Єдиний унікальний номер 639/700/24
Номер провадження 22-з/818/63/26
17 березня 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі № 639/700/24 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 квітня 2025 року в складі судді Труханович В.В. та Втюріної Валентини Вячеславівни на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 квітня 2025 року в складі судді Труханович В.В. по справі № 639/700/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_3 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення грошової компенсації,-
У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_3 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення грошової компенсації.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 квітня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя грошову компенсацію 1/2 частину вартості бойлера Gorenje OGBS 100 SMV9 в сумі 4 422,00 грн та 1/2 частину виплачених коштів за договором фінансового лізингу № НАНОАІ00000014 від 07 липня 2021 року за автомобіль марки Toyota Camry, 2012 року випуску, тип ТЗ седан/лифтбек, номер кузова НОМЕР_1 в розмірі 171 067,10 грн, а всього 175 489,10 грн, а також судовий збір у сумі 1 784,87 грн. У задоволені іншої частини позову відмовлено.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
На рішення суду 15 травня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Захаров О.С. через систему «Електронний суд» до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову, стягнути з позивачки судові витрати.
23 травня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на додаткове рішення суду, в якій просила додаткове рішення суду скасувати у частині задоволених вимог і ухвалити нове, яким змінити рішення, зменшивши суму судових витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн.
Постановою Харківського апеляційного суду від 22 січня 2026 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 квітня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя грошової компенсації 1/2 частини виплачених коштів за договором фінансового лізингу № НАНОАІ00000014 від 07 липня 2021 року за автомобіль марки Toyota Camry, 2012 року випуску, тип ТЗ седан/лифтбек, номер кузова НОМЕР_1 в розмірі 171 067,10 грн - скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у вказаній частині. В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишено без змін. Змінено розподіл судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 043,11 грн. Додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 квітня 2025 року змінено, зменшено суму судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , з 15 000,00 грн до 5000,00 грн.
29 січня 2026 року через систему “Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Захаров О.С., подав заяву про ухвалення додаткового рішення.
Заява мотивована тим, що в апеляційній скарзі представник Втюріна І.В., зокрема, просив стягнути з ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу, про що також зазначив під час судових дебатів. 29 квітня 2024 року між відповідачем та адвокатом Захаровим О.С. укладено договір про надання правничої допомоги, розділом 5 якого передбачено, що гонорар за надання правничої допомоги в справі № 639/700/24 складає, зокрема, в суді апеляційної інстанції - 10 000,00 грн. Такий розмір не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. На підтвердження того, що ОСОБА_1 понесе витрати за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, надається акт виконаних робіт від 26 січня 2026 року та рахунок №1 від 26 січня 2026 року. Загальний час, який представник ОСОБА_1 витратив на судове засідання, склав 3 години 30 хвилин, з урахуванням часу очікування судового засідання і часу на дорогу до суду.
Просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу на стадії апеляційного провадження, які останній понесе в майбутньому, в розмірі 10 000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції розглядає заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України, частини 3 статті 270 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи і доводи заяви, колегія суддів вважає, шо заяву ОСОБА_1 слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Як вбачається з матеріалів справи, інтереси ОСОБА_1 представляв адвокат Захаров О.С. на підставі договору про надання правничої допомоги від 29 квітня 2024 року (а.с. 108-109 том 3) та ордеру від 30 квітня 2024 року (а.с. 90 том 1, а.с. 198 том 2).
Пунктом 5.1 зазначеного договору передбачено, що гонорар за надання правничої допомоги у справі складає в суді апеляційної інстанції 10 000,00 грн (а.с. 108 зворот том 3).
В апеляційній скарзі та у судовому засіданні представник Втюріна І.В. просив стягнути з позивачки витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Постановою Харківського апеляційного суду від 22 січня 2026 року апеляційні скарги Втюріна І.В. та Втюріної В.В. задоволено частково. Вказано, що питання про стягнення судових витрат відповідача на надання правничої допомоги під час апеляційного перегляду справи наразі не вирішується, оскільки доказів щодо таких витрат не надано.
29 січня 2026 року, тобто у межах строку, передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України, через систему “Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Захаров О.С., подав заяву про ухвалення додаткового рішення.
З акту виконаних робіт від 26 січня 2026 року вбачається, що адвокатом Захаровим О.С. надано у справі № 639/700/24 наступні послуги: підготовка та подання апеляційної скарги на рішення суду протягом 2 годин 30 хвилин, участь у судовому засіданні Харківського апеляційного суду 22 січня 2026 року протягом 3 годин 20 хвилин (з урахуванням витраченого часу на дорогу до судового засідання і в зворотному напрямку, його очікування та безпосередньої участі) (а.с. 4 том 4). На вказану суму адвокатом виставлено Втюріну І.В. рахунок на оплату № 1 від 26 січня 2026 року (а.с. 5 том 4).
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Матеріалами справи дійсно підтверджується надання адвокатом Захаровим О.С. відповідачу ОСОБА_1 послуг з професійної правничої допомоги, а саме: складання апеляційної скарги та участь у судовому засіданні апеляційного суду.
Водночас, з урахуванням складності справи, незмінності позиції ОСОБА_1 при розгляді справи судами обох інстанцій, надання послуг з підготовки апеляційної скарги не потребувало від професійного адвоката значних зусиль і витрат часу. Адвокат Захаров О.С. брав участь в одному судовому засіданні 22 січня 2026 року, яке згідно протоколу тривало лише 18 хвилин (а.с. 235-237 том 3). Тривалість часу, витраченого ним на прибуття до суду, не доведено.
Враховуючи, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, з урахуванням обсягу та складності наданих відповідачу послуг з правничої допомоги, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності та необхідності адвокатських витрат, судова колегія вважає, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати на надання правничої допомоги протягом апеляційного перегляду справи у розмірі 2500,00 грн.
Керуючись ст. ст.141, 142, 270, 368, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішеннящодо стягнення витрат на правничу допомогу- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати на надання правничої допомоги протягом апеляційного перегляду справи у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн 00 коп.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст додаткової постанови складено 17 березня 2026 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина