П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/6287/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 липня 2025 року (суддя Гордієнко Т.О., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 07.07.2025) про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
18.06.2025 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області, у якому позивач просив:
- визнати протиправними дії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 року №294-ІХ на 1 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від15.12.2020 року №1082-ІХ на 1 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 року №1928-ІХ на 1 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 року №2710-1Х на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області за період з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 року №294-ІX на 1 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 року №1082-ІX на 1 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 року №1928-1Х на 1 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 року №2710-ІХ на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
- визнати протиправними дії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2020, 2021, 2022, 2023 роки виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 року №294-ІХ на 1 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від15.12.2020 року №1082-ІХ на 1 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 року №1928-ІХ на 1 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 року №2710-ІХ на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704;
- зобов'язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки у розмірі місячного грошового забезпечення виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 року №294-ІХ на 1 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від15.12.2020 року №1082-ІХ на 1 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 року №1928-ІХ на 1 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 року №2710-ІХ на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
- визнати протиправними дії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, 2023 роки у розмірі місячного грошового забезпечення виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 року №294-ІХ на 1 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 року №1082-ІХ на 1 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 року №1928-ІХ на 1 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 року №2710-ІХ на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704;
- зобов'язати Аварійно-рягувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, 2023 роки у розмірі місячного грошового забезпечення виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 року №294-ІХ на 1 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від15.12.2020 року №1082-1Х на 1 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 року №1928-ІХ на 1 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 року №2710-ІХ на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу га деяких інших осіб";
- визнати протиправними дії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області щодо неврахований під час складання грошового атестату щодо ОСОБА_1 розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 року №294-ІX на 1 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від15.12.2020 року №1082-ІХ на 1 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 року №1928-ІХ на 1 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 року №2710-ІX на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08,.2017 року №704, за період з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року;
- зобов'язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області виготовити та направити ОСОБА_1 новий грошовий атестат виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 року №294-ІХ на 1 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 року №1082-ІХ на 1 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 року №1928-1Х на 1 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 року №2710-ІХ на II січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" за період з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року;
- визнати протиправними дії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області щодо неврахування під час складання щодо ОСОБА_1 довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704, за період з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року;
- зобов'язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області виготовити та направити ОСОБА_1 нову довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подасться для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 року №294-ІХ на 1 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 року №1082-ІХ на 1 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 року №1928-1Х на 1 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 року №2710-ІХ на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" за період з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року;
- визнати протиправними дії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області щодо неврахування під час складання щодо ОСОБА_1 довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Додаток 8 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (пункт 3 розділу II), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 року №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02 березня 2023 року №10-1), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 року за №135/13402, розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704, за період з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року;
- зобов'язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області виготовити та направити ОСОБА_1 нову довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Додаток 8 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (пункт 3 розділу II), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 року №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02 березня 2023 року №10-1), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 року за №135/13402, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 року №294-1Х на 1 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від15.12.2020 року №1082-1Х на 1 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 року №1928-ІХ на 1 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 року №2710-ІХ на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" за період з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року.
Одночасно подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, яке обґрунтовано тим, що позивач відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію" призваний на військову службу під час мобілізації (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.11.2024 року №320), постійно перебуває у місці служби у зв'язку відбиттям збройної агресії з боку Збройних Сил Російської Федерації, що обмежує належну реалізацію процесуальних прав.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду залишено без задоволення.
Позовну заяву залишено без руху.
Позивачу запропоновано у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позову шляхом уточнення позовних вимог, подати суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, вказати обставини, які були б об'єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій за період з 19.07.2022 по 19.05.2023.
Мотивуючи своє рішення суд першої інстанції зазначив, що після 19.07.2022 строк звернення до суду з трудовим спором обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Про розмір нарахованого і виплаченого грошового забезпечення позивач дізнався у день звільнення, а саме: 29.05.2023. Отже, позивачем пропущено встановлений законом строк для звернення до суду із таким позовом в частині вимог щодо періоду починаючи з 19.07.2022 та не було наведено обґрунтованих причин пропуску.
04.07.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду, яка обґрунтована призовом позивача на військову службу під час мобілізації, що обмежує належну реалізацію процесуальних прав.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду з позовом.
Позовну заяву в частина позовних вимог за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 повернуто на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
Суд визнав необґрунтованими посилання позивача на проходження військової служби з 11.11.2024 як на поважність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки 3-місячний строк звернення до суду закінчився до початку проходження військової служби.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржену ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування поданої скарги апелянт посилається на Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 року у справі №1-p/2025 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат)), яким визнано, що установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
Також апелянт зазначив, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію" призваний на військову службу під час мобілізації (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.11.2024 року №320), постійно перебуває у місці служби у зв'язку відбиттям збройної агресії з боку Збройних Сил Російської Федерації, що обмежує належну реалізацію процесуальних прав.
Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до частини другої статті 312 КАС України, якою передбачено, що апеляційні скарги на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства, частиною першою статті 5 якого унормовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої та третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною п'ятої статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27 квітня 2023 року у справі №300/4201/22 та від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ) було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
Такий правовий підхід застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23.
