вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" лютого 2026 р. Справа№ 925/1204/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Алданової С.О.
за участю:
секретаря судового засідання: Лукінчук І.А.,
представників сторін:
від прокурора: Левицька Н.В. (в залі суду);
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: Моцайко В.С. (поза межами приміщення суду);
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2024 (повний текст складено 08.01.2025)
у справі № 925/1204/23 (суддя Грачов В.М.)
за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Набутівської сільської ради Черкаського району Черкаської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут»
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 323 292,27 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У вересні 2023 року заступник керівника Смілянської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Набутівської сільської ради Черкаського району Черкаської області (далі - Виконком), у якому просив:
визнати недійсними додаткові угоди №5 від 11.02.2021, №6 від 11.03.2021, №7 від 28.05.2021, №8 від 03.09.2021, №9 від 06 09.2021, №10 від 21.09.2021, №11 від 01.10.2021, №14 від 26.10.2021, №15 від 29.10.2021, №16 від 23.11.2021, №17 від 03.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №71121000091 від 31.12.2020, укладеного між Виконкомом та Товариством; стягнути з Товариства надмірно сплачені кошти в сумі 323 292,27 грн; відшкодувати судові витрати.
На обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначає, що спірні додаткові угоди №5 від 11.02.2021, №6 від 11.03.2021, №7 від 28.05.2021, №8 від 03.09.2021, №9 від 06 09.2021, №10 від 21.09.2021, №11 від 01.10.2021, №14 від 26.10.2021, №15 від 29.10.2021, №16 від 23.11.2021, №17 від 03.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №71121000091 від 31.12.2020 сторони уклали з порушенням вимог чинного законодавства у сфері публічних закупівель щодо збільшення ціни товару 1 кВт/год електричної енергії з 1,43957 грн до 3,958296 грн тобто на 174,96% (або у 2,7 рази) більше від ціни договору та тендерної пропозиції, що є підставою визнання їх недійсними відповідно до ст. 203, 215 ЦК України. Укладення спірних додаткових угод спричинило надлишкову сплату державних коштів у розмірі 323 292,27 грн відповідачу за товар, який не був ним поставлений, тому на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України ці кошти мають бути повернені позивачу.
Позиції учасників справи.
У відзиві на позовну заяву Товариство проти заявлених до нього вимог заперечило, просило відмовити у їх задоволенні та зазначило, що збільшення ціни товару після укладення договору шляхом укладення спірних додаткових угод було обґрунтованим, вчинене сторонами за взаємною згодою та в інтересах кожного, з дотриманням вимог чинного законодавства у сфері публічних закупівель. Також Товариство зазначає про відсутність у прокурора повноважень на представницво інтересів Виконкому.
У відповіді на відзив прокурор заперечив проти наведених Товариством у відповіді доводів, позовні вимоги просив задовольнити повністю.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.10.2024 позов задоволено повністю. Визнано недійсними додаткові угоди №5 від 11.02.2021, №6 від 11.03.2021, №7 від 28.05.2021, №8 від 03.09.2021, №9 від 06 09.2021, №10 від 21.09.2021, №11 від 01.10.2021, №14 від 26.10.2021, №15 від 29.10.2021, №16 від 23.11.2021, №17 від 03.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №71121000091 від 31.12.2020, укладеного між Виконкомом та Товариством. Стягнуто з Товариства на користь Виконкому 323 292,27 грн. Стягнуто з Товариства судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 34 373,38 грн.
Суд дійшов висновку, що заявлені прокурором вимоги є обґрунтованими. Суд визнав обґрунтованими та доведеними доводи прокурора про суперечність додаткових угод 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 14, 15, 16, 17 до договору №71121000091від 31.12.2020 про постачання електричної енергії споживачу, укладених сторонами цього договору, нормі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» №922-VІІІ. Розрахунок розміру коштів, безпідставно сплачених у сумі 323 292,27 грн, суд визнав правильним. Таким чином, за висновком суду, грошові кошти в сумі 323 292,27 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути Виконкому, що відповідає приписам статті 1212 ЦК України.
Водночас суд зауважив, що прокурор первісно заявив вимогу про стягнення 323 292,27 грн на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України. Суд зазначив, що обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу novit curia. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Суд також встановив наявність у прокурора повноважень на звернення з цим позовом в інтересах Виконкому.
З огляду на нездійснення позивачем заходів зі звернення до суду з позовом щодо захисту інтересів територіальної громади та держави, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.10.2024, Товариство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди №5 від 11.02.2021 та стягнення коштів у сумі 64 282,11 грн, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог прокуратури в інтересах держави в особі Виконкому до Товариства в частині визнання недійсною Додаткової угоди №5 від 11.02.2021 та стягнення коштів у сумі 64 282,11 грн відмовити. Стягнути з прокуратури на користь Товариства витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, а також винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Скаржник зазначає, що у відзиві наголошував на тому, що прокурор неправильно визначив позивача, і у ГПК України відсутня можливість заміни позивача.
На думку товариства, необґрунтованим є висновок суду про відсутність доказів коливання ціни на ринку електричної енергії, яке стало підставою для укладення додаткової угоди №5.
Зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, скаржник посилається на невиконання вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України та неврахування висновків Верховного Суду у постановах від 29.03.2019 у справі №826/6926/17 та від 04.09.2024 у справі №924/71/24 під час вирішення даної справи.
Скаржник вважає, що оскільки додаткова угода № 5 від 11.02.2021 відповідає умовам договору та не суперечить чинному законодавству, то вона є чинною, а рішення суду першої інстанції в частині визнання її недійсною підлягає скасуванню.
Вважаючи додаткову угоду №5 такою, що не підлягала визнанню недійсною, Товариство надає контррозрахунок суми належних до стягнення у такому випадку коштів. Так, загальний обсяг спожитої електричної енергії за Договором становить 527 205 кВт*год (визнається прокуратурою на сторінці 20 позовної заяви); загальний обсяг сплачених коштів за Договором становить 1 268 194,41 грн (визнається прокуратурою на сторінці 20 позовної заяви). У випадку відмови у визнанні недійсною Додаткової угоди № 5 сума, що належала би до стягнення з Товариства, становить: 527 205 кВт*год х (1,56150 + 0,352716) = 1009184,25 грн; 1 268 194,41 - 1 009 184,25 = 259 010,16 грн. За доводами апелянта, у випадку чинності додаткової угоди №5 до стягнення з нього підлягало би всього 259 010,16 грн.
Позиції учасників справи.
Прокурор надав пояснення, у якому наведені Товариством у апеляційній скарзі доводи вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать дійсним обставинам справи, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Прокурор зазначає, що фактичним позивачем у позові, поданому в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор, а отже судовому захисту підлягає порушений інтерес держави, а не приватний інтерес суб'єкта, через якого держава діє в цивільних правовідносинах. У цій справі прокурор пред'явив позов, зокрема, на захист порушених майнових інтересів держави внаслідок укладення незаконних правочинів у вигляді додаткових угод до договору, якими суттєво підвищено ціну за одиницю товару та завдано шкоди у вигляді незаконних витрат бюджетних коштів. Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає. Звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів державного підприємства або установи. Таким чином, у цьому випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури. Саме дії виконавчого комітету призвели до порушення у сфері публічних закупівель, оскільки, укладаючи додаткові угоди, вважав їх законними та до цього часу не вжив заходів із повернення до бюджету безпідставно витрачених коштів у судовому порядку, що свідчить про неналежне виконання покладених обов'язків.
