Ухвала від 25.12.2025 по справі 753/6593/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/6593/23 Головуючий 1-ої інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/5094/2025 Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з секретарем - ОСОБА_5 ,

за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8 ,

перекладача - ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 20 червня 2025 року щодо ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, смт. Возжаєвка, Білогородського району, Амурської області, РФ, росіянина, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні дітей 2007, 2016 та 2018 років народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.111, ч.1 ст.263-1, ч.1 ст.263 КК України та призначено йому покарання за:

ч. 1 ст. 111 КК України у виді 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

ч. 1 ст. 263-1 КК України у виді 5 років позбавлення волі;

ч. 1 ст. 263 КК Україниу виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

До набрання вироком законної сили застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишено без змін.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 постановлено відраховувати з 15.11.2025 року, зарахувавши у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення у період із 15.11.2023 року по день набрання вироком законної сили.

Вирішено питання щодо речових доказів та стягнення процесуальних витрат.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23 червня 2025 року виправлено описку у вироку Дарницького районного суду м. Києва від 20 червня 2025 року, сьомий абзац резолютивної частини вироку викладено в наступній редакції:

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 відраховувати з 15.11.2022 року, зарахувавши у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення у період із 15.11.2022 року по день набрання вироком законної сили.

Згідно вироку, з лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією РФ проти України та окупацією частини території України.

Відтак всупереч міжнародному правопорядку, з нехтуванням державного суверенітету та територіальної цілісності України, починаючи з 20 лютого 2014 року, представниками влади РФ і службовими особами ЗС РФ розпочато збройне вторгнення регулярних військ РФ на територію України з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, та військової окупації частини території України.

Так, під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та ЗС РФ, у квітні 2014 року на території Луганської області України створено - окупаційну адміністрацію Російської Федерації (так звану «ЛНР»), у складі якої утворено незаконні збройні формування, які функціонують і на теперішній час.

Контроль та координація діяльності «ЛНР», як і її фінансове та матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками влади та ЗС РФ.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків», схваленої Постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VІІІ, констатовано, що збройна агресія РФ проти України розпочалася 20 лютого 2014 року. Друга фаза збройної агресії РФ проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами РФ незаконні збройні формування проголосили створення «ЛНР» (абзац 5 пункту 1).

Згідно ст. 2, спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 12.08.1949 року, ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.

Під час міжнародного збройного конфлікту гр. України ОСОБА_7 перебуваючи у місті Луганськ Луганської області, де і мешкав, діючи в порушення вимог наведених актів міжнародного законодавства, з особистих мотивів, пов'язаних із несприйняттям обраного Євроінтеграційного курсу розвитку України, з метою перешкоджання його втіленню, підтримуючи окупацію збройними силами російської федерації Луганської області, прийняв участь в антиукраїнських заходах штучно створених представниками РФ, де активно їм сприяв.

Зокрема, упродовж квітня - червня 2014 року (точної дати та часу слідством не встановлено), ОСОБА_7 , перебуваючи на території міста Луганська Луганської області, усвідомлюючи протиправний характер створення окупаційної адміністрації російської федерації (так званої «ЛНР»), діяльність якої направлена на порушення суверенітету та територіальної цілісності України, ведення бойових дій проти сил антитерористичної операції, для насильницької зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, достовірно знаючи про підтримку зазначеної окупаційної адміністрації представниками влади та збройними силами Російської Федерації, які ведуть агресивну війну проти держави Україна, поділяючи їх погляди, діючи з мотивів ненависті до українського народу, уособлюючи себе винятково та виключно представником Російської Федерації, діючи в її інтересах, маючи попередній військовий досвід, зайняв активну позицію в підтримку злочинних дій збройних формувань, створених ЗС РФ на території Луганської області та перейшов на їх сторону, чим вчинив державну зраду за наступних обставин.

Так, у зазначений період, ОСОБА_7 , використовуючи попередній армійській досвід здобутий в армії СРСР, сталі соціальні зв'язки, напрацьовані в бізнес кругах Луганської області, рівень довіри, за невстановлених обставин, після здійснення представниками ЗС РФ силового захоплення адміністративних будівель органів державної влади для послідуючої організації незаконних дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності України, в середині літа 2014 року (точної дати та часу слідством не встановлено, але не пізніше 10 липня 2014 року) являючись громадянином України, (і з нього не виходив) мешканцем Луганської області, з метою вчинення умисних дій на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, під час збройного конфлікту між Україною та Російською Федерацією перебуваючи у м. Луганськ, перейшов на бік ворога, тобто на бік Російської Федерації, а саме, свідомо та ціле направлено вступив на службу - до штурмового взводу військової поліції міністерства оборони «ЛНР» підконтрольного ЗС РФ, де отримав посаду «командира» цього підрозділу.

Зазначений підрозділ під командуванням ОСОБА_7 підпорядковувалися колишньому так званому «міністру оборони ЛНР» ОСОБА_10 (матеріали щодо якого розслідувалися в інших кримінальних провадженнях). До складу підрозділу ОСОБА_7 особисто підібрано осіб із бойовим досвідом з числа колишніх працівників правоохоронних органів та ветеранів спецназу (розслідування відносно яких проводилося в інших кримінальних провадженнях).

Перебуваючи на вказаній посаді ОСОБА_7 здійснював підбір та озброював (автоматами, пістолетами, ручними протитанковими гранатометами, бойовими припаси (патронами) до них та військовою технікою) учасників для подальшого несення служби в підпорядкованому незаконному збройному підрозділі, проводив розшук та затримання осіб із числа працівників правоохоронних органів України, забезпечував охороною представників російських спецслужб, які відвідували окуповану територію Луганської області.

Тим самим ОСОБА_7 вчинив державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, обороноздатності, державної безпеки України.

Крім цього, ОСОБА_7 , являючись громадянином України, 14.12.2019 придбав карабін «АКС МП-УОС», калібру 7,62х39 мм, № НОМЕР_1 , з встановленим обмежувачем секторального прицілу для стрільби на відстані до 300 м. та відповідно 20.01.2020 отримав від ГУ НП в Житомирській області дозвіл за № НОМЕР_26 на зберігання та носіння вказаної мисливської нарізної зброї.

В подальшому у період з 20 січня 2020 року по 15 листопада 2022 року, більш точної дати під час досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел направлений на незаконну переробку вказаного карабіну, для ведення із нього стрільби на відстань більшу ніж ту, яка офіційно була обмежена.

Реалізовуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_7 , діючи у порушення вимог Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 року № 2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна», Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», та вимог п. 4.13.2 ГСТУ 78-41-002-97 «Зброя спортивна та мисливська», маючи бойовий досвід, та вміння і навики використання зброї, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 15.11.2022 року саморобним способом, за допомогою підручних інструментів та власних навичок, видалив штифт на секторальному прицілі карабіну «АКС МП-УОС», змінивши його конструктивні особливості. Це дозволило вести прицільну стрільбу на відстань більш ніж 300 м. Зазначений карабін ОСОБА_7 надалі зберігав за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 .

Окрім того, після повномасштабного вторгнення ЗС РФ на територію України 24.02.2022 року, ОСОБА_7 являючись ярим прихильником злочинних дій Російської Федерації відносно України, підтримуючи такі дії, в березні 2022 року (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи у селі Липники Коростенського району Житомирської області, переслідуючи власні цілі у цьому збройному конфлікті, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, придбав у невстановлених досудовим розслідуванням осіб гвинтівкові патрони калібру 7,62х54R, у кількості 110 (сто десять) одиниць, та проміжні патрони калібру 7,62х39 мм, у кількості 149 (сто сорок дев'ять) одиниць, які відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 25 січня 2023 року № СЕ-19/111-22/51704-БЛ є бойовими припасами, після чого, на початку квітня 2022 року, зберігаючи при собі, переніс до місця свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , де їх зберігав.

Не погоджуючись з вироком суду обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Дарницького районного суду м. Києва від 20 червня 2025 року у справі №753/6593/23 щодо ОСОБА_7 . Постановити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_7 за ч.1 ст.111 і ч.1 ст.263-1 КК України, у зв'язку з недоведеністю вчинення ним даних кримінальних правопорушень. Застосувати положення ст.39 КК України до обвинувачення за ч.1 ст.263 КК України і закрити провадження по даному епізоду у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

У випадку призначення покарання, застосувати положення Закону України №838-VIII від 26.11.2015 («Закон Савченко») при зарахуванні попереднього терміну відбування покарання. Визначити початком строку відбування покарання момент фактичного затримання - 15 листопада 2022 року. Змінити запобіжний захід, звільнивши його з-під варти. Просить розглянути питання про його статус комбатанта і можливість включити його до списків обміну з Російською Федерацією.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, ОСОБА_7 посилається на те, що оскаржуваний вирок є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню через суттєві порушення норм кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та невідповідність тяжкості призначеного покарання.

Зазначає про порушення права на ефективний захист через неналежне реагування на зміну обвинувачення. Так, 02.04.2025 сторона обвинувачення змінила кваліфікацію з ч.1 ст. 258-3 КК України на ч.1 ст. 111 КК України. Суд не врахував, що юридичні елементи цих злочинів суттєво відрізняються та не надав стороні захисту достатньо часу та можливостей для підготовки нової лінії захисту. Зазначає про те, що вирок ґрунтується на використанні недопустимих доказів, зокрема на протоколах негласних слідчих (розшукових дій). Таким чином, суд не перевірив належним чином законність отримання цих доказів у відповідності з ст.ст. 252, 257 КПК України, не надав стороні захисту доступу до повного обсягу матеріалів.

ОСОБА_7 звертає увагу на односторонність та неповноту судового розгляду. Так, суд відхилив його показання про ненавмисний характер пошкодження карабіну. Також, суд не надав оцінки суперечливим показанням свідків. Наприклад, показанням свідка ОСОБА_11 про його гуманне ставлення до неї в полоні, що прямо суперечить висновку суду про наявність у нього ворожого наміру.

Зазначає про те, що суд помилково кваліфікував його дії у 2014 році за ч.1 ст.111 КК України, як перехід на бік ворога. Зауважує, що його участь у збройному формуванні «ЛНР» як командира штурмового взводу відбувалась в контексті міжнародного збройного конфлікту, де його функції були аналогічні функціям комбатанта, як це визначено ст.43 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій. На переконання апелянта, участь в бойових діях не є автоматично державною зрадою. Сторона обвинувачення не довела наявність умислу завдати збитків саме суверенітету та територіальній цілісності України. Висновки суду про його «антиукраїнські погляди» є оціночним судженням та не можуть бути єдиною підставою для засудження за такий тяжкий злочин. Разом з тим, суд не взяв до уваги, що ОСОБА_7 у своїх діях керувався ст.5 Конституції України, його дії були продиктовані реалізацією його конституційного права, передбаченого ст.27 Конституції України, захищати своє життя і здоров'я, а також життя і здоров'я інших людей (в даному випадку - жителів Луганщини від протиправних посягань, якими він на той момент сприймав дії Збройних Сил України на території області).

Щодо обвинувачення за ч.1 ст. 263-1 КК України зазначає про те, що його провина у переробці карабіну не доведена поза розумним сумнівом. Висновок експерта лише констатує факт видалення шрифту «саморобним способом», але не містить ніяких даних, що саме ОСОБА_7 вчинив ці дії. Жоден свідок цього не бачив, інструменти під час обшуку вилучено не було. Обвинувачення ґрунтується виключно на припущеннях.

Щодо обвинувачення за ч.1 ст.263 КК України зазначає про те, що суд повністю проігнорував доводи сторони захисту про наявність стану крайньої необхідності. Так, боєприпаси було придбано в березні 2022 року у Житомирській області в умовах реальної та безпосередньої загрози життю та здоров'ю його сім'ї через повномасштабне вторгнення РФ. Зауважує, що його дії були направлені виключно на захист від цієї небезпеки, яка могла спричинити більше шкоди, ніж було завдано.

Апелянт зазначає, що призначене покарання у вигляді 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна є надмірно суворим та несправедливим. Суд сам встановив відсутність обставин, які обтяжують покарання. Однак, судом не було враховано пом'якшуючих покарання обставин, а саме те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має на утриманні трьох дітей, двоє з яких не неповнолітніми. Разом з тим, конфіскація майна є додатковим покаранням, яке непропорційно вплине на добробут його родини, яка не несе відповідальності за його дії.

Звертає увагу на те, що суд проігнорував його твердження про статус комбатанта та його прохання про розгляд можливості обміну в РФ. Так, відмова розглянути цей аспект захисту є порушенням права на повний і всебічний розгляд справи.

ОСОБА_7 зазначає про те, що в резолютивній частині вироку було допущено грубі фактичні помилки в датах, які роблять його виконання неможливим в цій частині і свідчать про неуважність суду. Так, суд постановив рахувати початок терміну відбування покарання з «15.11.2025 року». Ця дата є в майбутньому, що є очевидною опискою. Разом з тим, суд вказав врахувати у термін відбування покарання термін попереднього затримання з «15.11.2023», однак з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 був затриманий і взятий під варту 15.11.2022 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що судовий розгляд проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, порушень вимог закону, які були б суттєвими і тягли за собою скасування вироку, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частиною 2 статті 94 КПК України визначено, що жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

При цьому колегія суддів враховує, що згідно з вимогами ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції, з дотриманням положень ст. 337 КПК України, забезпечивши сторонам усі можливості для реалізації їхніх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону, дослідив надані сторонами докази, повно, всебічно та неупереджено дослідив всі обставини даного кримінального провадження, об'єктивно та за своїм внутрішнім переконанням оцінив кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, детально навів досліджені докази у вироку, дав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111, ч.1 ст.263-1, ч.1 ст.263 КК України за обставин, встановлених судом.

Так, з показань обвинуваченого слідує, що ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав та суду показав, що дійсно у 2014 році був командиром штурмового підрозділу в м. Луганськ. На той час в м. Києві був державний переворот та були направлені війська в Луганську область, які порушували законні права інтереси жителів Луганщини. Через це вступив до лав «ЛНР» та почав захищати інтереси людей. Народився в РФ, в Амурській області в сім'ї офіцерів, батько був офіцер, вся сім'я офіцерів. В РФ проживав протягом 10 років. У 1980 році його перевезли в Україну в Луганську область, оскільки вітчим родом з України, навчався в середній школі № 4, потім навчався спортивному класі технікуму, потім пішов служити в Радянську армію, проходив військову підготовку, має навики застосування різного типу зброї, однак переважно використовував стрілкову зброю. Служив протягом 3-х років у військах СРСР, а після закінчення служби поїхав на рік в Росію у 1992 році, працював. У 1993 році переїхав в с. Ровеньки, Луганської обл., до матері де проживав, одружився, з'явилися діти, які наразі перебувають в РФ, в Луганській області. З другою дружиною у 2004 чи 2005 році познайомився, був вже розлучений з першою дружиною. Друга дружина навчалася, закінчувала академію внутрішніх справ. ОСОБА_12 - це її батько, він керував Стаднінським заводом з 2013 року. також його запросили на цей завод як механіка - інженера у 2015 році. Громадянство України не отримував, паспорт йому просто принесли, до цього жив за Радянським паспортом.

На посаду командира штурмового підрозділу «ЛНР» його призначив міністр оборони ОСОБА_13 . З наказом про прийняття на посаду ознайомила канцелярія штабу в письмовій формі, не пам'ятає хто точно, також ознайомили з інструкцією під розписку. Посаду займав офіційно, рапорт російською писав, знаходився у штабі. Там же у штабі й отримував накази, виконував покладені завдання, носив військову форму. Були шеврони, на рукаві трикутники, один був «ЛНР» на чорному фоні, червоне щось було, погони були на липучках, з правої сторони був зазначений спецпідрозділ. Наказ не пам'ятає коли був підписаний, або у травні, або у червні 2014 року. Відразу ж як прийняв присягу, та отримав зброю, пластикове посвідчення, на ньому була вказана посада та звання - старший лейтенант. На посаді перебував до грудня 2014 року, а перед Новим Роком прибув вже в Україну. Коли пішов з посади, то здав зброю службі РАФ, посвідчення здав теж в канцелярію. Керувався нормами «ЛНР» при призначенні, тобто «ЛНР» створювала свої норми, був якийсь документообіг, він заповнив форму, повинен був виконувати накази, міг перевіряти документи, що передбачалося інструкцією, однак не пам'ятає хто затверджував інструкцію. «ЛНР» не була підконтрольна РФ, всі рішення приймалися на місці, хоча йому про це не відомо. Хто фінансував «ЛНР» не знає, однак припускає, що можливо ОСОБА_14 . Як керівник підрозділу був присутній на оперативних нарадах, не пам'ятає що саме обговорювалося, однак співпраця з Росією не обговорювалася. З ОСОБА_13 мав дружні і службові стосунки. На службі займалися контррозвідкою. У свій підрозділ набирав ветеранів спецназу, тобто осіб з досвідом, проводив навчання, забезпечував зброєю, яка виписувалася на військову поліцію і надходила до них через військову поліцію. Він у структурі військової поліції не був, зброю не застосовував, не стріляв, до Беркуту ніякого відношення не мав. Будучи на посаді командира взводу він виконував будь-які накази, якщо сказали б їхати для участі у безпосередніх бойових діях, то він би поїхав. Крім того, збирав інформацію про СБУ на території Луганської області для того, щоб вивести людей, які тут залишились, ось це і була його робота. На момент подій на території «ЛНР» російська армія не перебувала. Зі свідком ОСОБА_16 познайомився в столовій, яка була розміщена в РАЦСі. Вона попросила забрати її куди не-будь звідти та вивести. Він її не утримував та не затримував, чому звернулася саме до нього не знає. Пробув на Луганщині до кінця 2014 року, після чого покинув підрозділ по багатьох причинах, а саме розчарувався у «ЛНР» та «ДНР» оскільки це не Росія. Більш того, друга дружина поставила умови, що якщо він не приїде в Україну, то не побачить своїх дітей. Після «ЛНР» не поїхав в Росію тому, що не хотів кидати сім'ю, більш того, він був підозрюваний там, проводили обшук в його помешканні, але у 2015 році питання було вирішено.

ОСОБА_17 ( ОСОБА_18 ) знає, однак він виявився мародером і через його дії багато людей загинуло. У нього батальйон був, він його з дому взяв під варту. Також знає ОСОБА_19 , він начальник військової поліції, з ним перебував у дружніх відносинах, інколи виконував його доручення, однак в підпорядкуванні у нього не був. ОСОБА_20 можливо був командиром підрозділу ОСОБА_42 ОСОБА_21 був у військовій адміністрації. ОСОБА_41 також знає, він помічник міністра оборони. ОСОБА_38 - комендант м. Луганська, однак не виконував з ним завдання, його ОСОБА_18 ( ОСОБА_17 ) також затримав, тримали в комендатурі. ОСОБА_23 пам'ятає, однак не знає чим він займався, задачі від нього не виконував. ОСОБА_24 знав, він гуманітарщик. Під час перебування в підрозділі отримував нагороди, звання, документи про це давали. Оплатою за працю на ЛНР за всю службу було 700 доларів в місяць.

Коли прибув до Києва, то в Києві жив, а працюючи на спиртзаводі, проживав у с. Стадниця. На заводі працював заступником директора. ОСОБА_25 був керівником, заробляв 20 000 грн. Під час повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, він був на заводі, сказали що почались бойові дії, він написав заяву на розрахунок та виїхав до себе в Київ, привів зброю до ладу та заступив на чергування на блокпостах. Під час обшуку патрони знаходили різного калібру, ножі, їх принесли та подарували працівники українських спецслужб. Він добре володів зброєю, мав автомат Калашникова, тому підтверджує наявність вилученої зброї.

Метою створення «ЛНР» була протидія незаконній владі у м. Києві. Спочатку ніхто не протидіяв, однак коли відправили азовців, ЗСУ, ОСОБА_26 до них, то вони вже почали воювати, він був у складі мінометної групи, захищав територію від окупантів, тобто він був за людей. В Україну потрапив із Сумської області, але перед цим в РФ заїжджав через Білгородську область. У 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, забрав сім'ю та вони переїхали в Липники.