У позовній заяві позивачем заявлені вимоги щодо нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди за період з 20 травня 2022 року по 30 листопада 2022 року включно.
З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 20 травня 2022 року по 18 липня 2022 року не обмежені будь-яким строком звернення до суду.
Строк звернення до суду з позовними вимогами щодо нарахування позивачу суддівської винагороди за період з 19 липня 2022 року по 30 листопада 2022 року обмежений частиною другою статті 233 КЗпП України та становить три місяці з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, позивач про розмір нарахованого і виплаченого грошового забезпечення дізнався 29.05.2023 (день звільнення зі служби цивільного захисту).
Таким чином строк звернення до суду сплив 29.06.2023.
Водночас, відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (з наступними змінами) карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), встановлено з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що, з урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України, відлік місячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023 року та закінчується 01.10.2023.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із цим позовом 14.06.2025, тобто після спливу строку, визначеного частиною другою статтею 233 КЗпП України.
Щодо питання поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, то вказане питання було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 04.04.2023 у справі № 140/1487/22, від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18, від 23.12.2022 у справі № 760/5369/19, від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, від 02.06.2022 у справі у №757/30991/18-а.
Так, у вищевказаних постановах Верховний Суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
У постанові від 28.11.2022 у справі №140/11951/21 Верховний Суд вказував, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
У клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку та у апеляційній скарзі позивач покликався на обставини введення в Україні воєнного стану та те, що наказом від 11.11.2024 він призваний на військову службу під час мобілізації.
Суд першої інстанції правильно відхилив посилання позивача на проходження ним військової служби з 11.11.2024, як на поважність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки 3-місячний строк звернення до суду закінчився 01.10.2023, тобто до початку проходження військової служби.
Щодо введення на території України воєнного стану, то зазначене не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах.
Зважаючи на це, доводи апелянта про неможливість своєчасного звернення до суду в контексті описаних вище обставин є необґрунтованими, тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведення позивачем поважності причин пропуску строку на звернення до суду.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставини непереборного і об'єктивного характеру, існування яких значною мірою утруднило або ж унеможливило реалізацію права позивача на судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду. Триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Як зазначалося вище, наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998 року зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (Affaire Perez de Rada Cavanilles c. Espagne №116/1997/900/1112).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спричинено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава за допомогою встановлення відповідних процесуальних строків, може обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав застосування судом положень пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, якою передбаченого повернення позовної заяви позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Доводи апеляційної скарги на визнання неконституційною частину першу статті 233 КЗпП є безпідставними з наступних міркувань.
Так, Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2025 від 11 грудня 2025 року частину першу статті 233 КЗпП України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Конституційний Суд України виходив з того, що запровадження тримісячного строку для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат обмежує гарантоване право особи на своєчасне одержання винагороди за працю та уможливлює невиконання роботодавцем обов'язку з оплати праці, зокрема у випадках, коли працівник звертатиметься до суду пізніше ніж через три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Фактично право працівника на одержання винагороди за працю підлягає судовому захисту лише в межах установленого строку звернення до суду, зі спливом якого працівник втрачатиме можливість ефективного та дієвого поновлення своїх прав у спосіб звернення до суду.
Якщо працівник пропустив тримісячний строк звернення до суду, обов'язок роботодавця щодо виплати заробітної плати та інших належних працівникові виплат і право працівника на одержання винагороди за працю не припиняються, тоді як дієвість та ефективність способів поновлення права працівника на одержання винагороди за працю, зокрема у спосіб стягнення заборгованості в судовому порядку, зазнає суттєвого обмеження, оскільки не передбачено поновлення пропущеного строку. Працівник може опинитися в невигідному юридичному становищі, коли після спливу встановленого оспорюваними приписами Кодексу тримісячного строку відповідне право не підлягатиме захисту судом, а подальше отримання працівником сум заробітної плати значною мірою залежатиме від бажання роботодавця виплатити заборгованість в позасудовому порядку.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов'язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.
Наведене свідчить, що Конституційний Суд України розмежував:
тримісячний строк для звернення звільненого працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат;
тримісячний строк для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Останній передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України, приписи якої Конституційний Суд України визнав неконституційними.
У випадку ж який склався у цій справі, позивача було звільнено із служби цивільного захисту, тобто позивач звернувся до суду з цим позовом не під час дії трудових відносин.
Таким чином застосуванню підлягають приписи частини другої статті 233 КЗпП України (на які посилається і сам позивач в заяві про поновлення строку звернення до суду та в апеляційній скарзі), які є чинними та неконституційним не визнавався.
Підсумовуючи все викладене колегія суддів констатує, що зазначені в апеляційній скарзі позивача доводи є безпідставними, а висновки суду першої інстанції про повернення позовної зави в частині вимог за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 є обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що підстави для скасування оскарженої ухвали суду першої інстанції відсутні.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 липня 2025 року про повернення позовної заяви - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя В.А.Голуб
Суддя Ю.В.Осіпов