932/169/26
3/932/61/26
13 березня 2026 року Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Малінов О.С., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, разом із доданими до нього матеріалами, які надійшли з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області відносно:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якому роз'яснені права згідно ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП,
за ч.1 ст.130 КУпАП, -
До Шевченківського районного суду міста Дніпра з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР №542855 від 17 грудня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 , 17 грудня 2025 року о 03 годині 44 хвилин, в м. Дніпро, проїзд Олександра Гальченко 19, керував транспортним засобом FAW Х 80 номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови). Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора драгер 6820 та в закладі охорони здоров'я КП ДБкЛПД ДОР відмовився. Таким чином, порушив вимоги п.2.5ПДР України.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.
В судові засідання, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник адвокат Бєликов В.І. не з'явилися. Повідомлялися про час та місце розгляду справи, належним чином. Надали заяву про розгляд справи у їх відсутність, до того ж, від захисника Бєликова В.І., до суду, надійшли пояснення відповідно до яких, обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, сторона захисту заперечує, зазначаючи, що ОСОБА_1 тривалий час має серйозні серцево-судинні захворювання, зокрема: гіпертонічну хворобу, кардіосклероз, порушення серцевого ритму, епізоди підвищення артеріального тиску до 190/100 мм рт. ст., що підтверджується медичними направленнями, висновками лікарів-кардіологів та стаціонарною медичною документацією. За медичними показаннями ОСОБА_1 перебуває під наглядом лікарів, проходить обстеження та лікування, зокрема й за направленням військово-медичної служби, що несумісно з вживанням алкоголю або наркотичних речовин, оскільки за наявності зазначених захворювань такі речовини становлять безпосередню загрозу його життю та здоров'ю. ОСОБА_1 за своїм способом життя не вживає алкогольних напоїв та не курить, що обумовлено станом його здоров'я та медичними обмеженнями, про що також свідчать наявні медичні документи та характер його захворювань. Після подій, викладених у матеріалах поліції, ОСОБА_1 проходив військово-лікарську комісію, під час якої стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння не був зафіксований, що додатково спростовує доводи про перебування його у стані сп'яніння. Симптоми, які працівники поліції суб'єктивно могли сприйняти як ознаки сп'яніння (порушення координації, загальне нездужання, слабкість), відповідно до медичних документів бути зумовлені: серцево-судинною патологією, гіпертонічними реакціями, больовим синдромом при захворюваннях хребта, загальним соматичним станом.
Ретельно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозапис зафіксованої події доданий до протоколу, враховуючи надані стороною захисту письмові пояснення та заперечення із клопотанням стороною захисту, доходжу наступного висновку.
Відповідно до ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначено в п.27ПостановиПленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожньогоруху таексплуатації транспорту,а такожпро адміністративніправопорушення натранспорті»,судам слід ураховувати,що відповідальністьза ст.130КпАПнесуть особи,які керуютьтранспортними засобамиу стані алкогольного,наркотичного чиіншого сп'янінняабо підвпливом лікарськихпрепаратів,що знижуютьїх увагута швидкістьреакції.Стан сп'яніннявстановлюють шляхомогляду правопорушника,який проводять згідноз Інструкцієюпро порядокнаправлення громадяндля оглядуна стансп'янінняв закладиохорони здоров'ята проведенняогляду звикористанням технічнихзасобів.Керування транспортнимзасобом слід розумітияк виконанняфункцій водіяпід часруху такого засобуабо інструктора-водіяпід часнавчання учнів-водіїв,незалежно відтого,керує особатранспортним засобом,який рухаєтьсясвоїм ходомчи задопомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
За висновками Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого звинувачене у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Як вбачається з висновків Верховного Суду - наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повина бути обґрунтованою, тобто зроблена на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно ст.245КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями ч.2 ст.251КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вказані положення фактично висловлені Європейським судом з прав людини в остаточному рішенні від 06.06.2018 у справі «Михайлова проти України», який зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред'явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.
У судовому засіданні, у повному обсязі, досліджені такі наявні матеріали справи:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 542855 від 17 грудня 2025 року;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17 грудня 2025 року;
- рапорт Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області упп інспектора Золотоноша В.В. від 17.12.2025 р.
