05 березня 2026 рокуСправа № 380/25858/24 пров. № А/857/50858/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,
при секретарі судового засідання - Гладкій С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2025 року (суддя Гулик А.Г., м. Львів, повний текст складено 20 жовтня 2025 року), -
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Укртрансбезпеки від 22.11.2024 №50-Д «Про застосування дисциплінарного стягнення» (далі Наказ);
- стягнути з Укртрансбезпеки на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.09.2024 по дату ухвалення судом рішення у справі.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Наказ. Зобов'язано Укртрансбезпеку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 02.09.2024 по 06.03.2025, з урахуванням виплачених платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.
Не погодившись із ухваленим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В доводах апеляційної скарги вказує, що матеріали справи не містять жодного доказу щодо поважних причин відсутності позивача на робочому місці у період з 02.09.2024 по 11.10.2024. Також зазначає, що працівник, якому не погоджено запровадження роботи у дистанційному режимі, повинен виконувати посадові обов'язки за адресою закріплення робочого місця. Перелік державних службовців Департаменту, які працюють дистанційно чи на робочому місці, складається щомісячно, а можливість працювати дистанційно потребує щомісячного погодження з керівником структурного підрозділу. Відповідно до посадової інструкції позивача, робочим місцем є м. Київ, а починаючи з вересня 2024 року відповідач не погоджував для позивача режим дистанційної роботи. Крім того, відповідав не приймав жодного наказу щодо запровадження дистанційної роботи особисто для позивача.
Також зазначає, що дисциплінарне провадження здійснювалось відповідно до вимог статей 64-66, 73-77 Закону України «Про державну службу» (далі Закон № 889-VII), а також положень «Порядку здійснення дисциплінарного провадження», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 (далі Порядок № 1039).
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не повідомив позивача про скасування для нього дистанційного режиму роботи, про визначення його режиму роботи шляхом включення його до «Переліку державних службовців та працівників апарату Державної служби України з безпеки на транспорті, які виконують роботу дистанційно» чи до «Переліку державних службовців та працівників апарату Державної служби України з безпеки на транспорті, які виконують роботу на робочому місці»; безпідставно припинив позивачу доступ до Системи електронного документообігу та від Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки; не повідомив позивача про складання щодо нього актів про встановлення факту відсутності на роботі за період з 09 вересня по 13 вересня 2024 року, з 16 вересня по 20 вересня 2024 року, 23 вересня по 27 вересня 2024 року, з 30 вересня по 04 жовтня 2024 року, з 07 жовтня по 11 жовтня 2024 року, чим порушив гарантії конституційного права позивача на працю.
Такі висновки суду першої інстанції, по суті спору відповідають встановленим обставинам справи, однак вказане судове рішення не може бути залишено без змін, з таких міркувань.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В іншій частині - щодо відмови у задоволенні позову, рішення суду першої інстанції фактично не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що наказом Укртрансбезпеки від 06.04.2022 № 713-К позивача призначено на посаду головного спеціаліста відділу поточного контролю Департаменту внутрішнього моніторингу Укртрансбезпеки.
Згідно з наказом Укртрансбезпеки від 09.03.2023 № 206-К позивача переведено на посаду головного спеціаліста відділу поточного контролю Департаменту внутрішнього контролю Укртрансбезпеки.
Після зміни структури та штатного розпису Укртрансбезпеки, введеного в дію наказом від 05.07.2024 № 499, посаду головного спеціаліста відділу поточного контролю Департаменту внутрішнього контролю Укртрансбезпеки скорочено, позивач продовжив виконання своїх робочих обов'язків як позаштатний працівник.
Наказом від 11.10.2024 № 1422-К позивача переведено на посаду головного спеціаліста відділу управління ризиками Департаменту внутрішнього моніторингу Укртрансбезпеки. Посадовою інструкцію визначено робоче місце місто Київ.
Згідно з актами у період з 02.09.2024 по 11.10.2024 позивач був відсутній на робочому місці у місті Києві протягом 30 робочих днів.
