Справа № 620/13309/25
про залишення апеляційної скарги без руху
13 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Златіна С.В., суддів Воловика С.В., Кравченка Є.Д., перевіривши матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись із рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року, Військова частина НОМЕР_1 через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Перевіривши апеляційну скаргу, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статей 295, 296 КАС України, а саме - пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, до апеляційної скарги не долучено документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Приписи пункту 1 частини другої статті 295 КАС України визначають, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції ухвалено 16 січня 2026 року, а відтак останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням пункту 1 частини другої статті 295 КАС України та вихідних днів було 16 лютого 2026 року. Однак, апеляційну скаргу направлено до суду апеляційної інстанції 10 березня 2026 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
Щодо заявленого апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке обґрунтоване введенням на території України воєнного стану та пов'язаними з ним наслідками., колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.
Доводи апелянта про введення воєнного стану в Україні в якості неможливості своєчасної реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення судом оцінюється критично, оскільки, саме по собі введення в Україні воєнного стану з огляду на приписи частини другої статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" не може бути самостійною і безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження суб'єкту владних повноважень, а доказів, що такий правовий режим та пов'язані з ним наслідки перешкоджали подати апеляційну скаргу протягом встановленого КАС України строку апелянтом не надано.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії", справа "Креуз проти Польщі").
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
З огляду на викладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду не вбачає підстав для задоволення заявленого апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Приписи пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України визначають, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Суд вважає за необхідне зазначити, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір".
Відповідно до положень статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
З огляду на те, що предметом позову в частині оскарження є визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії, позовні вимоги є вимогами немайнового характеру.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, складала 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями частини 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Станом на 01 січня 2025 року приписами Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції складає 1453,44 грн. (3028,00 грн х 0,4 х 150% х 0,8).
Водночас, всупереч вимог КАС України, апелянтом до апеляційної скарги не долучено документ про сплату судового збору у встановленому законодавством розмірі.
Щодо заявленого апелянтом клопотання про відстрочення сплати судового збору, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Водночас, згідно частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано ст. 8 Закону України "Про судовий збір", приписи якої не містять підстав та умов для звільнення суб'єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення.
Будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб'єктом владних повноважень у зв'язку із введенням воєнного стану в України до Закону України "Про судовий збір" та/або КАС України не внесено.
Відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 07 січня 2025 року у справі №160/26312/23 сама лише вказівка у скарзі чи клопотанні про обставини неналежного фінансування не може бути доказом дійсної відсутності у скаржника коштів на сплату судового збору.
Крім того, скаржник, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб'єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судових витрат останнього, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 15 червня 2021 року по справі №160/11979/20.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що апелянтом не надано доказів на підтвердження відсутності бюджетних призначень для сплати судового збору, як і доказів того, що його майновий/фінансовий стан найближчим часом зміниться і належна до сплати сума судового збору буде сплачена.
Таким чином, суд приходить до висновку, що викладені апелянтом у клопотанні про відстрочення сплати судового збору (територіальному центру комплектування та соціальної підтримки) обставини не можуть бути підставою для його задоволення в силу положень статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Згідно частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи, що апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та до апеляційної скарги не долучено документ про сплату судового збору, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом надання:
заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших поважних, на думку апелянта, причин для його поновлення та наданням відповідних доказів на їх підтвердження;
- документу про сплату судового збору у розмірі 1453,44 грн. на такі реквізити: отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA638999980313171206081026007; код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Керуючись статтями 169, 248, 298, 321, 325 КАС України, колегія суддів, -
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції - відмовити.
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги - відмовити.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії- залишити без руху.
Надати апелянту строк для усунення недоліків - десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.
У разі неусунення недоліків у зазначений вище строк апеляційна скарга буде повернута апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.В. Златін
Суддя С.В. Воловик
Суддя Є.Д. Кравченко