вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" березня 2026 р. Справа№ 910/10703/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
секретар
судового засідання Рибчич А.В.
за участю
представників:
від позивача - не з'явились
від відповідача - Михалевич М.М.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрнафта"
на рішення Господарського суду м. Києва від 24.11.2025 р. (повний текст складено 23.12.2025 р.)
у справі № 910/10703/25 (суддя - Удалова О.Г.)
за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства "Укрнафта"
про стягнення 86415,45 грн,
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення заборгованості зі сплати частини чистого прибутку за 2018-й рік (у формі дивідендів) та нарахувань на неотримані суми за 2018 рік та за 2020 рік у загальному розмірі 86 415,45 грн, з яких:
- 42815,24 дивідендів за 2018 рік, 24823,39 грн інфляційних втрат та 4754,26 грн 3% річних, нарахованих на суму основної заборгованості за 2018-й рік за період з 18.11.2021 р. по 31.07.2025 р.;
- 11254,06 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму основної заборгованості за 2020-й рік за період з 01.07.2024 р. по 31.07.2025 р., 2768,50 грн 3% річних нарахованих на суму основної заборгованості за 2020-й рік за період з 01.07.2024 р. по 31.07.2025 р.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням корпоративних прав позивача як акціонера Акціонерного товариства "Укрнафта", який володів акціями відповідача та мав право на отримання чистого прибутку, зокрема, частини чистого прибутку за 2018-й рік (у формі дивідендів) та нарахувань на неотримані суми за 2018-й рік та за 2020-й рік.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.11.2025 р. у справі № 910/10703/25 позов ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись з рішенням, Акціонерне товариство "Укрнафта" 12.01.2026 р. у встановлений процесуальний строк через систему "Електронний суд" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що ним були перераховані дивіденди за 2018 рік Публічному акціонерному товариству «Центральний дипозитарій України» на відповідний рахунок для їх подальшого переказу позивачу, однак у той же день вказані кошти були повернуті відповідачу у зв'язку формальними підставами. За вказаних обставин скаржник вважає, що неперерахування дивідендів відбулось за відсутності його вини.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрнафта" у справі № 910/10703/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/10703/25 та призначено до розгляду на 10.02.2026 р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 р. було відкладено розгляд справи до 10.03.2026 р. у зв'язку з неявкою позивача.
У судовому засіданні 10.03.2026 р. представник відповідача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, позивач вдруге не з'явився, хоча повідомлявся належним чином про час і місце розгляду скарги шляхом направлення до його електронного кабінету процесуальних документів у справі.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Копію ухвали про відкриття провадження від 19.01.2026 р. у справі № 910/10703/25 позивачу доставлено до електронного кабінету 19.01.2026 р., доказом чого є довідка про доставку електронного документу від 23.01.2026 р., що міститься в матеріалах справи.
Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала від 19.01.2026 р. у справі № 910/10703/25 оприлюднена у реєстрі 20.01.2026 р.
Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Відповідно до п. п. 1.1 - 1.3 статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - статут), затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів від 19.09.2019 р., Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта» засноване відповідно до наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 р. № 57 шляхом перетворення Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Укрнафта» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 р. № 210/93.
Публічне акціонерного товариства "Укрнафта" є правонаступником Державного підприємства виробничого об'єднання «Укрнафта».
Рішенням загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 р. змінено тип та назву товариства з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» на Публічне акціонерне товариство «Укрнафта».
Згідно з п. 3.1 статуту акціонерами Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції відповідно до положень статуту та вимог чинного законодавства України.
Як передбачено п. 3.2 статуту, кожною простою акцією товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на отримання дивідендів.
У відповідності до п. 6.1 статуту акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього товариства.
За п. 6.16 статуту документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами власника цінних паперів є виписка з рахунку в цінних паперах, яка видається депозитарною установою на вимогу власника цінних паперів або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах. Виписка з рахунка в цінних паперах не є цінним папером, а її передача від однієї особи до іншої не є вчиненням правочину щодо цінних паперів і не тягне за собою переходу прав на цінні папери та прав за цінними паперами.
Статутний капітал Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", становить 13557127,50 грн і поділений на 54228510 шт. простих іменних акцій.
Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (частка держави у статутному капіталі якого становить 100%) належить 27114256 шт. акцій відповідача - Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», тобто 50% плюс 1 акція.
Таким чином, відповідач входить до числа господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100%.
Вбачається, що протягом 2021 року позивач був акціонером Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», власником простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» у кількості 1202 шт., що підтверджується виписками про стан рахунку в цінних паперах.
18.05.2021 р. відбулися загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", що підтверджується протоколом № 31.
За результатами загальних зборів, зокрема, з питання № 13 порядку денного про те, що оскільки товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 1 травня 2021 року, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік.
З питання розподілу прибутку Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» за 2018 рік було прийнято рішення:
- затвердити розмір та порядок розподілу прибутку товариства за 2018 рік: на виконання ч. 5 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" направити на виплату дивідендів за простими акціями частину чистого прибутку в сумі 1931619526,20 грн, що складає 30% чистого прибутку товариства за 2018 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком; решту чистого прибутку товариства за 2018 рік в сумі 4506581473,80 грн, що складає 70% чистого прибутку, направити на покриття накопиченого збитку.
- затвердити загальний розмір дивідендів за простими акціями Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» за результатами 2018 року в сумі 1931619526,20 грн; нараховані за результатами 2018 року дивіденди, що припадають на 1 (одну) просту акцію, затвердити у розмірі 35,62 грн.
Рішенням Наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» від 27.05.2021 р. визначено, що датою складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за підсумками 2018 року, є 11.06.2021 р., спосіб виплати дивідендів - виплату дивідендів здійснити через депозитарну систему України, строки виплати дивідендів за підсумками 2018 року: дата початку строку виплати дивідендів - 15.06.2021 р., дата закінчення строку виплати дивідендів - 17.11.2021 р.
Також вказаним рішенням Наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» був встановлений порядок виплати дивідендів.
Відповідно до отриманого 14.06.2021 р. переліку акціонерів, які мають право на отримання дивідендів за акціями/доходу за цінними паперами, складеного Публічним акціонерним товариством "Національний депозитарій України", станом на 11.06.2021 р. мають право на отримання дивідендів за 2018 рік 13178 осіб.
Відповідач вказує, що ним у порядку, встановленому Наглядовою радою Товариства, було повідомлено осіб, які мають право на отримання дивідендів станом на 11.06.2021 р., про дату, розмір, порядок і строк виплати дивідендів за 2018 рік шляхом розміщення 15.06.2021 р. відповідного повідомлення на власному вебсайті.
05.11.2021 р. відповідач звернувся до Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" із заявою № 01/01/07/871 про приєднання до умов додаткової угоди до договору про обслуговування випусків цінних паперів (щодо надання послуг з виплати доходів/сум погашення цінних паперів грошовими коштами).
Відповідно до п. 1.1 договору про обслуговування випусків цінних паперів, укладеного між сторонами (далі - договір), емітент доручає, а центральний депозитарій зобов'язується надавати емітенту послуги щодо виплати доходів/сум погашення цінних паперів грошовими коштами (надалі - сум погашення) за випущеними ним цінними паперами, що обслуговуються у центральному депозитарії (далі - послуги).
Згідно з п. 2.1.1 додаткової угоди центральний депозитарій зобов'язаний, зокрема, приймати від емітента розпорядження про виплату доходів/сум погашення за цінними паперами (далі - розпорядження), та інші документи, які відповідно до Правил центрального депозитарію цінних паперів (далі - Правила), Регламенту провадження депозитарної діяльності центрального депозитарію цінних паперів (далі - Регламент) необхідні для надання послуг, обумовлених цією додатковою угодою.
Як передбачено п. 2.1.2 додаткової угоди, центральний депозитарій також зобов'язаний за умови надання емітентом центральному депозитарію всіх документів, які відповідно до Правил та Регламенту необхідні для виплати доходів/сум погашення за цінними паперами, здійснювати перерахування грошових коштів у вигляді доходів/ сум погашення за цінними паперами емітента, що надійшли від емітента на рахунок центрального депозитарію, визначений згідно з п. 2.3.2 цієї додаткової угоди, на відповідні грошові рахунки депозитарних установ, що мають діючу ліцензію на здійснення депозитарної діяльності (у випадку припинення депозитарною установою провадження професійної діяльності на ринках капіталу - на відповідний грошовий рахунок депозитарної установи, у якої не настала дата припинення діяльності), та/або депозитаріїв-кореспондентів з одночасним наданням таким депозитарним установам та/або депозитаріям-кореспондентам розпорядження щодо виплати доходів/сум погашення отримувачам відповідних доходів/сум погашення. У разі, коли депозитарна установа, на рахунку(-ах) у цінних паперах якої відповідно до інформації з переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, обліковувались права на цінні папери емітента, припинила депозитарну діяльність депозитарної установи, то виплата дивідендів отримувачам дивідендів, що не закрили рахунки у цінних паперах у такій депозитарній установі, здійснюється центральним депозитарієм у порядку, встановленому внутрішніми документами центрального депозитарію, з урахуванням положень діючих нормативно-правових актів.
23.12.2021 р. Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» згідно з розпорядженням про виплату доходів/сум погашення за цінними паперами № 01/01/13/05/02-02-213 від 22.12.2021 р. переказало на рахунок Публічного акціонерного товарства "Національний депозитарій України" 30072756,24 грн, для виплати акціонерам Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» дивідендів за 2018 рік, що підтверджується платіжним дорученням № 19389-П21 від 23.12.2021 р.
У вказаному розпорядженні було зазначено, що згідно з розпорядженням № 01/01/13/05/02-02-213 від 22.12.2021 р. про виплату доходів за результатами діяльності Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» у 2018 році необхідно перерахувати дивіденди в повному обсязі всім визначеним емітентом власникам цінних паперів станом на 11.06.2021 р. у розрізі депозитарних установ.
23.12.2021 р. Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України" повернуло вказані кошти у повному обсязі на рахунок Публічного акціонерного товариства «Укрнафта».
29.12.2021 р. Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» згідно з розпорядженням про виплату доходів/сум погашення за цінними паперами № 01/01/13/05/02-02-213 від 22.12.2021 р. повторно переказало на рахунок Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" 30072756,24 грн для виплати акціонерам дивідендів за 2018 рік, що підтверджується платіжним дорученням № 19729-П21 від 29.12.2021 р.
Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України" знову повернуло кошти у повному обсязі на рахунок Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», що підтверджується платіжним дорученням № 2486285401 від 29.12.2021 р.
11.02.2022 р. згідно з розпорядженням про виплату доходів/сум погашення за цінними паперами № 01/01/13/05/02-02-262 Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» переказало на рахунок Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" 12408534,08 грн для виплати акціонерам дивідендів за 2018 рік, що підтверджується платіжним дорученням № 2875-П22 від 11.02.2022 р.
У вказаному розпорядженні було зазначено, що необхідно перерахувати дивіденди в повному обсязі всім визначеним емітентом власникам цінних паперів станом на 11.06.2021 р. у розрізі депозитарних установ.
11.02.2022 р. Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України" вказані кошти у повному обсязі повернуло на рахунок Публічного акціонерного товариства "Укрнафта".
Вбачається, що позивач звертався до відповідача з позовами в межах справи № 910/11136/23 та справи № 910/9720/24.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 р. у справі № 910/11136/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 р. позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення сум неотриманих дивідендів та нарахувань за неотримані суми задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь ОСОБА_1 дивіденди за 2020 рік у розмірі 85167,11 грн.
Постановою Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 11.04.2024 р. у справі № 910/11136/23 постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 р. залишено без змін.
Також рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 р. у справі № 910/9720/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2025 р., стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь ОСОБА_1 37031,04 грн інфляційних втрат за несвоєчасну виплату дивідендів за 2020 рік та 7887,97 грн 3 % річних за несвоєчасну виплату дивідендів за 2020 рік.
Позивач вказує, що він не отримав дивіденди за 2018-й рік, тому звертається до суду у даній справі за стягненням дивідендів за 2018-й рік вперше.
Загальна сума дивідендів, нарахована на кількість акцій позивача (1202 штук), виходячи з розміру дивіденду на одну акцію 35,62 грн, яка заявляється до стягнення, складає 42815,24 грн (35,62 грн * 1202 шт).
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення норм чинного законодавства не виконав належним чином зобов'язання з виплати йому, як акціонеру Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», чистого прибутку за 2018 рік у формі дивідендів та та нарахувань на неотримані суми за 2018-й рік та за 2020-й рік, не зважаючи на те, що строк для їх виплати настав.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦК України акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Як передбачено ч. 1 ст. 9 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", акція - це іменний цінний папір, що посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України, цим Законом та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
За ч. 1 ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства" кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» у кількості 1202 шт.
Отже позивач, як акціонер Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», у відповідності до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства" має право на отримання дивідендів.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.
Як передбачено п. п. 12, 15, 27 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства", до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із законом та/або статутом товариства.
У відповідності до п. 6.18 статуту дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватись пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу.
За п. п. 6.20, 6.21 статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" для кожної виплати дивідендів наглядова рада товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок і строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, визначається рішенням наглядової ради товариства, передбаченим першим реченням цього пункту, але не раніше ніж через 10 робочих днів після дня прийняття такого рішення наглядовою радою товариства. Товариство в порядку, встановленому наглядовою радою товариства, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок і строк їх виплати.
Таким чином, рішення про виплату дивідендів та їх розмір приймається вищим органом управління товариством - загальними зборами товариства. Прийняття такого рішення належить до виключної компетенції загальних зборів.
Тому підставою для виплати дивідендів є відповідне рішення загальних зборів, яким визначається порядок та строки такої виплати, сума прибутку, яку вирішено спрямувати на виплату дивідендів.
Суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу - учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати, лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням.
Отже, задоволення позовних вимог про стягнення дивідендів є можливим виключно за умови наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу - учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати. В іншому випадку дії суду призведуть до втручання у господарсько-управлінську діяльність суб'єкта господарювання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.10.2021 р. у справі № 910/12317/18, від 02.02.2023 р. у справі № 910/10164/21.
Так, Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» прийняло на себе грошове зобов'язання здійснити виплату акціонерам дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності товариства у 2018 році у визначених наглядовою радою відповідача порядку та строки, тобто щодо виплати дивідендів за 2018 рік в розмірі 35,62 грн на 1 акцію у строк до 17.11.2021 р., що підтверджується рішенням засідання наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», яке оформлено протоколом № 9/21 від 27.05.2021 р. з додатками.
При цьому, з прийняттям товариством рішення про виплату дивідендів та встановленням у такому рішенні строків проведення розрахунків з учасником (акціонером) у товариства виникає обов'язок виплати дивідендів без будь-яких додаткових умов у встановлений у рішенні загальних зборів строк. Акціонер не зобов'язаний звертатись до товариства із заявою про виплату дивідендів, оскільки положеннями чинного законодавства такого обов'язку не встановлено.
Відповідні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18.11.2020 р. у справі № 910/15324/19 та від 17.01.2018 р. у справі № 910/11316/17.
За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 17 рішень загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" передбачено нарахування і виплату дивідендів за простими акціями Публічного акціонерного товариствап "Укрнафта" за результатами 2018 року в сумі 1931619526,20 грн.
Нараховані за результатами 2018 року дивіденди, що припадають на 1 (одну) просту акцію, затверджено у розмірі 35,62 грн на одну акцію.
Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Для кожної виплати дивідендів наглядова рада акціонерного товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, визначається рішенням наглядової ради, передбаченим першим реченням цієї частини, але не раніше ніж через 10 робочих днів після дня прийняття такого рішення наглядовою радою.
Відповідно до абз. 2 ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.
На виконання цього порядку відповідач направив акціонерам повідомлення про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів, яке є додатком № 1 до протоколу № 9/21 засідання наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" від 27.05.2021 р. Датою складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за підсумками 2018 року визначено 11.06.2021 р. У повідомленні підтверджується розмір дивідендів, що припадають на 1 (одну) просту акцію, в розмірі 35,62 грн. Згідно з повідомленням строк виплати дивідендів за підсумками 2018 року: дата початку строку виплати дивідендів - 15.06.2021 р.; дата закінчення строку виплати дивідендів - 17.11.2021 р.
Отже позивач, як акціонер Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", виходячи з кількості належних йому акцій, має право на виплату дивідендів за 2018 рік у розмірі 42815,24 грн (1202 акцій х 35,62 грн) на підставі рішення загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", оформленого протоколом № 31 від 18.05.2021 р., протилежні докази у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 42815,24 грн дивідендів за 2018 рік з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 24823,39 грн інфляційних втрат та 4754,26 грн 3% річних, нарахованих на суму основної заборгованості за період з 18.11.2021 р. по 31.07.2025 р. за заборгованістю щодо виплати дивідендів за 2018 рік, а також інфляційних втрат у розмірі 11254,06 грн та 3% річних у розмірі 2768,50 грн, нарахованих на суму основної заборгованості за 2020 рік, за період з 01.07.2024 р. по 31.07.2025 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.
Оскільки відповідач був зобов'язаний виплатити дивіденди до 17.11.2021 р., зобов'язання вважається простроченим з 18.11.2021 р.
Отже позивачем було правомірно визначено період прострочення грошового зобов'язання з виплати дивідендів за 2018 рік за період з 18.11.2021 р. по 31.07.2025 р. (останній день місяця, який передує місяцю подання цього позову).
Стосовно інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих позивачем на суму заборгованості з виплати дивідендів за 2020 рік за період з 01.07.2024 р. по 31.07.2025 р., колегія зазначає наступне.
Як було встановлено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 р. у справі № 910/9720/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2025 р., позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто на його користь інфляційні втрати та 3% річних, нарахованих за несвоєчасну виплату дивідендів за 2020 рік за період з 18.11.2021 р. по 30.06.2024 р.
Під час розгляду даної справи, позивачем нараховано інфляційні втрати та 3% річних за наступний період - з 01.07.2024 р. по 31.07.2025 р.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Отже обставини, встановлені у справі № 910/9720/24, мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи, оскільки підтверджують наявність у відповідача грошових зобов'язань перед позивачем, їх розмір та факт настання строку їх виконання.
Виходячи зі змісту положень частини першої статті 598, статей 599, 600, 604 - 609 Цивільного кодексу України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 цього Кодексу (постанова Верховного Суду від 27.04.2018 р. у справі № 908/1394/17).
Зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги, а поєднання цих вимог в одній справі не є обов'язковим (постанова Велика Палата Верховного Суду від 07.04.2020 р. у справі № 910/4590/19).
Враховуючи те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 р. у справі № 910/9720/24 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих до 30.06.2024 р., приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягають застосуванню з 01.07.2024 р. по 31.07.2025 р.
Таким чином обґрунтованим є нарахування інфляційних втрат у розмірі 11254,06 грн та 3% річних у розмірі 2768,50 грн, нарахованих на суму основної заборгованості з виплати дивідендів за 2020 рік за період з 01.07.2024 р. по 31.07.2025 р.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 24823,39 грн інфляційних втрат та 4754,26 грн 3% річних, нарахованих на суму основної заборгованості за період з 18.11.2021 р. по 31.07.2025 р. за заборгованістю щодо виплати дивідендів за 2018 рік, а також інфляційних втрат у розмірі 11254,06 грн та 3% річних у розмірі 2768,50 грн, нарахованих на суму основної заборгованості з виплати дивідендів за 2020 рік, за період з 01.07.2024 р. по 31.07.2025 р., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 24.11.2025 р. у справі № 910/10703/25 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 24.11.2025 р. у справі № 910/10703/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Укрнафта".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16.03.2026 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
В.В. Шапран