На підставі службової записки від 10.10.2024 № 36275/4.1/18-24 відкрито дисциплінарне провадження щодо відсутності позивача на робочому місці.
Відповідно до наказу Укртрансбезпеки від 11.10.2024 № 45-Д утворено дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарної справи позивача.
Дисциплінарна комісія підготувала подання від 13.11.2024 № 41200/4.3/18-24 з рекомендацією застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
У поданні дисциплінарна комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного спеціаліста відділу управління ризиками Департаменту був відсутній на роботі з 02 вересня по 06 вересня 2024 року включно, з 09 вересня по 13 вересня 2024 року, з 16 вересня по 20 вересня 2024 року, 23 вересня по 27 вересня 2024 року, з 30 вересня по 04 жовтня 2024 року, з 07 жовтня по 11 жовтня 2024 року включно, про причини своєї відсутності на роботі не повідомив безпосереднього керівника та не надав з цього приводу письмові пояснення, чим порушив пункти 4.1. та 4.3. розділу IV Правил внутрішнього службового розпорядку.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 12 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII, а саме прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
На підставі згаданого подання відповідач прийняв Наказ, яким застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави та суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом № 889-VII.
Згідно з частинами другою, третьою статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 2 Закону № 889-VIII службова дисципліна це неухильне додержання Присяги державного службовця, сумлінне виконання службових обов'язків та правил внутрішнього службового розпорядку.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 61 Закону № 889-VIII службова дисципліна забезпечується шляхом дотримання у службовій діяльності вимог згаданого Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та виконання правил внутрішнього службового розпорядку.
Відповідно до статті 62 Закону № 889-VIII державний службовець зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: 1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; 2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; 3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів. Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов'язки.
Згідно з частиною першою статті 64 Закону № 889-VIII, за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених згаданим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягується до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому згаданим Законом.
За змістом частини першої статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених згаданим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Пункт 12 частини другої згаданої статті визначено, що дисциплінарним проступком є прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Статтею 66 Закону № 889-VIII передбачено види дисциплінарних стягнень та загальні умови їх застосування. Так, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Пунктом 1.2 «Правил внутрішнього службового розпорядку для державних службовців Державної служби в України з безпеки на транспорті», затверджених наказом Укртрансбезпеки від 01.07.2016 № 356 (далі Правила) визначено, що службова дисципліна в Укртрансбезпеці ґрунтується на засадах сумлінного та професійного виконання державним службовцем своїх обов'язків, створення належних умов для ефективної роботи, їх матеріально-технічного забезпечення, заохочення за результатами роботи.
Згідно з положеннями пункту 4.1 розділу IV Правил, державний службовець Укртрансбезпеки повідомляє свого безпосереднього керівника про відсутність на роботі у письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв'язку або іншими доступними способами.
Пунктом 4.2 розділу IV Правил визначено, що у разі недотримання державним службовцем вимог пункту 4.1 згаданого розділу складається акт про його відсутність на роботі.
Відповідно до пункту 4.3 розділу IV Правил, у разі ненадання державним службовцем доказів поважної причини своєї відсутності на роботі, останній повинен подати письмові пояснення на ім'я керівника Укртрансбезпеки щодо причин своєї відсутності.
Підпунктом 6 пункту 4.4 розділу IV Правил визначено, що серед основних обов'язків державних службовців є обов'язкове повідомлення керівника структурного підрозділу або його заступника, або служби управління персоналом про відсутність на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших причин.
Таким чином, з урахуванням пунктів 4.1 та 4.3 Правил державний службовець зобов'язаний повідомляти свого керівника про відсутність на роботі в письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв'язку або іншими доступними способами.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 10.10.2022 № 502 «Про організацію роботи державних службовців та працівників апарату Державної служби України з безпеки на транспорті та її територіальних органів на період дії воєнного стану» (далі Наказ № 502) та відповідно до листа №14993/6/18-24 від 29.04.2024 позивача включено до переліку державних службовців та працівників Департаменту внутрішнього контролю, які виконують роботу дистанційно.