Вважає себе комбатантом, а Росію своєю Батьківщиною, він там народився, більш того, його судять за ті дії, які він вчинив як комбатант. Його судять за те, що він був зі зброєю в руках. Також, заявив, що претендує на обмін, є раніше не судимим та не притягався до кримінальної відповідальності на території України.

Щодо видалення штифта на секторальному прицілі карабіну «АКС МП-УОС» та зміни таким чином його конструктивних особливостей, ОСОБА_7 зазначив, що умисно такі дії не вчиняв, а вказані зміни відбулися самі собою в результаті експлуатації карабіну та у зв'язку із тим, що сплав металу із якого виготовлений штифт є крихким.

Незважаючи на заперечення обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини, його вина у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111, ч.1 ст.263-1, ч.1 ст.263 КК України підтверджується безпосередньо дослідженими та детально проаналізованими у вироку доказами.

Зокрема, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показала, що працює в Міністерстві закордонних справ на посаді радниці голови. Із ОСОБА_7 познайомилась приблизно 07.-08.2014 року, на той час перебувала в полоні та знаходилась в будівлі Жовтневого РАЦСу в м. Луганську. ОСОБА_7 періодично там перебував, однак постійно не знаходився в місці їх утримання. Познайомились вони тоді, коли вона, як полонена, була залучена до робіт. ОСОБА_7 разом зі своїм товаришем, керівником слідства, вивіз її до своєї квартири, яку потрібно було прибрати. Обвинувачений на той час носив форму, а саме: як називається «горка», кольору хакі. Одного разу, прибираючи будівлю, схожу на управління поліції чи іншу спецслужбу, чи певний правоохоронний орган, побачила, що в тій будівлі перебували виключно військовослужбовці. Серед всіх ОСОБА_7 дуже відрізнявся, оскільки він не бив її, як інші, спілкувався спокійно, щось розповідав, він дивувався як вона могла потрапити у полон. Щодо думок про ЗСУ та ЗСРФ ніхто нічого не говорив, про це мало хто говорив, їх всіх на той момент ознайомили з наказом про розстріл, тому вони тільки й чекали коли це станеться, а робота - це була єдина можливість вийти з підвалу та подихати повітрям. Одного разу вона розповіла ОСОБА_7 як потрапила у полон і він їй сказав, що допоможе виїхати через Крим, тому вона телефонувала в столовій мамі, аби та скинула їй копію паспорту, оскільки їх забирала бригада ОСОБА_27 та знищила всі документи. Начальник в'язниці, побачивши те, що вона нишком комусь телефонує, посадив її у в'язницю знову. Слово ОСОБА_28 мало вагу, однак вона не знала конкретно яку посаду він займає та ким саме виступає. Також, одна дівчинка, яка разом з нею в полоні перебувала та також прибирала у ОСОБА_29 , повідомила, що теж не знає яку позицію займає обвинувачений, однак те, як він давав вказівки конвою, а всі його слухали говорить про те, що він далеко не рядовий офіцер. З полону була звільнена шляхом обміну, українські спецслужби обміняли її на сепаратистів, однак в подальшому вдруге потрапила в полон та перебувала там протягом 5 місяців як представник служби обміну, оскільки була затримана під час обміну на першому блокпосту станиці Луганської. Під час перебування в другому полоні не пересікались із ОСОБА_7 28.10.2015 її було звільнено з другого полону. За весь час перебування в полоні та спілкування із ОСОБА_7 , конкретики щодо його статусу, завдання і місії не мала, не знала хто він, навіть прізвище його дізналась виключно при затриманні.

Свідок ОСОБА_30 , будучи допитаним в судовому засіданні, суду показав, що він служив у правоохоронних органах в Луганській обл. Після виходу на пенсію працював керівником будівельної компанії. У 2011 році його запросили в ДП «Укрспирт» та він став начальником Стадницького пивного заводу, 7 грудня 2011 року прийняв керівництво, відновив завод оскільки він був не в робочому стані, на якому пропрацювали до 2022 року. Із ОСОБА_29 познайомився у 2007 році, дочка привела його як майбутнього чоловіка. На той час, у ОСОБА_7 була компанія по ремонту шахтового обладнання. У 2013 році забрав ОСОБА_7 працювати на завод старшим охоронцем в м. Стадницькому. У 2014 році в квітні місяці ОСОБА_7 поїхав у м. Луганськ, казав, що не приїде, оскільки залишився доглядати матір. З того моменту вони не спілкувалися, жодних відносин не підтримували. У 2015 році проводився обшук квартири та транспортного засобу ОСОБА_7 , останній не був затриманий, жодні підозри чи обвинувачення йому не пред'являлися.

Свідок ОСОБА_31 , будучи допитаним в судовому засіданні, суду показав, що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , працює на посаді менеджера ТОВ "Сталь Груп Енерджі". Із ОСОБА_7 познайомився на роботі на Стадницькому спиртзаводі, точно не пам'ятає коли, певно у відділі кадрів, коли він прийшов влаштовуватися на завод. Директор мабуть сказав, що ОСОБА_7 є заступником керівника з технічних питань, а він був менеджером з постачання. Діловодство велося українською мовою, на момент роботи на «Укрспирті» він не підпорядковувався прямо ОСОБА_7 . Сам ОСОБА_7 працював до моменту продажу заводу, однак, до повномасштабного вторгнення обвинувачений працював на підприємстві. З ОСОБА_7 спілкувалися суто по роботі, в плані виконання задач на виробництві. ОСОБА_7 - людина своєрідна, проявів фізичної сили від нього він не бачив, часто ОСОБА_7 був одягнутий у одяг військового пошиву, або джинси, бувало в цивільному одязі. Робота не вимагала певного дрес-коду. Інколи у ОСОБА_7 з собою було щось схоже на зброю, однак не розумів що саме. На момент повномасштабного вторгнення в перший день ОСОБА_7 був на місці, поставили блокпости, чергували всі: і депутати, і старости були, слідкували хто заїжджає, а хто виїжджає, залучали сільське населення. Яку конкретну участь брав в тих діях ОСОБА_7 він не бачив, оскільки вони були на різних блокпостах. Про ОСОБА_7 говорили до цього, що він з Луганської області, детальну характеристику про нього дати не може, однак може сказати, що інколи ОСОБА_7 спілкувався на роботі українською мовою.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_32 , суду показав, що проживає за адресою: АДРЕСА_4 , працює у ТОВ "Сталь Груп Енерджі". У 2016-2017 році познайомився із ОСОБА_7 , перебували з ним в робочих відносинах, обвинувачений на той момент працював інженером, а він - керівником охорони. Не з'ясовував звідки ОСОБА_7 з'явився на підприємстві, хоч він і раніше від ОСОБА_7 почав працювати на підприємстві. Разом з обвинуваченим працювали з 2017 до 2022 року. ОСОБА_7 мав військові навички, носив військову форму, також носив травматичний пістолет із собою, однак у формі не кожен день ходив. З початку повномасштабної війни ОСОБА_7 деякий час перебував на робочому місці, брав участь у чергуваннях на блокпостах, оскільки вони там бачились, однак не спілкувалися. Де проживав у 2014 році ОСОБА_7 не повідомляв, про особисте теж не розповідав, вони мали виключно робочі стосунки.

Будучи допитаним в судовому засіданні свідок ОСОБА_33 суду показав, що проживає за адресою: АДРЕСА_5 , працює водієм. Взимку 2009 чи 2010 у м. Брянці, Луганської обл. ОСОБА_7 приїхав на підприємство ООО «Проммаш» придбати запчастини. Із ОСОБА_7 підтримував робочі відносини, оскільки раз на місяць він щось купував у його підприємства, періодично спілкувалися з ним. У 2014 році був у м. Брянка, зустрічався весною із ОСОБА_7 , оскільки надійшло від нього замовлення, конкретного він нічого не розповідав, обговорювали лише те, що у всіх було на слуху. На той момент не пам'ятає чи говорив ОСОБА_7 про участь в підрозділах ЛНР, однак пізніше він показував посвідчення, що він підполковник, однак в якій саме структурі чи формуванні не пам'ятає. Восени він зателефонував, запросив його до себе в Луганськ, оскільки той сказав, що треба поговорити. Він приїхав до ОСОБА_7 , який за ремонт редуктора мав віддати кошти. При зустрічі ОСОБА_7 повідомив, що буде виїжджати в Білорусь. Вперше після подій в Луганській області зустрілися випадково із ОСОБА_7 у 2016 чи 2017 році в Києві в Торговому центрі на ст. м. «Либідська», він не знав, що ОСОБА_7 в України, той сказав, що пішов працювати в правоохоронні органи, отримав новий паспорт, що дороги назад в Луганськ не має, а тут йому добре в Україні - в Києві. Після цього востаннє бачилися влітку у 2020 - 2021 році, обвинувачений зателефонував йому на якийсь месенджер, вони зустрілися і разом пили каву на вулиці. ОСОБА_7 сказав, що придбав квартиру, що робить там ремонт. Жодної співпраці ОСОБА_7 не пропонував.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_7 підтверджується наступними письмовими доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, а саме:

- даними, відображеними у протоколі огляду від 16.12.2021 року (т. 2 а.п. 1-2), з яких вбачається, що було проведено огляд матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №220214000000000489 від 28.10.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.109, ч.2 ст.110, ч.1 ст.14 ч.2 ст.258, ч.2 ст.28 ч.1 ст.258, ч.1 ст.258-3, ч.2 ст.258-5, ст.341 КК України, з метою фіксації відомостей про протиправну діяльність ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Матеріали у томі №10, у кількості 314 (триста чотирнадцять) аркушів, та томі №11, у кількості 305 (триста п'ять) аркушів. Оглянувши вказані матеріали встановлено, що в томі №10 наявні відомості, які мають значення для розслідування кримінального провадження № 42021000000001384, а саме:

супровідний лист Управління контррозвідувальних заходів з протидії посяганням на територіальну цілісність України Департаменту захисту національної державності СБ України (далі - ДЗНД СБ України) від 10.02.2015 № 5/3/4-3954 на 1 аркуші;

