Справа № 953/11264/23 Головуючий І-ї інстанції - Бородіна Н.М.
Провадження № 33/818/44/26
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
11 березня 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Костенко Ю.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м.Харкова області від 23 січня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 -
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Згідно постанови судді, 01.11.2023 року о 23 год. 23 хв. за адресою: м. Харків, вул. Свободи 7/9 водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом VOLVO S 60 д.н.з НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою спеціального технічного засобу Drager Akcotest 7510 та в закладі охорони здоров'я КП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» ОСОБА_1 відмовилась, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України.
Постановою судді Київського районного суду м.Харкова області від 23 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження та постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, постановити нову, якою провадження у справі закрити.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження посилається на те, що у судовому засіданні 23.01.2024 року вона участі не приймала та взагалі про нього не знала. Вказує, що копію оскаржуваної постанови не отримувала, про її існування дізналась лише від державного виконавця.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що матеріали справи не містять даних щодо керування нею ТЗ за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а, отже, вона не була водієм у розумінні п.1.10 ПДР України, а відтак - і суб'єктом інкримінованого їй правопорушення.
Також, відсутні дані щодо зупинки співробітниками поліції автомобіля під її керуванням, як і підстави для її здійснення, оскільки у справі немає доказів порушення нею ПДРУ відповідно до вимог ст.35 ЗУ «Про національну поліцію».
Зазначає, що всупереч вимог ч.2 ст.40 ЗУ «Про національну поліцію», поліцейські не попередили її про відеофіксацію правопорушення та не отримали на те її згоду. Водночас, сам відеозапис події не містить цифрового підпису автора, як то передбачено КАС України.
Мотиви суду
Враховуючи, що доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження про поважність причин пропуску строку не спростовуються матеріалами справи, клопотання підлягає задоволенню.
Ані ОСОБА_1 , ані її захисник - адвокат Карпухін Д.Ю., будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи (довідки про доставку судових повісток-повідомлень у додаток «Вайбер», а.с. 44, 44 зворот), до суду апеляційної інстанції не з'явились, причини своєї неявки суду не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань щодо відкладення судового розгляду від них не надходило.
Водночас, апеляційний суд враховує, що попереднє судове засідання, призначене на 22.10.2025 року о 13 год. 30 хв., було відкладено за клопотанням сторони захисту у зв'язку з необхідністю адвоката Карпухіна Д.Ю. ознайомитися з матеріалами судового провадження. (а.с. 38)
Як убачається з матеріалів судового провадження, захисник Карпухін Д.Ю. 12.02.2026 року ознайомився з матеріалами справи та отримав копію відеозапису (а.с. 38, зворот).
Разом з цим, належить врахувати, що саме ОСОБА_1 та її захисник є ініціаторами апеляційного перегляду постанови судді.
Апеляційний суд приходить до висновку, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не виявила належної зацікавленості у розгляді справи та протягом тривалого часу не з'являється до апеляційного суду. Незацікавленість у розгляду своєї апеляційної скарги свідчить про зловживання учасником справи процесуальними правами з метою затягування строків розгляду справи.
Конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
У цьому контексті суд також звертає увагу, що апеляційний перегляд здійснюється якраз за апеляційною скаргою особи, яка її подала, та саме вона в першу чергу мала б цікавитися питаннями призначення судових засідань у справі та скорішим вирішенням її справи.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.)
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції щодо обов'язку сторони цікавитися рухом справи, розгляд апеляційної скарги без участі правопорушника та його захисника не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, оскільки суд розцінює такі дії як зловживання учасником справи процесуальними правами, що спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи.
За таких обставин, суд вважає можливим провести апеляційний розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 та її захисника в межах доводів і вимог поданої апеляційної скарги та за наявними у справі відомостями, що також узгоджується з КУпАП.
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Приймаючи рішення про розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що остання до cуду не з'явилась, причини неявки не повідомила, при цьому, їй достеменно було відомо про складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо неї та направлення матеріалів до Київського районного суду м.Харкова.
Проте, погодитися з такими висновками районного суду не можна за таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи, вона надійшла в провадження Київського районного суду м.Харкова 15.11.2023 року та була призначена до розгляду слуханням у судове засідання на 25.12.2023 року та 23.01.2024 року.
Так, про час та місце розгляду справи, призначеної на 25.12.2023 року о 15 год. 20 хв. ОСОБА_1 була повідомлена шляхом направлення їй судової повістки про виклик до суду за допомогою СМС-повідомлення за одним з номерів телефону, зазначеним у протоколі, та отриманого нею 17.11.2023 року о 12 год. 23 хв. (а.с. 9)
Водночас, жодних даних щодо сповіщення ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 23.01.2024 року о 09 год. 50 хв. матеріали справи взагалі не містять.