Пунктом 3 Наказу № 502 визначено, що керівники самостійних структурних підрозділів апарату Державної служби України з безпеки на транспорті забезпечують:
1) формування, узагальнення, затвердження та щомісячне подання до 12 год 00 хв 25 числа поточного місяця, до Відділу діловодства та ведення архіву Переліку державних службовців та працівників апарату Державної служби України з безпеки на транспорті, які виконують роботу на робочому місці та дистанційно на наступний місяць за формою згідно з додатком;
2) контроль виконання державними службовцями та працівниками апарату Державної служби України з безпеки на транспорті, які виконують роботу на робочому місці та дистанційно, їх посадових обов'язків та звітування за обраною керівником підрозділу формою в усному або письмовому форматі;
3) доведення до відома підпорядкованих державних службовців та працівників апарату Державної служби України з безпеки на транспорті цього наказу та щомісячне ознайомлення із затвердженим Переліком державних службовців та працівників апарату Державної служби України з безпеки на транспорті, які виконують роботу на робочому місці та дистанційно.
При цьому, Наказ № 502 не передбачає необхідності попереднього звернення державного службовця із заявою щодо визначення йому дистанційного режиму роботи, а питання організації такого режиму вирішується керівником відповідного структурного підрозділу.
Матеріалами справи підтверджується, що з травня 2024 року по серпень 2024 року позивач фактично виконував свої посадові обов'язки дистанційно, що не заперечується відповідачем. Позивач не звертався із заявою про встановлення дистанційного режиму роботи, оскільки Наказ № 502 не передбачає необхідності такого звернення, а визначення режиму роботи працівників належить до компетенції керівника відповідного структурного підрозділу.
При цьому позивач працював у дистанційному режимі як до 08.07.2024 - дати введення в дію нового штатного розпису, так і після її настання. Будь-яких зауважень з боку відповідача щодо виконання позивачем роботи у такому режимі висловлено не було.
Водночас, протягом вказаного періоду робочий час позивача відображався у табелях обліку використання робочого часу, відомості про прогули відсутні, заробітна плата нараховувалася та виплачувалася у встановленому порядку.
Разом з тим відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що позивача було повідомлено про зміну режиму його роботи або про необхідність виконання службових обов'язків безпосередньо на робочому місці у м.Київ, а також доказів включення позивача до відповідного переліку працівників, які повинні виконувати роботу на робочому місці.
Крім того, як правильно встановив суд першої інстанції, акти про відсутність позивача на робочому місці з 02 вересня по 06 вересня 2024 року включно, з 09 вересня по 13 вересня 2024 року, з 16 вересня по 20 вересня 2024 року, 23 вересня по 27 вересня 2024 року, з 30 вересня по 04 жовтня 2024 року, з 07 жовтня по 11 жовтня 2024 року складалися відповідачем без повідомлення позивача та без надання йому можливості надати пояснення щодо причин такої відсутності.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено належним чином вчинення позивачем прогулу (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, натомість встановлено, що саме дії відповідача щодо припинення доступу до інформаційних систем Укртрансбезпеки та неналежної організації режиму роботи позивача фактично унеможливили виконання ним посадових обов'язків.
В частині доводів апеляційної скарги про відмову позивача від надання пояснень під час здійснення дисциплінарного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Частиною першою статті 75 Закону № 889-VIII передбачено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.
Відповідно до статті 76 Закону № 889-VIII державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення. За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.
Процедура здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців встановлена Порядком № 1039, пунктом 4 якого визначено, що дисциплінарне провадження розпочинається з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження та завершується прийняттям рішення про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1039 процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: 1) прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; 2) формування дисциплінарної комісії та її склад; 3) визначення повноважень дисциплінарної комісії; 4) визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; 5) формування дисциплінарної справи; 6) прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи.
Пунктом 31 Порядку № 1039 встановлено, що […] дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати пояснення у письмовому вигляді.