Щодо доказів коливання ціни на ринку електричної енергії, яке стало підставою для укладення додаткової угоди №5, прокурор зазначає, що на момент підписання договору за результатами процедури закупівлі відповідач був обізнаний про ціни на електричну енергію, що існували на ринку. Виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару. Підписавши договір, відповідач погодився з його умовами, в т.ч. щодо ціни товару. Одним із критеріїв проведення тендерної процедури була ціна за поставку електроенергії. Однак відповідно до запропонованої ціни за результатами проведеної закупівлі, яка стала визначальною для переможця торгів - Товариства та зазначеної в подальшому договорі від 31.12.2020 постачальник електроенергію не постачав. А відповідно до додаткової угоди №5 від 11.02.2021 змінив ціну з моменту укладення договору в сторону збільшення, що суперечить умовам проведеної закупівлі.
Щодо доводів Товариства про те, що у разі визнання недійсними спірних додаткових угоди має бути застосована реституція, прокурор зазначає, що у контексті спірних правовідносин недійсність додаткових угод до договору означає, що в кожній здійсненій оплаті за договором частина коштів (у розмірі різниці між первісною ціною договору та ціною, установленою недійсною додатковою угодою) сплачена позивачем та отримана відповідачем безпідставно. А отже, грошові кошти є такими, що були безпідставно одержані Товариством, підстава їх набуття відпала, а тому відповідності до ст. 216, 1212 ЦК України, ці гроші підлягають поверненню.
Також прокурор надав додаткові пояснення, у яких посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду справи №920/19/24, яка не вбачала підстав для відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду справи №920/19/24 виснувала, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо. Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
Товариство подало заяву, у якій зазначило, що Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) вже визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними / суперечать конституції), окремі приписи абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та просило скасувати рішення Господарського суду 30.10.2024 у справі № 925/1204/23 повністю; залишити без розгляду позовну заяву Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Виконкому до Товариства про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1204/23 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2024 до надходження матеріалів справи №925/1204/23.
10.02.2025 матеріали справи №925/1204/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2024 у справі №925/1204/23. Розгляд справи призначено на 17.03.2025.
У судовому засіданні 17.03.2025 суд протокольно оголосив перерву у розгляді справи до 09.04.2025.
У судовому засіданні 09.04.2025 суд протокольно оголосив перерву у розгляді справи до 14.05.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 клопотання Товариства про зупинення провадження задоволено. Провадження у справі №925/1204/23 зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 поновлено апеляційне провадження у справі № 925/1204/23. Розгляд справи призначено на 25.02.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2026 задоволено заяву представника Товариства адвоката Моцайко В.С. про участь у судовому засіданні, призначеному на 25.02.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
Виконком Набутівської сільської ради як замовник на вебпорталі публічних закупівель Prozorro розмістив оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-11-18-006654-c для закупівлі ДК 021:2015:09310000-5-Електричної енергії з очікуваною вартістю 1323197,04 грн.
04.12.2020 переможцем торгів визнано Товариство із запропонованою ціною 1 284 197,02 грн.
31.12.2020 за результатами проведення відкритих торгів в системі «Prozorro» Виконком (споживачем) та Товариство (постачальник) уклали договір про постачання електричної енергії споживачу №71121000091, шляхом підписання позивачем заяви - приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір), який згідно з його п. 1.1 встановлює порядок та умови постачання електричної енергії, як товарної продукції споживачу.
До умов договору застосовуються положення Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), інші чинні нормативно-правові акти, що регулюють постачання електричної енергії (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1 за цим договором постачальник зобов'язується забезпечувати постачання електричної енергії у 2021 році «код ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник»-09310000-5 - Електрична енергія» споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Постачання електричної енергії споживачу здійснюється у строк з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно (п. 3.1 договору).
Згідно з п. 3.4 договору місце поставки та обсяг постачання електричної енергії споживачу: 19425, Україна, Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський район, с Набутів, вул. Центральна, 190/1, межа балансової належності електроустановок замовника; кількість - 707592 кВт/год.
Відповідно до п. 5.1 договору ціна за 1 кВт/год електричної енергії на момент укладення договору становить 1,814883464 грн з урахуванням ПДВ, у т.ч.:
- ціна постачання електричної енергії становить 1,439571464 грн, в т.ч. ПДВ 0,23992857733 грн;
- ціна тарифу на послуги з передачі електричної енергії становить 0,3753121 грн, в т.ч. ПДВ 0,062552 грн;
Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до способу визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору. Загальна вартість цього договору на момент його укладення становить 1 284 197,02 грн з ПДВ (п. 5.2 договору).
Згідно з п. 5.3 договору спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника.
Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.4 договору).
Відповідно до п. 5.5 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
За умовами п. 13.1 договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з дати, вказаної в цьому договорі, та в цілому до 31.12.2021 року, а в частині взятих на себе зобов'язань сторонами - до їх повного виконання.
У випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення постачальник має право письмово звернутися до споживача з відповідною пропозицією, при цьому така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об'єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ, що підтверджує збільшення середньо ринкової ціни (діапазону цін ) за одиницю товару в тих межах / розмірах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін) за одиницю товару на будь-яку дату після укладення договору та середньоринкової ціни (діапазону цін) за одиницю товару на більш пізню дату та до моменту письмового звернення постачальника до споживача щодо збільшення ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки / інформації (або в іншій документальній формі), виданої Торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики. У випадку прийняття рішення споживачем щодо внесення змін до цього договору у вказаній частині до розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна за одиницю товару, що визначена сторонами у момент укладення цього договору (з урахуванням внесених раніше змін до цього договору, та якщо такі обставини мали місце). При цьому максимальна сума, на яку сторонами може бути здійснено підвищення ціни за одиницю товару, визначається як різниця між середньою ринковою ціною (діапазоном цін) за одиницю товару, що передує моменту письмового звернення постачальника щодо зміни ціни (згідно наданого учасником підтверджуючого документу), та середньоринкової ціни (діапазону цін) за одиницю товару станом на дату після укладення цього договору (згідно наданого учасником підтверджуючого документу), або станом на момент внесення змін до цього договору в частині ціни за одиницю товару, якщо такі зміни до цього договору вже були раніше здійснені сторонами. В будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог п. 2 ч. 4 ст. 41 Законом України «Про публічні закупівлі» (п. 13.6 договору).
За умовами п. 13.7 зміни до договору можуть бути внесені у випадках, передбачених ст. 41 Законом України «Про публічні закупівлі».
Договір підписаний його сторонами та скріплений їхніми печатками.
До договору сторони уклали:
Додаток №1 - Заяву-приєднання, у якій вказано персоніфіковані дані споживача - позивача; вид об'єкта - орган місцевого самоврядування; адреси ЕІС-код точок доступу - 19425, Україна, Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський район, с Набутів, вул. Центральна, 190/1; найменування оператора, з яким укладено договір розподілу електричної енергії - Корсунь-Шевченківська філія ПАТ «Черкасиенерго»; 94 ЕІС-кодів суб'єктів ринку електроенергії, що є об'єктами замовника. Початок постачання електричної енергії з 01.01.2021;
Додаток - Комерційна пропозиція «Вільна ціна бюджет», у п. 1 якої встановлено спосіб визначення ціни на електричну енергію - це ціна (тариф) одиниці спожитої електричної енергії у розрахунковому періоді, яка зазначається у платіжному документі, визначається за формулою Р факт = (Р тов + Тпер ) *А факт (грн. за 1 кВт*год), де:
Ртов - ціна за одиницю товару (1 кВТ год) визначається відповідно до домовленостей з урахуванням існуючих цін на ринку електричної енергії;
Ціна за одиницю товару (1 кВт/год) складає 1,439571464 грн з ПДВ для даної комерційної пропозиції.
У разі коливання ціни на ринку постачальник письмово повідомляє про такі зміни замовника з наданням інформації, взятої з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» у формі довідки про середньозважену ціну електричної енергії за підписом керівника постачальника. Така довідка має містити інформацію про середньозважену ціну електричної енергії на будь-яку дату або період, що визначається або декадою (декадами) або календарним місяців, після укладення договору та інформацію про середньозважену ціну електричної енергії на дату або період, що визначається декадою (декадами) місяця, календарним місяцем, у яких відбулося коливання ціни у бік збільшення. Період, в якому відбулося коливання ціни, має передувати дані письмового звернення постачальника. На підставі отриманої довідки сторони укладають додаткову угоду до Договору щодо зміни ціни за одиницю товару, з урахуванням ст. 631 ЦК України;
Тпер - вартість відшкодування тарифу на послугу з передачі електричної енергії оператора системи передачі - НЕК «Укренерго», затвердженого Регулятором на відповідний розрахунковий період відповідно до закону України «Про ринок електричної енергії», Т оср - тариф на послуги з розподілу електричної енергії оператора системи розподілу, затверджений НКРЕКП на відповідний розрахунковий період з урахуванням ПДВ;
А факт - фактичний обсяг спожитої електричної енергії у розрахунковому періоді.
Комерційна пропозиція «Вільна ціна бюджет» до договору №71121000091 починає діяти з 01.01.2021.
В подальшому сторони уклали до договору 17 додаткових угод:
19.01.2021 додаткову угоду №1, якою внесли зміни у розділ реквізити сторін щодо даних замовника та відповідних даних у додатку №1;
28.01.2021 додаткову угоду №2, якою внесли зміни до п. 3 додатку №2 Комерційна пропозиція «Вільна ціна бюджет» щодо умов оплати електричної енергії замовником у формі остаточного розрахунку за фактично відпущену електричну енергію у розрахунковому періоді;
28.01.2021 додаткову угоду №3, якою внесли зміни до п. 3 додатку №2 Комерційна пропозиція «Вільна ціна бюджет» щодо умов оплати електричної енергії замовником у формі остаточного розрахунку за фактично відпущену електричну енергію у розрахунковому періоді;
08.02.2021 додаткову угоду №4, якою у зв'язку з набранням чинності Постанови НКРЕКП від 09.12.2020 №2353, якою встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії у розмірі 293,93 грн/кВт, без урахування ПДВ, дійшли згоди збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% у зв'язку із коливанням ціни такого товару на ринку без збільшення загальної вартості договору; внесли зміни до п. 1 Додатку №3 договору, ціна 1 кВт/год електричної енергії складає 1,43957 грн з ПДВ; п. 3.4, 5.1, 13.6 договору виклали в новій редакції:
«п. 3.4. Місце поставки та обсяг постачання електричної енергії споживачу: 707 592 кВт/год; 19425, Україна, Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський район, с. Набутів, вул. Центральна, 190/1, межа балансової належності електроустановок»;
«п. 5.1. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до способу визначення ціни електричної енергії, згідно п.п.1 п. 5 ст. 41 Законом України «Про публічні закупівлі» та згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до договору. Загальна вартість цього договору становить 1 268 207,24 грн з ПДВ»;
«п. 13.6. У разі коливання ціни товару на ринку постачальник письмово повідомляє про зміни замовника з наданням інформації, взятої з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» у формі довідки про середньозважену ціну електричної енергії за підписом керівника постачальника (або особи, яка виконує обов'язки керівника за його відсутності). Така довідка має містити інформацію про середньозважену ціну електричної енергії на будь-яку дату або період, що визначається або декадою (декадами) або календарним місяцем, після укладення договору та інформацію про середньозважену ціну електричної енергії на дату або період, що визначається декадою (декадами) місяця, календарним місяцем, у яких відбулося коливання ціни у бік збільшення. Період, в якому відбулося коливання ціни, має передувати дані письмового звернення постачальника. На підставі отриманої довідки сторони укладають додаткову угоду до Договору щодо зміни ціни за одиницю товару, з урахуванням статті 631 ЦК України»;
11.02.2021 додаткову угоду №5 до договору (далі - додаткова угода №5), п. 1, 2, 6 якої збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії до 1,56150 грн з ПДВ для даної комерційної пропозиції, тобто на 8,47% більше від ціни, визначеної в договорі; зменшено вартість договору до 1 268 207,17 грн з ПДВ; зменшено обсяг постачання електричної енергії споживачу до 652 988 кВт/год; починає діяти з 01.01.2021.
Цією додатковою угодою також викладено п. 13.6 договору у новій редакції: «п. 13.6. У разі коливання ціни товару на ринку постачальник письмово повідомляє про зміни замовника з наданням інформації, взятої з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» у формі довідки про середньозважену ціну електричної енергії за підписом керівника постачальника (або особи, яка виконує обов'язки керівника за його відсутності). Така довідка має містити інформацію про середньозважену ціну електричної енергії на будь-яку дату або період, що визначається або декадою (декадами) або календарним місяцем, після укладення договору та інформацію про середньозважену ціну електричної енергії на дату або період, що визначається декадою (декадами) місяця, календарним місяцем, у яких відбулося коливання ціни у бік збільшення. Період, в якому відбулося коливання ціни, має передувати дані письмового звернення постачальника. На підставі отриманої довідки сторони укладають додаткову угоду до Договору щодо зміни ціни за одиницю товару, з урахуванням статті 631 ЦК України».
На підтвердження доцільності укладення додаткової угоди №5 до договору Товариство направило Виконкому лист №44 від 08.02.2021 про внесення змін до договору, у якому повідомило, що згідно з інформацією з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» відслідковується тенденція зростання закупівельної ціни електричної енергії на сегментах ринку електричної енергії («на добу на перед»).
До листа Товариство долучило відповідну інформаційну довідку, примірники додаткової угоди. Згідно з інформацією, розміщеною на сайті ДП «Оператор ринку» www.oree.com.ua, встановлено коливання ціни електричної енергії за січень 2021 року відносно ІІІ декади грудня 2020 року, середньозважена ціна за січень 2021 року склала 1 462,52 грн/МВт.год, за першу декаду лютого склала 1 698,79 грн/МВт.год.
Товариство також долучило висновки №О-57/01 та №О-57/02 від 20.01.2021 Черкаської торгово-промислової палати, надані за результатами проведеної за заявками Товариства від 19.01.2021 експертизи.
У висновку №О-57/01 на підставі інформації офіційного сайту ДП «Оператор ринку» визначено, що коливання середньозважених цін на ринку електричної енергії за ІІ декаду січня (11-20 січня) 2021 року - 1546,47 МВт/год відносно І декади січня (01-10 січня) 2021 року - 1 149,41МВт/год, що становить + 34,54 %.
У висновку №О-57/02 на підставі інформації офіційного сайту ДП «Оператор ринку» визначено, що коливання середньозважених цін на ринку електричної енергії за ІІ декаду січня (11-20 січня) 2021 року - 1425,71 грн/МВт.год відносно ІІІ декади грудня (21-31 грудня) 2020 року - 1546,47 грн/МВт.год, що становить + 8,47%.
11.03.2021 додаткову угоду №6 до договору (далі - додаткова угода № 6), якою додатки 1-3 до договору виклали в нових редакціях, з урахуванням яких та п. 2, 3, 6 додаткової угоди №6 збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії до 1,71749 грн з ПДВ для даної комерційної пропозиції, тобто на 9,9% більше від ціни, визначеної у додатковій угоді №5, та на 19,31% більше від ціни, визначеної договором; зменшено вартість договору до 1 268 204,06 грн з ПДВ; зменшено обсяг постачання електричної енергії споживачу до 612 598 кВт/год; починає діяти з 01.01.2021.
На підтвердження доцільності укладення додаткової угоди №6 до договору Товариство надало висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-149 від 12.02.2021 за результатами проведеної за заявкою Товариства від 11.02.2021 експертизи, у якому на підставі інформації офіційного сайту ДП «Оператор ринку» визначено коливання середньозважених цін на ринку електричної енергії за січень 2021 року в цілому - 1 462,521 грн/МВт.год відносно І декади лютого (01-10 лютого) 2021 року - 1698,79 грн/МВт.год, що становить + 16,15%.
За ціною цієї додаткової угоди Товариство здійснювало реалізацію електричної енергії Виконкому у березні та у квітні 2021 року.
28.05.2021 сторони уклали додаткову угоду №7 до договору (далі - додаткова угода № 7), п. 1, 2 якої збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії до 1,88357 грн з ПДВ для даної комерційної пропозиції, тобто на 9,67 % більше від ціни, визначеної в Додатковій угоді №6 та на 30,84% більше від ціни визначеної Договором; зменшено вартість договору до 1 268 203,37 грн з ПДВ; зменшено обсяг постачання електричної енергії споживачу до 567 103 кВт/год; починає діяти з 01.04.2021.
На підтвердження доцільності укладення додаткової угоди №7 до договору Товариство направило Виконкому лист №176 від 06.05.2021 про внесення змін до договору, у якому повідомило, що згідно з інформацією з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» відслідковується тенденція зростання закупівельної ціни електричної енергії на сегментах ринку електричної енергії («на добу на перед»).
До листа Товариство долучило відповідну інформаційну довідку, примірники додаткової угоди.
Згідно з розміщеною на сайті ДП «Оператор ринку» www.oree.com.ua інформацією коливання ціни електричної енергії за ІІ декаду березня (11-20 березня) 2021 року відносно ІІ декади квітня (11-20 квітня) 2021 року середньозважена ціна за ІІ декаду березня (11-20 березня) 2021 року склала 1 386,86 грн/МВт.год, за ІІ декаду квітня (11-20 квітня) 2021 року склала 1 520,96 грн/МВт.год. + 9,67%.
03.09.2021 сторони уклали додаткову угоду №8 до договору (далі - додаткова угода №8), п. 1, 2 якої збільшили ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 2,071728 грн з ПДВ для даної комерційної пропозиції, тобто на 9,99 % більше від ціни, визначеної в Додатковій угоді №7 та на 43,91% більше від ціни визначеної Договором; зменшено вартість договору до 1 268 201,59 грн з ПДВ; узгоджено обсяг постачання електричної енергії споживачу до 570 645 кВт/год; починає діяти з 01.08.2021.
На підтвердження доцільності укладення Додаткової угоди №8 до договору Товариство направило Виконкому лист №561 від 30.08.2021 про внесення змін до договору, у якому повідомило, що згідно з інформацією з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» відслідковується тенденція зростання закупівельної ціни електричної енергії на сегментах ринку електричної енергії («на добу на перед»).
До листа Товариство долучило відповідну інформаційну довідку, примірники додаткової угоди.
Згідно з розміщеною на сайті ДП «Оператор ринку» www.oree.com.ua інформацією коливання ціни електричної енергії за І декаду серпня(01-10 серпня) 2021 року відносно І декади липня (01-10 липня) 2021 року, середньозважена ціна за І декаду серпня (01-10 серпня) 2021 року склала 2127,10 грн/МВт.год, за І декаду липня (01-10 липня) 2021 року склала 1055,60 грн/МВт.год + 101,51%. (т.1 а. с. 76,262-263).
06.09.2021 сторони уклали додаткову угоду №9 до договору (далі - додаткова угода №9), п. 1, 2 якої збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 2,278692 грн з ПДВ для даної комерційної пропозиції, тобто на 9,99 % більше від ціни, визначеної в Додатковій угоді №8 та на 58,29% більше від ціни визначеної Договором; зменшено вартість договору до 1 268 199,77 грн з ПДВ; зменшено обсяг постачання електричної енергії споживачу до 557 853 кВт/год; починає діяти з 01.08.2021.
На підтвердження доцільності укладення додаткової угоди №9 до договору Товариство направило Виконкому лист №568 від 03.09.2021 про внесення змін до договору, у якому повідомило, що згідно з інформацією з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» відслідковується тенденція зростання закупівельної ціни електричної енергії на сегментах ринку електричної енергії («на добу на перед»).
До листа Товариство долучило відповідну інформаційну довідку, примірники додаткової угоди.
Згідно з розміщеною на сайті ДП «Оператор ринку» www.oree.com.ua інформацією коливання ціни електричної енергії за ІІ декаду серпня (11-20 серпня) 2021 року відносно ІІ декади липня (11-20 липня) 2021 року середньозважена ціна за ІІ декаду серпня (11-20 серпня) 2021 року склала 2 078,49 грн/МВт.год, за ІІ декаду липня (11-20 липня) 2021 року склала 1 554,71 грн/МВт.год.
Також Товариство долучило висновок №О-814 від 26.08.2021 Черкаської торгово-промислової палати, наданий за результатами проведеної за заявкою Товариства від 25.08.2021 експертизи, у якому на підставі інформації офіційного сайту ДП «Оператор ринку» визначено, що коливання середньозважених цін на ринку електричної енергії за ІІ декаду липня (11-20 липня) 2021 року - 1 554,71 грн/МВт.год відносно ІІ декади серпня (11-20 серпня) 2021 року - 2 078,49 грн/МВт.год, що становить + 33,69%.
21.09.2021 сторони уклали додаткову угоду №10 до договору (далі - додаткова угода №10), п. 1, 2 якої збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 2,506332 грн з ПДВ для даної комерційної пропозиції, тобто на 9,99 % більше від ціни, визначеної в Додатковій угоді №9 та на 74,10% більше від ціни визначеної Договором; зменшено вартість договору до 1 268 198 грн з ПДВ; зменшено обсяг постачання електричної енергії споживачу до 547 821 кВт/год; починає діяти з 01.09.2021.
На підтвердження доцільності укладення додаткової угоди №10 до договору Товариство направило Виконкому лист №582 від 20.09.2021 про внесення змін до договору, у якому повідомило, що згідно з інформацією з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» відслідковується тенденція зростання закупівельної ціни електричної енергії на сегментах ринку електричної енергії («на добу на перед»).
До листа Товариство долучило відповідну інформаційну довідку, примірники додаткової угоди.
Згідно з розміщеною на сайті ДП «Оператор ринку» www.oree.com.ua інформацією коливання ціни електричної енергії за 01.09.2021 відносно 30.08.2021, середньозважена ціна за 01.09.2021 склала 2 305,56 грн/МВт.год, за 30.08.2021 склала 2079,06 грн/МВт.год, що становить +10,89%.
01.10.2021 сторони уклали додаткову угоду №11 до договору (далі - додаткова угода №11), п. 1, 2 якої збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії до 2,731644 грн з ПДВ для даної комерційної пропозиції, тобто на 8,99 % більше від ціни, визначеної в Додатковій угоді №10 та на 89,75% більше від ціни визначеної Договором; зменшено вартість договору до 1 268 197,56 грн з ПДВ; зменшено обсяг постачання електричної енергії споживачу до 539 350 кВт/год; починає діяти з 01.09.2021.
На підтвердження доцільності укладення додаткової угоди №11 до договору Товариство направило Виконкому лист №594 від 27.09.2021 про внесення змін до договору, у якому повідомило, що згідно з інформацією з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» відслідковується тенденція зростання закупівельної ціни електричної енергії на сегментах ринку електричної енергії («на добу на перед»).
До листа Товариство долучило відповідну інформаційну довідку, примірники додаткової угоди.
Згідно з розміщеною на сайті ДП «Оператор ринку» www.oree.com.ua інформацією коливання ціни електричної енергії за ІІІ декаду серпня (21-31 серпня ) 2021 року відносно І декади вересня (01-10 вересня) 2021 року середньозважена ціна за ІІІ декаду серпня (21-31 серпня ) 2021 року склала 2 034,14 грн/МВт.год, за І декаду вересня (01-10 вересня) 2021 року склала 2217,07 грн/МВт.год, що становить +8,99%.
