вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" березня 2026 р. Справа№ 925/398/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Тищенко А.І.
Коробенка Г.П.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Кристалбанк»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.07.2025
у справі № 925/398/25 (суддя Кучеренко О.І.)
за позовом Черкаської міської ради
до Акціонерного товариства «Кристалбанк»
про стягнення 14 334,31 грн,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
Черкаська міська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Черкаської області із позовом до Акціонерного товариства «Кристалбанк» (далі - відповідач, Банк) про стягнення 14 334,31 грн безпідставно утриманих грошових коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без відповідних правовстановлюючих документів користувався земельною ділянкою за кадастровим номером 7110136700:06:036:0184, що знаходиться у м. Черкаси по вул. Максима Залізняка, 146/3, загальною площею 0,1497 га, яка належить позивачу на праві комунальної власності, у період з 29.10.2019 (дата виникнення права власності у відповідача на нерухоме майно, яке розташоване не вказаній земельній ділянці) по 29.09.2021 (дата відчуження відповідачем нерухомого майна), без здійснення оплати за таке фактичне користування.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Господарський суд Черкаської області рішенням від 09.07.2025 у справі №925/398/25 позов задовольнив повністю. Стягнув з відповідача на користь міського бюджету м. Черкаси 14 334,31 грн безпідставно збережених коштів. Стягнув з відповідача на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради 3 028,00 судового збору.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у період з 29.10.2019 (дата виникнення права власності у відповідача на нерухоме майно, яке розташоване не вказаній земельній ділянці) по 29.09.2021 (дата відчуження відповідачем нерухомого майна) здійснював фактичне користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7110136700:06:036:0184, що знаходиться у м. Черкаси по вул. Максима Залізняка, 146/3, загальною площею 0,1497 га, яка належить позивачу на праві комунальної власності, без відповідних правовстановлюючих документів та без здійснення оплати за таке фактичне користування, тим самим збільшив своє майно (безпідставно зберіг у себе кошти). А тому, враховуючи положення статей 1212-1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідач має сплатити на користь міського бюджету м. Черкаси грошові кошти за користування земельною ділянкою на суму 14 334,31 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись із ухваленим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 09.07.2025 у справі №925/398/25 скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не правильно застосовано положення частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки відповідач не є учасником справ №925/1187/23 та №925/653/24.
Судом першої інстанції не встановлено, на якій земельній ділянці розміщені приміщення Банку, оскільки останній не був власником всієї будівлі складу літ. И-2, місцезнаходження якого м. Черкаси, вул. Максима Залізняка, будинком146/3, а лише нежитлового приміщення будівлі складу И-2, а саме: приміщення 1-го поверху за №3-5, приміщення 2-го поверху за №1-1, 1-2, 1-3, загальною площею 1 332,2 кв.м., що є складовою частиною будівлі. Тоді як для встановлення розміру заборгованості відповідача необхідно встановити розмір земельної ділянки.
Як зазначає відповідач в апеляційній скарзі, розрахунок нормативної грошової оцінки земельних ділянок у м. Черкаси розроблено ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний Інститут землеустрою» у відповідності до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом №18/15/21/11 від 27.01.2006 Держкомзему України Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України та Української академії аграрних наук та рішенням Черкаської міської ради від 13.05.2010 №5-656. Для визначення нормативно-грошової оцінки у 2019-2021 роках для ділянки, оціненої у 2009 році, потрібно помножити нормативно-грошову оцінку 2019 року на коефіцієнт індексації за 2019-2021 роки, а тому застосування індексів інфляції за 2019-2021 роки до розміру нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, визначеної згідно витягу у 2023 році є необґрунтованим.
Відповідач не погоджується із застосуванням судом першої інстанції положень глави 83 ЦК України та ненадання належної оцінки нормам Податкового кодексу України (далі - ПК України) (пункт 288.1 статті 288), яка визначає, що підставою для сплати оренди є договір оренди, тоді як за його відсутності Банк не міг здійснювати сплату щомісячних орендних платежів за період з 2017-2019 роки.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Кристалбанк» на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.07.2025 у справі № 925/398/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Сітайло Л.Г.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.07.2025 витребував з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/398/25; відклав розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Кристалбанк» на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.07.2025 у справі №925/398/25 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №925/398/25.
07.08.2025 матеріали справи №925/398/25 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Кристалбанк» на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.07.2025 у справі № 925/398/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Тищенко А.І.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.08.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Кристалбанк» на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.07.2025 у справі № 925/398/25; розгляд апеляційної скарги вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Позиція інших учасників справи.
28.08.2025 від позивача на адресу Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача.
Згідно відзиву на апеляційну скаргу відповідача позивач заперечив проти її задоволення, посилаючись на те, що відповідач, набувши право власності на нерухоме майно - будівлю складу літ. «И-2», а саме: приміщення 1-го поверху за №3-5, приміщення 2-го поверху за №1-1, 1-2, 1-3 по вул. Максима Залізняка, 146/3, загальною площею 1 332,2 кв.м. має обов'язок з оплати за її користування.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача зазначає, що розрахунок безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для відповідача здійснено пропорційно його частки у праві власності на нерухоме майно, що відповідає приписам статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), пункту 286.6 статті 286 ПК України та правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.08.2020 у справі №922/1646/20.
Щодо доводів відповідача про те, що судом першої інстанції не встановлено, на якій саме земельній ділянці знаходиться його нерухоме майно, то апелянтом не надано суду доказів того, що його нерухоме майно знаходиться на іншій земельній ділянці, а спір у даній справі стосується саме земельної ділянки за кадастровим номером 7110136700:06:036:0184, що знаходиться у м. Черкаси по вул. Максима Залізняка, 146/3, загальною площею 0,1497 га, яка належить позивачу на праві комунальної власності.
Крім того, судом першої інстанції не було допущено порушення частини 4 статті 75 ГПК України, оскільки суд першої інстанції не поклав в основу оскаржуваного судового рішення приюдиційне значення судових актів, ухвалених в інших справах, стороною яких не був відповідач.
Щодо розрахунку заборгованості, то витяг з нормативної грошової оцінки земель є належним та допустимим доказом для визначення розрахунку плати за землю, а тому доводи відповідача не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, відповідно до положень пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером за кадастровим номером 7110136700:06:036:0184, що знаходиться у м. Черкаси по вул. Максима Залізняка, 146/3, загальною площею 0,1497 га, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с. 15-17).
Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-7112520742019, земельна ділянка, площею 0,1497 га, із кадастровим номером 7110136700:06:036:0184 зареєстрована 21.10.2019, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, та відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (а.с. 15-17).
Отже, з 21.10.2019 спірна земельна ділянка належить територіальній громаді м. Черкаси в особі Черкаської міської ради на праві комунальної власності.
Згідно Класифікації видів цільового призначення земель, земельна ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості відповідає коду КВЦПЗ 11.02.
З 29.10.2019 до 28.09.2021 відповідач був власником нерухомого майна загальною площею 1 332,2 кв.м. (нежиле приміщення будівлі складу літ. «И-2»): приміщення 1-го поверху за №3-5, приміщення 2-го поверху за №1-1, 1-2, 1-3, розташоване за адресою: Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Залізняка Максима, будинок 146/3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1948207371101. Підставою виникнення права власності є свідоцтво, серія та номер 2753 від 29.10.2019, посвідчене приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н.А., що підтверджене інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №412000591 від 07.02.2025 (а.с. 19-20).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:06:036:0184 становить 1 147 944,51 грн, що підтверджується витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №5718/42-23 від 07.07.2023 (а.с. 25).
В подальшому, за договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 29.09.2021 відповідач продав Хімічу Віталію Сергійовичу спірне нерухоме майно (приміщення будівлі складу літ. «И-2»: приміщення 1-го поверху за №3-5, приміщення 2-го поверху за №1-1, 1-2, 1-3) загальною площею 1 332,2 кв.м., за адресою: Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Залізняка Максима, будинок 146/3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1948207371101.
Отже, з 29.10.2019 до 28.09.2021 (до моменту відчуження відповідачем нерухомого майна на користь Хіміча В.С. ) у власності відповідача перебувало спірне нерухоме майно.
Відповідно до довідки Комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» №6254 о від 22.10.2019 (а.с. 23), загальна площа приміщень, які у спірний період належали відповідачу (приміщення будівлі складу, а саме приміщення 1-го поверху за №3-5, приміщення 2-го поверху за №1-1, 1-2, 1-3) становить 1 332,20 кв.м.; загальна площа приміщень, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Максима Залізняка, 146/3 в літ. И-2 становить 4 850,30 кв.м. (підвал 1511,20 кв.м., І-поверх 1 692,30 кв.м., ІІ-поверх 1 646,80 кв.м., що підтверджується довідкою Комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» №25453 о від 09.09.2021 (а.с. 22).
Рішенням Черкаської міської ради від 27.06.2019 №2-4690 «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси» затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси. У розділі 8 Положення визначено розміри відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території міста Черкаси. За земельні ділянки з КВЦПЗ 11.02. не передбачено розмір орендної плати, тому застосуванню підлягає пункт 10 - інші землі та ставка орендної плати за користування такими земельними ділянками становить 3%.
За розрахунком частки та площі для нарахування плати за користування земельною ділянкою по вулиці Максима Залізняка, 146/3, частка землекористування відповідача (площа для нарахування плати за землю) в залежності від площі нежитлових приміщень, що перебували у власності відповідача становить 411,00 кв.м. ((1332,20 кв.м. / 4850,30 кв.м. = 0,27466342), 0,27466342 * 1497 кв.м. = 411,00 кв.м.).
За час користування відповідачем частиною спірної земельної ділянки, на якій знаходилося належне йому нерухоме майно, між власником земельної ділянки та власником майна не було укладено договору на користування цією ділянкою. Тобто, з моменту набуття права власності на нерухоме майно до моменту відчуження цього майна на користь третьої особи відповідач здійснював фактичне користування земельною ділянкою під своїм нерухомим майном без правовстановлюючих документів та без здійснення оплати за таке фактичне користування.
За даними Держгеокадастру значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за період 2017-2020 років становив 1,0, за 2021 рік для земель несільськогосподарського призначення 1,1, за 2022 рік 1,15, за 2023 рік 1,051, за 2024 рік 1,12.
За розрахунками позивача загальний розмір заборгованості відповідача за час фактичного користування земельною ділянкою за період з 29.10.2019 (дата набуття відповідачем права власності на нерухоме майно) до 28.09.2021 (дата, що передує даті відчуження спірного майна відповідачем на користь третьої особи) (з урахуванням коефіцієнтів індексації) становить 14 334,31 грн.
Фактичне користування відповідачем земельної ділянки та ухилення від сплати безпідставно збереженої за рахунок Черкаської міської ради орендної плати, на думку позивача, є порушенням права територіальної громади міста Черкаси щодо надходження грошових коштів до місцевого бюджету, і відповідно стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду для примусового стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи окремо та в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Згідно зі статтями 122 - 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізуються через право постійного користування або право оренди (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.07.2025 у справі № 910/6662/24).
Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Отже, у вищенаведених нормах матеріального права законодавець закріпив принцип «платного використання землі».
Приписами статті 13 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон) визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Здійснюючи аналіз статті 1212 ЦК України, а також статей 120, 125 ЗК України, Верховний Суд, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновували таке: - виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна (правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18).
Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Частиною 1 статті 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення.
У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим) (частина 6 статті 120 ЗК України у відповідній редакції).
Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постанови Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, від 17.03.2020 у справі №922/2413/19).
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16, від 20.09.2018 у справі №925/230/17, від 29.07.2025 у справі №910/6662/24).
З дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, а також постанови Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №915/672/17, від 17.04.2018 у справі №922/2883/17, від 30.05.2018 у справі №908/1990/17, від 05.06.2018 у справі №920/717/17, від 20.06.2018 у справі №913/661/17, від 27.06.2018 у справі №921/613/17-г, від 05.09.2018 у справі №904/9027/17, від 04.10.2018 у справі №904/326/18, від 04.06.2019 у справі №914/1925/18, від 26.11.2019 у справі №917/92/19, від 05.08.2022 у справі №922/2060/20).
Отже, обов'язок щодо внесення плати за користування земельною ділянкою комунальної власності пов'язується саме з особою, власником нерухомого майна, розташованого на відповідній земельній ділянці, як з її фактичним користувачем.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3 статті 8 ПК України).
За статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.
У підпункті 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Отже, використання землі в Україні є платним, плата за землю справляється у формі орендної плати або земельного податку. Платниками орендної плати є виключно орендарі земельної ділянки, а платниками земельного податку - власники земельних ділянок та/або землекористувачі.
У статті 289 ПК України визначено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення та станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з інформацією, яка міститься у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №5718/42-23, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:06:036:0184 станом на 07.07.2023, становить 1 147 944,51 грн.
Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2017-2020 роки було сталим і застосовувалось із значенням 1.0, за 2021 рік для земель несільськогосподарського призначення 1,1, за 2022 рік 1,15, за 2023 рік 1,051, за 2025 рік 1,12.
Отже, з врахуванням коефіцієнтів індексації, що вказані в повідомленні Держгеокадастру, нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 7110136400:02:040:0018 у 2021 році становила 907 466,02 грн (1 147 944,51 / 1,15/1,1), у 2022 році - 907 466,02 грн (907 466,02 / 1), у 2019 році - 907 466,02 (907 466,02/1). Нормативна грошова оцінка 1 квадратного метра земельної ділянки становить 606,19 грн (907 466,02 / 1497 кв.м.).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 виснувала, що обов'язковими для визначення орендної плати за землю є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.
Таким чином, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку. Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 917/353/19, від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 13.10.2020 у справі № 922/3711/19, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.
Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка у свою чергу є основою для розрахунку орендної плати за землю.
Верховний Суд у постанові від 09.02.2022 у справі №910/8770/19 дійшов наступних висновків: «відповідно до усталених правових висновків Верховного Суду чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України «Про оцінку земель», не містить обґрунтування обов'язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі. При цьому, витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.
Отже, як також вже було зазначено вище, витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період».
Таким чином, розрахунок позивача за фактичне користування земельною ділянкою здійснений з урахуванням чинного законодавства, індексації, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 07.07.2023.
Доводи відповідача про те, що суд першої інстанції не правильно застосував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, оскільки така справа не є релевантною із даною справою, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом позову у справі №910/8770/19 є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно відповідача, без укладення договору оренди, внаслідок чого територіальна громада позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду.
Пунктом 284.1 статті 284 ПК України унормовано, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
У статті 288 Податкового кодексу України унормовано, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до підпунктів 288.5.1, 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, зокрема: - для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; - для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/206/20).
При цьому встановлення ставки орендної плати належить до повноважень органів місцевого самоврядування, тоді як ПК України унормовано мінімальний та максимальний розмір орендної плати (3% - мінімальний, 12 % - максимальний).
Рішенням Черкаської міської ради від 27.06.2019 №2-4690 «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси», затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси. У розділі 8 Положення визначено розміри відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території міста Черкаси. За земельні ділянки з КВЦПЗ 11.02. не передбачено розмір орендної плати, тому застосуванню підлягає пункт 10 - інші землі та ставка орендної плати за користування такими земельними ділянками становить 3%.
За розрахунками позивача загальний розмір заборгованості відповідача за час фактичного користування земельною ділянкою за період з 29.10.2019 (дата набуття відповідачем права власності на нерухоме майно) до 28.09.2021 (дата, що передує даті відчуження спірного майна відповідачем на користь третьої особи) (з урахуванням коефіцієнтів індексації) становить 14 334,31 грн.
При цьому судом першої інстанції враховано, що відповідно до довідки Комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» №6254 о від 22.10.2019 (а.с. 23), загальна площа приміщень, які у спірний період належали відповідачу (приміщення будівлі складу, а саме приміщення 1-го поверху за №3-5, приміщення 2-го поверху за №1-1, 1-2, 1-3) становить 1 332,20 кв.м.; загальна площа приміщень, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Максима Залізняка, 146/3 в літ. И-2 становить 4 850,30 кв.м. (підвал 1511,20 кв.м., І-поверх 1 692,30 кв.м., ІІ-поверх 1 646,80 кв.м., що підтверджується довідкою Комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» №25453 о від 09.09.2021 (а.с. 22).
За розрахунком частки та площі для нарахування плати за користування земельною ділянкою по вулиці Максима Залізняка, 146/3, частка землекористування відповідача (площа для нарахування плати за землю) в залежності від площі нежитлових приміщень, що перебували у власності відповідача становить 411,00 кв.м. ((1332,20 кв.м. / 4850,30 кв.м. = 0,27466342), 0,27466342 * 1497 кв.м. = 411,00 кв.м.).
Таким чином, розрахунок позивача є арифметично правильним та таким, що відповідає приписами законодавства.
За таких обставин, позовні вимоги документально обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме частини 4 статті 75 ГПК України, за якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Рішеннями Господарського суду Черкаської області від 30.10.2023 у справі №925/1187/23 та від 24.06.2024 у справі №925/653/24 повністю задоволено позови Черкаської міської ради до фізичної особи-підприємця Хіміча В.С. про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів за користування земельною ділянкою загальною площею 0,1497 га з кадастровим номером: 7110136700:06:036:0184 за адресою: місто Черкаси вулиця Максима Залізняка, 146/3 на якій розташоване його нерухоме майно, яке він придбав у відповідача.
Вказаними рішеннями суду було встановлено, що нежиле приміщення будівлі складу літ. «И-2»: приміщення 1-го поверху за №3-5, приміщення 2-го поверху за №1-1, 1-2, 1-3 по вулиці Максима Залізняка, 146/3 у місті Черкаси знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,1497 га з кадастровим номером: 7110136700:06:036:0184.
Отже, рішеннями суду встановлено факт розміщення нерухомого майна, що було відчужено відповідачем на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:06:036:0184, вказані висновки суд першої інстанції зробив у спростування доводів відповідача щодо можливого розміщення спірного майна на інших земельних ділянках.
При цьому суд першої інстанції не покладав в основу оскаржуваного рішення обставини встановлені під час розгляду справ №925/1187/23 та №925/653/24, оскільки надані позивачем у даній справі докази є достатніми, належним та допустимими в обґрунтування позовних вимог.
Водночас відповідач в порушення частини 3 статті 13 та частини 1 статті 74 ГПК України не довів належними та допустимими доказами можливого розміщення спірного нерухомого майна на земельних ділянках з кадастровими номерами 7110136700:06:036:0140 та 7110136700:06:036:0182.
Стосовно доводів відповідача про відсутність підстав для сплати орендних платежів через відсутність договору оренди землі, то такі доводи відповідача є безпідставними з огляду на правовідносини, які склалися між учасниками справи та правові висновки Верховного Суду з подібних правовідносин, які підлягають врахуванню відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України, про те, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За встановлених у даній справі обставин в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстави для його скасування відсутні. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати.
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Кристалбанк» на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.07.2025 у справі № 925/398/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 09.07.2025 у справі №925/398/25 залишити без змін.
3. Матеріали справи №925/398/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді А.І. Тищенко
Г.П. Коробенко