Відповідно до пункту 32 Порядку № 1039 про дату, час і місце засідання […] дисциплінарної комісії державному службовцю повідомляється шляхом вручення інформації чи документів або надсилання їх поштою за адресою місця проживання/перебування чи на його адресу електронної пошти, або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку за наявними в особовій справі контактними даними. Таке повідомлення здійснюється не менш як за п'ять календарних днів до дня проведення засідання […] дисциплінарної комісії. У разі коли державний службовець не прибув на засідання або не повідомив про поважні причини своєї відсутності, а також не надав письмові пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, […] дисциплінарна комісія складає акт про відмову від надання пояснень. Відсутність державного службовця на засіданні […] дисциплінарної комісії не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження.
Пунктом 33 Порядку № 1039 визначено, що […] дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.
Дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.
Відповідно до пункту 34 Порядку № 1039 результатом розгляду дисциплінарної справи є […] подання дисциплінарної комісії. […] подання готується […] дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні.
Також відповідно до пунктів 35 вказаного вище Порядку […] дисциплінарна комісія вносить суб'єкту призначення (керівникові державної служби) […] подання разом з матеріалами дисциплінарної справи не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня її (його) підписання. Одночасно із внесенням суб'єкту призначення (керівникові державної служби) пропозиції (подання) державному службовцю повідомляється про дату внесення суб'єкту призначення (керівнику державної служби) такої пропозиції (подання) та необхідність надання ним письмового пояснення суб'єкту призначення (керівнику державної служби) відповідно до статті 75 Закону. Таке повідомлення державного службовця здійснюється шляхом вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв'язку такий спосіб фіксується протоколом у встановленому порядку. Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку за наявними в особовій справі контактними даними. Державний службовець надає письмове пояснення особисто або шляхом надсилання листа на офіційну електронну адресу відповідного державного органу. У разі ненадання державним службовцем письмового пояснення особисто або шляхом надсилання листа на офіційну електронну адресу відповідного державного органу не пізніше ніж як за два календарних дні до закінчення строку прийняття суб'єктом призначення (керівником державної служби) рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження державний службовець вважається таким, що відмовився від надання письмового пояснення.
Відповідно до наказу Укртрансбезпеки від 11.10.2024 № 45-Д утворено дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарної справи позивача.
Протоколом дисциплінарної комісії від 25.10.2024 № 3 вирішено скласти акт про відмову позивача від надання пояснень у зв'язку з його неявкою на засідання комісії, ненаданням письмових пояснень та неповідомленням причин відсутності.
11.11.2024 позивач вдруге звернувся до голови дисциплінарної комісії Нікітіної В. з проханням надати для ознайомлення матеріали дисциплінарного провадження, однак вказаний запит дисциплінарною комісією було проігноровано.
13.11.2024 дисциплінарна комісія підготувала подання № 41200/4.3/18-24 з рекомендацією застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Водночас, судом першої інстанції встановлено, що позивач у заяві від 25.10.2024 повідомив дисциплінарну комісію про те, що ознайомився з листом від 18.10.2024 лише 25.10.2024 у зв'язку з технічними проблемами, а тому об'єктивно не мав можливості підготувати пояснення у визначений строк. У цій заяві позивач просив надати йому копії матеріалів дисциплінарного провадження для ознайомлення та відкласти засідання дисциплінарної комісії з метою підготовки пояснень і реалізації права на захист. Втім, зміст вказаної заяви був помилково розцінений відповідачем як відмова від надання пояснень.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивач безпідставно послався на технічні несправності, оскільки заява від 25.10.2024 була подана з використанням кваліфікованого електронного підпису. Разом з тим, навіть за наявності сумнівів у відповідача щодо причин, наведених позивачем, зміст поданої ним заяви не може розцінюватися як відмова від надання пояснень, а навпаки вказує на намір надати такі пояснення після ознайомлення з матеріалами дисциплінарного провадження та отримання необхідного часу для їх підготовки. До того ж, таке звернення мало одноразовий характер, а тому не може свідчити про зловживання позивачем своїми процесуальними правами.