- відеозапис з боді-камер поліцейських;
Письмові заперечення та клопотання сторони захисту.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст.129Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Тож, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст.251КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
До того ж, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовними та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Відповідно до ст.280КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до офіційного видання Правил дорожнього руху України з коментарями та ілюстраціями (далі за текстом ПДР України), які діяли на час обставин, що мали місце 17 грудня 2025 року о 03:44 хвилин, в м. Дніпро, проїзд Олександра Гальченко 19, за пунктом 2.5ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною першою ст.130КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Правова процедура, що визначає механізм огляду особи на стан алкогольного сп'яніння регламентована зокрема ст.266КУпАП.
У відповідності дост.266КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення(ч.2).
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється(ч.3).
Згідно п.7 Розділу I - Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»(далі Інструкція), у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно достатті 266 Кодексу України про Адміністративні Правопорушення.
За п.2 Розділу I - Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі-поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Крім того, за ч.5 ст.266КУпАП проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 N1103 затверджено«Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду»(далі за текстом Порядок).
Тобто, як обов'язок пройти огляд так і відповідальність за відмову в проходженні останнього настають виключно в разі дотриманняпорядку такого огляду, оскільки законодавець чітко встановив вимоги до порядку проведення огляду на стан сп'яніння, як на місці, так і в закладах охорони здоров'я, що зобов'язує співробітників поліції дотримуватись вказаного порядку, адже, як зазначалось раніше за ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином законодавець визначив два механізми фіксації проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки:
1) з використанням технічних засобів відеозапису;
2) за участю свідків.
Відповідно до п.6 Порядку, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Тож, за зазначеним встановлено такі види огляду на стан сп'яніння:
залежно від виду сп'яніння, з метою встановлення якого такий огляд проводиться:
алкогольне сп'яніння; наркотичне чи інше сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції.
залежно від місця огляду: на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків;
в закладах охорони здоров'я, перелік яких затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення за наявності виключного переліку обставин, а саме у разі: незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів; незгоди водія з результатами огляду, проведеного поліцейським на місці з використанням спеціальних технічних засобів.
Таким чином законодавець передбачив два випадки направлення водія до медичного закладу для проходження медичного огляду на стан сп'яніння:
1) у випадку незгоди водія пройти такий огляд на місці зупинки транспортного засобу;
2) у випадку незгоди водія з висновками огляду на місці зупинки транспортного засобу.
Відповідно до п.8 Порядку - У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Тож нормативно-правове підґрунтя діяльності патрульної поліції щодо виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння становить Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735МВС.
Саме ця Інструкція визначає процедуру (алгоритм) проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та оформлення результатів такого огляду відповідно доКодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України«Про Національну поліцію»,«Про дорожній рух'та«;Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року№1103«Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», у зв'язку із чим не може суперечити останнім нормативно-правовим актам, аїї вимоги є обов'язковими саме для поліцейських.
Таким чином законодавець передбачив чіткий алгоритм дій працівниками поліції із чітким визначенням порядку, за хронологією та послідовністю якого, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.130КУпАП, є зафіксована у встановлений законом спосіб відмова водія від огляду на стан сп'яніння: першочергово - на місці зупинки транспортного засобу поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, а вже в подальшому - відмова водія від огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, що і є підставою для складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП та притягнення до адміністративної відповідальності, і обов'язок щодо доведення вказаних обставин покладається на працівників поліції, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Інкриміноване правопорушення ОСОБА_1 ґрунтується на відеозаписі з боді-камери, долученого до матеріалів справи.
Перевіряючи надані докази, на яких ґрунтується інкриміноване правопорушення, суддя вважає необхідним звернути увагу на правові висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Яременко проти України», де зазначено наступне:
«…Питання, яке Суд має вирішити, полягає у визначенні, чи було справедливим провадження у справі загалом, включаючи спосіб, у який були отримані докази. При цьому має бути оцінена відповідна "незаконність" і, якщо це стосується порушення іншого конвенційного права, має бути оцінений характер виявленого порушення (рішення "Хан проти Сполученого Королівства" і "Аллан проти Сполученого Королівства"). При цьому має бути врахована якість таких доказів і, зокрема те, чи породжують обставини, за яких вони були отримані, будь-який сумнів щодо їхньої достовірності й точності…».
Так, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Тобто, положення вказаного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Як убачається з відеозапису фіксації правопорушення, під час спілкування з ОСОБА_1 під час зупинки його транспортного засобу, працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп'яніння. Останні запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці з використанням спеціального технічного засобу. При цьому, водію ОСОБА_1 не повідомили причину зупинки транспортного засобу, не роз'яснили його права та не встановили його особу.
Тобто, з аналізу відеозапису наданого працівниками поліції вбачається незгода ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці з використанням спеціального технічного засобу, але всупереч вимогам статті 266КУпАП працівник поліції не дотримався відповідної процедури огляду і не запропонував ОСОБА_1 проведення огляду в закладі охорони здоров'я, забезпечивши його доставку до такого закладу.
Крім того, поліцейськими самостійно було визначено, що водій знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, та одразу була розпочата процедура складання адміністративного матеріалу, після відбулося затримання водія без роз'яснення підстав такого затримання.
Виходячи з наведеного та встановленого в судовому засіданні, суддею зазначається, що склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення відповідного стягнення.
Судовий розгляд проводиться в межах обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як вже зазначалось, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З доданого відеозапису вбачається порушення вказаного та раніше зазначеного Порядку і, як наслідок відсутність фактичних обставин інкримінованого. При цьому, як вбачається з відеозапису, зафіксованого на боді-камеру, поліцейськими взагалі не роз'яснено право водію ОСОБА_1 пройти огляд в закладі охорони здоров'я, що взагалі суперечить ПДР України, нормативно-правовим актам діючого законодавства та нормам КУпАП.
Відповідно до ч.5 та ч.6 ст.266КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Таким чином, суд визнає, що загалом розпочата процедура огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, проведений поліцейськими з порушенням вимог ч.3 ст.266 КУпАП, п.7 Розділу 1 Інструкції №1452/735 та п.6 Порядку, а тому в силу ч.5 ст.266КУпАП, такий огляд, вважається недійсним. Жодні з письмових матеріалів справи наданих працівниками поліції не містять належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 , а наданий суду відеозапис вказує на суттєві порушення вимог вищевказаних нормативно правових актів та приписів КУпАП.
При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні у справі «Еркапіч проти Хорватії» від 25.04.2013 (Erkapic v. Croatia), згідно якого «за відсутності суттєвих підстав для протилежного, поняття справедливого судового розгляду вимагає надавати більшого значення свідченням, наданими у суді, порівняно з протоколами допитів осіб на попередньому слідстві, оскільки останні являють собою, передусім, процес збору стороною обвинувачення інформації на підтримку своєї позиції».
Таким чином, відеозапис з боді-камери, долучений до матеріалів справи, у сукупності з іншими доданими матеріалами, та відсутністю інших належних та допустимих доказів, свідчать про недоведеність у судовому засіданні складу інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки у відповідності до вимог ст.62Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд не має права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч.1 ст.17Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст.6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумних сумнівом.
Отже, в розумінні наведеного Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Відповідно ч.2 ст.7КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Більш того, згідно ч.1 ст.7КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Виходячи із змісту ст.8Конституції України щодо визначення і дії в Україні верховенства права, положення ст.62 цього Закону розповсюджуються і на обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог діючого законодавства докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та Законами України, міжнародним договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманої унаслідок істотного порушення прав та свобод людини є недопустимими.
Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, стосовно тлумачення сумнівів щодо доведеності вини на користь обвинуваченої особи, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 , у зв'язку з її недоведеністю у встановленому діючому законом порядку, не може ґрунтуватись на припущеннях та в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КУпАП, а тому відповідно до п.1 ч.1 ст.247КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7,9,130,247,280,284-285КУпАП, -
На підставі п.1 ч.1 ст.247КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - закрити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра.
Суддя О.С.Малінов