Відповідно до вимог ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст.277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що суд розглянув справу без участі ОСОБА_1 , в матеріалах справи не міститься жодних відомостей про вручення судової повістки з повідомленням про час та місце розгляду справи щодо неї, або даних щодо небажання її отримати.
Таким чином, посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_1 була обізнана про час та місце розгляду справи є безпідставними, оскільки матеріали судового провадження не містять відомостей про отримання ОСОБА_1 судової повістки.
Таким чином, суд першої інстанції в порушення вимог ст.268 КУпАП не переконався про наявність даних про своєчасне сповіщення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про місце та час розгляду справи та провів розгляд справи без її участі.
На думку суду апеляційної інстанції, вищенаведене є порушенням не тільки процесуального закону, а й вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо забезпечення рівності та змагальності сторін, що випливає із практики Європейського Суду з прав людини ( Рішення у справах «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява № 7460/03),«Гурепка проти України» від 08 липня 2010 року (заява № 38789/04) «Лучанінова проти України» від 09 вересня 2011 року (заява №16347/02) та ін.) Зокрема, у справі «Гурепка проти України», заявник за аналогічних обставин стверджував, що його було позбавлено можливості особисто брати участь у розгляді своєї справи. Суд у цій справі нагадував, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
З урахуванням цього слід визнати, що ОСОБА_1 була позбавлена можливості реалізувати в суді свої права, передбачені ст.268 КУпАП, якими наділена особа, що притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, права давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою тощо, тобто, фактично була позбавлена права на захист, а, в решті, ї на справедливий суд, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин апеляційний суд вбачає підстави для часткового задоволення вимог апеляційної скарги та скасування постанови судді Київського районного суду м.Харкова від 23.01.2024 року з підстав не повідомлення ОСОБА_1 належним чином про час та місце розгляду справи та істотного порушення її процесуальних прав, відповідно до ст.268 КУпАП.
Разом з цим, розглядаючи справу стосовно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд дійшов висновку, що в її діях наявний склад адміністративного правопорушення.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, п.2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, апеляційним судом встановлено, що 01.11.2023 року о 23 год. 23 хв. за адресою: м. Харків, вул. Свободи 7/9 водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом VOLVO S 60 д.н.з НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного свп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою спеціального технічного засобу Drager Akcotest 7510 та в закладі охорони здоров'я КП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» ОСОБА_1 відмовилась.
Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 604042 від 02.11.2023 року.
Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, яким судом надано належної оцінки, а саме:
- оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 02.11.2023 року о 23 год. 23 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці; огляд у КНП ХОР «ОКНЛ» не проводився за відмовою ОСОБА_1 ;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 02.11.2023 року, згідно якого у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці; огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою Драгер Алкотест 7510 не проводився у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 ;
- рапортом поліцейського взводу 2 роти 6 батальйону 3 УПП в Харківській області Русакова О. від 02.11.2023 року щодо події з зазначенням причини, місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 ;
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянтом не оскаржується факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 на предмет того, що вона не керувала автомобілем за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, слід зазначити наступне.
Згідно відеозапису події, зафіксованому на окремому диску, що мала місце 02.11.2023 року, убачається рух автомобіля VOLVO S 60, д.н.з НОМЕР_1 .
На іншому окремому відеоносії відображені події після зупинки спірного ТЗ, відповідно до яких, після того, як співробітники поліції підійшли до зазначеного автомобіля, з нього (зі сторони водія) вийшла жінка, особу якої після перевірки документів було встановлено як ОСОБА_1 .
Слід зазначити, що в автомобілі ОСОБА_1 була сама (інших пасажирів у ТЗ не було), та під час спілкування з поліцією ОСОБА_1 відмітила, що їхала, а коли побачила поліцію, одразу сама зупинилась, хоча збиралась повертати.
Таким чином, під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_2 жодним чином не заперечувала факт керування ТЗ, надавала документи, відповідала на запитання, тобто, згідно відеозапису, позиціонувала себе саме як водія транспортного засобу.
Крім того, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 підписаний нею власноруч та без зауважень.
За таких обставин, факт керування автомобілем ОСОБА_2 за обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується сукупністю доказів, зібраних у справі, які узгоджуються між собою.
