Справа № 120/1839/26
Головуючий у 1-й інстанції: Комар Павло Анатолійович
Суддя-доповідач: Мацький Є.М.
16 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Згідно прохальної частини позовної заяви позивачем заявлено наступні позовні вимоги:
- Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за період з 30.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця - січня 2008 року.
- Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за період з 30.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як базового місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 року.
- Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за період з 01.03.2018 року по 20.12.2022 року включно у фіксованому розмірі 3516,75 грн щомісячно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року.
- Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення у фіксованому розмірі 3516,75 грн щомісячно за період з 01.03.2018 року по 20.12.2022 року включно у загальній сумі 188 730,76 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 року.
- Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) щодо невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за період з 21.12.2022 року по 14.11.2025 року включно у фіксованому розмірі 3516,75 грн щомісячно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року.
- Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення у фіксованому розмірі 3516,75 грн щомісячно за період з 21.12.2022 року по 14.11.2025 року включно у загальній сумі 125 899,77 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослудбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.
- Визнати протиправними дії Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо невключення до складу грошового забезпечення сум індексації при обчисленні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, а також грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток: за період з 30.12.2015 року по 28.02.2018 року - із застосуванням базового місяця січня 2008 року; за період з 01.03.2018 року по 14.11.2025 року - у фіксованому розмірі відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
- Зобов'язати Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України перерахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 % грошового забезпечення за кожний календарний рік служби та грошову компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток: за період з 30.12.2015 року по 28.02.2018 року - із застосуванням базового місяця січня 2008 року; за період з 01.03.2018 року по 14.11.2025 року - у фіксованому розмірі відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України № 44 від 15.01.2004 року.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.02.2026 позовну заяву повернуто позивачу згідно пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України з огляду на висновок суду першої інстанції про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таку ухвалу, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до необґрунтованого залишення позовної заяви без розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновки суду першої інстанції щодо порушення ним правил об'єднання позовних вимог безпідставні та позбавляють права на доступ до суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Пунктом 6 частини першої та частиною другою статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом; суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно із пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Частиною першою статті 172 КАС України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 172 КАС України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами:
1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;
2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;
3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.
Обмеження щодо об'єднання в одне провадження кількох вимог передбачені у частинах 4 та 5 статті 172 КАС України, які передбачають, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, а також не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Жодних інших обмежень щодо об'єднання в одне провадження кількох вимог процесуальний закон не передбачає.
Зокрема, КАС України не забороняє звернення до суду із позовом до двох чи більше відповідачів.
При цьому, вичерпний перелік підстав для повернення позовної заяви позивачеві визначений в ч. 4 ст. 169 КАС України, зокрема, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу);
З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до відповідачів з позовом щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця під час проходження служби.
При цьому, судом не зазначено яким саме чином зазначене ускладнить розгляд справи.
Висновок суду першої інстанції про те, що сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог до двох різних відповідачів значно ускладнить та сприятиме затягуванню учасниками справи вирішення спору по суті, у контексті наведених положень статті 172 КАС України, не може вважатись належним обґрунтуванням факту порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог.
Також, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване судове рішення, не встановив об'єднання позивачем позовних вимог, що належить розглядати в порядку різного судочинства або щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Висновки суду фактично зводяться до підстав для роз'єднання позовних вимог в окремі провадження відповідно до частини шостої статті 172 КАС України. У свою чергу, наявність підстав для застосування положень статті 172 КАС України унеможливлює повернення позовної заяви за пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки наведена норма містить відповідне виключення.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував до позовної заяви наслідки, передбачені вищезазначеною нормою, оскільки відповідно до частин 4 та 5 статті 172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, та не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.06.2021 у справі №640/27758/20 та від 03.04.2024 у справі № 320/13495/23, від 30.05.2024 у справі №380/253/24 і колегія суддів не знаходить підстав для відступу від неї.
Суд зазначає, що суд першої інстанції не скористався процесуальним правом, передбаченим частиною 6 статті 172 КАС України, відповідно до якого суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, колегією судів встановлено помилкове застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до безпідставного повернення позовної заяви, у зв'язку з чим, відповідно до п.4 ч.1 ст.320 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.