рапорт від 09.02.2015 № 5/3/4-3953 на 2 аркушах;

супровідний лист до ДЗНД СБ України від 10.02.2015 № 6/1819 на 1 аркуші;

доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій від 10.02.2015 на 3 аркушах;

лист ДЗНД СБ України від 14.02.2015 № 5/3/4-4608 на 2 аркушах;

протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 17.02.2015 на 3 аркушах;

оптичний диск з відеозаписом допиту свідка ОСОБА_7 від 17.02.2015;

ордер серії АА № 060639 від 17.02.2015 на 1 аркуші;

копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 480 на ім'я ОСОБА_34 на 1 аркуші;

договір про надання правової допомоги від 16.02.2015 № 6-Д на 1 аркуші;

супровідний лист ДЗНД СБ України від 20.2.2015 № 5/3/4-5257 на 1 аркуші;

протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 09.02.2015, нетаємно, на 19 аркушах;

оптичний диск з результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, що є додатком до протоколу від 09.02.2015;

- даними, відображеними у протоколі про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 09.02.2015 року з додатком (т. 2 а.п. 20-39), з яких вбачається, що у ході даної слідчої дії було проведено огляд фонограм, здобутих за результатами проведення оперативно-технічних пошукових заходів у системах і каналах телекомунікацій з метою пошуку ознак або фактів терористичної та іншої протиправної діяльності ОСОБА_7 . Було встановлено ряд телефонних розмов, здійснених з абонентського номера НОМЕР_2 ;

- фактичними даними, відображеними у протоколі огляду від 17.10.2022 року з додатками (т. 2 а.п. 40-45) з яких вбачається, що об'єктом огляду є інформаційне повідомлення в мережі Інтернет, розміщене на сторінці порталу «Луганский Информационный Центр» за посиланням: «https://lug-info.com/news/glava-lnr-pozdravil-voennosluzhaschikh-komendatury-s-godovschinoi-sozdaniva-komendantskogo-polka-8504». На сторінці зазначеної новини розміщено інформаційне повідомлення із назвою «Глава ЛНР поздравил военнослужащих комендатуры с годовщиной создания комендантского полка (ФОТО)», що є повідомленням про святкування річниці створення військової комендатури в так званій «лнр». Надалі у вкладці з назвою «Архивировать страницу, которая сейчас онлайн» введено Інтернет-адресу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за якою знаходиться публікація, та запущено процес архівації. Файли повного збереження Web-сторінок заархівовано у файл «JI-И-Ц.rar» та записано (збережено) на окремий мультимедійний оптичний носій інформації - DVD-R диск (марки «Verbatim», номер диску: L130308318:30);

- комплексом даних, відображених у протоколі обшуку від 15.11.2022 року з додатками (т. 2 а.п. 156-164);

- комплексом даних, відображених у висновку експерта № СЕ-19/111-22/51385-БЛ від 17.01.2023 року (т. 2 а.п. 183-186) з яких вбачається, що наданий на дослідження предмет є неосновною частиною зброї - пристроєм «ПБС-1» (зав. № НОМЕР_3 ) для зменшення полум'я та звуку пострілу. Наданий предмет є пристроєм «ПБС-1» (зав. НОМЕР_27) для зменшення полум'я та звуку пострілу при стрільби з модернізованих автоматів конструкції Калашнікова (АКМ, АКМС) калібру 7,62x39 мм з використанням спеціальних патронів «УС» зі зменшеною швидкістю кулі. Наданий пристрій може бути використаний зі зброєю, виготовленою на базі автоматів конструкції Калашнікова з відповідними розмірними та конструктивними особливостями для кріплення дульних пристроїв (в т.ч. АКС МП-УОС). Встановити можливість використання наданого пристрою з карабіном «Тигр» калібру 7,62х54 мм не надалось можливим у зв'язку з відсутністю останнього в колекції Київського НДЕКЦ МВС;

- даними, відображеними у висновку експерта № СЕ-19/111-22/51704-БЛ від 25.01.2023 року (т. 2 а.п. 193-200) з яких вбачається, що надані на дослідження 212 патронів групи № 2, належать до боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї, з їх числа:

102 патрони з маркуванням: клеймо заводу виробника «7,62x54R», «S&B 17 7.62x54R», «S&B 15 7.62x54R» «LVE 03 7.62x54R», є мисливськими гвинтівковими патронами калібру 7,62x54R мм, що споряджені кулями зі свинцевим осердям;

110 патронів, є бойовими гвинтівковими патронами калібру 7,62x54R мм, що споряджені: 101 патрон споряджений кулями зі сталевим осердям; 6 патронів споряджені бронебійно-запалювальними кулями; 3 патрони споряджені трасуючими кулями.

З числа наданих на дослідження 212 патронів групи № 2: надані 102 патрони з маркуванням: клеймо заводу виробника «7,62х54Я», «S&В 17 7.62x5411», «S&В 15 7.62x5411» «LVЕ 03 7.62x54R» призначені для стрільби зі зброї відповідного типу та калібру, а саме карабінах калібру 7,62x54R (карабінах системи Мосіна, карабінів СВД, СВТ; даний перелік не вичерпним).

Надані 110 патронів призначені для стрільби зі зброї відповідного типу та калібру, а саме гвинтівках та кулеметах калібру 7,62х54Я (гвинтівках зразка 1891/1930 років системи Мосіна, СВД; кулеметах ПК/ПКМ, даний перелік не вичерпним).

Надані на дослідження 325 патронів групи № 1, належати до боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї, з їх числа: 150 патронів з маркуванням «БПЗ 7.62x39» та 26 патронів з маркуванням «ZVS 7.62x39», є мисливськими проміжними патронами калібру 7,62x39 мм, що споряджені кулями зі свинцевим осердям; 149 патронів, є бойовими проміжними патронами калібру 7.62х39 мм, що споряджені кулями зі сталевим осердям.

З числа наданих на дослідження 325 патронів групи № 1: надані 150 патронів з маркуванням «БПЗ 7.62x39» та 26 патронів з маркуванням «ZVS 7.62x39», призначені для стрільби зі зброї відповідного типу та калібру, а саме: карабіни «АКСМП-УОС», «АКМС-МФ», «Форт-202» «ОП СКС» (наданий перелік зброї не є вичерпним). Надані 149 патронів призначені для використання у зброї відповідного типу та калібру, а саме: самозарядний карабін «СКС»; автомат «АК-47», «АКМ» та «АКМС»; ручні кулемети «РПК», «РПКС» (наданий перелік зброї не є вичерпним);

- фактичними даними, відображеними у висновку експерта № СЕ-19/111-22/51395-БЛ від 09.01.2023 року (т. 2 а.п. 206-213) з яких вбачається, що наданий на дослідження карабін «АКС МП-УОС», № НОМЕР_4 , калібру 7,62x39 мм відноситься до нарізної вогнепальної зброї. Наданий на дослідження карабін є карабіном «АКС МП-УОС» калібру 7,62x39 мм, № НОМЕР_5 , виготовлений ДП «Укроборонсервіс» (м. Київ, Україна і шляхом промислової переробки 7,62 мм автомата АКС (виробництва В О «ІЖМАШ», колишній СРСР) з подальшим видаленням саморобним способом обмежувача секторного прицілу для стрільби на відстані до 300 м. В наданому на дослідження вигляді карабін не відповідає вимогам ГСТУ 78-41-002-97 «Зброя спортивна та мисливська» (п. 4.13.2: «Конструкції зброї, яка виготовлена шляхом перероблення зі зброї військового призначення, додатково повинна забезпечувати: обмеження дальності стрільби на відкритих прицільних механізмах до 300 м»). Надані магазини виготовлені промисловим способом, є зйомними коробчастими магазинами ємністю 30 патронів калібру 7,62x39 мм до автоматів конструкції Калашнікова. Наданий карабін «АКС МП-УОС» калібру 7,62x39 мм, № НОМЕР_4 придатний для стрільби. Наданий карабін № НОМЕР_1, виготовлений ДП «Укроборонсервіс» (м. Київ, Україна) шляхом промислової переробки 7,62 мм автомата АКС (виробництва ВО «ІЖМАШ», колишній СРСР) з подальшим видаленням саморобним способом обмежувача секторного прицілу для стрільби на відстані до 300 м. В наданому на дослідження вигляді карабін не відповідає вимогам ГСТУ 78-41-002-97 «Зброя спортивна та мисливська» (п. 4.13.2: «Конструкції зброї, яка виготовлена шляхом перероблення зі зброї військового призначення, додатково повинна забезпечувати: - обмеження дальності стрільби на відкритих прицільних механізмах до 300 м»).

- комплексом даних, відображених у висновку експерта № СЕ-19/111-22/51398-БЛ від 25.01.2023 року (т. 2 а.п. 219-223) з яких вбачається, що наданий на дослідження карабін, належить до мисливської нарізної вогнепальної зброї. Наданий на дослідження карабін є самозарядним карабіном моделі «ТИГР» калібру 7,62x5411 № НОМЕР_6 . Наданий на дослідження карабін придатний для стрільби. Наданий на дослідження карабін виготовлено промисловим способом. Слідів переробки не виявлено.

- даними, відображеними у висновку експерта № СЕ-19/111-22/51390-БЛ від 07.12.2022 року (т. 3 а.п. 6-10), вбачається, що надана на дослідження рушниця належить до гладкоствольної вогнепальної зброї моделі «S.P.A.S.12», № НОМЕР_7 , 12го калібр, що виготовлено промисловим способом. В наданому на дослідження стані рушниця не відповідає галузевому стандарту «ЗБРОЯ СПОРТИВНА ТА МИСЛИВСЬКА, ВИМОГИ БЕЗПЕКИ. МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ НА БЕЗПЕКУ ГСТУ 78-41-002-97» пункту «4.2.1.3 - ємність магазину (барабану) нарізної зброї не перевищувати 10 патронів, а гладко ствольної (зі встановленим обмежувачем - за його наявності) - 4 патронів», в даній рушниці на 8 патронів. Надана на дослідження рушниця придатна для стрільби. Конструктивні зміни в надану на дослідження рушницю не вносилися;

- фактичними даними, відображеними у висновку експерта № СЕ-19/111-22/51263-ХЗ від 28.12.2022 року (т. 3 а.п. 20-82), з якого вбачається, що наданий на дослідження ніж з руків'ям зеленого кольору з написом на лезі «З V» не відноситься до холодної зброї. Частина запитання «Якщо так, то до якого виду холодної зброї належить» не вирішувалась в зв'язку з тим, що наданий на дослідження ніж не відноситься до холодної зброї. Ніж виготовлений заводським способом.