За таких обставин, відповідачем не було забезпечено реалізацію передбаченого статтею 76 Закону № 889-VIII права позивача на ознайомлення з матеріалами дисциплінарного провадження та надання пояснень перед прийняттям рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо відмови позивача від надання пояснень.
З огляду на викладене та враховуючи встановлені у справі обставини у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем пункту 12 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII та пунктів 4.1, 4.3 розділу IV Правил. Крім того, під час здійснення дисциплінарного провадження відповідачем не було забезпечено реалізацію передбаченого статтями 75, 76 Закону № 889-VIII права позивача на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та надання письмових пояснень, що свідчить про недотримання встановленої процедури притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності. Відтак оскаржуваний Наказ прийнято без належних правових підстав, у зв'язку з чим він є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
З матеріалів справи встановлено, що починаючи з 02.09.2024 позивачу не нараховувалася та не виплачувалася заробітна плата, попри те, що трудові відносини між сторонами на той час не були припинені.
Оскільки дії відповідача унеможливлювали виконання позивачем своїх посадових обов'язків у дистанційному режимі, зазначені обставини є підставою для нарахування та виплати йому заробітної плати за цей час.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо нарахування та виплати позивачу заробітної плати за весь період до дня звільнення останнього (06.03.2025).
Так, наказом від 11.10.2024 № 1422-К (далі Наказ № 1422-К) позивача переведено з посади головного спеціаліста відділу управління ризиками Департаменту внутрішнього контролю на посаду головного спеціаліста відділу моніторингу апарату Департаменту внутрішнього моніторингу згідно з поданою ним заявою від 08.10.2024, з 14.10.2024. У Наказі № 1422-К робоче місце визначено за адресою: м.Київ, вул.Антоновича, 51, каб. 1007.
Згідно з протоколом про доведення інформації та документів до відома державного службовця від 11.10.2024 Наказ № 1422-К було направлено позивачу 11.10.2024 о 15 год. 31 хв. шляхом відправлення з електронної пошти на електронну пошту працівника , також 11.10.2024 о 15 год. 31 хв. шляхом відправлення на мобільний додаток WhatsApp за номером телефону працівника 093 532 51 28.
Стаття 9-1 Закону № 889-VII регулює порядок доведення до відома державного службовця інформації або документів.
Так, доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв'язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку за наявними в особовій справі контактними даними.
Державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов'язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв'язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що Наказ № 1422-К був доведений до відома позивача у спосіб, передбачений статтею 9-1 Закону № 889-VIII, із використанням засобів телекомунікаційного зв'язку за контактними даними, наявними в його особовій справі. Крім того, представник позивача у судовому засіданні повідомив, що позивач фактично ознайомився з цим Наказом № 1422-К 12.10.2024 (субота).
Таким чином, протиправні дії відповідача, які полягали у створенні перешкод у виконанні позивачем посадових обов'язків, мали місце до моменту його переведення на іншу посаду з визначеним робочим місцем у м. Києві. Відповідно, з наступного робочого дня (першого робочого дня на новій посаді) після ознайомлення з Наказом № 1422-К, а саме з понеділка 14.10.2024, позивач мав приступити до виконання посадових обов'язків за визначеним місцем роботи у м.Києві, а не дистанційно.
За таких обставин, період, протягом якого відповідач фактично унеможливлював виконання позивачем посадових обов'язків та не нараховував йому заробітну плату, обмежується часом з 02.09.2024 до 13.10.2024.
Відповідно до частини четвертої статті 317 КАС зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
У зв'язку з цим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
В решті рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідача є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування судового рішення в цій частині та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 310, 315-317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2025 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини в наступній редакції:
«Зобов'язати Державну службу України з безпеки на транспорті нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 02.09.2024 по 13.10.2024, з урахуванням виплачених платежів.».
В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 16.03.2026.