Справа № 620/10050/25 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Марія ДУБІНА
Іменем України
13 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.
Чаку Є.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Соя Плюс» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Чернігівській області щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних про узгодження суми бюджетного відшкодування у розмірі 99 785,00 грн, заявлене у декларації з ПДВ за серпень 2023 року №9241845131;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Чернігівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних про узгодження суми бюджетного відшкодування у розмірі 99 785,00 грн, заявлене у декларації з ПДВ за серпень 2023 року №9241845131. .
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 вирішено відмовити у відкритті провадження у справі.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції вказав, що позовні вимоги фактично спрямовані на виконання іншого судового рішення (рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 у справі № 620/18045/23). Тобто, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання вищевказаного рішення Чернігівського окружного адміністративного суду.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для відкриття провадження у справі були відсутні.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Також позивачем було подано заяву про відмову від позову.
Питання відмови від позову на стадії апеляційного провадження врегульоване статтею 314 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), яка передбачає, що позивач може відмовитися від позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного провадження.
У разі відмови від позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 189, 190 цього Кодексу, якою одночасно визнає нечинним судове рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Зважаючи на правові наслідки, які мають бути застосовані судом, відмова від позову на стадії апеляційного провадження можлива лише у випадку, якщо предметом апеляційного оскарження є судове рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи.
Проте, у даному апеляційному провадженні оскаржується ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі. Відтак, суд апеляційної інстанції не може визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи та закрити провадження у справі, що об'єктивно унеможливлює прийняття відмови від позову.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
За змістом частини пункту 6 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 КАС суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що для відмови у відкритті провадження у справі згідно пункту 2 частини першої статті 170 КАС мають бути дотримані обов'язкові умови: у спорі між тими самими сторонами (1), про той самий предмет (2) і з тих самих підстав (3) є рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі (4), які набрали законної сили (5).
При цьому, як вірно вказав суд першої інстанції, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов (вказана правова позиції викладена, зокрема, в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 по справі № 620/675/20, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17, від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а, від 16.12.2019 у справі № 336/1379/17-а).
Так, приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказав що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 у справі №620/18045/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2025, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 15.11.2023 №00114670404, яким ТОВ «Еко Соя Плюс» було відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування за серпень 2023 року у розмірі 99 785 грн.
У позовній заяві у даній справі позивач вказує на те, що предметом спору є протиправна бездіяльність Головного управління ДПС у Чернігівській області щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних про узгодження суми бюджетного відшкодування у розмірі 99 785,00 грн, заявлене у декларації з ПДВ за серпень 2023 року №9241845131.
Судом першої інстанції пов'язано вказані обставини та вказано, що у даній справі позов ініційований позивачем, безпосередньо пов'язаний із бездіяльністю відповідача, вчиненої останнім на виконання рішення суду у справі №620/18045/23, оскільки у силу вимог пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК) після набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
Вказане, на переконання суду першої інстанції свідчить про те, що суть спору залишилась незмінною та спрямованою на повернення позивачу суми бюджетного відшкодування, тому цей спір є тотожним, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується із такими висновками.
У даній справі та справі № 816/2016/17 мають місце суттєво різні правовідносини, які продиктовані різними правовими нормами. У цих справах позивачем заявлені суттєво різні вимоги та зазначені різні правові підстави для їх обґрунтування.
Факт того, що норма пункту 200.15 статті 200 ПК пов'язує надходження судового рішення із внесенням заяви до реєстру, бездіяльність щодо чого оскаржує позивач, не створює тотожності предмету та підстав позову між даною справою та справою № 816/2016/17, а також не є свідченням того, що даний позов поданий з оскарження бездіяльності, допущеної при виконанні рішення у справі №816/2016/17, яке не містить жодних зобов'язальних приписів для сторін.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про відмову у відкритті провадження у справі.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
За змістом частини першої статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми процесуального права які призвели до неправильного вирішення питання, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 312, 320, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області задовольнити.
Скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.09.2025, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Є.В. Чаку