Суд апеляційної інстанції ставиться критично до таких доводів апелянта та розцінює їх як обраний спосіб захисту та спробу уникнути відповідальності, в той час як заперечення ОСОБА_1 керування транспортним засобом при обставинах, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, є безпідставні.
Доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять об'єктивних доказів на підтвердження скоєння нею порушень ПДР України та під час зупинки працівниками поліції було порушено вимоги ст.35 Закону України «Про національну поліцію», якими передбачено чіткий перелік підстав зупинення працівниками поліції автомобілів, є необґрунтованими.
Дійсно, свобода пересування є конституційним правом кожної людини, котра законно перебуває на території України (ст. 33 Конституції України), тому зупинка автомобіля повинна відбуватись на підставах та в порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» та ПДР України. Вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Однак, апелянтом не враховано тієї обставини, що згідно матеріалів справи автомобіль під її керуванням був зупинений о 23 год. 23 хв., тобто, під час дії комендантської години у м.Харкові, про що останній неодноразово було роз'яснено інспекторами поліції.
Згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом №2102-ІХ від 24.02.2022 року, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, які в подальшому було продовжено, в Україні введено воєнний стан.
Так, рішенням начальника ХОВА від 22.12.2022 року (дійсним на момент складення протоколу) у м.Харкові та Харківській області встановлено комендантську годину з 23.00 год до 05.00 год. Визначення терміну комендантська година міститься у пункті 5 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а саме - це заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.
На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Без перепусток під час комендантської години на вулицях та в інших громадських місцях дозволено перебування та рух транспортних засобів Збройних Сил, Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС а також транспортним засобам спеціалізованого призначення, які виконують невідкладне службове завдання, за умови ввімкнення спеціальних світлових сигнальних пристроїв.
Патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право, в тому числі перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться;
За наведених обставин, доводи апелянта про незаконність дій працівників поліції щодо її зупинки апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки перевірка документів водія здійснювалась у період дії комендантської години, а не в умовах загального контролю дорожнього руху.
Крім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП , оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння.
Водночас, заперечуючи проти протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 зазначила, що відеозаписом не зафіксовано сам момент зупинки ТЗ під її керуванням. Проте, законом не передбачено обов'язку поліцейського фіксувати зупинку авто. Частиною 2 ст.266 КУпАП передбачено, що поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису саме під час огляду поліцейським водія на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння на місці за відсутності свідків.
Доводи апеляційної скарги, що всупереч вимог ч.2 ст.40 ЗУ «Про національну поліцію», поліцейські не попередили ОСОБА_1 про відеофіксацію правопорушення та не отримали на те її згоду, апеляційний суд визнає неспроможними.
Так, згідно п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.
При цьому, згадана Інструкція не містить будь-яких застережень про те, що включення відеореєстратора неможливе без попередження особи, яку він фіксує.
Таким чином, поліцейський має право фіксувати особу на бодікамеру без попередження, і такий відеозапис визнається допустимим доказом у суді. Саме такого висновку дійшов Касаційний кримінальний суд ВС (Постанова ККС ВС від 08.05.2025 року у справі №207/722/23 (провадження №51-2686км24).
При цьому, апеляційний суд звертає свою увагу, що фіксування події відбувалось відкрито, а водій не заперечувала проти зйомки.
Посилання апелянта на норми КАС у даному випадку суд визнає недоречними, так як розгляд справ про адміністративні правопорушення здійснюється за приписами КУпАП.
З огляду на викладені обставини, на момент висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду на місці або у медичному закладі у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що доказів які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді та закриття справи на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУПАП, як на тому наполягає апелянт, апеляційний суд не вбачає.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодилася нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримала посвідчення водія НОМЕР_2 , тобто, нею було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП
Враховуючи викладене у сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що, відповідно до вимог ст. 245, 251 КУпАП, об'єктивно з'ясовано обставини даної справи із урахуванням наявних та досліджених в судовому засіданні доказів, та приходить до висновку за принципом «поза розумним сумнівом» про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Разом з тим, положеннями ст.38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення, а відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №604042 від 02.11.2023року подія правопорушення мало місце 02.11.2023року. На момент розгляду справи судом апеляційної інстанції закінчилися передбачені ст.38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення, тому провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.7 ст. 247 КУпАП.
Враховуючи вище викладене, постанова судді Київського районного суду м.Харкова області від 23 січня 2024 року підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм процесуального права, а провадження у справі - закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Київського районного суду м.Харкова області від 23 січня 2024 року щодоОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Київського районного суду м.Харкова області від 23 січня 2024 року щодо ОСОБА_1 скасувати та постановити нову.
Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАПщодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик