ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Окрема думка
10 березня 2026 рокум. ОдесаСправа № 5016/2351/2012(18/58)(915/211/20)
Судді Південно-західний апеляційний господарський суду Богатиря К.В
у справі №5016/2351/2012(18/58)(915/211/20)
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю юридична фірма «Центр консультацій з питань господарської діяльності»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 (повний текст складено та підписано 03.03.2025, суддя Давченко Т.М.)
за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРТ-СЕРВІС» арбітражного керуючого Пляки С.В.
до:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю юридична фірма «Центр консультацій з питань господарської діяльності»;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОК-СЕРВІС»
про визнання угоди недійсною та застосування наслідків недійсності угоди
у межах справи № 5016/2351/2012(18/58) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт-Сервіс»
У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа №5016/2351/2012(18/58) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт-Сервіс» (далі - ТОВ «Порт-Сервіс», боржник).
Постановою господарського суду від 02.11.2017 визнано ТОВ «Порт-Сервіс» банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Пляку Сергія Валерійовича.
У межах справи про банкрутство ліквідатор ТОВ «Порт-Сервіс» (позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю юридичної фірми «Центр консультацій з питань господарської діяльності» (далі - ТОВ ЮФ «Центр консультацій з питань господарської діяльності», відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Док-Сервіс» (далі - ТОВ «Док-Сервіс», відповідач-2), у якій просив суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 16.05.2011 № 16/05/11 (далі - Договір), укладений між боржником та відповідачем-1;
- визнати недійсною угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.12.2011 (далі - Угода), укладену між боржником та відповідачем-1;
- визнати право власності ТОВ «Порт-Сервіс» на несамохідний плавучий док «ПД-20»;
- застосувати наслідки недійсності правочину та зобов'язати ТОВ «Док-Сервіс» передати в натурі ТОВ «Порт-Сервіс» несамохідний плавучий док «ПД-20».
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами укладення оспорюваних правочинів боржник фактично безоплатно здійснив відчуження майна та взяв на себе зобов'язання без реальних майнових дій іншої сторони, що значно вплинуло на зменшення активів ТОВ «Порт-Сервіс» та в подальшому призвело до його банкрутства, оскільки таке відчуження відбулось саме у період, коли у боржника виникли обставини стійкої неплатоспроможності перед кредиторами, що свідчить про намагання боржника ухилитися від виконання грошових зобов'язань шляхом виведення активів від можливого звернення стягнення на ці активи на користь кредиторів.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 у справі №5016/2351/2012(18/58)(915/211/20) позов задоволено, витребувано на користь ТОВ «Порт-Сервіс» з незаконного володіння ТОВ «Док-Сервіс» несамохідний плавучий док «ПД-20», вирішено питання розподілу судового збору.
Судове рішення обґрунтоване тим, що оспорювані правочини вчинені в період існуючих зобов'язань банкрута, а також свідчать про безоплатне відчуження майна банкрутом, оскільки відповідачами не надано жодних доказів на підтвердження реальності господарських операцій, щодо яких сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому таке відчуження або фактично безоплатна передача майна боржника (несамохідного плавучого доку «ПД-20») свідчить про намагання боржника ухилитися від виконання грошових зобов'язань шляхом виведення активів від можливого звернення стягнення на ці активи на користь кредиторів.
Визнаючи недійсними спірні правочини, суд першої інстанції керувався тим, що укладення договору боржника поза межами «підозрілого періоду» (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство), визначеного статтею 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію цього Кодексу, не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника на підставі загальних засад цивільного (господарського) законодавства.
Щодо заяв відповідачів про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, місцевий господарський суд зазначив, що на позов ліквідатора ТОВ «Порт-Сервіс» поширюється загальна позовна давність, тож на підставі частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення прав і законних інтересів.
У цьому зв'язку суд першої інстанції вважав, що обраховувати строк позовної давності необхідно саме з моменту винесення ухвали Заводського районного суду міста Миколаєва від 27.02.2018 у справі № 487/6798/17, адже в цій ухвалі містяться відомості щодо обставин, які раніше не були відомі та не могли бути відомими ліквідатору банкрута, зокрема, що ціна несамохідного плавучого дока “ПД-20» становила 5 045 000,00 грн, тоді як за спірним Договором його було відчужено за ціною майже в два рази меншою (2 046 000,00 грн).
З наведеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, що строк позовної давності сплинув 27.02.2021, тобто ліквідатор ТОВ «Порт-Сервіс» звернувся до суду в межах строку позовної давності, а тому суд відхилив заяви відповідачів про застосування строків позовної давності.
Не погодившись із вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось ТОВ ЮФ «Центр консультацій з питань господарської діяльності» з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області по справі №5016/2351/2012(18/58)(915/211/20) від 27.01.2025 та прийняти нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Свої вимоги скаржник обґрунтовував тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним дослідженням всіх обставин справи та підлягає скасуванню з огляду на таке:
- поза увагою місцевого господарського суду залишитись обставини, які були наведені відповідачем та свідчать про пропуск ліквідатором строку позовної давності за заявленими вимогами;
- висновок суду про те, що обраховувати строк позовної давності у даному випаду необхідно саме з моменту винесення ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.02.2018 у справі № 487/6798/17 є помилковим, зокрема з тих підстав, що наявні матеріли справи свідчать про обізнаність ліквідатора про наявність спірних договорів та їх умов до прийняття вказаної ухвали;
- в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції взагалі не надано оцінку зазначеній ліквідатором підставі недійсності договору купівлі-продажу, а саме з приводу того, що угода про зарахування зустрічних однорідних вимог укладена поза межами строку для оплати за договором купівлі-продажу;
- натомість, суд першої інстанції з власної ініціативи надав оцінку дійсності/недійсності договору про відступлення права вимоги та безпосередньо наданим послугам ФОП Машкаренко С.Б. за договором на надання юридичних, маркетингових та інших послуг, без заявлення таких вимог ліквідатором та без залучення ФОП Машкаренко С.Б. в якості третьої особи по справі без самостійних вимог на стороні відповідачів;
- на думку апелянта, місцевий господарський суд також дійшов необґрунтованого висновку щодо ринкової вартості спірного майна;
- скаржник вважає необґрунтованими та такими, що не узгоджуються з наявними матеріалами справи, доводи суду першої інстанції щодо недобросовісності останнього набувача спірного майна.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 апеляційну скаргу задоволено, рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 у справі №5016/2351/2012 (18/58) (915/211/20) скасовано, у задоволенні позову відмовлено повністю, вирішено питання розподілу судового збору.
Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вчинені сторонами правочини містять ознаки фраудаторності, оскільки укладені після виникнення у боржника зобов'язання безоплатно, що є очевидно недобросовісними діями та зловживанням правами стосовно кредиторів.
Втім, апеляційний господарський суд не погодився з висновками суду першої інстанції в частині визначення початку перебігу та порядку обчислення позовної давності за вимогами позивача.
У мотивах оскаржуваного рішення в цій частині суд апеляційної інстанції виснував, що належним моментом початку перебігу строку позовної давності у цій справі є 16.05.2011 - дата укладення боржником договору купівлі-продажу майна, оскільки саме з цієї дати останній довідався або міг довідатися про порушення його права.
Зазначена постанова апеляційної інстанції була оскаржена в касаційному порядку ліквідатором ТОВ «Порт-Сервіс» арбітражним керуючим Пляка С.В.
Постановою Верховного Суду від 24.09.2025 касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт-Сервіс» арбітражного керуючого Пляки С. В. задоволено частково; постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 у справі №5016/2351/2012(18/58)(915/211/20) скасовано; справу №5016/2351/2012(18/58) (915/211/20) в скасованій частині направлено на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог процесуального закону та, неврахувавши релевантної до обставин цієї справи практики Верховного Суду, належним чином не перевірив поважності причин пропуску строку позовної давності, а також питання того, чи є подання відповідачами як недобросовісними набувачами спірного майна заяв про сплив позовної давності в аспекті зловживання відповідним правом.
Верховний Суд послався на те, що апеляційний господарський суд не надав належної правової оцінки обставин того, чи узгоджується з принципами справедливості, добросовісності та розумності заявлення відповідачами як недобросовісними набувачами спірного майна (зокрема відповідачем-1 як стороною фраудаторного правочину та первісним набувачем майна) про сплив позовної давності за відповідними вимогами ліквідатора банкрута.
Верховний Суд вказав, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для відмови у позові (через пропуск ліквідатором банкрута позовної давності та неповажність причин пропуску такого строку) в цілому є передчасним.
26.11.2025 матеріали справи №5016/2351/2012(18/58)(915/211/20) надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г., судді Ярош А.І., Богатир К.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 прийнято справу № 5016/2351/2012(18/58)(915/211/20) до провадження та розпочато апеляційний розгляд справи колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Філінюка І.Г., судді Ярош А.І., Богатир К.В.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю юридична фірма «Центр консультацій з питань господарської діяльності» - задоволено; рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 по справі №5016/2351/2012(18/58)(915/211/20) - скасовано та прийнято нове рішення; у задоволенні позову відмовлено повністю.
Дана постанова обґрунтована тим, що матеріалами справи підтверджено, що вчинені сторонами правочини містять ознаки фраудаторності, оскільки укладені після виникнення у боржника зобов'язання, безоплатно, що є очевидно недобросовісними діями та зловживанням правами стосовно кредиторів.
В той же час, колегія суддів вказала, що позивачем було пропущено строк позовної давності на звернення із позовними вимогами у цій справі, а наведені обставини пропуску такого строку не визнаються, та не можуть бути визнані судом обставинами, які об'єктивно перешкоджали б чи унеможливлювали звернення із такими вимогами до суду, а отже не є поважними, що відповідно до наведених приписів чинного законодавства є підставою для відмови у задоволенні позову.
З цього приводу, вважаю за необхідне, керуючись частиною третьою статті 34 Господарського процесуального кодексу України, висловити окрему думку щодо прийнятого судового рішення саме в частині можливості застосування до заявлених позовних вимог строків позовної давності.
За статтею 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Верховний суд, направляючи справу на новий розгляд на стадію апеляційного провадження зазначив, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив поважності причин пропуску строку позовної давності, а також питання того, чи є подання відповідачами як недобросовісними набувачами спірного майна заяв про сплив позовної давності в аспекті зловживання відповідним правом. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для відмови у позові (через пропуск ліквідатором банкрута позовної давності та неповажність причин пропуску такого строку) в цілому є передчасним.
Крім того, Верховний Суд вказав, що апеляційний господарський суд не надав належної правової оцінки обставин того, чи узгоджується з принципами справедливості, добросовісності та розумності заявлення відповідачами як недобросовісними набувачами спірного майна (зокрема відповідачем-1 як стороною фраудаторного правочину та первісним набувачем майна) про сплив позовної давності за відповідними вимогами ліквідатора банкрута.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем ТОВ ЮФ «Центр консультацій з питань господарської діяльності» було подано до суду заяву про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності.
Так, на переконання відповідача, строк позовної давності у даній справі має починати перебіг з моменту укладення оспорюваного правочину, а саме з 16.05.2011, та відповідно сплив 16.05.2014. В свою чергу, із позовом до суду позивач звернувся 26.02.2020, тобто з пропуском строку позовної давності та без зазначення обґрунтованих підстав його пропуску.
Разом з тим, ліквідатор боржника наполягав на поважності причин пропуску строку позовної давності для заявлення ним вимог про витребування спірного майна, заперечуючи проти зробленої відповідачем заяви про застосування наслідків її пропуску.
До позовних вимог про визнання недійсними договорів та витребування майна на підставі статей 203, 215, 387, 388 ЦК України застосовується загальна позовна давність у три роки (стала правова позиція Великої Палати Верховного Суду, наведена в постановах від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 05.12.2018 у справі № 522/2201/15-ц, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 911/926/17, від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15, від 23.01.2019 у справі № 910/2868/16, від 08.03.2023 у справі № 904/3214/18 (922/2714/20) тощо).
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти росії»).
Водночас, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).
У постанові від 14.05.2025 у справі № 15/68-10(902/1563/23) Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов наступних висновків.
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).
При цьому позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, тому за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист лише у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. У наведених висновках Суд звертається до сталої правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (провадження №14-456цс18, пункт 23.6) та в постанові від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (провадження №12-97гс19, пункти 61, 62), від 19.11.2019 у справі №911/3680/17 (провадження №12-104гс19, пункти 5.43, 5.44) та у справі №911/3677/17 (провадження №12-119гс19, пункти 6.43, 6.44), від 11.10.2023 у справі №756/8056/19 (провадження № 14-94цс21).
Отже, питання щодо поважності зазначених причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (провадження №14-456цс18)).
Водночас, ЄСПЛ у свої рішеннях неодноразово звертав увагу, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).
Гнучкість механізму застосування позовної давності означає можливість для суду врахувати різноманітні особливості конкретної справи при визначенні початку, перебігу та закінчення позовної давності (див. постанову судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Дюлоранс проти Франції», «Донадзе проти Грузії»).
Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що вирішується у справі про банкрутство, суди мають виходити з їх об'єктивного, а не суб'єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об'єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права. Тому, вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, суд, з огляду на положення статті 13 ЦК України («Межі здійснення цивільних прав»), має враховувати добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання, надані сторонам права та покладені на них обов'язки тощо (аналогічна позиція викладена у пункті 10.20 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012).
Застосування норм про позовну давність підпорядковується загальним засадам матеріального цивільного права, які мають фундаментальний характер і є нормами прямої дії, включаючи й загальні положення щодо справедливості, добросовісності та розумності як загального стандарту поведінки учасників цивільних правовідносин (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 25.01.2021 у справі №758/10761/13-ц).
У розглядуваному аспекті зазначене, зокрема, істотно послаблює позиції відповідачів, які є причетними до фраудаторного правочину і захищаються від позову про визнання такого правочину недійсним та похідних позовів посиланням на пропуск позовної давності позивачем, адже за змістом частини 3 статті 16 ЦК України у разі встановлення зловживання правом суд може відмовити особі у захисті. Положення стосується не тільки позивача, який просить про застосування певних способів захисту, а й відповідача, який захищається від позову шляхом висування тих чи інших заперечень (у тому числі заявляючи про пропуск позивачем позовної давності) (постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 24.01.2024 у справі № 904/5417/18 (904/1082/23), від 14.05.2024 у справі №910/2128/20 (910/16719/21).
Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є:
1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;
2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;
3) свобода договору;
4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;
5) судовий захист цивільного права та інтересу;
6)справедливість, добросовісність та розумність.
Враховуючи те, що статтею 3 Цивільного кодексу України встановлені саме загальні засади цивільного законодавства, то відповідні засади мають бути в обов'язковому порядку враховані при застосуванні та реалізації інших положень цивільного законодавства. Дані засади фактично створюють підґрунтя щодо порядку реалізації учасниками цивільних правовідносин їх прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1, 3, 6 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
В даному випадку, з урахуванням положень статей 3, 13 ЦК України («Загальні засади цивільного законодавства», «Межі здійснення цивільних прав»), належить також оцінити добросовісність поведінки як позивача, так і відповідача (відповідачів) протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом з огляду на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов'язки тощо.
Як зазначено Верховним Судом у даній справі, що строк позовної давності у цій справі за позовною вимогою ліквідатора банкрута про визнання недійсним Договору має відліковуватися саме з дати укладення цього правочину.
У даному випадку, оскаржуваний правочин було укладено між ТОВ «Порт-Сервіс» та ТОВ ЮФ «Центр консультацій з питань господарської діяльності» 16.05.2011 та відповідно було відчужено спірне нерухоме майно боржника, тому саме від цієї дати слід відраховувати строк позовної давності.
Таким чином, з урахуванням положень ст. 267 ЦК України строк позовної давності сплив 16.05.2014.
Тобто строк позовної давності на звернення ТОВ «Порт-Сервіс» за захистом свого порушеного права припадав на період з 16.05.2011 до 16.05.2014.
В той же час, як було встановлено судом, боржник станом на час відчуження майна за спірним Договором мав невиконані зобов'язання перед іншими кредиторами, фактично безоплатно передав ТОВ ЮФ «Центр консультацій з питань господарської діяльності» власне майно, за рахунок якого можливо було б погасити частково або повністю існуючу заборгованість, тобто діяв недобросовісно на шкоду власних кредиторів.
Тобто, керівництво боржника відчужувала спірне нерухоме майно з метою запобігання накладення стягнення на таке майно в рахунок погашення власної заборгованості перед кредиторами. Відповідно, керівництво боржника не вчиняла жодних дій щодо повернення такого нерухомого майна чи щодо оскарження правочину, який став підставою для вибуття, адже керівництву боржника було завідомо відомо, що ним такий правочин вчиняється на шкоду кредиторів.
Отже дані обставини свідчать про недобросовісність дій боржника, зокрема його керівництва при відчуженні спірного нерухомого майна, що в свою чергу свідчить про продовження їх недобросовісної поведінки через невчинення заходів щодо оскарження фраудаторних правочинів та повернення спірного нерухомого майна.
