12.03.26
Справа № 635/1798/26
Провадження № 1-кп/635/882/2026
12 березня 2026 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю прокурора ОСОБА_2 ,
захисника - адвоката ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
24 лютого 2026 року в провадження Харківського районного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024170020011818 від 24 грудня 2024 року.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.
Учасники кримінального провадження в підготовчому судовому засіданні не заперечували проти призначення справи до судового розгляду.
Обвинувальний акт складений у відповідності до вимог ст.ст. 291, 292 КПК України.
Підстав для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України судом не встановлено.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд вважає можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Крім того, прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення інших кримінальних правопорушень, та неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів. В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що підставою застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_4 є військовослужбовцем, місцезнаходження військової частини в якій він проходить військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область внаслідок проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того, вказані обставини утворять складності явки або запізнення обвинуваченого до суду. Про продовження існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконного впливу на свідків свідчить те, що ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців здійснити вплив на свідків, як благаючі або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин. При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Крім того, достатніми є підстави вважати про продовження існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для обвинуваченого незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні за допомогою використання мобільного телефону. Також, достатніми є підстави вважати про продовження існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому ОСОБА_4 обвинувачується, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 раніше судимий, звільнений умовно-достроково від відбування покарання, а тому перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може вчинити інший військовий злочин, а саме: самовільне залишення військової частини або місця служби, або дезертирство, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення особливо тяжкого злочину.
Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала позицію обвинуваченого.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, прийшов до наступного.
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 19 січня 2026 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб - до 19 березня 2026 року включно та визначено ОСОБА_4 суму застави в розмірі 66560,00 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 19 березня 2026 року.
Частиною 3 ст. 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу суд повинен враховувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого ця особа обвинувачується, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від суду чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Суд вважає, що ризик переховування обвинуваченого від суду продовжує існувати, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 за інкримінований йому злочин. Так, санкція ч. 5 ст. 407 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.
Наведені вище обставини є передумовами та можливістю для втечі обвинуваченого з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду.
Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у невизначеному майбутньому із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за тяжкий злочин у найближчій перспективі робить цей ризик актуальним.
Наведені факти в їх сукупності та взаємозв'язку свідчать про існування ризику переховування від суду.
Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявного ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків. При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.
На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а відтак останній може здійснювати вплив на свідків, з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які йому достовірно відомі.
Оцінюючи ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, суд враховує, що обвинувачений раніше неодноразово судимий, в останнє вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 грудня 2023 року за ч.2 ст. 309 КК УКраїни, умовно-достроково звільненого ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 22 травня 2024 року для проходження військової служби та вважає, що вказані обставини об'єктивно свідчить про схильність обвинуваченого до вчинення ним інших кримінальних правопорушень, тобто продовжує існувати ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Водночас, суд не погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки суду не надано жодних доказів в обґрунтування припущення можливого симулювання обвинуваченим хвороби або іншим чином введення в оману, з метою перешкоджання кримінальному провадженню.
Об'єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей.
В судовому засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності всі обставини, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінуються обвинуваченому, його репутацію, ризик продовження протиправної поведінки, суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, не зменшилися та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Отже, запобіжний захід у вигляді триманні під вартою на даній стадії процесу є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого є недостатнім, щоб забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків.
За вказаних підстав, строк тримання обвинуваченого під вартою необхідно продовжити на 60 днів та визначити заставу, достатню для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України - в розмірі, попередньо визначеним ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 19 січня 2026 року - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560,00 гривень, яку можливо внести на відповідний рахунок до сплину терміну тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 197, 199, 315 КПК України, суд,
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України у відкритому судовому засіданні на 17 березня 2026 року на 11 годину 45 хвилин.
У судове засідання викликати сторони кримінального провадження.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів - до 10 травня 2026 року включно.
Визначити ОСОБА_4 суму застави у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, які можливо внести на відповідний рахунок до сплину терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: 1) прибувати до місця несення військової служби із періодичністю, встановленою уповноваженою службовою особою; 2) прибувати до суду за першою вимогою; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання/місця роботи; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в України; 5) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Строк дії ухвали встановити до 10 травня 2026 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 16 березня 2026 року.
Суддя ОСОБА_1