Наданий на дослідження ніж з руків'ям коричневого кольору з написом на лезі «Bark River Knives» не відноситься до холодної зброї. Частина запитання «Якщо так, то до якого виду холодної зброї належить» не вирішувалась в зв'язку з тим, що наданий на дослідження ніж не відноситься до холодної зброї. Ніж виготовлений заводським способом.

Наданий на дослідження ніж з руків'ям чорного кольору з написом «Beaver Knife Bushoraft» не відноситься до холодної зброї. Частина запитання «Якщо так, то до якого виду холодної зброї належить» не вирішувалась в зв'язку з тим, що наданий на дослідження ніж не відноситься до холодної зброї. Ніж виготовлений заводським способом.

Наданий на дослідження ніж з руків'ям чорного кольору з написом «Benchmade» не відноситься до холодної зброї. Частина запитання «Якщо так, то до якого виду холодної зброї належить» не вирішувалась в зв'язку з тим, що наданий на дослідження ніж не відноситься до холодної зброї. Ніж виготовлений заводським способом.

Наданий на дослідження ніж з руків'ям чорного кольору з написом «Benchmade Osborne» не відноситься до холодної зброї. Частина запитання «Якщо так, то до якого виду холодної зброї належить» не вирішувалась в зв'язку з тим, що наданий на дослідження ніж не відноситься до холодної зброї. Ніж виготовлений заводським способом.

Наданий на дослідження ніж з руків'ям чорного-синього кольору з написом «Benchmade Osborne» не відноситься до холодної зброї. Частина запитання «Якщо так, то до якого виду холодної зброї належить» не вирішувалась в зв'язку з тим, що наданий на дослідження ніж не відноситься до холодної зброї. Ніж виготовлений заводським способом.

Наданий на дослідження ніж з руків'ям чорного кольору з написом «Benchmade S.O.C.P.» не відноситься до холодної зброї. Частина запитання «Якщо так, то до якого виду холодної зброї належить» не вирішувалась в зв'язку з тим, що наданий на дослідження ніж не відноситься до холодної зброї. Ніж виготовлений заводським способом.

Наданий на дослідження ніж з руків'ям чорного кольору з написом «BLACK TALON II» не відноситься до холодної зброї. Частина запитання «Якщо так, то до якого виду холодної зброї належить» не вирішувалась в зв'язку з тим, що наданий на дослідження ніж не відноситься до холодної зброї. Ніж виготовлений заводським способом.

Наданий на дослідження ніж з руків'ям чорного кольору з написом на клинку «BRADFORD USA» відноситься до холодної зброї. Ніж відноситься до контактної клинкової холодної зброї колюче-ріжучої дії. Ніж виготовлений заводським способом.

Наданий на дослідження ніж з руків'ям сірого кольору з написом «CODE 4 COLD STEEL» не відноситься до холодної зброї. Частина запитання «Якщо так, то до якого виду холодної зброї належить» не вирішувалась в зв'язку з тим, що наданий на дослідження ніж не відноситься до холодної зброї. Ніж виготовлений заводським способом.

Наданий на дослідження ніж з руків'ям чорного кольору з написом на клинку «FIRSTEDGE» відноситься до холодної зброї. Ніж відноситься до контактної клинкової холодної зброї колюче-ріжучої дії. Ніж виготовлений заводським способом.

Наданий на дослідження кинджал з руків'ям сірого кольору з написом на клинку «GERBER Mark II» відноситься до холодної зброї. Кинджал відноситься до контактної клинкової холодної зброї колюче-ріжучої дії. Кинджал виготовлений заводським способом.

Наданий на дослідження ніж з руків'ям коричневого кольору з написом на лезі «molletta lionsteel» не відноситься до холодної зброї. Частина запитання «Якщо так, то до якого виду холодної зброї належить» не вирішувалась в зв'язку з тим, що наданий на дослідження ніж не відноситься до холодної зброї. Ніж виготовлений заводським способом.

Наданий на дослідження ніж з руків'ям чорного кольору з написом на клинку «molletta lionsteel» відноситься до холодної зброї. Ніж відноситься до контактної клинкової холодної зброї колюче-ріжучої дії. Ніж виготовлений заводським способом.

Наданий на дослідження ніж з руків'ям зеленого кольору з написом «PENTAGON XR» не відноситься до холодної зброї. Частина запитання «Якщо так, то до якого виду холодної зброї належить» не вирішувалась в зв'язку з тим, що наданий на дослідження ніж не відноситься до холодної зброї. Ніж виготовлений заводським способом.

Наданий на дослідження ніж з руків'ям чорного кольору з написом на клинку «POHL FORCE» відноситься до холодної зброї. Ніж відноситься до контактної клинкової холодної зброї колюче-ріжучої дії. Ніж виготовлений заводським способом.

Наданий на дослідження ніж з руків'ям чорного кольору з написом «RECON 1» не відноситься до холодної зброї. Частина запитання «Якщо так, то до якого виду холодної зброї належить» не вирішувалась в зв'язку з тим, що наданий на дослідження ніж не відноситься до холодної зброї. Ніж виготовлений заводським способом.

Наданий на дослідження ніж з руків'ям чорного кольору з написом на клинку «RECON TANTO» відноситься до холодної зброї. Ніж відноситься до контактної клинкової холодної зброї колюче-ріжучої дії. Ніж виготовлений заводським способом.

Наданий на дослідження кинджал з руків'ям коричневого кольору з написом на клинку «Rex Applegate» відноситься до холодної зброї. Кинджал відноситься до контактної клинкової холодної зброї колюче-ріжучої дії. Кинджал виготовлений заводським способом.

Наданий на дослідження ніж з руків'ям чорного кольору з написом на клинку «Russian Bear Niolox Steel» відноситься до холодної зброї. Ніж відноситься до контактної клинкової холодної зброї колюче-ріжучої дії. Ніж виготовлений заводським способом.

Наданий на дослідження ніж з руків'ям зеленого кольору з написом на клинку «SIBERT» відноситься до холодної зброї. Ніж відноситься до контактної клинкової холодної зброї колюче-ріжучої дії. Ніж виготовлений заводським способом.

Наданий на дослідження ніж з написом на клинку «SIBERT BENCHMADE» не відноситься до холодної зброї. Частина запитання «Якщо так, то до якого виду холодної зброї належить» не вирішувалась в зв'язку з тим, що наданий на дослідження ніж не відноситься до холодної зброї. Ніж виготовлений заводським способом.

Наданий на дослідження ніж з руків'ям зеленого кольору з написом на клинку «SIBERT BENCHMADE» відноситься до холодної зброї. Ніж відноситься до контактної клинкової холодної зброї колюче-ріжучої дії. Ніж виготовлений заводським способом.

Наданий на дослідження ніж з руків'ям чорного кольору з написом на клинку «SOG» відноситься до холодної зброї. Ніж відноситься до контактної клинкової холодної зброї колюче-ріжучої дії. Ніж виготовлений заводським способом.

Наданий на дослідження ніж з руків'ям синього кольору з написом «Spyderco» не відноситься до холодної зброї. Частина запитання «Якщо так, то до якого виду холодної зброї належить» не вирішувалась в зв'язку з тим, що наданий на дослідження ніж не відноситься до холодної зброї. Ніж виготовлений заводським способом.

Наданий на дослідження ніж з руків'ям синього кольору з написом «SPYDERCO» не відноситься до холодної зброї. Частина запитання «Якщо так, то до якого виду холодної зброї належить» не вирішувалась в зв'язку з тим, що наданий на дослідження ніж не відноситься до холодної зброї. Ніж виготовлений заводським способом.

Наданий на дослідження ніж з руків'ям чорного кольору з написом на клинку «SPYDERCO» не відноситься до холодної зброї. Частина запитання «Якщо так, то до якого виду холодної зброї належить» не вирішувалась в зв'язку з тим, що наданий на дослідження ніж не відноситься до холодної зброї. Ніж виготовлений заводським способом.

Наданий на дослідження кинджал з руків'ям чорного кольору з написом на клинку «ТАІ PAN COLD STEEL» відноситься до холодної зброї. Кинджал відноситься до контактної клинкової холодної зброї колюче-ріжучої ДІЇ. Кинджал виготовлений заводським способом.

Наданий на дослідження ніж з руків'ям сірого кольору з написом на клинку «trc» відноситься до холодної зброї. Ніж відноситься до контактної клинкової холодної зброї колюче-ріжучої дії. Ніж виготовлений заводським способом.

Наданий на дослідження ніж з руків'ям чорного кольору з написом на лезі «trc» не відноситься до холодної зброї. Частина запитання «Якщо так, то до якого виду холодної зброї належить» не вирішувалась в зв'язку з тим, що наданий на дослідження ніж не відноситься до холодної зброї. Ніж виготовлений заводським способом.

Наданий на дослідження предмет схожий на ніж без руків'я не відноситься до холодної зброї. Частина запитання «Якщо так, то до якого виду холодної зброї належить» не вирішувалась в зв'язку з тим, що наданий на дослідження ніж не відноситься до холодної зброї. Ніж виготовлений саморобним способом.

Надана на дослідження сокира з написом на щоці полотна «GRANSFORS BRUK SWEDEN», не відноситься до холодної зброї. Частина запитання «Якщо так, то до якого виду холодної зброї належить» не вирішувалась в зв'язку з тим, що надана на дослідження сокира не відноситься до холодної зброї. Сокира виготовлена заводським способом.

Надана на дослідження сокира з написом на щоці полотна « GRANSFORS. BRUK SWEDEN », не відноситься до холодної зброї. Частина запитання «Якщо так, то до якого виду холодної зброї належить» не вирішувалась в зв'язку з тим, що надана на дослідження сокира не відноситься до холодної зброї. Сокира виготовлена заводським способом;

- даними відображеними у протоколі за результатами проведення негласного розшукового заходу від 15.08.2022 року з додатками (т. 4 а.п. 2-9), з якого вбачається, що за результатами проведення слідчої дії було проведено негласні розшукові дії із застосуванням технічних засобів зі зняття інформації з електронних комунікаційних мереж (НРДТ) з метою пошуку ознак або фактів терористичної та іншої протиправної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ст. 258-3 КК України. Матеріали НРДТ надійшли з ДОТЗ СБУ на оптичному носії DVD-R із грифом «таємно». Всього на диску знаходиться 738 файлів загальним об'ємом 56 609 671 байт та файл «pererlik.txt». у ході дослідження отриманих матеріалів виявлено аудіо файли та текстові файли, що містять інформацію, яка має значення для досудового розслідування;

- фактичними даними, відображеними у протоколі огляду від 25.08.2022 року (т. 4 а.п. 10-139) вбачається, що було проведено огляд оптичного носія DVD-R із грифом «таємно», де розміщено 22 папки, в яких містяться аудіо файли - записи телефонних розмов громадянина України ОСОБА_7 , який використовує тел. НОМЕР_8 , з іншими невстановленими особами. Вказані телефонні розмови викладено у текстовому вигляді у вказаному протоколі;

- комплексом даних, відображених у висновку експерта № СЕ-19-22/30846-ВЗ від 23.09.2022 року (т. 4 а.п. 147-200), з яких вбачається, що у розмовах на фонограмах файлів із такими назвами, а саме: «НОМЕР_28-2015.01.22-16.42.56-28_2.wav», «НОМЕР_28-2015.01.25-14.25.15-38_2.wav», «НОМЕР_28-2015.01.28-19.40.45-48.wav», «НОМЕР_28- 2015.01.31-18.51.23-61.wav», «НОМЕР_28-2015.02.04-11.22.58-20.wav», «НОМЕР_28-2015.02.04-13.21.59-21.wav», «НОМЕР_28-2015.02.04-16.35.58- 22.wav», що містяться на диску для лазерних систем зчитування Verbatim DVD-R 4.7 GB 16 х 120 min з рукописним написом «Копія ОТПЗ ОСОБА_7 », - брав участь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Промовлені ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слова та фрази, зафіксовані на фонограмах файлів із такими назвами, а саме: «НОМЕР_28-2015.01.22-16.42.56-28_2.wav», «НОМЕР_28-2015.01.25-14.25.15-38_2.wav», «НОМЕР_28-2015.01.28-19.40.45-48.wav», «НОМЕР_28-2015.01.31-18.51.23-61.wav», «НОМЕР_28-2015.02.04-11.22.58-20.wav», «НОМЕР_28-2015.02.04-13.21.59-21.wav», «НОМЕР_28-2015.02.04-16.35.58-22.wav», що містяться на диску для лазерних систем зчитування Verbatim DVD-R 4.7 GB 16 х 120 min з рукописним написом «Копія ОТПЗ ОСОБА_7 », загалом відповідають словам та фразам, позначеним у розмовах на вищезазначених досліджуваних фонограмах як ОСОБА_36 відповідно в тексті копії протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 09.02.2015 № 5/3/4-3956 на 19 арк.

У розмовах на фонограмах файлів із такими назвами, а саме: «НОМЕР_29-2014.04.08-16.09.2-228.wav», «НОМЕР_29-2014.05.10-12.54.25-1182.wav», «НОМЕР_29-2014.05.10-17.56.20-1287», «НОМЕР_29-2014.05.12-14.58.45-296.wav», «НОМЕР_29-2014.05.13-11.04.35-402.wav», «НОМЕР_32-2014.07.10-16.26.57-848.wav», «НОМЕР_33-2014.07.22-11.45.41-2292.wav», «НОМЕР_30-2014.11.30-10.35.12-443.wav», «НОМЕР_31-2014.07.19-12.59.41-2695.wav», «НОМЕР_31-2014.07.19-16.48.17-2707.wav» «НОМЕР_31-2014.07.21-10.02.7-2795_1.wav», «НОМЕР_31-2014.07.21-11.35.22-2815_l.wav», «НОМЕР_31-2014.07.21-19.29.32-2931.wav», «НОМЕР_31-2014.07.2209.24.33-3161_l.wav», «НОМЕР_31-2014.07.22-09.55.54-3165.wav», «380^03447582-2014.07.22-11.28.2995.wav», «НОМЕР_31-2014.07.22-11.51.18-3005.wav», «НОМЕР_31-2014.07.22-21.12.47-3127_1.wav», «НОМЕР_31-2014.07.23-09.19.22-3266_l.wav», «НОМЕР_31-2014.07.25-23.13.57-3527_l.wav», «НОМЕР_31-2014.07.26-19.52.8-3573.wav», «НОМЕР_31-2014.07.28-13.31.4-3649.wav», «НОМЕР_31-2014.07.30-15.42.41-3892.wav», «НОМЕР_31-2014.08.3-11.30.49-746.wav», «НОМЕР_34-2014.07.24-21.32.1-11774.wav», «НОМЕР_36-2014.07.14-13.20.21-1025.wav», «НОМЕР_36-2014.07.18-11.30.19-1532.wav», «НОМЕР_35-2014.07.10-19.57.18-244.wav», «НОМЕР_35-2014.07.22-11.41.14-866_2.wav», «НОМЕР_37-2014.12.03-12.12.14-20.wav», «НОМЕР_37-2014.12.03-14.13.42-32.wav», «НОМЕР_38-2014.07.19-21.25.38-4768.wav», «НОМЕР_38-2014.07.25-14.55.57-5811.wav», «НОМЕР_39-2014.10.30-19.17.36-693.wav», «НОМЕР_39-2014.11.02-08.52.39-61.wav», «НОМЕР_39-2014.11.02-13.43.35-29.wav», «НОМЕР_39-2014.11.7-18.22.17-245.wav», «НОМЕР_39-2014.11.16-17.53.29-56.wav», «НОМЕР_39-2014.11.19-11.52.6-227.wav», «НОМЕР_39-2014.11.19-15.21.0-239.wav», «НОМЕР_39-2014.11.19-19.23.32-305.wav», «НОМЕР_39-2014.11.22-15.00.36-69.wav», «НОМЕР_39-2014.11.27-14.24.37-211.wav», «НОМЕР_39-2014.11.28-10.55.6-1083.wav», «НОМЕР_40-2014.07.12-17.36.59-5798.wav», «НОМЕР_40-2014.07.13-08.42.11-6514.wav», «НОМЕР_40-2014.07.14-19.19.35-6887.wav», «НОМЕР_40-2014.07.18- 14.09.1-1-8471.wav», «НОМЕР_40-2014.08.03-12.55.36-1285.wav», «НОМЕР_41-2014.12.01-14.02.23-32.wav», «НОМЕР_42-2014.11.14-18.43.37-259.wav», «НОМЕР_42-2014.12.14-10.26.46-741.wav», що містяться на диску для лазерних систем зчитування Verbatim DVD-R 4.7 GB 16 х 120 min з реєстраційним №240 т/ж.16 від 21.07.22, - брав участь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Промовлені ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слова та фрази, зафіксовані на фонограмах файлів із такими назвами, а саме: «НОМЕР_29-2014.04.08-16.09.2-228.wav», «НОМЕР_29-2014.05.10-12.54.25-1182.wav», «НОМЕР_29-2014.05.10-17.56.20-1287», «НОМЕР_29-2014.05.12-14.58.45-296.wav», «НОМЕР_29-2014.05.13-11.04.35-402.wav», «НОМЕР_32-2014.07.10-16.26.57-848.wav» «НОМЕР_33-2014.07.22-11.45.41-2292.wav», «НОМЕР_30-2014.11.30-10.35.12-443.wav», «НОМЕР_31-2014.07.19-12.59.41-2695.wav», «НОМЕР_31-2014.07.19-16.48.17-2707.wav» «НОМЕР_31-2014.07.21-10.02.7-2795_l.wav», «НОМЕР_31-2014.07.21-11.35.22-2815_1.wav», «НОМЕР_31-2014.07.21-19.29.32-2931.wav», «НОМЕР_31-2014.07.22-09.24.33-3161_1.wav», «НОМЕР_31-2014.07.22-09.55.54-3165.wav», «НОМЕР_31-2014.07.22-11.28.36-2995.wav», «НОМЕР_31-2014.07.22-11.51.18-3005.wav», «НОМЕР_31-2014.07.22-21.12.47-3127_1.wav», «НОМЕР_31-2014.07.23-09.19.22-3266_l.wav», «НОМЕР_31-2014.07.25-23.13.57-3527_l.wav», «НОМЕР_31-2014.07.26-19.52.8-3573.wav», «НОМЕР_31-2014.07.28-13.31.4-3649.wav», «НОМЕР_31-2014.07.30-15.42.41-3892.wav», «НОМЕР_31-2014.08.3-11.30.49-746.wav», «НОМЕР_34-201-07.24-21.32.1-11774.wav», «НОМЕР_36-2014.07.14-13.20.21-1025.wav», «НОМЕР_36-2014.07.18-11.30.19-1532.wav», «НОМЕР_35-2014.07.10-19.57.18-244.wav», «НОМЕР_35-2014.07.22-11.41.14-866_2.wav», «НОМЕР_37-2014.12.03-12.12.14-20.wav», «НОМЕР_37-2014.12.03-14.13.42-32.wav», «НОМЕР_38-2014.07.19-21.25.38-4768.wav», «НОМЕР_38-2014.07.25-14.55.57-5811.wav», «НОМЕР_39-2014.10.30-19.17.36-693.wav», «НОМЕР_39-2014.11.02-08.52.39-61.wav», «НОМЕР_39-2014.11.02-13.43.35-29.wav», «НОМЕР_39-2014.11.7-18.22.17-245.wav», «НОМЕР_39-2014.11.16-17.53.29-56.wav», «НОМЕР_39-2014.11.19-11.52.6-227.wav», «НОМЕР_39-2014.11.19-15.21.0-239.wav», «НОМЕР_39-2014.11.19-19.23.32-305.wav», «НОМЕР_39-2014.11.22-15.00.36-69.wav», «НОМЕР_39-2014.11.27-14.24.37-211.wav», «НОМЕР_39-2014.11.28-10.55.6-1083.wav», «НОМЕР_40-2014.07.12-17.36.59-5798.wav», «НОМЕР_40-2014.07.13-08.42.11-6514.wav», «НОМЕР_40-2014.07.14-19.19.35-6887.wav», «НОМЕР_40-2014.07.18-14.09.11-8471.wav», «НОМЕР_40-2014.08.03-12.55.36-1285.wav», «НОМЕР_41-2014.12.01-14.02.23-32.wav», «НОМЕР_42-2014.11.14-18.43.37-259.wav», «НОМЕР_42-2014.12.14-10.26.46-741.wav», що містяться на диску для лазерних систем зчитування Verbatim DVD-R 4.7 GB 16 х 120 min з реєстраційним №240 т/ж.16 від 21.07.22, - загалом відповідають словам та фразам, позначеним у розмовах на вищезазначених досліджуваних фонограмах як «ОСОБА_40» відповідно в тексті протоколу огляду від 25.08.2022 на 130 арк.

Питання постанови в частині встановлення участі ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмовах на фонограмах файлів із такими назвами, а саме: «НОМЕР_29-2014.05.10-13.04.46-1197.wav», «НОМЕР_34-2014.07.20-11.16.21-9566_l.wav», «НОМЕР_36-2014.07.15-13.08.19-1137.wav», «НОМЕР_39-2014.11.01-16.40.22-62.wav», «НОМЕР_39- 2014.11.02-08.27.19-58.wav», «НОМЕР_39-2014.11.04-09.38.14-94.wav», «19_11_2014_17_27_18_ОТП39-258р1_(СБД)121328609_00.wav», що містяться на диску для лазерних систем зчитування Verbatim DVD-R 4.7 GB 16 х 120 min з реєстраційним №240 т/ж.16 від 21.07.22, - вирішити неможливо через непридатність (обмежений обсяг) виділених фономатеріалів дикторів на вищезазначених досліджуваних фонограмах для ідентифікаційного дослідження;

- даними, відображеними у протоколі тимчасового доступу до речей та документів від 06.02.2023 року з додатками (т. 4 а.п. 211-213), з яких вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді від 27.12.2022 року у присутності представника ПрАТ «ВФ Україна» на оптичний CD-R диск було записано відповідні файли з інформацією щодо номерів: НОМЕР_8 ; НОМЕР_2 ; НОМЕР_9 ; НОМЕР_10 за період з 01.04.2014 по 15.11.2022;

- фактичними даними, відображеними у протоколі огляду від 21.02.2023 року (т. 4 а.п. 214-228) з яких вбачається, що об'єктом огляду є оптичний CD-R диск, на якому розміщено файл «00222». Починаючи з рядка № 59648 (сторінка 4371) зазначено з'єднання абонентських номерів НОМЕР_8 ; НОМЕР_2 ; НОМЕР_9 за період 20.02.2014 по 31.12.2015. У ході огляду встановлено, що номер мобільного телефону НОМЕР_8 мав ряд телефонних з'єднань із номерами мобільних телефонів: НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 ; НОМЕР_14 ; НОМЕР_15 ; НОМЕР_16 ; НОМЕР_17 ; НОМЕР_18 ; НОМЕР_19 ; НОМЕР_20 ; НОМЕР_21 ; НОМЕР_22 ; НОМЕР_23 ; НОМЕР_24 ; НОМЕР_13 ; НОМЕР_25 у різний період часу;

- комплексом даних, відображених у протоколі огляду від 15.03.2023 року (т. 2 а.п. 229-233), з яких вбачається, що об'єктом огляду є загальнодоступна сторінка в Інтернеті центру дослідження ознак злочинів проти національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку «Миротворець» за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». У загальному доступі розміщено пост із посиланням з назвою « ОСОБА_19 / ОСОБА_19 /ОСОБА_39». Проведеним оглядом встановлено, що з огляду на інформаційний вміст, вказана публікація може містити важливі відомості, що досліджуються у даному кримінальному провадженні. За результатами огляду публікації було здійснено архівацію сторінки та зроблено скріншоти з даними публікації.

Дослідивши вказані докази та надавши їм оцінку на предмет їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111, ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1 КК України.

Твердження ОСОБА_7 про порушення його права на ефективний захист, через неналежне реагування на зміну обвинувачення, оскільки суд не надав стороні захисту достатньо часу та можливостей для підготовки нової лінії захисту, не заслуговують на увагу, як безпідставні та не підтверджені.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, прокурор у даному кримінальному провадженні за погодженням з в.о. Генерального прокурора ОСОБА_37 , змінив обвинувачення щодо ОСОБА_7 шляхом надання до суду зміненого обвинувального акта (т.7 а.п. 158-166).

Порядок зміни обвинувачення у суді регламентований положеннями статті 338 КПК України, відповідно до яких, після виконання прокурором вимог частини першої цієї статті, суд, за правилами частини четвертої цієї статті роз'яснює обвинуваченому, що він буде захищатися в судовому засіданні від нового обвинувачення, після чого відкладає розгляд не менше ніж на сім днів для надання обвинуваченому, його захиснику можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. За клопотанням сторони захисту цей строк може бути скорочений або продовжений. Після закінчення цього строку судовий розгляд продовжується.

Водночас, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема журналу судового засідання від 08.04.2025 (т.7, а.с.167-168), судом було задоволено клопотання прокурора про приєднання до матеріалів кримінального провадження зміненого обвинувального акта щодо ОСОБА_7 та оголошено перерву для підготовки, зокрема, сторони захисту до зміненого обвинувачення. Так, судовий розгляд в даному кримінальному провадженні було відкладено до 06.05.2025 року та, таким чином, забезпечено стороні захисту можливість підготуватися до захисту проти нового обвинувачення та виконано вимоги ч.4 ст.338 КПК України.

Колегія суддів зауважує, що клопотань про продовження визначеного строку, передбаченого ч.4 ст.338 КПК України, необхідного для підготовки до захисту проти нового обвинувачення, сторона захисту не заявляла.

Разом з тим, в судовому засіданні 06.05.2025 року обвинувачений ОСОБА_7 повідомив, що йому зрозуміла суть зміненого обвинувачення (т.7, а.с.183-184).

Крім того, як на підставу для скасування оскаржуваного вироку обвинувачений вказує про те, що місцевий суд, постановляючи вирок, послався на недопустимі докази, зокрема, на протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Перевіряючи та оцінюючи відповідно до вимог ч.2 ст. 91 та ст. 94 КПК України заходи, які були санкціоновані судом, зокрема, порядок застосування заходів, які тимчасово обмежували конституційні права і свободи обвинуваченого ОСОБА_7 , колегія суддів приходить до висновку, що такі, всупереч твердженням апеляційної скарги обвинуваченого, проводились на законних підставах з дотриманням вимог КПК України, а їх результати, відображені у процесуальних документах, містять допустимі об'єктивні дані, що, на переконання колегії суддів, доводять вину ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав стороні захисту доступу до повного обсягу матеріалів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки стороні захисту судом було надано достатньо часу для ознайомлення з процесуальними підставами проведення НСРД та в змагальному процесі учасники могли висловити щодо них свою позицію.

При цьому, законність проведених негласних слідчих (розшукових) дій, які були санкціоновані слідчим суддею, не спростована.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що данні з протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 09.02.2015 року з додатком (т. 2 а.п. 20-39) є належним та допустимим доказом, таким, що відповідає вимогам ст.ст. 85, 86 КПК України, якому було надано належну оцінку судом першої інстанції.

Твердження сторони захисту про те, що суд першої інстанції не перевірив законність отримання зазначених доказів відповідно до вимог ст.ст. 252, 257 КПК України, спростовується змістом мотивувальної частини вироку, в якій суд навів підстави визнання цих доказів допустимими, оцінив їх у сукупності з іншими доказами та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушень порядку їх отримання.

Крім того, матеріали кримінального провадження свідчать про те, що стороні захисту було відкрито матеріали досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, у тому числі протоколи НСРД та додатки до них у межах, передбачених законом.

Відповідно до положень ч.12 ст.290 КПК, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів, суд не має права допустити ці матеріали як докази у справі.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року №13-37кс18 у справі №751/7557/15-к, для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою для їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки за змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно НСРД.

Ці документи (процесуальні рішення) є правовою підставою для проведення НСРД з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і мають бути перевірені та враховані судом під час оцінки доказів.

Що стосується процесуальних документів, які мають гриф секретності, то за змістом статей 85, 92, 290 КПК прокурор - процесуальний керівник зобов'язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуру їх розсекречення одночасно з результатами НСРД і забезпечити відкриття цих документів на етапі закінчення досудового розслідування.

Так, з матеріалів провадження вбачається, що згідно з даними, відображеними у протоколі огляду від 16.12.2021 року (т. 2 а.п. 1-2), вбачається, що було проведено огляд матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 220214000000000489 від 28.10.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 258, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 258-5, ст. 341 КК України, з метою фіксації відомостей про протиправну діяльність ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, встановлено, що в томі №10 є матеріали, відомості в яких мають значення для розслідування кримінального провадження №42021000000001384, зокрема й супровідний лист ДЗНД СБ України від 20.02.2015 № 5/3/4-5257 на 1 аркуші (т.2, а.с.19) та протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 09.02.2015, нетаємно, на 19 аркушах (т.7, а.с. 20-38).

Таким чином, колегією суддів будь-яких істотних порушень вимог КПК України не встановлено.

