 PRO MAX синього кольору з сім карткою мобільного оператора Водафон НОМЕР_1 , ноутбук марки DELL серійний номер 5DWIKS3 із зарядним пристроєм до нього, вказана техніка належить ОСОБА_7 .
Постановою старшого слідчого вищевказане майно 19.12.2025 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42025000000000931 від 17.10.2025.
25.12.2025 прокурор четвертого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна.
Просив накласти арешт на тимчасово вилучене майно за результатом проведення обшуку приміщень за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон iPhone 15 PRO MAX синього кольору з сім карткою мобільного оператора Водафон НОМЕР_1 , ноутбук марки DELL серійний номер 5DWIKS3 із зарядним пристроєм до нього, вказана техніка належить ОСОБА_7 .
26 грудня 2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на тимчасово вилучене майно за результатом проведення обшуку приміщень за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон iPhone 15 PRO MAX синього кольору з сім карткою мобільного оператора Водафон НОМЕР_1 , ноутбук марки DELL серійний номер 5DWIKS3 із зарядним пристроєм до нього, вказана техніка належить ОСОБА_7 .
Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, виходив з того, що є достатні підстави вважати, що майно зберегло сліди злочину, відповідає критеріям зазначеним у ст.98 КПК України та з метою збереження речових доказів.
З висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були, досліджені матеріали судового провадження, вислухано доводи прокурора в підтримку поданого клопотання, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, а також обставини кримінального провадження №42025000000000931 від 17.10.2025, та відношення до нього вказаного майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив вказане клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що зазначене в клопотанні майно, підпадає під ознаки речових доказів, а також постановою слідчого від 19.12.2025 вищевказане майно визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено відношення майна до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вилучене майно, з підстав того, що воно відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Твердження апелянта про те, що у клопотанні прокурором взагалі не зазначено, яке відношення до злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України має ОСОБА_7 , не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов'язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Твердження апелянта про пропуск прокурором строку звернення до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна відхиляється колегією суддів, з огляду на таке.
Згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Як вбачається з матеріалів провадження, 19.12.2025 засобами поштового зв'язку (трекінг №0303700258435) направлено до суду клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні, яке було тимчасово вилучено 18.12.2025 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак клопотання прокурора про арешт майна подано у відповідності до вимог ч. 5 ст. 171 КПК України.
Доводи апелянта про те, що у матеріалах справи відсутні повістки слідчого судді про виклик ОСОБА_7 у судове засідання, призначене на 09 год. 20 хв. 26.12.2025 чи будь-які інші матеріали, які підтверджували б виклик власника майна, питання про арешт якого вирішувалось, ОСОБА_7 як власник майна у судове засідання не викликався не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді, позаяк вказані порушення усунені шляхом розгляду апеляційної скарги представника власника майна в суді апеляційної інстанції.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника власника майна, слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 грудня 2025 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _____________ ___________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3