Також 01.10.2021 сторони погодили Додаток №1 до Комерційної пропозиції за договором.
04.10.2021 сторони уклали додаткову угоду №12 до договору (далі - додаткова угода №12), п. 1, 2 якої внесли зміни у реквізити споживача.
26.10.2021 сторони уклали додаткову угоду №13 до договору (далі - додаткова угода №13), п. 1, 2 якої внесли зміни до переліку об'єктів споживача з подальшим внесенням їх до заявки-приєднання, комерційної пропозиції; починає діяти з 01.10.2021.
26.10.2021 сторони уклали додаткову угоду №14 до договору (далі - додаткова угода №14), п. 1, 2 якої збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії до 3,004524 грн з ПДВ для даної комерційної пропозиції, тобто на 9,99 % більше від ціни, визначеної в додатковій угоді №11, та на 108,71% більше від ціни, визначеної договором; зменшено вартість договору до 1 268 196,72 грн з ПДВ; зменшено обсяг постачання електричної енергії споживачу до 533 782 кВт/год; починає діяти з 01.10.2021.
На підтвердження доцільності укладення додаткової угоди №14 до договору Товариство направило Виконкому лист від 21.10.2021 про внесення змін до договору №622, у якому повідомило, що згідно з інформацією з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» відслідковується тенденція зростання закупівельної ціни електричної енергії на сегментах ринку електричної енергії («на добу на перед»).
До листа Товариство долучило відповідну інформаційну довідку, примірники додаткової угоди.
Згідно з наданим за результатами проведеної за заявкою Товариства від 12.10.2021 експертизи висновком №О-1022 від 12.10.2021 Черкаської торгово-промислової палати на підставі інформації з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» визначено, що коливання середньозважених цін на ринку електричної енергії за І декаду жовтня (01-10 жовтня) 2021 року - 2 568,15 грн/МВт.год відносно ІІІ декади вересня (21-30 вересня) 2021 року - 2 260,88 грн/МВт.год, що становить + 13,59%.
Також 26.10.2021 сторони погодили Додаток №1 до Комерційної пропозиції за договором.
29.10.2021 сторони уклали додаткову угоду №15 до договору (далі - додаткова угода №15), п. 1, 2 якої збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 3,04668 грн з ПДВ для даної комерційної пропозиції, тобто на 9,99 % більше від ціни, визначеної в додатковій угоді №14 та на 129,56 % більше від ціни визначеної договором; зменшено вартість договору до 1 268 194,99 грн з ПДВ; зменшено обсяг постачання електричної енергії споживачу до 528 617 кВт/год; починає діяти з 01.10.2021.
На підтвердження доцільності укладення додаткової угоди №15 до договору Товариство направило Виконкому лист №626 від 26.10.2021 про внесення змін до договору, у якому повідомило, що згідно з інформацією з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» відслідковується тенденція зростання закупівельної ціни електричної енергії на сегментах ринку електричної енергії («на добу на перед»).
До листа Товариство долучило відповідну інформаційну довідку, примірники додаткової угоди.
Згідно з висновку Черкаської торгово-промислової палати №О-1069 від 25.10.2021, наданим за результатами проведеної за заявкою Товариства від 22.10.2021 експертизи, на підставі інформації з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» визначено, що коливання середньозважених цін на ринку електричної енергії за ІІ декаду жовтня (11-20 жовтня) 2021 року - 2 841,95 грн/МВт.год відносно І декади жовтня (01-10 жовтня) 2021 року - 2 568,15 грн/МВт.год, що становить + 10,66%.
Також 29.10.2021 сторони погодили Додаток №1 до Комерційної пропозиції за договором.
23.11.2021 сторони уклали додаткову угоду №16 до договору (далі - додаткова угода №16), п. 1, 2 якої збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 3,6348грн з ПДВ для даної комерційної пропозиції, тобто на 9,99 % більше від ціни, визначеної в додатковій угоді №15 та на 152,49 % більше від ціни визначеної договором; зменшено вартість договору до 1 268 194,78 грн з ПДВ; зменшено обсяг постачання електричної енергії споживачу до 527 846 кВт/год; починає діяти з 01.11.2021.
На підтвердження доцільності укладення додаткової угоди №16 до договору Товариство направило Виконкому лист №655 від 18.11.2021 про внесення змін до договору, у якому повідомило, що згідно з інформацією з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» відслідковується тенденція зростання закупівельної ціни електричної енергії на сегментах ринку електричної енергії («на добу на перед»).
До листа Товариство долучило відповідну інформаційну довідку, примірники додаткової угоди.
Згідно з висновком №О-1146 від 12.11.2021 Черкаської торгово-промислової палати, наданим за результатами проведеної за заявкою Товариства від 11.11.2021 експертизи, в якому на підставі інформації офіційного сайту ДП «Оператор ринку» визначено, коливання середньозважених цін на ринку електричної енергії за І декаду листопада (01-10 листопада) 2021 року - 3 374,95 грн/МВт.год відносно ІІІ декади жовтня (21-31 жовтня) 2021 року - 2913,95 грн/МВт.год, що становить + 15,82%.
Також 23.11.2021 сторони погодили Додаток №1 до Комерційної пропозиції за договором.
03.12.2021 сторони уклали додаткову угоду №17 до договору (далі - додаткова угода №17), п. 1, 2 якої збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 3,958296 грн з ПДВ для даної комерційної пропозиції, тобто на 8,90 % більше від ціни, визначеної в Додатковій угоді №16 та на 174,96 % більше від ціни визначеної договором; зменшено вартість договору до 1 268 194,40 грн з ПДВ; зменшено обсяг постачання електричної енергії споживачу до 527 205 кВт/год; починає діяти з 01.11.2021.
На підтвердження доцільності укладення додаткової угоди №17 до договору Товариство направило Виконкому лист №655 від 18.11.2021 про внесення змін до договору, у якому повідомило, що згідно з інформацією з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» відслідковується тенденція зростання закупівельної ціни електричної енергії на сегментах ринку електричної енергії («на добу на перед»).
До листа Товариство долучило відповідну інформаційну довідку, примірники додаткової угоди.
Згідно з розміщеною на сайті ДП «Оператор ринку» www.oree.com.ua інформацією коливання ціни електричної енергії за 19.11.2021 відносно 14.11.2021 середньозважена ціна за 14.11.2021 склала 3 200,76 грн/МВт.год, за 19.11.2021 склала 3 485,60 грн/МВт.год, що становить +8,90%.
Також 03.12.2021 сторони погодили Додаток №1 до Комерційної пропозиції за договором.
Загалом вище вказаними додатковими угодами №5 від 11.02.2021, №6 від 11.03.2021, №7 від 28.05. 2021, №8 від 03.09.2021, №9 від 06 09.2021, №10 від 21.09.2021, №11 від 01.10.2021, №14 від 26.10.2021, №15 від 29.10. 2021, №16 від 23.11.2021, №17 від 03.12.2021 зменшено обсяг постачання електричної енергії до 527 205 кВт/год та одночасно збільшено ціну за одиницю товару з 1,43957 грн до 3,958296 грн з ПДВ за 1 КВт/год, що на 174,96% (або у 2,7 раза) більше від первісно погодженої сторонами ціни договору та тендерної пропозиції.
На виконання умов договору та додаткових угод №5,6,7,8,9,10,11,14,15,16,17 до договору сторони погодили та підписали акти прийняття-передавання товарної продукції №2 за лютий 2021 року, №3 за березень 2021 року, №4 за квітень 2021 року, №5 за травень 2021 року, №6 за червень 2021 року, №7 за липень 2021 року, №8 за серпень 2021 року, №9 за вересень 2021 року, №10 за жовтень 2021 року, №1-11 за 01-10 листопада 2021 року, №2-11 за 11-30 листопада 2021 року, №12 за грудень 2021 року.
Виконком відповідно до вище вказаних актів прийняття-передавання товарної продукції здійснив оплату поставлених Товариством 527 205 кВт/год електричної енергії на загальну суму 1 268 194,41 грн з ПДВ (платіжні доручення №б/н від 15.03.2021, №93 від 15.03.2021, №13 від 15.03.2021, №25 від 15.03.2021, №115 від 08.04.2021, №141 від 08.04.2021, №18 від 08.04.2021, №31 від 08.04.2021, №62 від 26.05.2021, №51від 26.05.2021, №306 від 26.05.2021, №213 від 26.05.2021, №375 від 23.06.2021, №96 від 23.06.2021, №263 від 23.06.2021, №70 від 13.07.2021, №116 від 13.07.2021, №289 від 13.07.2021, №391 від 13.07.2021, №336 від 16.08.2021, №151 від 16.08.2021, №90 від 16.08.2021, №440 від 16.08.2021, №384 від 13.09.2021, №503 від 13.09.2021, №109 від 13.09.2021, №186 від 13.09.2021, №561 від 18.10.2021, №447 від 18.10.2021, №198 від 18.10.2021, №123 від 18.10.2021, №600 від 10.11.2021, №502 від 10.11.2021, №217 від 10.11.2021, №135 від 10.11.2021, №582 від 13.12.2021, №244 від 13.12.2021, №158 від 13.12.2021, №245 від 13.12.2021, №659 від 13.12.2021, №159 від 13.12.2021, №660 від 13.12.2021, №581 від 13.12.2021, №166 від 29.12.2021, №636 від 29.12.2021, №700 від 29.12.2021, №251 від 29.12.2021.
У позовній заяві, відповіді на відзив, письмових поясненнях, тощо прокурор зазначав, що укладені сторонами додаткові угоди №5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 14, 15, 16, 17 до договору укладені за відсутності документально підтвердженого коливання ціни на товар (електричну енергію) у порівнянні з умовами укладеного сторонами договору станом на 31.12.2020, а також на момент укладення кожної з них, чим збільшили ціну за 1 кВт/год з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії з 1,792286 грн до 4,311013 грн, тобто на 174,96%, що є порушенням приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та умов договору та призвели до безпідставного збільшення ціни закупівлі за одиницю товару на 174,96% у порівнянні з первісним договором, а тому їх слід визнати недійсними.
За доводами прокурора, Виконком повинен був здійснювати розрахунок по договору за ціною, вказаною в ньому, з урахуванням внесених додатковою угодою №4 до нього змін, що становить 1,792286 грн за 1 кВт/год електричної енергії з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії, загальним об'ємом 707 592 кВт/год електричної енергії на суму 12 682 007,24 грн. Оскільки грошові кошти в сумі 323 292,27 грн сплачені відповідачу на підставі додаткових угод, які укладені за відсутності законодавчо визначених підстав для зміни ціни та суперечать приписам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що відповідно до ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання їх недійсними, товар на обумовлену суму відповідач не поставив, тому вказані бюджетні кошти підлягають стягненню на користь бюджету позивача.
Вимога прокурора про стягнення надмірно сплачених бюджетних коштів, яка в подальшому обґрунтована, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, ст. 1212 ЦК України, про стягнення безпідставно сплачених бюджетних коштів, з урахуванням додаткових угод №5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 14, 15, 16, 17 до договору про постачання електричної енергії споживачу №71121000091 від 31.12.2020 також є предметом позову у справі, що розглядається.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі Виконкому.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді встановлені у Законі України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII), ч. 3 ст. 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Відповідно до абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону №1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Частини 3 та 4 ст. 23 Закону №1697-VII серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).
Встановлена цим Законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави. За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Тобто визначений ч. 4 ст. 23 Закону №1697-VII обов'язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору, і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов'язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб'єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.
Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред'явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб'єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов'язань відповідно до положень Закону №922-VIII.
Закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них.
У справі, яка розглядається, прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Виконкому, зазначив, що укладення оспорюваних додаткових каскадних угод до договору публічної закупівлі з порушенням вимог Закону №922-VIII призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, які були виділені з місцевого бюджету позивачу як головному розпоряднику бюджетних коштів на забезпечення освітньої діяльності на території територіальної громади та забезпечення здобуття дітьми повної загальної середньої освіти, а також порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері, оскільки заподіяло прямої шкоди майновим інтересам держави у вигляді переплати бюджетних коштів, виділених на освітні потреби.
За твердженням прокурора, внаслідок неправомірного підвищення цін на електричну енергію на підставі оспорюваних додаткових угод з місцевого бюджету (Виконкомом) були сплачені значні кошти за набагато менші обсяги придбаного товару, що в свою чергу зумовило надмірну сплату коштів, про стягнення яких заявлено позов у цій справі.
Прокурор зауважує, що, оскільки фінансування за додатковими угодами здійснювалося за рахунок коштів місцевого бюджету, його звернення з позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування закладів освіти, виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ.
Тобто прокурор обґрунтовує порушення інтересів держави укладенням Виконкомом оспорюваних додаткових угод усупереч вимогам чинного законодавства та інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару і зменшення обсягу постачання та відповідно надмірної сплати бюджетних коштів.
Суд встановив, що 18.10.2022, 23.05.2023, 30.08.2023 заступник керівника Смілянської окружної прокуратури звертався із запитами №52/3-4511-вих23, 52/3-3264 вих-23,52/3-5668вих-23 до Виконкому щодо надання копій документів по публічних закупівлях електричної енергії в кінці 2020 року, та договору №71121000091 від 31.12.2020 про постачання електричної енергії споживачу укладеного ним з Товариством, додаткових угод до нього та інших документів, з метою з'ясування їх відповідності Закону України "Про публічні закупівлі" з інформацією про вжиття заходів щодо визнання недійсними додаткових угод укладених до договору і стягнення безпідставно сплачених коштів.
Позивач листами №882 від 27.10.2022, №266 від 28.02.2023 надав Смілянській окружній прокуратурі витребовувану документацію, а листом №597 від 29.05.2024 повідомив заступника керівника Смілянської окружної прокуратури про відсутність намірів звернення до суду про визнання недійсними додаткових угод, не заперечив проти ведення провадження прокурором щодо наявного спору.
Прокурор зазначає, що Виконком є органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах. Крім того, позивач є стороною правочину, до якого були укладені оспорювані додаткові угоди, втім, не звернувся до суду з позовом про визнання їх недійсними після отримання інформації від прокурора про наявні порушення, що підтверджує бездіяльність компетентного органу.
Тобто підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка Виконкому щодо захисту інтересів держави, яке є розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором, та зобов'язане ефективно і раціонально використовувати бюджетні кошти, в тому числі реагувати на порушення вимог законодавства, що впливають на інтереси територіальної громади.
Ураховуючи наведене, суд вважає, що прокурор у цій справі підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та цілком правильно визначив Виконком позивачем за пред'явленим ним до суду позовом, оскільки останнє є розпорядником бюджетних коштів та стороною спірних правочинів, юридичною особою, яка може від свого імені придбати майнові права й нести обов'язки та здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно із законодавством України.
З огляду викладене суд відхиляє доводи скаржника щодо неналежного суб'єктного складу відповідачів та помилкового визначення прокурором у цій справі Виконкому як позивача.
Суд також звертає увагу скаржника, що відповідно до ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. У такому разі двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами.
Для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти слід повертати (стягувати) саме на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів, тобто на користь державного бюджету. Тобто у спорі за позовом прокурора про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків недійсності правочину головний розпорядник бюджетних коштів, визначений прокурором як позивач, на користь якого прокурор просить стягнути кошти (застосувати реституцію), є належним позивачем у справі, який уособлює державу, за захистом інтересів якої прокурор звернувся із цим позовом до суду.
Наведеним спростовуються доводи Товариства в частині, що стосується повноважень прокурора на подання позову у цій справі в т.ч. в інтересах держави в особі Виконкому. За цих же підстав не підлягає задоволенню клопотання Товариства про залишення позову прокурора без розгляду.
Щодо можливості зміни умов договору про закупівлю шляхом збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії, в т.ч. з урахуванням унесених Законом № 1530-ІХ змін до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII.
Колегія суддів зазначає, що провадження у справі, що розглядається, зупинялося до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.
Відповідне клопотання про зупинення провадження заявив скаржник (Товариство) який зазначав, що підстави передачі справи №920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду та підстави заперечення проти позовних вимог прокуратури у справі, що розглядається, майже повністю співпадають, зокрема в частині змісту п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» в редакції із змінами, внесеними Законом № 1530-IX від 03.06.2021, та необхідності застосування принципу належного урядування.
Колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначено Законом № 922-VIII (тут і надалі - у редакції, чинній станом на час укладення договору про закупівлю та оспорюваних додаткових угод до нього).
Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону № 922-VIII відносини, пов'язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону № 922-VIII, частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 652 ЦК України разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Частиною четвертою статті 41 Закону № 922-VIII визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі (частина п'ята статті 41 Закону № 922-VIII). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.
У спірних правовідносинах договір про закупівлю та оспорювані додаткові угоди до нього були укладені у період дії положень норм частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII у двох редакціях: 1) Закону № 114-ІХ (договір про закупівлю та додаткова угода до нього № 2) та 2) Закону № 1530-ІХ (додаткові угоди до договору № 5 - 10).
Тож під час оцінки цих правовідносин слід застосовувати законодавство, чинне на момент їх виникнення.
Щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ)
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ, чинній на момент укладення договору про закупівлю та оспорюваної додаткової угоди до нього № 2) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
24 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.
У пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 922/433/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/779/23, від 06 лютого 2025 року у справі № 910/5182/24, від 18 лютого 2025 року у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.
Отже, згідно з положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов:
- збільшення ціни за одиницю товару до 10%;
- збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;
- така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
- така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;
- обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
До того ж застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція "не частіше ніж один раз на 90 днів" фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 %.
Щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 1530-ІХ)
Законом № 1530-ІХ внесено зміни до Закону № 922-VIII (у редакції Закону №114-ІХ) та викладено пункт 2 частини п'ятої статті 41 цього Закону в такій редакції: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії".
Внесеними Законом № 1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі.
Так, на відміну від норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону №114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.
Додатково на підтвердження зазначеного свідчить зміст пояснювальної записки до проєкту Закону № 1530-IX (див. https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/634356), згідно з якою метою його прийняття було завершити реформу органу оскарження у сфері публічних закупівель, що відповідно дозволяє стверджувати, що подібні зміни вочевидь не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель (виконавцям) після підписання договору збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.
Іншими словами, зміни та доповнення до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.
Проте пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII як у редакції, викладеній Законом №114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Водночас положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10 %. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % ціни, встановленої в договорі закупівлі.
Філологічне тлумачення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII унормовано на рівні не більше 10%.
До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.
Щодо мети Закону № 922-VIII та прецедентної практики Суду Європейського Союзу
Велика Палата Верховного Суду враховує, що відповідно до преамбули Закону № 922-VIII метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Така мета розкрита у статті 5 Закону № 922-VIII, в якій, зокрема, закріплений перелік принципів здійснення публічних закупівель, до яких віднесені: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.
Окрім того, відповідно до преамбули Закону № 922-VIII цей Закон також має на меті адаптувати законодавство України acquis Європейського Союзу на виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію).
Згідно з пояснювальною запискою до проєкту Закону № 922-VIII зазначений проєкт Закону розроблено на виконання розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про здійснення державних закупівель", Програми діяльності Кабінету Міністрів України, Коаліційної угоди та Указу Президента України "Про Стратегію сталого розвитку "Україна - 2020" щодо впровадження електронних закупівель, а також статті 153 глави 8 "Державні закупівлі" розділу IV Угоди про асоціацію у частині імплементації Директив 2014/24/ЄС і 2014/25/ЄС. Метою проєкту Закону є, зокрема, підвищення рівня конкуренції у сфері державних закупівель та зниження рівня корупції шляхом запровадження системи електронних закупівель та електронної системи оскарження; здійснення процедур закупівлі, обмін інформацією, документами та подання роз'яснень в електронній системі закупівель; виконання Угоди про асоціацію щодо імплементації Директив 2014/24/ЄС і 2014/25/ЄС шляхом запровадження нових підходів щодо здійснення закупівель у частині оптимізації процедур закупівель та можливості створення ЦЗО (див. https://w2.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=57268&pf35401=367184).
Відповідно до статті 148 глави 8 "Державні закупівлі" розділу IV Угоди про асоціацію сторони визнають внесок прозорого, недискримінаційного, конкурентного і відкритого тендерного процесу у сталий економічний розвиток і встановлюють у якості своєї мети ефективне, взаємне і поступове відкриття відповідних ринків закупівель. Це передбачає послідовне наближення законодавства України у сфері державних закупівель до acquis ЄС у сфері державних закупівель, що супроводжуватиметься інституційною реформою та створенням ефективної системи державних закупівель на основі принципів, якими регулюються державні закупівлі Сторони ЄС.
Частинами першою, другою статті 153 глави 8 "Державні закупівлі" розділу IV Угоди про асоціацію визначено, що Україна забезпечує поступове приведення існуючого та майбутнього законодавства у сфері державних закупівель у відповідність до acquis ЄС у сфері державних закупівель. Адаптація законодавства здійснюється поетапно згідно з періодами, визначеними у Додатку ХХІ-А та в Додатках ХХІ-В-ХХІ-Е, ХХІ-G, ХХІ-H та ХХІ-J до цієї Угоди. Додатки ХХІ-F та ХХІ-І до цієї Угоди визначають необов'язкові елементи, які не потребують впровадження в законодавство України, тоді як Додатки ХХІ-K-ХХІ-N до цієї Угоди містять елементи acquis ЄС, які залишаться поза сферою законодавчої адаптації. У цьому процесі належна увага повинна приділятися відповідному прецендентному праву Європейського Суду та імплементаційним заходам Європейської Комісії, а також, якщо в цьому виникне необхідність, будь-яким змінам в acquis ЄС, що відбуватимуться в той самий час.
Для прикладу Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на практику Суду Європейського Союзу (далі - Суд ЄС), який, з-поміж іншого, зазначає, що основною метою правил Співтовариства у сфері державних закупівель є забезпечення вільного руху послуг та відкриття ринку для неспотвореної конкуренції у всіх державах-членах (див. справу 26/03 Stadt Halle та RPL Lochau [2005] ECR I-1, пункт 44). Задля досягнення цієї подвійної мети право Співтовариства застосовує, серед іншого, принцип недискримінації за ознакою громадянства, принцип рівного ставлення до учасників тендеру та випливаюче з цього зобов'язання щодо прозорості (див. справу C-275/98 Unitron Scandinavia та 3-S [1999] ECR I-8291, пункт 31; справу C-324/98 Telaustria та Telefonadress [2000] ECR I-10745, пункти 60 та 61 та справу C-496/99 P Commission проти CAS Succhi di Frutta [2004] ECR I-3801, пункти 108 та 109).
