Справа № 580/6830/25 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК
13 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Штульман І.В.
суддів: Кобаля М.І.,
Черпака Ю.К.,-
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Горстки Ярослави Василівни на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
16 червня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Горстки Я.В. звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач) про:
- визнання протиправними дій щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язання нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність з моменту прийняття рішення та в подальшому.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позов у цій справі №580/6830/25 фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме: рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року у справі №580/11023/21, яке набрало законної сили 23 вересня 2022 року. Позивач ОСОБА_1 обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій відповідача, вчинених при виконанні рішення суду. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Горстка Я.В. (далі - апелянт) звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі. Апелянт зазначає, що позивач ОСОБА_1 отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі №580/2277/25 відповідач провів перерахунок пенсії з 01 лютого 2023 року, нарахував пенсію в загальному розмірі 40909,00 грн, однак до виплати обмежив пенсію сумою 23610 грн. Отже, після виконання рішення суду у справі №580/2277/25 відповідач обмежив виплату пенсії позивачу, а рішення суду по справі №580/11023/21 виконувалася в порядку виконавчого провадження та стосувалося іншого періоду виплати та перерахунку пенсії, а саме 2021 року, а не 2023 року.
Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з пунктом 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.
За змістом частини першої статті 309 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 КАС України, у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Горстки Я. підлягає задоволенню, мотивуючи це наступним.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію відповідно до положень Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб'' від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі №580/2277/25, яке набрало законної сили 08 травня 2025 року, позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не прийняття рішення про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року, згідно із довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФР52590 від 11 жовтня 2024 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року, згідно із довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФР52590 від 11 жовтня 2024 року, з урахуванням раніше проведених виплат (а.с.7-10).
Відповідно до протоколу перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідач здійснив з 01 березня 2025 року нарахування пенсії позивача у загальному розмірі 41903,40 грн, однак обмежив виплату максимальним розміром - 23610 грн (а.с.11).
ОСОБА_1 06 червня 2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з заявою про зняття обмеження пенсії максимальним розміром.
У відповідь на заяву позивача щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, листом від 09 червня 2025 року №5919-6329/З-02/8-2300/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі 580/2277/25, що набрало законної сили 08 травня 2025 року, ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року проведено перерахунок пенсії. Зобов'язань провести перерахунок пенсії без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність рішенням суду від 07 квітня 2025 року у справі №580/2277/25 на Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не покладено (а.с.13, 14).
Вважаючи дії суб'єкта владних повноважень щодо обмеженням максимальним розміром пенсії позивача протиправними, адвокат Горстка Я.В. звернулася до суду з цим позовом з метою захисту порушених прав та інтересів свого довірителя ОСОБА_1 .
За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною третьою статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ) передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону (частини перша, друга статті 63 Закону №2262-XII).
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
08 липня 2011 року прийнятий Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року.
Відповідно до статті 2 Закону №3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, зокрема, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнаючи такими, що не відповідають статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано такими, що не відповідають статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
Положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача ОСОБА_1 підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду відмічає, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Разом з тим, положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Так, у постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що у даній справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 29 червня 2022 року у справі №640/19118/18, від 11 липня 2022 року у справі №620/613/21, від 14 листопада 2022 року у справі №580/5957/21, від 22 листопада 2023 року у справі №320/1658/21, від 29 листопада 2024 року у справі №380/24058/23.
В мотивувальній частині Черкаського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року зазначено наступне: «…що рішенням від 21.01.2022 у справі №580/11023/21, яке набрало законної сили 23.09.2022, Черкаський окружний адміністративний суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обмеження ОСОБА_1 максимальним розміром пенсії 10 прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності без обмеження її максимальним розміром, установлених для осіб, які втратили працездатність, та здійснити виплату різниці пенсії ОСОБА_1 між перерахованою та виплаченою пенсією починаючи із 04.04.2020. Разом з тим, наявний у справі протокол перерахунку пенсії позивача підтверджує застосування відповідачем обмеження розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність (23610 грн). Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов у цій справі (№580/6830/25) фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме: рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 у справі №580/11023/21, яке набрало законної сили 23.09.2022. Позивач обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій відповідача, вчинених при виконанні рішення суду. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення…» (а.с.32).
Колегією суддів Шостого апеляційного адміністративного суду досліджено матеріали справи та встановлено, що, на виконання рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі №580/2277/25 Головним управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснено перерахунок пенсії позивачу ОСОБА_1 та застосовано обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Відповідач 09 червня 2025 року направив позивачу лист (вих.№5919-6329/3-02/8-2300/25) в якому зазначив, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі №580/2277/25 ним виконано в повному обсязі, зазначивши, що зобов'язань провести перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, вказаним рішенням суду на Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не покладено (а.с.13).
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що судом першої інстанції 21 липня 2025 року не було належним чином досліджено матеріали справи та помилково зазначено про необхідність звернення позивача в порядку виконання рішення суду у справі №580/11023/21, оскільки відповідачем в листі від 09 червня 2025 року №5919-6329/З-02/8-2300/25 чітко зазначено про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі №580/2277/25 та застосування обмеження пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. Саме про це ОСОБА_1 вказав у своїй позовній заяві від 16 червня 2025 року, вимагаючи:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обмеження його пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплачувати йому пенсію без обмеження її максимальним розміром, установленим для осіб, які втратили працездатність, та здійснити виплату різниці пенсії між перерахованою та виплаченою йому пенсією, починаючи із 01 лютого 2023 року.
Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в даному випадку позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки відповідачем безпідставно застосовано з 01 лютого 2023 року обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з положеннями статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Горстки Я.В. підлягає задоволенню, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі №580/6830/25 - скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Горстки Ярослави Василівни - задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі №580/6830/25 - - скасувати, і ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (адреса: 18000, вулиця Смілянська, 23, місто Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ - 21366538) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) пенсію без обмеження її максимальним розміром, установленим для осіб, які втратили працездатність, та здійснити виплату різниці пенсії ОСОБА_1 між перерахованою та виплаченою пенсією, починаючи із 01 лютого 2023 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: М.І. Кобаль
Ю.К. Черпак