Справа № 120/16733/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Віятик Н.В.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
16 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Суд визнав протиправним та скасував рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 20.09.2024 №27/в, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги та зобов'язав комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю (смертю) ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просив скасувати оскаржене рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянтом відзначено про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що в сукупності призвело до невірного вирішення справи.
Розгляд справи здійснюється відповідно до ст.311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Капітан ОСОБА_2 , командир 4 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи Військової частини НОМЕР_1 , призваний до Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_1 25.03.2013 року.
Відповідно до довідки №4767 від 20.11.2023 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, капітан ОСОБА_2 в період з 27.06.2022 по 30.06.2022, з 05.07.2022 по 04.08.2022, з 12.12.2022 по 22.01.2023 та з 07.02.2023 по 21.02.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Підстава: бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2022 №1494; бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 05.07.2022 №1621; бойовий наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 07.12.2022 №1/15т; бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 12.12.2022 №4170; бойовий наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 06.02.2023 №1/23/58т.
Згідно бойового розпорядження №4999 АКП-КОСТЯНТИНІВКА.14.19. від 20.02.2023 капітана ОСОБА_2 відправлено в район виконання бойових завдань дивізіону (р-н Дружківка, Донецької області).
ІНФОРМАЦІЯ_2 капітан ОСОБА_2 загинув, про що Виконавчим комітетом Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .
Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть, виданим закладом Донецьке обласне управління охорони здоров'я КЗОЗ «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» № 83 від 24.02.2023 року, смерть ОСОБА_2 настала в іншому місці: попав в ДТП. Причина смерті не встановлена із-за різкого обвуглення тіла.
За фактом ДТП, в якому загинув військовослужбовець ОСОБА_2 , слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №120230500000000107 від 21.02.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Постановою про закриття кримінального провадження від 30.03.2023, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120230500000000107 від 21.02.2023, - закрито, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, за відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
За результатом проведення спеціального розслідування, яке призначене наказом командира Військової частини НОМЕР_3 №599 від 29.08.2023 року, складено Акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) (вх. 12622 від 21.10.2023).
Відповідно до Акта комісія встановила, що в діях водія автомобіля марки «Ssang Yong Musso» реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України. Таким чином, керуючись ст. 110, п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту кримінальне провадження, яке було внесене до ЄДРДР за №120230500000000107 від 21.02.2023 року - закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст.284 КПК України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).
Таким чином, встановлено, що капітан ОСОБА_2 загинув, прямуючи на власному автомобілі, з визначеного місця для тимчасового проживання до місця заступання на бойове чергування для виконання завдання з вогневого ураження противника.
Відповідно до висновку комісії, дії ОСОБА_2 призвели до нещасного випадку, внаслідок порушення ним правил дорожнього руху, а саме: недотриманням вимог п. 12.1 ПДР України. Даний нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби та підлягає обліку, про що складається акт за формою НВ-2 та НВ-3.
Згідно Акту про нещасний випадок (зникнення, смерть), затвердженого командиром Військової частини НОМЕР_1 від листопада 2023 року смерть трапилася внаслідок нещасного випадку (дорожньо-транспортної пригоди на дорогах (шляхах) загального користування). Місце нещасного випадку: район виконання бойового завдання між населеними пунктами ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 . Причину смерті не встановлено із-за різкого обвуглення тіла.
Відповідно до витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.10.2023 року №3240 "Про результати службового розслідування за фактом нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) капітана ОСОБА_3 " на підставі результатів службового розслідування, вважати, що загибель капітана ОСОБА_2 настала через дорожньо-транспорту пригоду, що сталась у зв'язку з його переміщенням, на власному автомобілі, з району розташування підрозділу населеного пункту АДРЕСА_1 до місця заступання на бойове чергування для виконання завдання з вогневого ураження противника, згідно бойового розпорядження начальника артилерії - заступника командира військової частини НОМЕР_1 №4999 14.19. від 20.02.2023, внаслідок нещасного випадку, який стався в результаті дорожньо-транспортної пригоди між населеними пунктами Катеринівка та Нью-Йорк у Краматорському районі Донецької області, причину смерті не встановлено із-за різкого обвуглення тіла, 21.02.2023. Загибель пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Загибель капітана ОСОБА_2 не є наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
У витязі з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії №4191 від 11.12.2023 року зазначено: травма капітана ОСОБА_2 1991 р.н. «Обвуглення тіла (21.02.2023)», яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим 27.02.2023, лікарським свідоцтвом про смерть від 24.02.2023 №83 - травма, яка призвела до смерті та причина смерті, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.
Відповідно до витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №330 від 15.11.2023 року, капітана ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу частини.
Відповідно до витягу із Наказу Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_6 " 310 від 11.01.2024 капітана ОСОБА_2 , командира самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи НОМЕР_5 окремої механізованої бригади виключено зі списків особового складу Збройних Сил України у зв'язку із смертю (з загибеллю), з 22.02.2023.
З метою отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі смертю сина ОСОБА_2 , позивач 07.03.2024 звернувся із заявою, відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 2 постанови КМУ від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлене протоколом від 20.09.2024 року №27/в, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 , на підставі статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ, оскільки призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення кримінального або адміністративного правопорушення.
Вважаючи протиправною отриману відмову, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, враховує наступне.
За приписами статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.02.1993 (далі - Закон №2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві.
Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною другою статті 16 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;
7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;
8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов'язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;
9) отримання військовозобов'язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов'язків служби у військовому резерві.
Частиною 3 статті 16 Закону №2011-ХІІ визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військовозобов'язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", указами Президента України.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Відповідно до ст. 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Згідно з частинами першою, шостою, восьмою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Водночас, статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ визначенні підстави, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті16-3 Закону №2011-ХІІ).
Так, на виконання Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 (далі - Порядок №975, тут і далі - у редакції, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин).
Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Пунктом 4 Порядку № 975 визначено, одноразова грошова допомога призначається у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
В силу пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Пунктами 15, 19 Порядку № 975 визначено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком:
вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Разом з тим, на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168, на час виникнення спірних правовідносин), пунктом 2 якої установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Також пунктом 2 Постанови №168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Отже, Постанова №168 є нормативно-правовим актом, який встановлює право на отримання одноразової грошової допомоги сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, у період дії воєнного стану. При цьому виплата збільшеного до 15 000 000 грн розміру одноразової допомоги згідно пункту 2 Постанови №168, передбачена для сімей військовослужбовців лише у двох випадках: 1) у разі загибелі військовослужбовця; 2) у разі, якщо військовослужбовець помер внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Як встановлено в ході розгляду справи, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, комісія Міністерства оборони України, посилаючись на положення ст. 16-4 Закону №2011-ХІІ, зазначила, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення кримінального або адміністративного правопорушення.
При цьому, відповідно до Протоколу засідання комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.09.2024 за № 27/в, відповідач покликається на те, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок порушення останнім п. 12.1 Правил дорожнього руху "Швидкість руху", тобто внаслідок адміністративного правопорушення за яке передбачено адміністративну відповідальність згідно ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Надаючи оцінку такій відмові, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що за змістом частини першої статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ, зазначена допомога не призначається з підстав, наведених цими нормами, лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення. Відповідно, факт вчинення ним, у даному випадку адміністративного правопорушення має бути доведений.
Так, відповідно до Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) (вх. 12622 від 21.10.23), комісія встановила, що в діях водія автомобіля марки «Ssang Yong Musso» реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України. Таким чином, керуючись ст. 110, п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту кримінальне провадження, яке було внесене до ЄДРДР за №120230500000000107 від 21.02.2023 року - закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст.284 КПК України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).
Таким чином, проведеним розслідування достеменно встановлено, що капітан ОСОБА_2 загинув, прямуючи на власному автомобілі, з визначеного місця для тимчасового проживання до місця заступання на бойове чергування для виконання завдання з вогневого ураження противника.
Згідно висновку комісії, даний нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до витягу з Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 28.10.2023 року №3240 "Про результати службового розслідування за фактом нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) капітана ОСОБА_3 " на підставі результатів службового розслідування, наказано вважати, що загибель капітана ОСОБА_2 настала через дорожньо-транспорту пригоду, що сталась у зв'язку з його переміщенням, на власному автомобілі, з району розташування підрозділу населеного пункту Катеринівка Краматорського району Донецької області до місця заступання на бойове чергування для виконання завдання з вогневого ураження противника, згідно бойового розпорядження начальника артилерії - заступника командира військової частини НОМЕР_1 №4999 14.19. від 20.02.2023, внаслідок нещасного випадку, який стався в результаті дорожньо-транспортної пригоди між населеними пунктами Катеринівка та Нью-Йорк у Краматорському районі Донецької області, причину смерті не встановлено із-за різкого обвуглення тіла, 21.02.2023. Загибель пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Загибель капітана ОСОБА_2 не є наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Тобто, в Наказі командира Військової частини НОМЕР_1 від 28.10.2023 року №3240 чітко вказано, що загибель капітана ОСОБА_2 не є наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Також, відповідно до витяга з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії №4191 від 11.12.2023 року зазначено: травма капітана ОСОБА_2 1991 р.н. «Обвуглення тіла (21.02.2023)», яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим 27.02.2023, лікарським свідоцтвом про смерть від 24.02.2023 №83 - травма, яка призвела до смерті та причина смерті, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.
При цьому, відповідно до ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол і є документом, що фіксує факт вчинення правопорушення.
В той же час, порушення пункту 12.1 Правил дорожнього руху (ПДР) (безпечна швидкість руху) вважається доведеним, коли є докази, що водій не врахував дорожню обстановку, стан свого транспортного засобу чи вантажу, та через це не міг постійно контролювати рух або безпечно керувати ним, що призвело до ДТП або іншого правопорушення. Доказами можуть бути протокол про адміністративне правопорушення, де зафіксовані фактичні обставини, а також свідчення свідків чи дані з відеореєстраторів.
Повноваження щодо встановлення факту наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого п. 12.1 ПДР, та притягнення до адміністративної відповідальності належить органам, визначеним КУпАП, зокрема, уповноваженим посадовим особам Національної поліції, а розгляд справ і накладення стягнень здійснюють суди або інші визначені законом органи.
Відтак, суд першої інстанції вірно резюмував про відсутність доказів вчинення капітаном ОСОБА_2 адміністративного правопорушення.
Таким чином, відповідачем, апелянтом у справі, не доведений ні факт загибелі капітана ОСОБА_2 внаслідок вчинення ним адміністративного правопорушення, ні наявність причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою позивача та його смертю.
На підставі наданих сторонами письмових доказів, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, про відсутність у відповідача правових підстав для тверджень про те, що загибель капітана ОСОБА_2 є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення, а відтак і для відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги з наведених підстав.
Відтак, в контексті встановлених обставин справи, колегія суддів доходить до переконання, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними та достовірними засобами доказування правомірність прийнятого ним рішення, яке є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно обраного судом першої інстанції способу поновлення порушених прав позивача, то судова колегія погоджується, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву та додані до неї документи про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю капітана ОСОБА_2 в порядку і розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні.
Вказаний правовий висновок в частині обрання належного способу захисту порушеного права узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.01.2024 по справі № 480/4122/22.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.