Справа № 643/1874/26
Провадження № 2/643/3803/26
16.02.2026 Салтівський районний суд міста Харкова у складі: головуючого -судді Майстренка О.М., за участю секретаря судового засідання- Полчанінової А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Салтівський ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з-під арешту,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Салтівський ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить зняти арешт, накладений ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 14.07.2000 року по справі № 2-3668 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми, з квартири АДРЕСА_1 , яка належить , ОСОБА_1 , на праві приватної власності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_2 (актовий запис № 1625). Зазначена квартира належала їй згідно свідоцтва про право власності на житло від 15 березня 2000 р. (реєстр№ 5А-00-20802), що підтверджується довідкою КП «Харківське бюро технічної інвентаризації» ХМР від 06.12.2024 р. № 1154032. Спадщину після її смерті прийняв її син - ОСОБА_4 , подавши заяву до нотаріальної контори протягом встановленого шестимісячного строку, але який не оформив своїх спадкових прав. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер (актовий запис № 4847). Ще за життя, 01 листопада 2025 року, він залишив заповіт, відповідно до якого право власності на двокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1 перейшло до позивача (спадкова справа № 65945682, номер відомостей про речове право: 62148436). Одночасно стало відомо про перебування квартири під арештом з 2000 року на підставі ухвали суду, що створило перешкоди у розпорядженні належним позивачу майном. З'ясувалося, що згідно рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2000 р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 з останнього стягнуто на користь позивача 5 438 грн., а також судові витрати у сумі 54 грн.40 коп. (справа № 2-3668). З метою забезпечення позову суддя Данилова М.В. 14 липня 2000 року в порядку ст.155 ЦПК України (в редакції від 18.07.1963р.) наклала арешт на квартиру АДРЕСА_1 , автомобіль BA3-210113, а також гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
11 грудня 2003 року за заявою ОСОБА_4 ухвала Московського райсуду м.Харкова від 14 липня 2000 р. була частково скасована- знятий арешт з автотранспортного засобу. В той же час арешт на квартиру та гараж з невідомих причин залишився чинним. Факт перебування квартири під арештом на даний час підтверджується інформацією з Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстр.№ 5612223, Перша Харківська міська державна нотаріальна контора).
13 листопада 2025р. Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові своїм листом за № 277683 надав інформацію про відсутність будь-якого виконавчого провадження відносно ОСОБА_4 . Одночасно повідомлено про наявність запису про обтяження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованого Першою Харківською міською державною конторою за № 561223, про що йшлося вище. Перебування житла, яке належить позивачу на праві власності за заповітом, під арештом, створює для нього проблеми в реалізації конституційних прав та інтересів, а саме в безперешкодному розпорядженні ним. Позивач , будучи добросовісним набувачем майна, ніякого відношення до відповідача ОСОБА_2 не має , з дня ухвалення рішення пройшло вже 25 років, виконавчих проваджень за повідомленням ВДВС Салтівського району немає, а строки для пред'явлення виконавчого листа вже минули, тому позивач вимушений звернутись до суду.
Позивач у судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності , позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Відповідач в установлений ч. 7 ст.178ЦПКУкраїни строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв'язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами справи , що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення.
Третя особа в судове засідання своїх представників не направила, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів
Відповідно до положень ст.5 ЦПК України, «здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту
Судом встановлено, що згідно рішення Московського районного суду м.Харкова від 13 вересня 2000 р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 з останнього стягнуто на користь позивача 5 438 грн., а також судові витрати у сумі 54 грн.40 коп. (справа № 2-3668).
З метою забезпечення позову ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 14 липня 2000 року в порядку ст.155 ЦПК України (в редакції від 18.07.1963р.) накладено арешт на квартиру АДРЕСА_4 , автомобіль BA3-210113, а також гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
11 грудня 2003 р. за заявою ОСОБА_4 ухвала Московського райсуду м.Харкова від 14 липня 2000 р. була частково скасована- знятий арешт з автотранспортного засобу. Факт перебування квартири під арештом на даний час підтверджується інформацією з Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстр. № 5612223, Перша Харківська міська державна нотаріальна контора).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_2 (актовий запис № 1625).
Зазначена квартира належала їй згідно свідоцтва про право власності на житло від 15 березня 2000 р. (реєстр№ 5А-00-20802), що підтверджується довідкою КП «Харківське бюро технічної інвентаризації» ХМР від 06.12.2024 р. № 1154032.
Спадщину після її смерті прийняв її син ОСОБА_4 , подавши заяву до нотаріальної контори протягом встановленого шестимісячного строку, але який не оформив своїх спадкових прав.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер (актовий запис № 4847). Ще за життя, 01 листопада 2025 року, він залишив заповіт, відповідно до якого право власності на двокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1 перейшло до позивача (спадкова справа № 65945682, номер відомостей про речове право: 62148436).
Одночасно стало відомо про перебування квартири під арештом з 2000 року на підставі ухвали суду, що створило перешкоди у розпорядженні належним позивачу майном.
Згідно довідки Салтівського районного суду міста Харкова цивільна справа № 2-3668/2000 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення суми була знищена після закінчення термінів зберігання у 2006 році відповідно до Переліку судових справ і документів.
13 листопада 2025 року Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові своїм листом за № 277683 надав інформацію про відсутність будь-якого виконавчого провадження відносно ОСОБА_4 . Одночасно повідомлено про наявність запису про обтяження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованого Першою Харківською міською державною конторою за № 561223.
Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. (частина третя статті 1296 ЦК України).
Згідно з частиною п'ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №643/3614/17 дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).
Відповідно до ч. 1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Частиною 4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
При цьому, ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Обтяження щодо квартири АДРЕСА_1 позбавляє спадкоємця ОСОБА_1 здійснення своїх повноважень на розпорядження зазначеним майном.
За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що вимоги позивача про скасування арешту на квартиру АДРЕСА_1 , підлягають задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 13, 141, 200, 258, 259, 264, 265, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Салтівський ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.
Зняти арешт, накладений ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 14.07.2000 р. по справі № 2-3668 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми, з квартири АДРЕСА_1 , яка належить , ОСОБА_1 , на праві приватної власності.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.М. Майстренко