Справа № 166/249/26
Провадження № 2/166/279/26
категорія: 38
іменем України
17 березня 2026 року сел.Ратне
Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Фазан О.З., за участю секретаря Приймачук О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Директор ТОВ «Факторинг Партнерс» Ярослава Сердійчук, через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь товариства заборгованості за договором №1772365 про надання споживчого кредиту від 16.09.2024, у розмірі 72639,96 грн, судового збору у розмірі 2662,4 грн, витрат на правничу допомогу - 25000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовують тим, що 16.09.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1772365, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит в розмірі 10000 гривень на строк 360 днів. В подальшому сторони уклали додаткову угоду до даного договору, згідно якої збільшили суму кредиту до 16000 грн.
Вказує, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, у зв'язку з чим, утворилася заборгованість у розмірі 72639,96грн, з яких: 15999,98 грн заборгованість за тілом кредиту, 40320 грн - за нарахованими процентами на дату відступленя прав вимоги; 8319,98 - за нарахованими процентами з моменту відступленя прав вимоги; 8000 грн. - заборгованість за пенею або штрафами.
21.07.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 21-07/25 відповідно до якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.
З врахуванням наведеного просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №1772365 від 16.09.2024 року у розмірі 72639,96 та понесені судові витрати по справі.
Ухвалою Ратнівського районного суду Волинської області від 16.02.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» в судове засідання не з'явився, просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача; щодо постановлення заочного рішення не заперечив.
Відповідачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву до суду не подала.
Ухвалою суду від 17.03.2026 року постановлено заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 16.09.2024 року між Товариством з обмеженою ивідповідальністю (далі ТОВ) «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1772365, відповідно до умов якого сума кредиту 10000 грн., строк кредиту 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту.
У розділі 10 договору «Реквізити та підписи сторін» у графі «Споживач» містяться особисті дані ОСОБА_1 зокрема: РНОКПП, паспортні дані, адреса проживання, номер телефону, одноразовий ідентифікатор, що підтверджує її підписання електронним підписом.
Таким чином, відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання кредитного договору, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором К661 на підписання електронного договору.
28.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору №1772365 від 16.09.2024, відповідно до умов якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на 6000 грн. Загальна сума кредиту складає 16000 грн. Денна процентна ставка 0,99% в день.
Інформаційними довідками ТОВ «ПАЙТЕК» № 20250722-284 та № 20250722-285 від 22.07.2025 року підтверджено перерахування 16.09.2024 року та 28.09.2024 року ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 10000 грн та 6000 грн відповідно.
Відповідачка взяті на себе зобов'язання за договором про споживчий кредит №1772365 від 16.09.2024 року належним чином не виконала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку складає 72639,96 грн., з яких 15999,98 грн. заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 48639,98 грн. заборгованість за нарахованими процентами; 8000 грн. заборгованість за пенею та/або штрафами.
21.07.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 21-07/25, відповідно до якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.
За п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
За ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
На підставі ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону, електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
На підставі ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Однак, відповідачка не виконала належним чином умови кредитного договору в частині повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем, яка складається із тіла кредиту в сумі 15999,98 грн, 48639,98 грн. заборгованість по процентам, 8000 грн - неустойка, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ураховуючи викладене, оцінивши надані у справі докази в їх сукупності, встановивши укладення між сторонами Кредитного договору та наявність заборгованості за ним, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 15999,98 грн заборгованості за тілом кредиту та 48639,98 відсотків.
Поряд з цим, відмовляє позивачу у стягненні з відповідача 8000 грн неустойки відповідно до п.9.1 розділу 9 "Відповідальність.Обставини непереборної сили" кредитного договору.
Так, згідно до пункту 18 "ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Законом України № 4220-IX4 від 15 січня 2025 року затверджено Указ Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14 січня 2025 року № 235/2025, відповідно до якого продовжено дію воєнного стану в Україні до 09.08.2025 року.
Відтак, беручи до уваги вищенаведене, суд відмовляє позивачу у стягненні з відповідачки неустойки в сумі 8000 грн.
Будь-яких доказів, які б спростовували наведений позивачем розрахунок решти заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачкою по справі суду надано не було.
А відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованість по кредитному договору підлягають частковому задоволенню на суму 64639,96 грн, в тому числі 15999,98 грн. заборгованість за тілом кредиту, 48639,98 грн заборгованість за відсотками.
Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України позивачем до позову додано: Договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року, укладений між АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс»; прайс-лист АО «Лігал Ассістанс»; заявку про надання юридичної допомоги №2675 від 01.12.2025 року, витяг з акту №25 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 року, згідно з яким загальна вартість наданих послуг складає 25000 грн.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі представника позивача.
Крім того, послуги надані адвокатом, є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом його діяльності, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зміст заяв та клопотань представника позивача по суті, складність справи, яка є нескладною та розглядалась в спрощеному позовному провадженні, а також враховує, що представник позивача не брав участі у судовому засіданні. Виходячи з критерію розумності, реальності таких витрат, суд уважає, що визначений розмір оплати є дещо завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн, уважаючи таке рішення справедливим і виваженим.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України стягує із відповідачки на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в сумі 2369,18 (64639,96:72639,96х2662,4=2369,18) грн, враховуючи часткове задоволення позову та його надходження до суду через систему "Електронний суд".
За наведених обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн понесених витрат на правничу допомогу, а також 2369,18 грн судового збору.
Керуючись ст.ст.263 - 265, 268, 273, 274, 280-282 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №1772365 від 16.09.2024 року у загальному розмірі 64639 (шістдесят чотири тисячі шістсот тридцять дев'ять) гривень 96 копійок, яка складається з 15999,98 грн - тіло кредита, 48639,98 грн проценти.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір в розмірі 2369 (дві тисячі триста шістдесят дев'ять) гривень 18 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте Ратнівським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, адреса місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя О. З. Фазан