Справа № 359/8309/25 Суддя (судді) першої інстанції: Борець Є.О.
13 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Кравченка Є.Д.,
суддів: Осіпової О.О., Златіна С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.11.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,
У липні 2025 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі - відповідач) про скасування постанови № 1245 від 05 липня 2025 року та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05 липня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 склав постанову по справі про адміністративне правопорушення № 1245, якою наклав на позивача штраф у розмірі 25500,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.2101 КУпАП.
Зі змісту цієї постанови вбачається, що ОСОБА_1 не уточнив свої облікові дані в період часу з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року, чим порушив абз.4 п.1 ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку». Крім того, позивач не з'явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09 годину 00 хвилин 29 червня 2025 року, чим порушив абз.2 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивач посилається на те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення був призначений на 16 годину 00 хвилин 05 липня 2025 року. В означений день розгляд справи про адміністративне правопорушення не відбувся та був відкладений на 16 годину 00 хвилин 07 липня 2025 року. Однак, 07 липня 2025 року позивач отримав постанову по справі про адміністративне правопорушення, датовану 05 липня 2025 року. Ця обставина свідчить про те, що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності з істотним порушенням закону. Крім того, зазначив, що на його утриманні перебуває троє малолітніх дітей. Накладення на нього штрафу, тим більше в розмірі 25500,00 грн, є надмірним індивідуальним тягарем. Тому, позивач просив суд скасувати постанову № 1245 від 05 липня 2025 року та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.11.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скасувати постанову № 1245 від 05 липня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.3 ст.2101 КУпАП та закрити провадження у справі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 07 липня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 склав постанову по справі про адміністративне правопорушення №1245 (а.с.35-37), якою наклав на ОСОБА_1 штраф в розмірі 25500 гривень 00 копійок за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.2101 КУпАП.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 не уточнив свої облікові дані в період часу з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року, чим порушив абз.4 п.1 ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку». Крім того, позивач не з'явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09 годину 00 хвилин 29 червня 2025 року, чим порушив абз.2 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивач, вважаючи постанову по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті ст.2101 КУпАП від 05 липня 2025 року № 1245 протиправною, звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.2101 КУпАП підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а тому оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, є обґрунтованою та не підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, 19.05.2024 набув чинності Закон України від 9 травня 2024 року №3696-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст.210-1 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Диспозиція ст. 210-1 КУпАП має бланкетний характер та охоплює порушення законодавчих норм у сфері оборонних, мобілізаційних процесів та стосується: вручення повісток щодо уточнення даних, неявки у ТЦК, дій пов'язаних з мобілізацією, свідомого не отримання повістки тощо. Серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинні бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та яким не дотримана особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, відповідно до абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абз. 2-6, зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема:
- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Положення ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у наведеній вище редакції підлягали застосуванню з 18.05.2024.
Відповідно до абз. 4 підп. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-ІХ, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначений Порядком організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.
Згідно з абз. 3 підп. 10-1 п. 1 Додатку 2 до Порядку № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Пунктом 19 Порядку № 1497 встановлено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Отже, чинним законодавством передбачено три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме:
- через центр надання адміністративних послуг;
- через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
- у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, у позивача виник обов'язок з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно) уточнити персональні дані.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, зі змісту облікової картки ОСОБА_1 та відомостей щодо звірки його даних (а.с.31, 32) вбачається, що позивач уточнив свої облікові дані лише 19 січня 2025 року, а не у період часу з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року. Ця обставина свідчить про те, що він не виконав обов'язок, передбачений абз.4 п.1 ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку».
Крім того, 13 червня 2025 року ОСОБА_1 була надіслана повістка № 3897239 (а.с.29), зі змісту якої вбачається, що позивач був зобов'язаний з'явитись для уточнення облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_3 о 09 годині 00 хвилин 29 червня 2025 року. Зі змісту трекінгу поштових відправлень (а.с.30) вбачається, що повістка вважається врученою ОСОБА_1 ще 24 червня 2025 року.
Однак позивач з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 лише 02 липня 2025 року, а не о 09 годині 00 хвилин 29 червня 2025 року, як було зазначено у повістці. Ці обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 також допустив порушення абз.2 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 зазначив, що він працює в ІНФОРМАЦІЯ_4 . У зв'язку з тим, що саме він супроводжував розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , він запам'ятав, що розгляд вказаної справи був призначений на 05 липня 2025 року. Однак в той день т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 брав участь в організаційних заходах, спрямованих на забезпечення виконання мобілізаційного плану. Тому розгляд справи про адміністративне правопорушення не відбувся та був відкладений на 07 липня 2025 року. Зокрема, позивачу було вручено відповідне повідомлення (а.с.38). Після того, як 07 липня 2025 року ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідок ОСОБА_3 супроводив позивача до кабінету т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , де відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення. Свідок ОСОБА_3 був присутній під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та чув, як позивачу було запропоновано надати пояснення з приводу допущених ним порушень законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. ОСОБА_1 повідомив про те, що у нього відсутні пояснення. Після дослідження зібраних письмових доказів т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 виніс постанову, якою визнав позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.2101 КУпАП. Вказана постанова була винесена саме 07 липня 2025 року, а не 05 липня 2025 року. В її змісті була допущена описка в даті винесення постанови.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач не подав жодного доказу на спростування показань свідка ОСОБА_3 . Тому посилання позивача на те, що притягнення його до адміністративної відповідальності відбулось з порушенням закону, підлягає критичній оцінці.