У даному випадку відчуження нерухомого майна та невжиття у період строку позовної давності дій щодо повернення такого майна, фактично свідчить про наявність спільної мети у цих діях, а саме запобігання накладення стягнення на таке майно в рахунок погашення власної заборгованості перед кредиторами та відповідно завдання шкоди кредиторам.
Тобто строк позовної давності був пропущений боржником навмисно, саме у зв'язку з недобросовісною поведінкою останнього.
Крім того, в даній справі також було встановлено недобросовісність дій ТОВ ЮФ «Центр консультацій з питань господарської діяльності» та ТОВ «ДОК-СЕРВІС», які були обізнані про обставини, що зумовили вибуття з власності боржника спірного нерухомого майна, зокрема його вибуття безоплатно, в підозрілий період під час наявності значного розміру кредиторської заборгованості, що протирічить принципу розумності та добросовісності в господарських відносинах, та відповідно, свідчить про недобросовісність контрагента.
Дані обставини фактично свідчать про те, що ТОВ ЮФ «Центр консультацій з питань господарської діяльності» та ТОВ «ДОК-СЕРВІС» діяли сумісно з ТОВ «Порт-Сервіс» та вчиняли дії щодо вибуття з власності боржника спірного нерухомого майна з метою завдання шкоди кредиторам ТОВ «Порт-Сервіс», що в свою чергу свідчить про недобросовісність відповідачів, які набули спірне нерухоме майно на підставі фраудаторних правочинів.
В свою чергу, звертаючись з заявою про застосування строків позовної давності, ТОВ ЮФ «Центр консультацій з питань господарської діяльності» фактично намагається захистити своє право від вимог позивача у даній справі.
Однак, як було встановлено вище, ТОВ ЮФ «Центр консультацій з питань господарської діяльності» діяв недобросовісно, в порушення вимог ст. 3 ЦК України, з метою завдати шкоди іншим особам, а саме кредиторам ТОВ «Порт-Сервіс», тобто в порушення вимог ч. 3 ст. 13 ЦК України.
Такі дії відповідача свідчать про те, що ТОВ ЮФ «Центр консультацій з питань господарської діяльності», вчиняючи оскаржувані правочини, зловживав своїми правами, що недопускається ч. 6 ст. 13 ЦК України.
В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Таким чином заявлення ТОВ ЮФ «Центр консультацій з питань господарської діяльності», як недобросовісним набувачем спірного майна про сплив позовної давності за відповідними вимогами ліквідатора банкрута не узгоджується з принципами справедливості, добросовісності та розумності, адже фактично є продовженням дій колишнього керівництва боржника та відповідачів, направлених на виведення з власності боржника нерухомого майна та відповідно на завдання шкоди кредиторам боржника.
Оскільки ТОВ ЮФ «Центр консультацій з питань господарської діяльності» було порушено положення ч. 3 ст. 13 ЦК України та принцип добросовісності при вчиненні оскаржуваних правочинів, то застосування у даному випадку строків позовної давності з метою захисту прав ТОВ ЮФ «Центр консультацій з питань господарської діяльності» буде суперечити засадам верховенства права, адже воно буде направлено на захист прав недобросовісних набувачів спірного нерухомого майна та одночасно на шкоду кредиторам боржника.
Крім того, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.11.2012 відкрито провадження у справі №5016/2351/2012(18/58) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт-Сервіс».
В подальшому, постановою Господарського суду Миколаївської області від 02.11.2017 у справі №5016/2351/2012(18/58) визнано ТОВ «Порт-Сервіс» банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Пляку С.В.
Таким чином, тільки починаючи з 02.11.2017 - дата введення ліквідаційної процедури та відповідно перехід повноважень керівника ТОВ «Порт-Сервіс» до ліквідатора, з'явилася реальна можливість на відновлення права власності боржника на спірне нерухоме майно.
Адже від імені боржника почав діяти ліквідатор, головною метою якого було наповнення ліквідаційної маси, забезпечення задоволення кредиторських вимог та дотримання балансу інтересів боржника та кредиторів, в той же час було усунуто керівництво боржника, яке як було встановлено вище, діяло недобросовісно та на шкоду кредиторам.