Всупереч доводам апеляційної скарги ОСОБА_7 , суд першої інстанції надав оцінку його показанням про ненавмисний характер пошкодження карабіну, зазначивши у вироку, що до зазначених показань відноситься критично та розцінює їх виключно як позицію захисту з метою уникнення та пом'якшення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення. Окрім того, висновком експерта № СЕ-19/111-22/51395-БЛ від 09.01.2023 року (т. 2 а.п. 206-213) встановлено, що видаленням обмежувача секторного прицілу для стрільби на відстані до 300 м. було здійснено саморобним способом, з чого можна зробити висновок, що для цього були здійснені активні дії. З такими висновками також погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав належної оцінки суперечливим показанням свідків, зокрема показанням свідка ОСОБА_11 щодо нібито гуманного ставлення обвинуваченого до неї під час перебування в полоні, є безпідставними.

Як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції надав оцінку показанням свідка ОСОБА_11 у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні, відповідно до вимог ст. 94 КПК України. Суд не залишив зазначені показання поза увагою, однак обґрунтовано дійшов висновку, що вони не спростовують встановлених у справі обставин та не виключають наявності у діях обвинуваченого інкримінованого складу злочину.

Разом з тим, показання допитаних в судовому засіданні свідків є послідовними та не суперечать іншим матеріалам кримінального провадження.

Стосовно доводів апеляційної скарги обвинуваченого про те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України було вчинене в стані крайньої необхідності, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 39 КК не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

Отже, за змістом приписів ст. 39 КК крайня необхідність є обставиною, за наявності якої особа може заподіяти шкоду правоохоронюваним інтересам третіх осіб (непричетних до ситуації, що склалась) з метою відвернення небезпеки, яка загрожує особі, її правам чи правам інших громадян, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, і не підлягає за це кримінальній відповідальності.

Крайня необхідність є правомірною за сукупності чітко визначених умов, таких як: наявність небезпеки переліченим у цій статті об'єктам, яка виникла внаслідок дії стихійних сил, механізмів, тварин, а у деяких випадках - дій інших людей; небезпека є наявною, тобто такою, що безпосередньо загрожує завданням шкоди зазначеним об'єктам або вже її завдає; небезпека є дійсною, тобто існує реально, а не в уяві особи; небезпека за таких обставин не може бути відвернена чи усунена іншим шляхом, окрім заподіяння шкоди; при усуненні небезпеки не допущене перевищення меж крайньої необхідності.

У разі заподіяння особою шкоди за відсутності стану крайньої необхідності вона підлягає кримінальній відповідальності за вчинене на загальних підставах.

Водночас, аспекти на які посилається ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі, а саме те, що боєприпаси було придбано в березні 2022 року у Житомирській області в умовах реальної загрози життю та здоров'ю його сім'ї через повномасштабне вторгнення РФ, з урахуванням встановлених місцевим судом обставин вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та за наявності у цій обстановці можливості альтернативних варіантів його поведінки з дотриманням прийнятих у суспільстві норм, не свідчать про наявність небезпеки, яка вимагала від обвинуваченого діяти за правилами крайньої необхідності й про неможливість усунути обставину, про яку вказав обвинувачений, іншими способами.

З огляду на зазначене доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що він діяв у стані крайньої необхідності, не є слушними.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо надмірної суворості вироку суду першої інстанції та наявності підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_7 покарання, колегія суддів вважає, що такі до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

За змістом положень ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи обвинуваченому вид та розмір покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу обвинуваченого, який будучи раніше не судимим, свою вину у вчиненні злочинів, які йому інкриміновано, не визнав, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, одружений, має на утриманні дітей 2007, 2016 та 2018 років народження. Обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до вимог ст.ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням цих обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання у межах санкції ч.1 ст.111 КК України, у виді 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна, в межах санкції ч.1 ст.263-1 КК України у виді 5 років позбавлення волі та у межах санкції ч.1 ст.263 КК України у виді 4 років позбавлення волі, та на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 слід призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Щодо посилань обвинуваченого на те, що судом не було враховано пом'якшуючих покарання обставин, а саме те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має на утриманні трьох дітей, колегія суддів зауважує, що дані обставини не є такими, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів.

Разом з тим, твердження обвинуваченого про те, що конфіскація майна є додатковим покаранням, яке непропорційно вплине на добробут родини обвинуваченого, є безпідставними. Наслідки такого покарання для членів сім'ї засудженого не можуть бути підставою для його незастосування, оскільки кримінальна відповідальність має індивідуальний характер, а суд зобов'язаний застосовувати покарання у спосіб, визначений законом.

Колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції вид і розмір покарання, відповідає меті покарання, тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи та особі обвинуваченого.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_7 на те, що суд нібито проігнорував його твердження про статус комбатанта та його клопотання щодо можливості обміну, є безпідставними, оскільки зазначені обставини не входили до предмета доказування у даному кримінальному провадженні та не впливали на кваліфікацію інкримінованих дій. Крім того, питання обміну осіб не належить до компетенції суду при ухваленні вироку.

Щодо доводів про те, що суд постановив рахувати початок терміну відбування покарання з «15.11.2025 року», колегія суддів зауважує, що в даному кримінальному провадженні ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23.06.2025 року було виправлено описку у вироку Дарницького районного суду м. Києва від 20 червня 2025 року, сьомий абзац резолютивної частини вироку викладено в наступній редакції:

«Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 відраховувати з 15.11.2022 року, зарахувавши у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення у період із 15.11.2022 року по день набрання вироком законної сили».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» попереднім ув'язненням є запобіжний захід, який у випадках, передбачених КПК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Частина 5 статті 72 КК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» №838-VIIІ від 26 листопада 2015 року передбачає, що зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Проте, даний Закон втратив чинність з набранням чинності 21.06.2017 Закону України №2046-VIII від 18.05.2017, згідно якого ч.5 ст.72 КК України передбачає зарахування судом попереднього ув'язнення у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності,

З огляду на зазначене, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом №2046-VIII, то застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VIII.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, злочин, передбачений ч.1 ст.111 КК України ОСОБА_7 вчинив упродовж квітня - червня 2014 року.

З огляду на наведене, строк попереднього ув'язнення з 15.11.2022 року по день набрання чинності даним вироком, тобто до 25.12.2025 року, має обраховуватися із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли слугувати безумовними підставами для скасування вироку, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин вирок Дарницького районного суду м. Києва від 20 червня 2025 року щодо ОСОБА_7 в частині застосування вимог ч.5 ст.72 КК України підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 20 червня 2025 року щодо ОСОБА_7 - змінити.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року) зарахувати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 15.11.2022 року до дня набрання вироком законної сили, а саме до 25.12.2025 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, в той самий строк, з моменту вручення йому копії ухвали.

Судді

_______________ _______________ _______________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Попередній документ

134874406

Наступний документ

134874408

Інформація про рішення:

№ рішення:	134874407
№ справи:	753/6593/23
Дата рішення:	25.12.2025
Дата публікації:	19.03.2026
Форма документу:	Ухвала
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Київський апеляційний суд
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Виконання рішення (27.03.2026)
Дата надходження:	24.04.2023

Розклад засідань:

Минулі засідання (45)

27.04.2023 14:00	Дарницький районний суд міста Києва
19.05.2023 14:00	Дарницький районний суд міста Києва
12.06.2023 14:00	Дарницький районний суд міста Києва
23.06.2023 14:00	Дарницький районний суд міста Києва
07.08.2023 13:00	Дарницький районний суд міста Києва
05.09.2023 14:00	Дарницький районний суд міста Києва
11.09.2023 14:00	Дарницький районний суд міста Києва
03.10.2023 13:30	Дарницький районний суд міста Києва
10.10.2023 14:30	Дарницький районний суд міста Києва
23.10.2023 14:00	Дарницький районний суд міста Києва
31.10.2023 14:00	Дарницький районний суд міста Києва
06.11.2023 14:00	Дарницький районний суд міста Києва
17.11.2023 12:30	Дарницький районний суд міста Києва
28.11.2023 14:00	Дарницький районний суд міста Києва
22.12.2023 14:00	Дарницький районний суд міста Києва
15.01.2024 12:30	Дарницький районний суд міста Києва
29.01.2024 12:30	Дарницький районний суд міста Києва
05.02.2024 12:30	Дарницький районний суд міста Києва
12.02.2024 14:00	Дарницький районний суд міста Києва
19.02.2024 12:30	Дарницький районний суд міста Києва
26.02.2024 12:30	Дарницький районний суд міста Києва
04.03.2024 14:00	Дарницький районний суд міста Києва
18.03.2024 14:00	Дарницький районний суд міста Києва
25.03.2024 14:00	Дарницький районний суд міста Києва
02.04.2024 13:00	Дарницький районний суд міста Києва
23.04.2024 13:30	Дарницький районний суд міста Києва
21.05.2024 13:30	Дарницький районний суд міста Києва
10.06.2024 12:30	Дарницький районний суд міста Києва
25.06.2024 16:00	Дарницький районний суд міста Києва
12.07.2024 14:00	Дарницький районний суд міста Києва
03.09.2024 16:00	Дарницький районний суд міста Києва
24.09.2024 13:00	Дарницький районний суд міста Києва
02.10.2024 15:30	Дарницький районний суд міста Києва
11.10.2024 13:00	Дарницький районний суд міста Києва
31.10.2024 12:30	Дарницький районний суд міста Києва
02.12.2024 14:00	Дарницький районний суд міста Києва
13.12.2024 14:00	Дарницький районний суд міста Києва
20.01.2025 15:00	Дарницький районний суд міста Києва
07.02.2025 15:00	Дарницький районний суд міста Києва
10.03.2025 12:30	Дарницький районний суд міста Києва
20.03.2025 13:30	Дарницький районний суд міста Києва
08.04.2025 13:30	Дарницький районний суд міста Києва
06.05.2025 15:30	Дарницький районний суд міста Києва
15.05.2025 12:30	Дарницький районний суд міста Києва
20.06.2025 14:30	Дарницький районний суд міста Києва

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

головуючий суддя:

СКУБА АНДРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

суддя-доповідач:

СКУБА АНДРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

захисник:

Опришко Едита Василівна

обвинувачений:

Соловйов Євген Вячеславовича

прокурор:

Яцинин Василь Васильович

суддя-учасник колегії:

БОНДАРЕНКО МАРИНА СЕРГІЇВНА

ЩАСНА ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА