вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" березня 2026 р. Справа№ 910/13144/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Руденко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Вінницяобленерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.01.2026
у справі №910/13144/25 (суддя Ягічева Н.І.)
за позовом Акціонерного товариства "Вінницяобленерго"
до Приватного підприємства "Академія оцінки і права"
про стягнення 20 000,00 грн,-
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Вінницяобленерго" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного підприємства "Академія оцінки і права" про стягнення збитків у розмірі 20 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення вимог ст. 201 Податкового кодексу України не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних за господарською операцією за договором №001052/2023 на проведення оціночних робіт від 04.09.2023, тим самим позбавивши позивача права на включення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 20 000,00 грн, яка фактично є його збитками.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.01.2026 у справі №910/13144/25 в задоволенні позовних відмовлено в повному обсязі.
Рішення суду обґрунтовано тим, що не реєстрація спірної податкової накладної №25 від 27.09.2023 не є наслідком протиправної поведінки відповідача, оскільки останній виконав свій обов'язок щодо направлення даної податкової накладної на реєстрацію в ЄРПН.
За висновком суду першої інстанції, станом на момент вирішення даної справи відповідач не має об'єктивної можливості закінчити процедуру реєстрації спірної податкової накладної, з огляду на використання ним особливостей оподаткування, які призупиняють його реєстрацію як платника податку на додану вартість.
Також суд першої інстанції зазначив, що у даній справі відсутнім є такий елемент цивільного правопорушення як збитки.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Вінницяобленерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.01.2026 у справі №910/13144/25 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:
- суд першої інстанції залишив поза належною увагою той факт, що сторони ще при укладенні договору прямо погодили, як врегулювати майнові наслідки можливого порушення обов'язку з реєстрації податкової накладної;
- обов'язок виконавця за договором та законом полягає не просто в складанні або відправленні податкової накладної, а в її реєстрації в ЄРПН у встановлений строк;
- посилання відповідача на те, що він «сплатив весь ПДВ до бюджету», не звільняє його від відповідальності перед позивачем;
- втрата можливості реєструвати ПН була прямо зумовлена свідомим рішенням самого відповідача перейти на спрощену систему без ПДВ;
- добровільна зміна відповідачем системи оподаткування, яка унеможливила виконання ним договірного обов'язку, не звільняє його від обов'язку відшкодувати збитки замовнику.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/13144/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою суду від 04.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.01.2026 у справі №910/13144/25; повідомлено учасників, що апеляційна скарга буде розглянута у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Позиції учасників справи
13.02.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення на апеляційну скаргу, в яких останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
04.09.2023 Акціонерним товариством "Вінницяобленерго" (далі - Замовник, Позивач) та Приватним підприємством "Академія оцінки і права" (далі - Суб'єкт оціночної діяльності, Відповідач) укладено договір №001052/2023 на проведення оціночних робіт.
За умовами п.1.1 договору №001052/2023 Суб'єкт оціночної діяльності визначає вартість Об'єкта оцінки та надає Замовнику відповідний повний письмовий звіт в термін, визначений п.5.1. даного Договору, а Замовник оплачує роботу Суб'єкта оціночної діяльності у відповідності до п.4 даного Договору.
Об'єктом оцінки згідно п.2.1 договору є основні засоби, які належать Замовнику, перелік яких представлений в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до п.4.1 договору вартість оціночних робіт згідно Договору становить 240 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 40 000,00 грн.
Згідно п.4.3. договору розмір авансу становить 50% від ціни Договору, що складає 120000,00 грн., у тому числі ПДВ - 20000,00 грн., який підлягає перерахуванню на поточний рахунок Суб'єкта оціночної діяльності протягом трьох банківських днів з дня підписання договору.
Позивачем на виконання умов договору був проведений авансовий платіж на рахунок відповідача у розмірі 120 000,00 грн. за незалежну оцінку майна згідно договору №001052/2023 від 04.09.23р. пo pax.№09/06/01 від 06.09.23р.((3397796)), в т.ч.ПДВ 20 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №0003397796 від 07.09.2023.
За умовою п.5.1 договору суб'єкт оціночної діяльності зобов'язується надати Замовнику звіт про оцінку майна, вказаного в пункті 2.1 даного Договору не пізніше 20 робочих днів при умові виконання Замовником п.4.3 та п. 9.1.3 даного Договору.
Замовник згідно п.9.1.3 договору зобов'язаний надати Суб'єкту оціночної діяльності протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня підписання Договору усю необхідну документацію (інформацію) стосовно об'єктів оцінки.
Розрахунки в звіті про оцінку майна здійснюється на 01 серпня 2023 року. Дані звіту дійсні в повному обсязі тільки для вказаних в даному Договорі об'єкта, мети та дати оцінки (п.5.2).
Відповідно до п.15.1 Договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Згідно із п.8.1 договору приймання-передача роботи оформлюється двостороннім актом приймання-передачі виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками.
Акт приймання-передачі виконаних робіт складається в день надання звіту (п.8.2 договору).
На виконання умов Договору Виконавець передав, а Замовник прийняв виконані згідно з Договором послуги та отримав Звіт про оцінку майна основних засобів, які належать Замовнику, перелік яких представлений в Додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Вартість наданих послуг згідно Договору становить 240 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 40 000,00 грн., що підтверджується Актом від 27.09.2023 прийому-передачі наданих послуг згідно Договору № 001052/2023 від 04 вересня 2023 року. Сторони з приводу якості виконання та оплати наданих послуг одна до одної претензій не мають.
Остаточний розрахунок, відповідно до п.4.4. Договору в розмірі 120 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 20000,00 грн., проводиться у термін трьох банківських днів з дня підписання акту прийому передачі виконаних робіт з оцінки майна.
За умовою п.4.5 договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів в безготівковій формі на поточний рахунок Суб'єкта оціночної діяльності.
Як вбачається з платіжної інструкції №0003402005 від 28.09.2023 на суму 120 000,00 грн. позивач сплатив відповідачу вартість послуг у повному обсязі за незалежну оцінку майна (в т.ч. ПДВ 20 000,00 грн.).
Звертаючись з позовною заявою до суду позивач зазначив, що в порушення договірних зобов'язань та норм Податкового кодексу України, відповідачем не була зареєстрована податкова накладна в ЄРПН на суму 120 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20000,00 грн, у зв'язку з чим Акціонерне товариство "Вінницяобленерго" позбавлене права на включення суми ПДВ до складу податкового кредиту і права на зменшення податкового зобов'язання на суму 20 000,00 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з пунктом 1 частини 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).
Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вже було зазначено вище, на виконання умов договору відповідач передав, а позивач прийняв виконані згідно з Договором послуги та отримав Звіт про оцінку майна основних засобів, які належать Замовнику.
Вартість наданих послуг згідно Договору становить 240 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 40 000,00 грн., що підтверджується Актом від 27.09.2023 прийому-передачі наданих послуг.
Оскільки станом на 27.09.2023 у Замовника була передплата, то податкові зобов'язання у Виконавця згідно з чинним законодавством на різницю між наданими послугами у розмірі 240 000,00 грн та передплатою у розмірі - 120 000,00 грн, що складає - 120 000,00 грн, з яких сума ПДВ становить 20 000,00 грн.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім і невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Отже, при пред'явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Так, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.
При цьому, хоча обов'язок продавця (виконавця) зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем (замовником), невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку щодо складення та реєстрації належним чином податкових накладних.
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18.
Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг. Тому суд приходить до висновку, що з огляду на положення статті 201 Податкового кодексу України, саме на Приватне підприємство «Академія оцінки і права» (як виконавця за договором) покладено обов'язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні.
Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 925/17/18.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 зі справи № 908/1568/18 та Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 зі справи № 917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю (замовнику) включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
Застосовуючи в контексті спірних правовідносин норми статей 22, 1166, 1173 ЦК України, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17, підпункту 114.3.2. пункту 114.2 статті 114 та пункту 201.10 статті 201 ПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів / послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем у публічно-правових відносинах з державою обов'язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну.
До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів / послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу пункту 201.10 статті 201 ПК України зумовлює лише обов'язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може.
Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 03.08.2018 у справі №917/877/17 також виснувала, що згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Оскільки саме від продавця (виконавця, підрядника), який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем (замовником) майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець, виконавець, підрядник) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.10.2023 Приватним підприємством "Академія оцінки і права" була направлена на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна №25 від 27.09.2023 на суму 120 000,00 грн , у тому числі ПДВ - 20 000,00 грн.
05.10.2023 реєстрацію податкової накладної №25 від 27.09.2023 не прийнято ДПС України (квитанція № 1) з наступним поясненням: Документ не може бути прийнятий - порушення вимог п.201.8 та п.201.10 ст. 201 ПКУ, а саме: продавець не був платником ПДВ 05.10.2023. Дата анулювання реєстрації платника ПДВ: 30.09.2023.
Відповідач зазначає, що з 01.10.2023 Приватне підприємство "Академія оцінки і права" було переведено на спрощену систему оподаткування 3 групи зі ставкою 5% без реєстрації ПДВ. У зв'язку з цим, підприємство автоматично було виключено з реєстру платників ПДВ (дата анулювання реєстрації 30.09.2023, причина анулювання - є платником єдиного податку за ставкою без ПДВ), а дії в реєстрі податкових документів - заблоковані.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог зазначив про те, що не реєстрація спірної податкової накладної №25 від 27.09.2023 не є наслідком протиправної поведінки відповідача, оскільки останній виконав свій обов'язок щодо направлення даної податкової накладної на реєстрацію в ЄРПН.
За висновком суду першої інстанції, станом на момент вирішення даної справи відповідач не має об'єктивної можливості закінчити процедуру реєстрації спірної податкової накладної, з огляду на використання ним особливостей оподаткування, які призупиняють його реєстрацію як платника податку на додану вартість.
Водночас, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних мотивів.
Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 дійшов висновків про те, що якщо відповідач не виконав встановлений законом обов'язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов'язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача.
Подібні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/5556/21, об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18,від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21,від 31.01.2023 у справі №904/72/22.
В пункті 5.27 постанови Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 зазначено висновок, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.
Обов'язок платника податку скласти та зареєструвати податкову накладну, так і обов'язок особи, якою заподіяно шкоду, відшкодувати її (зокрема шляхом відшкодування збитків) передбачені законом (стаття 201 ПК, статті 1168, 1192 ЦК України), а тому не можуть встановлюватись договором (див.mutandis постанову Верховного Суду від 19.04.2023 у cправі № 910/17014/21 (пункт 6.21)). Отже, відносини сторін врегульовані не умовами договору, а безпосередньо законом.
Колегія суддів зазначає, що виникнення обов'язку відповідача зареєструвати податкову накладну за фактом надання послуг згідно акту прийому-передачі послуг виник з 27.09.2023, тоді як реєстрацію платником ПДВ анульовано 30.09.2023.
Тобто, виникнення обов'язку відповідача зареєструвати податкову накладну за фактом вчинення відповідної операції випереджає в часі анулювання його реєстрації платником податку на додану вартість.
Колегія суддів враховує, що пункт 201.10 ст. 201 ПК України визначає граничні строки реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних - для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені, для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Водночас, п. 184.6. ПК України передбачає, що у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.
Тобто, у відповідача згідно приписів ПК України був наявний обов'язок з подачі (реєстрації) податкових накладних по дату анулювання реєстрації його як платника податку.
Водночас, як підтверджується матеріалами справи, на момент анулювання відповідачу реєстрації як платника податку на додану вартість (30.09.2023), останній не виконав та не розпочав виконання свого зобов'язання із реєстрації спірної податкової накладної у встановлений законом строк.
Так, відповідач подав податкову накладну №25 лише 05.10.2023, тобто уже після анулювання свого статусу платника ПДВ, що підтверджує неналежне виконання ним обов'язку, передбаченого ПК України, а не існування об'єктивних перешкод для реєстрації податкової накладної, про що зазначив суд першої інстанції.
Таким чином, з вищенаведених обставин справи вбачається протиправна поведінка відповідача у спірних правовідносинах.
Відповідно до п. 184.5 ст. 184 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних.
При цьому вказаний у п.198.6 ст.198 ПК строк у 365 днів для можливості включення або коригування суми у відповідному розмірі до податкового кредиту в інші періоди є у даному випадку вичерпаним, що свідчить про втрату позивачем за позовом права на податковий кредит.
З огляду на те, що податкова накладна щодо вищенаведеної господарської операції за укладеним між сторонами договором не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що в свою чергу призвело до неможливості включення суми податку на додану вартість в розмірі за цією операцією до податкового кредиту позивача, колегія суддів дійшла до висновку про доведеність у даному випадку прямого причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на суму 20 000,00 грн ПДВ, яка фактично є збитками останнього.
Згідно з частиною 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У частині 1 статті 614 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі № 904/982/19, від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 21.09.2021 у справі № 910/1895/20, від 18.10.2022 у справі № 922/3174/21.
Отже, якщо відповідач не виконав встановлений законом обов'язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов'язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, від 31.01.2023 у справі № 904/72/22.
Відтак, з огляду на встановлені вище обставини, колегія суддів дійшла до висновку про доведеність в діях відповідача складу правопорушення, як підстави для його відповідальності у вигляді відшкодування збитків на суму 20 000,00 грн, що є розміром ПДВ, стосовно яких відповідач не виконав встановлений законом обов'язок з реєстрації податкової накладної, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на вказану суму.
Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача 20 000,00 грн збитків.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
За таких обставин, з огляду на наведені вище висновки, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.01.2026 у справі № 910/13144/25 - скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.01.2026 у справі №910/13144/25 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.01.2026 у справі №910/13144/25 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Академія оцінки і права" (код 31810977, 04205, місто Київ, ПРОСПЕКТ ОБОЛОНСЬКИЙ, будинок 16, квартира 239) на користь Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (код 00130694, 21050, Вінницька обл., місто Вінниця, ВУЛИЦЯ МАГІСТРАТСЬКА, будинок 2) збитки у розмірі 20 000,00 грн, 2 422,40 грн судового збору за подачу позову та 3 633,60 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи №910/13144/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді М.А. Руденко
Є.Ю. Пономаренко