17.05.2018 арбітражний керуючий Пляка С.В. звернувся до Господарського суду Одеської області в межах справи про банкрутство ТОВ «Порт-Сервіс» з заявою про визнання договору недійним та застосування наслідків недійсності правочину.
В даній заяві арбітражний керуючий просив суд:
- визнати недійним Договір купівлі-продажу № 16/05/11 від 16.05.2011, укладений між ТОВ «Порт-Сервіс» та ТОВ ЮФ «Центр консультацій з питань господарської діяльності»;
- визнати недійсним рішення власника ТОВ ЮФ «Центр консультацій з питань господарської діяльності» про внесення несамохідного плавучого доку «ПД-20» до статутного капіталу ТОВ «ДОК-СЕРВІС»;
- визнати право власності ТОВ «Порт-Сервіс» на несамохідний плавучий док «ПД-20»;
- застосувати наслідки недійсності правочину та зобов'язати ТОВ «ДОК-СЕРВІС» передати в натурі ТОВ «Порт-Сервіс» на несамохідний плавучий док «ПД-20»;
- зобов'язати Капітана Миколаївського морського порту надати документи, на підставі яких зареєстровано право власності на несамохідний плавучий док «ПД-20» за ТОВ «ДОК-СЕРВІС»;
- зобов'язати Державного реєстратора Миколаївської міської ради надати рішення власника ТОВ ЮФ «Центр консультацій з питань господарської діяльності» про внесення несамохідного плавучого доку “ПД-20» до статутного капіталу ТОВ «ДОК-СЕРВІС».
Даний позов був обґрунтований тим, що правочин щодо відчуження майна, а саме купівлі-продажу № 16/05/11 від 16.05.2011, укладений між ТОВ «Порт-Сервіс» та ТОВ ЮФ «Центр консультацій з питань господарської діяльності», був вчинений на безоплатній основі, що підтверджується наданою ПАТ «Банк Кредит Дніпро» до суду першої інстанції 05.03.2015 заявою, з якої вбачається, що оплата за таким договором не здійснювалась на рахунок боржника.
До вказаної заяви арбітражний керуючий Пляка С.В. додав, зокрема, договір купівлі-продажу № 16/05/11 від 16.05.2011 та заяву ПАТ «Банк Кредит Дніпро» від 05.03.2015.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.07.2018 по справі №5016/2351/2012(18/58) заяву ліквідатора ТОВ «Порт-Сервіс» від 17.05.2018 про визнання угоди недійсною та застосування наслідків недійсності правочину - залишено без розгляду.
В подальшому, 26.02.2020 ліквідатор ТОВ «Порт-Сервіс» (позивач) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю юридичної фірми «Центр консультацій з питань господарської діяльності» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Док-Сервіс», у якій просив суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 16.05.2011 № 16/05/11 (далі - Договір), укладений між боржником та відповідачем-1;
- визнати недійсною угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.12.2011 (далі - Угода), укладену між боржником та відповідачем-1;
- визнати право власності ТОВ «Порт-Сервіс» на несамохідний плавучий док «ПД-20»;
- застосувати наслідки недійсності правочину та зобов'язати ТОВ «Док-Сервіс» передати в натурі ТОВ «Порт-Сервіс» несамохідний плавучий док «ПД-20».
Таким чином, ліквідатор ТОВ «Порт-Сервіс» з моменту визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури вживав дії з метою оскарження спірних правочинів та відповідно повернення нерухомого майна у власність боржника.
З огляду на встановлені вище обставини недобросовісності дій ТОВ «Порт-Сервіс», ТОВ «Док-Сервіс» та ТОВ ЮФ «Центр консультацій з питань господарської діяльності», які включали в себе дії по безпідставному, на шкоду кредиторам відчуженню майна боржника, невжиття дій щодо повернення такого майна та звернення з заявою про застосування строків позовної давності з метою перешкоджанню повернення такого майна у власність боржника, та враховуючи звернення ліквідатора у розумний строк після отримання відповідних повноважень з позовом про визнанням недійсними оскаржуваних правочинів та повернення спірного майна у власність боржника, суд мав би дійти висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності у даній справі.
Отже, порушені права позивача підлягали захисту шляхом задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю юридична фірма «Центр консультацій з питань господарської діяльності» задоволенню не підлягала, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 по справі №5016/2351/2012(18/58)(915/211/20) необхідно було залишити без змін.
Суддя К.В. Богатир