При цьому, доказів уточнення своїх персональних даних з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно) позивачем не надано, відсутні будь-які посилання на виконання цього обов'язку позивачем.
Також, в апеляційній скарзі апелянт посилався на приписи примітки до статті 210 КУпАП, згідно з якою, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
При цьому, апелянт вказує, що відповідачем не доведено, що в нього не було можливості отримати персональні дані позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
З приводу цих доводів колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах примітка до ст. 210 КУпАП не підлягає застосуванню, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, а саме - уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто в один із визначених способів. Держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може лише перевірити чи уточнити персональні дані військовозобов'язаного, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Отже, наведені доводи апелянта висновків суду першої інстанції щодо наявності в його діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не спростовують.
Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції, як і відповідачем, не враховано факт неотримання ним повістки № 3897239, то колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що 13.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 позивачу була направлена повістка № 3897239 з вимогою з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних на 09 годину 00 хвилин 29 червня 2025 року (а.с. 29).
Вказана повістка підписана кваліфікованим електронним цифровим підписом т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковником ОСОБА_2 , засобами поштового зв'язку «Укрпошта» була направлена цінним листом з описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення № 0610260428562.
Згідно відомостей про перевірку статусу відстеження за штрих-кодовим ідентифікатором № 0610260428562, вказаний лист був повернутий відправнику з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.
У силу Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року, зі змінами, внесеними на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 08 жовтня 2024 року, особа вважається належним чином повідомленою про необхідність явки до ТЦК, якщо повістка про виклик згенерована в електронному вигляді, підписана кваліфікованим підписом керівника ТЦК, направлена рекомендованим листом з описом вкладення за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення облікових даних, однак не була отримана військовозобов'язаним, про що працівниками Укрпошти проставлено відмітку «відсутність адресата за вказаною адресою».
За змістом абз. 2 ч. 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно з п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року (далі - Порядок №560) за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 була направлена позивачу за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана адреса була зазначена позивачем під час уточнення своїх облікових даних. За таких обставин, в силу п.41 Порядку № 560, позивач вважається таким, що був належним чином повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Щодо дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Колегія суддів звертає увагу, що приписами статті 255 КУпАП визначається коло посадових осіб, уповноважених складати протоколи лише у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу
Разом з тим, відповідно до вимог абз.6 ст.268 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу.
Колегією суддів встановлено, що відносно позивача було складено наступні протоколи про адміністративне правопорушення:
- № 1245 від 02.07.2025 - суть адміністративного правопорушення: виявлення порушень позивачем вимог абз, 4 п. 1 ч. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», а саме: у період з 18 травня по 16 липня 2024 року (включно) не уточнив свої облікові дані (місце проживання, номер засобу зв'язку та адресу електронної пошти (у разі її наявності) через центр надання адміністративних послуг, або електронний кабінет, або через територіальний центр комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. До протоколу додано відповідні витяг із IKC «Оберіг» та матеріали відеофіксації. Розгляд справи призначено на 05.07.2025 о 16 год. 00 хв. y приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , каб. 8;
- № 1246 від 02.07.2025 - суть адміністративного правопорушення: порушення позивачем вимог абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560: в особливий період, будучи належним чином оповіщеним про виклик (підтверджується трекінгом AT «Укрпошта» щодо рекомендованого поштового відправлення № 0610260428562), не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строки, визначені в повістці № 3897230 (згідно якої необхідно було з'явитися 29.06.2025 о 09 год. 00 xв.), про поважні причини неприбуття ІНФОРМАЦІЯ_7 не повідомив. До протоколу додано відповідні матеріали відеофіксації, повістку № 3897239 з описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення № 0610260428562, роздруківку трекінгу AT «Укрпошта» щодо рекомендованого поштового відправлення, витяг із IKC «Оберіг». Розгляд справи призначено на 05.07.2025 о 16 год. 00 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , каб. 8.
За результатами розгляду протоколів про адміністративне правопорушення №№ 1245, 1246, відповідачем 07.07.2025 винесено постанову № 1245, згідно якої справи про адміністративне правопорушення за протоколами № 1245 та № 1246 об'єднано в одне провадження та присвоєно спільний номер 1245.
Разом з цим, відповідачем було допущено технічну описку у постанові в частині дати її винесення та замість « 07 липня 2025 року» помилково зазначено « 05 липня 2025 року», однак в останній відображено відомості про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення на 07.07.2025.
Вищевказані протоколи містять запис про роз'яснення позивачу змісту ст. 63 Конституції України, прав, та обов'язків, передбачених ст. 268 КУпАП. Другий примірник протоколу було вручено позивачу, про що у протоколах наявний його підпис.
Отже, враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, а зміст оскаржуваної постанови відповідає вимогам КУпАП.
Посилання апелянта на проходження ним ВЛК та уточнення даних у 2022 році не спростовує правильність висновків суду першої інстанції, оскільки не виключає наявності складу адміністративного правопорушення, за яке позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Інші доводи позивача колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки вони не впливають на спростування факту не уточнення ним персональних даних у період з 18.05.2024 до 16.07.2024 (включно).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500,00 грн є правомірною та не підлягає скасуванню.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.11.2025 - залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.11.2025 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач Є.Д. Кравченко
Судді: О.О. Осіпова
С.В. Златін