Суд ЄС зауважує, що з метою забезпечення прозорості процедур та рівного ставлення до учасників тендеру, зміни до положень державного контракту під час його дії становлять нове укладення контракту в розумінні Директиви 92/50, якщо вони істотно відрізняються за характером від початкового контракту і, отже, свідчать про намір сторін переглянути основні умови цього контракту. Зміна державного контракту під час його дії може вважатися істотною, якщо вона вводить умови, які, якби вони були частиною початкової процедури укладення контракту, дозволили б допуск інших учасників тендеру, крім тих, які були допущені спочатку, або дозволили б прийняття іншої пропозиції, крім тієї, яка була прийнята спочатку. Зміна також може вважатися істотною, якщо вона змінює економічний баланс договору на користь підрядника в спосіб, який не був передбачений умовами початкового договору (див. справу C-454/06Nachrichtenagentur GmbH v Republik Osterreich (Bund), APA-OTS Originaltext - Service GmbH, APA Austria Presse Agentur registrierte Genossenschaft mit beschrankter Haftung).
У пункті 61 рішення від 07 грудня 2023 року у справах C-441/22 та C-443/22, EU:C:2023:970 Obshtina Razgrad Суд ЄС звернув увагу, що пункт 72 директиви 2014/24ЄС по суті має на меті забезпечити дотримання принципів прозорості процедур та рівного ставлення до учасників тендеру. Ці принципи виключають, після укладення державного договору, внесення замовником та переможцем тендеру змін до положень цього договору таким чином, щоб ці положення суттєво відрізнялися за своїм характером від положень початкового договору. Дотримання цих принципів, у свою чергу, є частиною більш загальної мети правил ЄС у сфері державних закупівель, яка полягає у забезпеченні вільного руху послуг та відкриття для неспотвореної конкуренції в усіх державах-членах (див.mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 910/13988/20, в якій було здійснено посилання на рішення Суду ЄС для ілюстрації підходу застосування схожих положень (принципів) у практиці ЄС).
Висновки щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII
Отже, норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.
Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10%, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10% ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.
Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону №922-VIII.
Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.
До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.
Велика Палата Верховного Суду з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10% при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.
Варто наголосити на тому, що, з'ясовуючи законодавчу еволюцію пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на нормативне закріплення подібної можливості у постанові КМУ №1178, у підпункті 2 пункту 19 (в редакції постанови КМУ №1067) якої, з-поміж іншого, визначено, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін), а змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати 50% ціни за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю.
Тобто положеннями постанови КМУ №1178 (в редакції постанови КМУ від 01 вересня 2025 року №1067), на відміну від норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, чітко визначені як можливість застосування 10-відсоткового обмеження щодо збільшення ціни щодо кожного окремого випадку збільшення (без обмеження кількості змін), а не в цілому до усіх внесених змін, так і граничне значення на рівні 50%, на яке може бути змінена передбачена в початковому договорі про закупівлю ціна за одиницю товару, що вкотре додатково підтверджує, що приписи частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII не передбачають можливість збільшення ціни за одиницю товару на 10% під час кожного внесення змін до договору про закупівлю.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду висновує, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом №1530-ІХ до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10%, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.
За доводами прокурора, оскаржувані додаткові угоди до договору укладені з порушенням вимог Закону №922-VIII, оскільки за їх умовами ціна за одинцю товару (кВт/годину) перевищила 10% граничну межу, а ціна договору фактично збільшилась на 174,96% порівняно з погодженою ціною під час закупівлі. З огляду на викладене прокурор просить оспорювані додаткові угоди визнати недійсними та повернути на користь позивача сплачені за цими угодами кошти.
Суд встановив, що спірними додатковими угодами №5 від 11.02.2021, №6 від 11.03.2021, №7 від 28.05. 2021, №8 від 03.09.2021, №9 від 06 09.2021, №10 від 21.09.2021, №11 від 01.10.2021, №14 від 26.10.2021, №15 від 29.10. 2021, №16 від 23.11.2021, №17 від 03.12.2021 зменшено обсяг постачання електричної енергії до 527 205 кВт/год та одночасно збільшено ціну за одиницю товару з 1,43957 грн до 3,958296 грн з ПДВ за 1 КВт/год, що на 174,96% (або у 2,7 рази) більше від первісно погодженої сторонами ціни договору та тендерної пропозиції.
Надані Товариством інформаційні довідки, експертні висновки за своїм змістом та суттю є лише документами довідково-інформаційного характеру та фактично дублюють відомості з сайту ДП «Оператор ринку», в яких не міститься точної інформації про коливання цін на електроенергію станом як на момент звернення Товариства про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод.
Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У справі, що розглядається, суд встановив, що за результатами проведення оголошеної позивачем процедури закупівлі переможцем було визнано Товариство із запропонованою ціною 1 284 197,02 грн (ціна за 1 кВт/год електричної енергії на момент укладення договору становить 1,814883464 грн з урахуванням ПДВ), з яким 31.12.2020 було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу (Виконкому).
Спірними додатковими угодами №5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 14, 15, 16, 17 до договору ціну електричної енергії за 1 кВт/год збільшено з 1,792286 грн до 4,311013 грн, що призвело до значного підвищення ціни, а саме на 174,96 %, з одночасним зменшенням обсягів її постачання до 527 205 кВт/год.
Суд враховує, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо. Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
Водночас на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Законом № 922-VIII не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.
Параграфом 1 глави 5 розділу І ГПК України унормовані основні положення про докази. При цьому суд виходить із того, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.
Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб'єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.
Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар.
Суд встановив, що для обґрунтування підвищення ціни Товариство на власний розсуд обирало періоди для порівняння середніх цін на електричну енергію, дослідження яких не відображало їх динаміку, а також не могло бути належним обґрунтуванням для висновків про коливання цін у бік збільшення. Крім того, у наданих Товариством документах не міститься доказів на підтвердження пропорційного зростання ціни на товар на ринку з урахуванням періоду дії попередньої додаткової угоди.
Водночас наведені документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, пропорційності їх зростання, у них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які підтверджували би коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв'язку із чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII.
За таких обставин колегія суддів вважає, що необхідність внесення зазначених змін з самого початку не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена належними доказами.
Доводи скаржника про те, що він належним чином документально довів коливання ціни на ринку за одиницю товару електроенергії у бік збільшення, зазначених висновків судів не спростовують.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, яке підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання всіх оспорюваних додаткових угод до договору недійсними, оскільки ними передбачено підвищення цін на електричну енергію на 174,96%, тобто з перевищенням максимального ліміту у 10%, а також за відсутності належного документального обґрунтування, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону №922-VIII.
Колегія суддів враховує, що у апеляційній скарзі Товариство оскаржує висновки місцевого суду в частині, що стосується додаткової угоди №5 від 11.02.2021, та відзначає, що у цьому конкретному випадку усі спірні додаткові угоди укладалися послідовно щодо однієї і тієї ж самої умови договору (ціна товару), додаткова угода №5 була першої з низки таких угод, які є невід'ємними частинами договору, а тому їх необхідно оцінювати сукупно.
Крім того, як зазначено вище за текстом цієї постанови, Товариство не надало доказів необхідності внесення змін (в т.ч. додатковою угодою №5) до ціни договору, а тому її (необхідність внесення змін) не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена належними доказами.
Підвищення сторонами договору ціни шляхом неодноразового укладання додаткових угод, в т.ч. і шляхом укладення двох угод з інтервалом в кілька днів та «каскадного» підвищення ціни за одиницю товару суперечить меті Закону України «Про публічні закупівлі» оскільки такі дії нівелюють інститут публічних закупівель як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції, тому з урахуванням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону підлягають визнанню недійсними.
Оскільки спірні додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, то підстава для оплати електричної енергії за встановленою у них ціною відпала, а тому грошові кошти, на підставі норм ст. 216, 1212 ЦК України, у заявленому розмірі Товариство має повернути, і суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача цих коштів.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає обґрунтованим та правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсними додаткових угод №5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 14, 15, 16, 17 до договору та стягнення з відповідача 323 292,27 грн, що були безпідставно одержані відповідачем.
Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2024 у справі № 925/1204/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2024 у справі №925/1204/23 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287- 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 16.03.2026.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
С.О. Алданова